Редакція «Української правди» 29 травня оприлюднила статтю «Всі свої. Як Офіс президента бере під контроль Укрінформ». У ній описано те, як колишній гендиректор «Укрінформу» Олексій Мацука поширював в агентстві «темники» та тиснув на співробітників задля їхнього звільнення та призначення на посади «потрібних» людей. На матеріал уже відреагувала журналістська спільнота й Комітет із питань свободи слова, який звернувся за поясненням до Нацради й Офісу Генпрокурора. Збираємо все, що відомо про ситуацію, в цьому матеріалі. 

Про що написала «Українська правда» 

У статті Роман Кравець та Ангеліна Страшкулич (яка донедавна працювала в «Укрінформі») стверджують, що протягом шести місяців управління Олексія Мацуки в «Укрінформі» тривав тиск на працівників, інформаційні перекоси на користь влади, звільнення десятків журналістів і редакторів, а потім — спроби все «зам’яти», щоб інформація не вийшла назовні.

Факти тиску на працівників «Укрінформу» стали відомі посольствам країн G7 і все активніше обговорювалися в медіасередовищі. Зрештою Мацука пішов із посади, а на посаді керівника призначили  військового журналіста й колишнього речника Східного угруповання ЗСУ Сергія Череватого. 

«Українська правда» поговорила з десятками людей в «Укрінформі», Офісі президента, Кабінеті міністрів і медіасередовищі, щоби розібратися, чи впливає Офіс Президента на інформаційну політику медіа.

Темники 

УП стало відомо, що Олексій Мацука поширював у редакційних чатах списки з позначенням, які теми потрібно висвітлювати, а які — не варто. Видання опублікувало документи, які Мацука надсилав регіональним кореспондентам. Майже в кожному файлі була колонка «небажані спікери» з переліком людей, організацій, місцевих політиків, коментарі яких не треба використовувати в матеріалах.

Водночас колектив агентства відмовився працювати за такими «документами». Мацука дізнався, що «темники» розійшлися по всьому агентству, а не лише серед регіональних кореспондентів, та почав усе заперечувати — казав, що надсилав тільки дві колонки, а третю з «небажаними спікерами» хтось інший дописав, розповів УП один з очевидців подій.

Люди з медійної команди Офісу президента під час спілкування з УП заперечують свою причетність до впливу на керівництво «Укрінформу». А Олексій Мацука відмовився відповідати на запитання, звідки їх отримав.

У метаданих більшості документів є ім’я та прізвище радника голови Чернігівської ОДА Андрія Подорвана, який у 2020-му балотувався до облради від партії «Слуга народу», але не був обраний. У розмові з УП він запевняє, що не створював таких файлів, не знайомий з Мацукою і не розуміє, як його ім’я та прізвище потрапило в метадані.

З приходом Мацуки в «Укрінформі» з’явилися і лояльні до Офісу контент-мейкери. Зокрема, у грудні минулого року на YouTube-каналі агентства запустили програму радника керівника ОП Сергія Лещенка під назвою «Лещенко запитує». 

Звільнення та свої люди в команді

Також у матеріалі йдеться, що на початку 2024 року з «Укрінформу» масово почали звільнятися співробітники. З моменту призначення Олексія Мацуки з «Укрінформу» пішли 45 людей — 30 із них за останні три місяці. Серед них і заступниця гендиректора — кураторка майже всіх творчих редакцій Марина Сингаївська.

Автори статті головним «кадровиком» нового керівника називають Єгора Сігарьова — заступника гендиректора агентства, який також опікувався фінансовими та маркетинговими питаннями. УП вказує на зв’язок Сігарьова з радницею голови ОП Андрія Єрмака Дарією Зарівною та керівником групи Єрмака-Макфола Владиславом Власюком, а також на консультування чи працевлаштування в «Укрінформі» кількох людей, пов’язаних із медіа Vector, засновницею якого є Зарівна. 

За даними, які надало Міністерство культури та інформполітики, упродовж січня-квітня 2024 року Олексій Мацука та його заступник Єгор Сігарьов отримували по 287 % премії з посадового окладу. 

Звільнення Мацуки

Наприкінці січня посли країн G7 зустрілися з українськими медійниками. Спілкування тривало кілька годин. На цю зустріч від «Укрінформу» запросили Марину Сингаївську. За словами співрозмовників УП серед присутніх на зустрічі, Сингаївська, не стримуючи сліз, розповідала про тиск і намагання цензурувати роботу з боку нового керівництва. Також вона показала послам і колегам «темники». 

Про зміст зустрічі стало відомо ОП, і в оточенні президента одразу почали обговорювати можливі сценарії. 

За словами співрозмовників УП з команди президента, на Банковій певний час не могли знайти заміну Олексію Мацуці: «За нинішніх обставин охочих очолити “Укрінформ» обмаль. Тому для Офісу президента кандидатура полковника Сергія Череватого — найкраща з-поміж можливих. Він — військовий, який звик виконувати накази й не обговорювати їх». 

Хто може бути причетним до «темників»? 

Прізвище та ім’я радника голови Чернігівської обласної військової адміністрації Андрія Подорвана збігається з автором більшості документів у метаданих «темників» від «Укрінформу». Подорван заперечив свою причетність і зазначив, що не знайомий з Мацукою.

Крім цього, чернігівський телеканал «Дитинець» оприлюднив документ по Чернігівській області, в метаданих якого за грудень 2023 року також вказане ім’я Андрія Подорвана. 

«У розпорядженні телеканалу “Дитинець” є файл по Чернігівській області. Там вказані теми для висвітлення й бажані та небажані спікери. У метаданих документів є ім’я та прізвище радника голови Чернігівської ОДА Андрія Подорвана, який є офіційним представником влади. Такі дії говорять про ганебне повернення темників і цензури», — йдеться в заяві телеканалу. 

У відповідь на заяву радник голови Чернігівської ОВА звинуватив у скандалі в.о. голови Чернігівської міської ради, ексдиректора телеканалу «Дитинець» Олександра Ломако.

Свідчення про «темники»

У коментарі «Суспільному» кореспондент «Укрінформу» із Чернігівської та Черкаської областей Юрій Стригун підтвердив існування списку для підготовки матеріалу.

За словами Стригуна, у цьому переліку були «бажані» спікери — люди, до яких варто звертатися за коментарями, і «небажані». Лист із такими вказівками надійшов у грудні 2023 року.

«Сказати, щоб я керувався цим документом, ні. Якщо треба було написати на тему відновлення, я телефонував і в міську раду, і в ОДА, і пробував із ними сконтактувати й зробити матеріал. Щоразу я, зазвичай, без проблем додзвонювався до Олександра Анатолійовича (Ломаки, — ред.) чи його підлеглих», — розповів медійник

Уже після виходу матеріалу Юрій Стригун зателефонував журналісту «Суспільного» і розповів: до нього почали звертатися колеги з «Укрінформу» та розказувати, що у них теж були такі «темники» і вони відмовлялися за ними працювати.

Оглядачка «Укрінформу» Ярослава Міщенко заявила, що також бачила перелік із «небажаними персонами», водночас настрій команди був опиратися таким «заїздам».

«Ми амбіційні й дуже хотіли, щоб після революції до агентства із затрапезним сайтом ставилися з повагою, бо знаємо, як це, коли твій ресурс поважають. Перші гарні тексти робилися тому, що наші співрозмовники йшли назустріч особисто нам, а не “Укрінформу”. Одним із найкращих компліментів для мене було, коли друг Медведчука сказав: ну ви “поправішали”, а російські медіа почали наступ та кібератаки», — згадує Ярослава Міщенко.

За її словами, двічі вся команда планувала звільнитися разом, але зрештою почали розходитися по одному. Навесні вона також озвучила в кадровому відділі дату звільнення, тепер знову в роздумах щодо подальших дій у професії. 

Керівниця дирекції регіональних власкорів «Укрінформу» Ольга Коростельова розповіла «Суспільному», що колишнє керівництво давало «темники» регіональним редакціям, а відповідні «таблиці» переслав Мацука.

У таблицях було три колонки, але не всі були цілком заповнені — для частини областей не вписали небажаних спікерів. 

За словами Коростильової, частина команди назвала це «цензурою» й відмовилася працювати за вказівками, а згодом їй та ще двом редакторкам запропонували «тихо звільнитися».

«Ми дуже негативно сприйняли ці вказівки, ми розцінили їх як цензуру й відреагували відповідно. Це питання винесли на обговорення на планірці, де заступники генерального директора старої команди й колектив ухвалили заяву, що ми отримали, ми вважаємо це цензурою й не будемо це виконувати», — розповіла вона.

Повістка за зізнання? 

Юрій Стригун 31 травня повідомив ІМІ, що отримав повістку з вимогою з’явитися до ТЦК за місцем реєстрації.

Повістку медійнику надіслали до київського офісу «Укрінформу» — за місцем його роботи. Також Стригун додав, що новопризначений гендиректор Череватий видав окреме розпорядження для журналіста терміново з’явитися до ТЦК і поінформувати його про результати такого візиту. 

«Прислали сьогодні мені повістку, з’явитися за місцем прописки в Тальнівський ТЦК (Черкаська область — ред.) у понеділок, 3 червня, для оновлення даних», — розповів він.

За словами журналіста, йому 57 років, в армії він ніколи не служив та вважає це дивним збігом обставин після підтвердження «темників». 

Сергій Череватий опублікував офіційну заяву щодо повістки, в якій зазначив, що кожен роботодавець зобов’язаний повідомляти військовозобов’язаних та призовників про виклик до військкомату і забезпечувати їхнє прибуття. 

«Відповідно до постанови 1487 КМУ 3 травня “Укрінформ” відправив до ТЦК за місцем реєстрації звірку на п’ятьох працівників “Укрінформу” Серед них — Юрій Стригун.

22 травня від РТЦК Черкаської, Київської та Дніпропетровської областей відправлене розпорядження про необхідність нашим працівникам, зокрема Юрію Стригуну, прибути до ТЦК для звірки облікових даних. “Укрінформ” отримав цей документ 31 травня», — аргументує отримання повістки Череватий.

У відповідь «Укрінформ» зобов’язаний видати наказ про повідомлення військовозобов’язаного щодо прибуття до РТЦК. Гендиректор додає: повідомлення про звірку військово-облікових даних 30 травня отримали троє людей, 31 травня — двоє.

Що редакція думає про свідчення Стригуна?

Головредка регіональних кореспондентів «Укрінформ» Ольга Коростельова у дописі на Facebook назвала заяви Стригуна «помстою та хайпом».

«У нашого власкора Юрія Стригуна — хвилина слави. Після розслідування УП він заявив для телебачення, що не виконував завдання темників, які доводилися до власкорів “Укрінформу”. Водночас умовчав, що їх ніхто не виконував, бо то було спільне рішення редакції. І Юра про це чудово знав», — написала Коростельова.

До поста  Коростельова додала скриншот із листуванням зі Стригуном із запитанням, чому він не сказав журналістам, що вся кореспондентська мережа за “темником” не працювала. На що він відповів: «Та отож. Ще може скажу».

Заступниця редакторки Ольга Опанасенко звинуватила Стригуна в спробі оббрехати Сергія Череватого.

«Через страх перед повісткою з ТЦК скористатися хвилиною загальної (нічим не заслуженої) уваги — і для цього оббрехати нового керівника (про якого мало знаємо, але покладаємо надії на оновлення) і наразити весь колектив на ризик повернення під контроль максимально непорядної команди?!», — ідеться в її повідомленні на Facebook. 

Водночас Юрій Стригун пояснив, що вирішив підтвердити чернігівським журналістам інформацію про «темники», тому що не знав, що інші колеги з «Укрінформу» вже підтримали публічно авторів матеріалу від УП.

«Минула доба мовчання, пауза затягувалася. Даруйте, незнайомі мені колеги з “Укрінформу”, які підтримали Ангеліну публічно, просто я щиро не знав про це. На другу добу, як мені здалося, мовчання, я розповів про “темники” чернігівським журналістам, оскільки пишу про цю область і мав документи на руках», — написав він.
Окремо медійник зазначив, що вважає непристойним виставляти особисте листування, як вчинила Ольга Коростельова, й відкинув закиди, що намагався оббрехати Череватого: «Не перестаю дивуватися. Ніде — ні натяком, ні словом я не згадував Сергія Володимировича».

Звільнення Стригуна 

1 липня стало відомо про звільнення Юрія Стригуна з «Укрінформу». Про це він повідомив представниці Інституту масової інформації у Черкаській області. Медійник писав заяву на звільнення під відеозапис. Цього нібито вимагав керівник відділу кадрів. 

Причина звільнення — позиція колективу регіональних кореспондентів.

«Колектив і двоє моїх редакторів, які були безпосередньо моїми керівниками, синхронно в один день написали дописи у Facebook, що зі Стригуном працювати складно, він — хайповщик, маніпулятор. Інші колеги додали, що я — ухилянт. Більшість членів колективу поставили лайки. Сенсу мені залишатися на цій роботі не було», — розповів журналіст. Нової роботи він поки не знайшов.

Які реакції викликав матеріал? 

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин повідомив, що звернеться до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо фактів тиску на журналістів та поширення «темників» із боку колишнього керівництва «Укрінформу». 

Також він подякував журналістам, які не враховували ці «рекомендації».

30 травня Ярослав Юрчишин в етері «Громадського радіо» повідомив, що направив запит до Офісу генпрокурора, щоб отримати правову оцінку ситуації в інформаційному агентстві «Укрінформ». 

Як говорить Юрчишин, про проблеми «Укрінформу» за час роботи Мацуки було відомо й раніше. Але це було на рівні розмов, без доказів.

«Але для якихось системних реакцій щодо цієї ситуації не було підстав, оскільки були розмови, не було фактів. Тобто говорилося про те, що спускаються рекомендовані й нерекомендовані теми, є перелік спікерів. Але буквально вчора ці темники були оприлюднені», — каже Юрчишин.

Директорка ІМІ Оксана Романюк заявила, що військовий, очоливши інформаційне агентство, може зіткнутися з прямим конфліктом інтересів, тому необхідно провести прозорий конкурс на цю посаду. 

«Було б добре розробити правила, що стосуються призначення керівників таких медіа. Можливо, юристи-медійники підкажуть які тут можуть бути шляхи», — додала Романюк. 

Креативний директор Львівського Медіафоруму Отар Довженко опублікував пост із думками про статтю УП, у якій він назвав «Укрінформ» унікальним явищем — державне інформаційне агентство, яке робило якісну журналістику і дотримувалось стандартів. 

«Як показує досвід, такі феномени в нас довго не живуть. Бо в Україні у сфері медіа працює правило, з яким, на жаль, багато адекватних людей погоджуються: “Хто платить, той замовляє музику”. Воно було б навіть ОК, якби під “тими, хто фінансує” у випадку державних медіа малися на увазі ми з вами — платники податків, чиїм коштом їх, власне, фінансують. Логічно — медіа мають служити людям, суспільству. Але ні, маються на увазі чиновники і політики, які ці медіа контролюють», — написав Довженко. 

За його словами, Олексій Мацука не підходив для «якісного» впровадження цензури та жорсткого контролю.

«Олексій — людина пасіонарна, себто одержима ідеями. Останнім часом він був, за моїми спостереженнями, одержимий небезпечною й оманливою ідеєю підтримки політичного керівництва держави за будь-яку ціну “заради перемоги”. Думаю, що ця позиція була щира, а не кар’єристська. Подивіться інтерв’ю Олексія з Зеленським — це голос і погляд людини радше закоханої, ніж сервільної», — висловився Довженко. 

Медійник підсумовує, що найкраще, що могло би статися далі — повернення «Укрінформу» до вихідної точки, в якій агентство працювало би за стандартами, не мислило себе як інструмент державної пропаганди й заслуговувало на місце в білому списку найякісніших медіа. 

Журналіст-розслідувач, співзасновник і редактор проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов написав на своїй Facebook-cторінці, що був на зустрічі медійників з послами G7, і  бачив і емоції Марини Сингаївської, і темник, і реакцію всіх присутніх.

«І повірте, це далеко не все, що українські журналісти вже отримали від силовиків і ОПи за останній час. Я не можу цього розповідати, бо потерпілі вирішили самі не говорити про це. Бо вони вважають, що це може нашкодити Україні й безпосереднім фігурантам (тупо може стати ще гірше). Я розумію, але не поділяю їхню позицію. Щиро вірю в те, що систему треба лікувати, якщо вона хворіє. І що систему характеризує не помилка, а реакція на помилку», — зазначив Ніколов і додав, що не засуджує колег, бо розуміє, що під час «лікування системи» конкретні люди можуть втратити власне життя.

Журналістка й медіаменеджерка, директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту «Суспільного Мовлення» Тетяна Трощинська пише, що в матеріалі «Української правди» її найбільше вражають «темники». Вона додає, що багато її колег написали,  що за відчуттями — це як часи пізнього Януковича, але їй це нагадує часи «матьорого Медведчука».

«А перелік “небажаних” тем в областях ще більше поглиблює дно. Я не знаю, хто це все придумав і хто порадив, бо публічно ж у статті Офіс президента і причетні до нього все заперечують. Але новісінька історія вчить, що такі речі завершуються дуже погано. Для усіх влад. Це дивує й дивує: щодесять років з’являється хтось у владі, хто дістає усі ті практики, які спалили їхніх попередників», — висловилася медійниця. 

Головна редакторка редакції економічної інформації «Укрінформу» Оксана Поліщук заявила, що працівники агентства, які не звільнилися під час керівництва Мацуки, чинили проти нього внутрішній опір, очолюваний Мариною Сингаївською. 

«Планірки головних редакторів нагадували мінне поле — крок вправо, крок вліво, вибух, скандал, напруження. Кількість наказів і доручень, обсяги паперового “документообороту”, дебільних звітів перевершили всі мислимі межі. Гендиректорські вказівки були позбавлені здорового глузду. Льоша підгріб під себе “рецензування” всіх великих публікацій, через що вони безнадійно “скисали”», — пише Оксана Поліщук. 

За її словами, звільнень було б ще більше, якби люди, що принципово залишалися в «Укрінформі», не виявляли твердості. 

«Наш відділ два рази за пів року безапеляційно виселяли то з одного кабінету, то з іншого, бо новій команді, бачте, вони дуже сподобались. Я вперто відмовляла новим роботодавцям, бо кров закипала лише від однієї думки, що нас, по суті, окуповують і виганяють із рідної домівки. Чому я маю покинути свою найкращу, улюблену сімʼю, мій рідний колектив, створений та спаяний багаторічними зусиллями? Тому й брикалася», — згадує медійниця. 

Головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва зазначила, що про ситуацію в агентстві вона дізналася кілька місяців тому. Текст був в роботі задовго до звільнення Олексія Мацуки.

За її словами, тези екскерівника агентства про те, що Мацука нібито хотів реформувати неефективну команду, а старі співробітники почали чинити опір, не витримує жодної критики.

«Марина Сингаївська та інші робітники видання — колеги, яким не все одно на принципи й цінності професії. І це я можу сказати з впевненістю, бо перетиналася з ними в роботі. Тому такі тези можуть закидати люди, які далекі від розуміння українського медійного середовища», — додає Мусаєва. 

Крім того, головна редакторка додала, що матеріал будується не тільки на анонімних джерелах, але й на офіційних коментарях. Також вона відкинула закиди щодо конфлікту інтересів через те, що співавторка тексту — колишня співробітниця «Укрінформу»: «По-перше, про це сказано в першому ж абзаці тексту. По-друге, саме тому авторів тексту два. По-третє, а хто, як не колишні чи чинні журналісти агентства, мали розповісти про цю ганебну ситуацію?».

Очільниця «Детектора медіа» Наталія Лигачова також висловилася про ситуацію з «Укрінформом» й Олексієм Мацукою. 

«Я думаю, тим, хто в темі, смішно читати зараз нападки на “Детектор” й особисто мене. Бо це саме до Оксани Романюк (ІМІ), Світлани Остапи й мене прийшли оті самі “неназвані джерела” з “Укрінформу” ще в листопаді-грудні 2023 року й розповіли все те, про що зараз ви прочитали в “УП”, і навіть більше. У грудні ми мали в себе ті самі “темники”, частина з яких зараз опублікована “УП”.На нашу пропозицію все оприлюднити, ми почули, що цим ми можемо нашкодити Україні в отриманні західної допомоги (нагадаю, ми тоді чекали допомогу від ЄС та США). І нас дуже просили почекати. І просили не надавати процесу публічності навіть коли почалися звільнення з “Укрінформу”»,  — коментує шеф-редакторка «Детектора медіа».

Також стало відомо, що Олексій Мацука самостійно напише заяву про вихід з ГО «Детектор медіа».

Члени Громадської ради при Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова 4 червня закликали розслідувати обставини ситуації щодо темників в «Укрінформі». Відкритим зверненням поділився голова Громадської ради Микола Типусяк.

«Єдиними особами, про яких журналісти можуть утримуватися від надання слова, є підсанкційні особи, визначені відповідними документами РНБО, тобто ті, хто активно працює проти української держави та її суверенітету. В усіх інших випадках медіа мають забезпечувати плюралізм думок та об’єктивне висвітлення подій», — ідеться у зверненні.

Рада закликала притягнути винних до відповідальності та вжити всіх необхідних заходів для недопущення подібних випадків цензури в майбутньому й забезпечення повної редакційної незалежності «Укрінформу».

Хто висловився на підтримку Мацуки? 

Телеведучий «Суспільного мовлення» Андрій Діхтяренко назвав «мочиловом» матеріал УП. За словами журналіста, Мацука йому відповів, що ніяких «темників» не було. Діхтяренко зазначає, що давно його знає, тому говорить, що вірить цим словам.

«А ще цікаво, що автори статті УП в кінці роблять припущення, що призначення Сергія Череватого головою “Укрінформу”— “спроба згладити гострі кути, що створив Мацука, на якого тепер можна повісити всіх собак”. Водночас сама стаття, яку будують на анонімних джерелах, зокремай на джерелах з ОП, якраз непогано так допомагає повісити всіх собак на Мацуку! На місці авторів я би спробував відрефлексувати це слушне припущення і застосувати до всього, що їхні джерела наговорили до того. Поставити собі питання: “Нами точно не маніпулюють зараз?”», — пояснює свою позицію Діхтяренко.

На захист Олексія Мацуки також виступила співзасновниця The Reckoning Project, виконавча директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталя Гуменюк.

Медійниця вважає, що він опинився в ситуації, в якій були багато українських менеджерів і зокрема «Суспільне», коли «колектив державної, або просто не надто ефективної структури не хоче змін і намагається скинути новопризначеного керівника типовими способами, чіпляючись за трудове законодавство, критикуючи звільнення, систему преміювання тощо».

«Олексій, якого добре знаю, таки припустився помилки, ухваливши рішення приєднатися до державного агентства, де завжди був рівень контролю (лише ослаблений після звільнення [Ткаченка] Мінкульт став більше залежним від ОП), не усвідомивши, що доведеться балансувати між владою, яка завжди тисла і тиснутиме, й колективом, що опиратиметься кадровим змінам. Це роль камікадзе, яка, на жаль, погано завершилася», — пише Гуменюк. 

Вона наголошує, що багато років знає Олексія як професійного колегу та прискіпливого редактора: «Мені лише прикро, що в медійному середовищі — не так через дії, але насамперед через гріх мати інші політичні погляди, ніж звичні для нашої спільноти — Олексію довелося прийняти повністю на себе удар, хоча проблема інша».

Мацуку виключили з КЖЕ

Комісія з журналістської етики 31 травня вирішила виключити зі свого складу Олексія Мацуку.

КЖЕ висловила недовіру до Мацуки й зупинила його повноваження. Рішення прийняли після оприлюднення статей «Української правди» та «Суспільного мовлення» про цензуру в «Укрінформі».

У коментарі ІМІ голова КЖЕ Андрій Куликов сказав, що аналіз метаданих підтвердив розсилання принаймні деяких «темників» із електронної адреси Олексія Мацуки, отже він причетний до цього. 

«Авторство тут встановити поки що неможливо. Утім я думаю, що й це можливо буде встановити. Для мене, наприклад, це було основним питанням. Голослівних звинувачень, на жаль, у нашій професії буває дуже багато. Не хотілося б, щоб ми впадали в те, що часто використовують проти нас. Якщо доведено, отже доведено», — сказав Андрій Куликов.

За його словами, «реінкарнацію темників» потрібно розглядати в контексті того, що відбувається в Україні взагалі: «Нинішня владна команда, як і кожна [влада, — Ред.], намагається поставити засоби масової комунікації під свій контроль. І там, де вони тією чи іншою мірою під контролем, намагаються посилити цей контроль».

Що думає про «темники» Мінкультури? 

Виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв в інтерв’ю «Інтерфакс — Україна» сказав, що міністерство не знало про «темники» для журналістів «Укрінформу», адже держава не втручається в редакційну політику агентства. 

«Хоча “Укрінформ” — державна організація, яка належить до сфери управління МКІП, міністерство не втручається в його редакційну політику. Тому міністерство не знало про існування згаданих вами списків так званих небажаних спікерів», — сказав виконувач обов’язків міністра.

Карандєєв додає, що не має правдивої інформації щодо практикування таких «темників» під час керівництва колишнього гендиректора агентства Олексія Мацуки, однак він упевнений, що після призначення нового керівника Сергія Череватого таких практик не буде. За його словами, Мінкультури зацікавлене в тому, щоб «Укрінформ» був для українців джерелом об’єктивної та збалансованої інформації про події у країні та світі.

Що відомо про розгляд справи в прокуратурі?

Офіс Генпрокурора станом на 11 червня спрямував до столичної прокуратури запит щодо тиску на журналістів і «темників» в «Укрінформі». Про це йдеться у відповіді на запит народної депутатки від «Європейської солідарності» Ірини Геращенко. 

Як зазначила Геращенко, Офіс Генпрокурора спрямував запит до Київської прокуратури за територіальним принципом. 

«Цікаво, питання перешкоджання журналістам завжди були в фокусі особистого контролю генпрокурорів. Що ж, чекаємо відповіді від київського прокурора. Бо поки все скидається на спробу замʼяти справу з цензурою», — написала Геращенко.

Нагадаємо, що у квітні 2024 року ІМІ вилучив «Укрінформ»  із переліку прозорих і відповідальних медіа в першому півріччі 2024 року.