Видавці та організації зі свободи преси звинувачують Європейський суд із прав людини у тому, що він підтримав цензуру шляхом поширення «права на забуття» на новинні вебсайти. Це стосується рішення видаляти імена з архівних статей, пише PressGazzete.
Справа Le Soir
Герой однієї статті франкомовної бельгійської газети Le Soir — водій, який винний в автокатастрофі — хотів, щоб його ім’я залишилось неназваним. Оригінальну статтю про цю автокатастрофу написали ще 1994 року, але вона з’явилася в мережі 2008 року, коли газета Le Soir створила онлайн-версію своїх архівів.
Видання відхилило його прохання, на що чоловік подав до суду.
Le Soir стверджує, що наказ бельгійського суду видалити ім’я порушує його права за статтею 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини, навіть якщо його збалансувати з правом на забуття за статтею 8 (недоторканність приватного життя). ЄСПЛ відхилив цю скаргу та підтримав рішення видалити ім’я.
Судді Великої палати заявили, що стаття «не мала актуального, історичного або наукового інтересу», що фігурант був «маловідомим» і що йому завдали «серйозної шкоди» «віртуальною судимістю», створеною її постійною доступністю в інтернеті.
Суддя Фредерік Кренк зазначив, що цей висновок стосується лише даної справи, та додав, що було б помилково робити висновок, що видавці новин зобов’язані систематично анонімізувати всі матеріали в своїх онлайн-архівах. З іншого боку, суди доволі часто спираються на положення прецедентної практики ЄСПЛ, тож хтось може використати і цей випадок.
Що кажуть організації зі свободи преси
Торік британські видавці Times Newspapers і Guardian News and Media, а також організації зі свободи преси втрутилися у справу газети. Вони стверджують, що рішення справді створило «реальну небезпеку» для архівів медіа та є «непропорційним» обмеженням свободи слова»..
Старший директор із питань права та політики Article 19 Барбора Буковська сказала, що цим рішенням Європейський суд фактично схвалив переписування історії. Вона додала, що ймовірно це рішення призведе до «великої кількості запитів до медіа та онлайн-архівів щодо видалення, зміни або анонімізації контенту», а вимога до газет регулярно анонімізувати статті у своїх цифрових архівах перешкоджатиме розслідувальній роботі журналістів і ставитиме їх під постійний страх судових позовів.
