Львівський медіафорум дослідив висвітлення української тематики в медіа Німеччини, Італії, Угорщини, Латвії та Франції та проаналізував, як зменшити кількість російських пропагандистських наративів.

Дослідження тривало з грудня 2022-го до березня 2023 року. Автори дослідження проаналізували звіти, які створила компанія Let’s Data спільно з аналітиками «Детектора медіа» в межах Моніторингу медійного дискурсу про Україну у світі й Моніторингу медійного дискурсу про російське повномасштабне вторгнення в Україну.

Автори залучили медіаекспертів із кожної країни та провели глибинні інтерв’ю з медійниками. Вони зосередилися на медіа, які найбільше писали про Україну, і тих, які використовували щодо України лексику, яку нав’язала Росія, — наприклад, називали війну «українською кризою» чи вживали російські назви українських міст. 

Найпоширенішими наративами є:

• потрібні мирні перемовини;
• санкції проти Росії шкодять Євросоюзу;
• Росія може застосувати ядерну зброю в разі «ескалації конфлікту»;
• російське вторгнення в Україну спровокували США й НАТО.
• Україна, не поступаючись Росії, спричинила світову продовольчу кризу;
• українські військові загрожують безпеці цивільних;
• в Україні процвітає «нацизм», зокрема «неонацистський» полк «Азов»;
• Україна — корумпована неспроможна держава;
• Україна — «розмінна монета» й «маріонетка» Заходу;
• допомагати Україні зброєю — означає затягувати війну.

Франція

Медіа намагаються дотриматися балансу, надаючи слово російським політикам і псевдоекспертам-пропагандистам. Водночас уявлення багатьох французьких медіа про події у Східній Європі сформували кореспонденти, які працювали в Росії. Російське іномовлення Russia Today і Sputnik заблоковане через санкції.

Німеччина

Опитані медійники підтверджують вплив російської пропаганди. Вони наводять приклад закликів проросійських інтелектуалів примусити Україну до миру.

У суспільстві поширені уявлення про особливу роль Росії в перемозі над нацизмом і «велику російську культуру», не пов’язану з режимом Путіна. Також про Україну в медіа часто говорять як про корумповану державу, а ситуацію з УПЦ МП подають як утиски.

Водночас німецькі кореспонденти часто бувають в Україні, зокрема в зоні бойових дій, і контактують з українськими експертами, речниками та журналістами. Німецькі медіа багато уваги приділяють військовій допомозі Україні та українським біженцям. 

Італія

Медіа зосереджені на внутрішніх проблемах. Італійські медіа порівняно мало відряджають своїх кореспондентів в Україну. Журналістам бракує актуальної інформації про українські справи. 

В Італії закликають до «миру за будь-яку ціну». Це, зокрема, представники бізнесу, які втратили доходи через антиросійські санкції. Також подекуди загарбання Криму та деяких областей України Росією подають як «самовизначення».

Угорщина

Попри сусідство, медійному та експертному середовищу бракує інформації про Україну.

Влада прямо чи опосередковано контролює більшість медіа та просуває через них думку, що держава не має відмовлятися від співпраці з Росією заради підтримки України. Типовою є антизахідна риторика та твердження про недієвість антиросійських санкцій. 

Незалежні медіа не можуть збалансувати цього дискурсу. Поширюють дезінформацію про становище угорської меншини в Україні, зокрема про «мовні утиски» та нібито вибіркову масову мобілізацію етнічних угорців до війська. 

Латвія

У медіа потрапляють проросійські наративи через користування російськими джерелами. Також діє мовний бар’єр — медіа обирають українських експертів, які спілкуються російською, які, зокрема, є упередженими й виступають як політики (Дмитро Гордон, Олексій Арестович та інші). 

Водночас громадський мовник багато уваги приділяє ситуації в Україні та залучає українських журналістів. Національний регулятор бореться за очищення медіапростору від проросійської пропаганди, проте рішення про позбавлення каналу «Дождь» ліцензії в суспільстві й медіаспільноті сприйняли неоднозначно.   

Найпоширеніші проблеми:

Які проблеми виникають із отриманням і використанням інформації про Україну:

• українську позицію «балансують» російською, навіть якщо остання — маніпулятивна;
• важко отримати оперативні коментарі від українських новинарів;
• є застереження щодо «української пропаганди» чи однакова недовіра до українських і російських заяв;
• українські речники, експерти та організації слабко комунікують у Twitter — найважливішій соцмережі для західних журналістів;
• бракує інформації про Україну іноземними мовами чи принаймні англійською;
• бракує контактів з українськими експертами, які володіють національними мовами.

Як це можна змінити?

У цьому можуть допомогти організації громадянського суспільства, державні органи, дослідницькі та експертні центри, медіа й медійні асоціації. Україна може запропонувати:

• Бази контактів українських новинарів, пресслужб, а також бази експертів, які володіють мовами цих країн.
• Дайджести новин про Україну, контент англійською і національними мовами, а також дайджести проросійських наративів із поясненням і гайдлайни з виявлення та протидії російській пропаганді.
• Глосарії коректної лексики щодо України та російської агресії національними мовами.
• Мережування журналістів і фіксерів для роботи в Україні, бази фіксерів і фрилансерів.
• Бази надійних джерел інформації про Україну (українських і міжнародних).
• Престури в Україну.

Дослідники роблять висновок: щоб завадити поширенню російської пропаганди в цих країнах, потрібно:

• Аналізувати державні комунікації, співпрацювати із МЗС, дипломатами, комунікаційниками та пресофіцерами, урядами, національними регуляторами медіа та медійними асоціаціями.
• Організовувати інтерв’ю та надавати коментарі українських посадовців для медіа.
• Проактивно просувати український порядок денний через науковців й аналітичні центри, і національними мовами також.
• Постійно моніторити інформаційне поле західних країн, щоб оперативно реагувати на запити та тренди, а також інформувати медіа про небезпеку використовувати російські джерела й імітацію балансу думок,
• Відстежувати проукраїнські ініціативи в західних країнах і формувати списки потенційних спікерів для медіа.
• Заохочувати якісні медіа створювати повноцінні версії англійською та іншими мовами, інтенсивніше та якісніше комунікувати у Twitter англійською та іншими мовами.
• Відстежувати поширення російських наративів і некоректної щодо України лексики в європейських медіа, а також у російських медіа, які не контролює Кремль, і оперативно реагувати на такі випадки.