Вони виявили, що видання з крайніми поглядами — консервативні чи ліберальні — зазвичай використовують короткі речення та менш формальну мову, ніж позапартійні.

Новини ультраправих та ультралівих медіа легше читаються, ніж у звичайних видань — дослідження

Понеділок, 9 Січня, 2023

Вероніка Нановська

Джессіка Спаркс, докторантка Університету Флориди, і Джей Хмеловскі, доцент Коледжу журналістики та комунікацій UF, проаналізували майже 6000 політичних новин від 20 медіа за 2021 рік. Вони зосередилися на мові ЗМІ, а висновки дослідження опублікували в журналі Journalism Studies під назвою «У крайніх межах: оцінка читабельності, рівня оцінки, настроїв і тону в ЗМІ США».

Вони досліджували політичне висвітлення низки новинних організацій, зокрема телерадіомовлення, цифрових і інформаційних мереж. З двадцяти досліджуваних сім медіа не схилялися до будь-якої політичної сили. Три були ультралівими, два — ультраправими, а вісім видань створювали історії, які хоча б трохи схилялися вправо чи вліво.

Головні висновки:

Дослідниця Джессіка Спаркс, каже, що люди зазвичай віддають перевагу простішій та легшій для розуміння мові. «Гіперпартійні» ЗМІ використовують слова, зрозумілі більшій частині населення. Вони також подають проблеми та події простішими термінами — часто опускають ключові факти та контекст, особливо, коли це вигідно одній політичній партії, а не іншій.

Дослідники покладалися на дві широко використовувані шкали читабельності — рівень оцінки Флеша-Кінкейда й індекс Ганнінга Фога — щоб визначити рівень оцінки, необхідний для розуміння новин від кожного видання.

Спаркс і Хміловскі визначали упередженість видання на основі інформації з трьох вебсайтів для оцінювання упередженості новин: AllSides, Ad Fontes Media та Media Bias/Fact Check. Вони оцінили негативність висвітлення кожного видання за допомогою Readable, інструменту, який порівнює кількість негативних слів (наприклад, «критичне» та «заборонено») з позитивними словами (наприклад, «досконало» та «чудово»). Readable оцінював формальність текстів на основі таких чинників, як структура речення, поширеність безособової, формальної мови та присутність у розповіді особистих займенників, таких як «ми» та «я».

дослідження