Зменшення свободи преси іноді змушує медійників виїздити з рідних країн, щоб мати можливість безпечно працювати. Медіа у вигнанні стикаються зі фінансовими, матеріально-технічними та редакційними проблемами. Організація Internews опитала журналістів у вигнанні й дізналася про складнощі їхньої роботи. Висновки дослідження переповідає NiemanLab.

Методологія дослідження 

Некомерційна організація Internews провела інтерв’ю з працівниками 25 медіа у вигнанні з Афганістану, України, Росії, Венесуели, Нікарагуа, Сальвадору, Куби, Сирії, Лівії, Ірану, Ємену, Судану, Еритреї, М’янми, Гонконгу, Китаю, Туркменістану та Азербайджану. Дослідження тривало з жовтня 2023 року до квітня 2024 року й шукало відповідь на одне запитання: «Як спільнота, що займається розвитком медіа, може підтримати медіа у вигнанні, щоб вони могли вижити і працювати далі?». 

Авторки звіту — Ізабель Шлепфер та Розі Паркін — запропонували робоче визначення поняття «медіа у вигнанні»: «Медіа у вигнанні — це медіа, які частково або повністю діють за межами своєї країни через закриті простори та вороже політичне та правове середовище, що залишає їх зі зниженою свободою преси та ставить під загрозу їхню безпеку». 

Internews не зміг визначити точну кількість журналістів, які працюють у вигнанні, хоча RSF повідомляв, що щонайменше 460 залишили свої країни лише 2023 року. 64 % медіа, розглянутих у звіті, є лише цифровими, водночас 20 % є телевізійними, 12 % — радіомовними й 4 % — друкованими виданнями. 56 % зареєстровані в країнах перебування як некомерційні організації, а 28 % зареєстровані як комерційні, 16 % взагалі не зареєстровані.

Які проблеми постають перед медіа? 

У звіті зазначено, що новинні видання у вигнанні найчастіше стикаються з двома типами проблем — структурними та організаційними. Структурні проблеми включають:

• складні й незнайомі закони та нормативні акти в країні перебування, які ускладнюють процес реєстрації та вимагають нових режимів відповідності щодо кадрового, податкового та медійного законодавства чи неприбуткового права;
• економічні санкції, які перешкоджають можливості медіа належним чином зареєструватися, відкрити банківські рахунки та взаємодіяти з глобальними кредитними чи платіжними системами;
• періодична напруга між дипломатичними потребами і пріоритетами розвитку медіа;
• проблеми з поданням заявок на фінансування в регіоні медіа;
• проблеми з алгоритмами соцмереж, політикою модерації контенту та процесом перевірки.

Організаційні проблеми залежать від країни, яку вона охоплює, але зводяться до чотирьох основних тем:

• редакційні процеси, включно з роботою з джерелами та перевіркою інформації на відстані;
• фізична безпека, транснаціональні репресії, цифрова безпека роботи та персоналу, виснаження персоналу й ризики для авдиторії;
• розуміння та задоволення потреб авдиторії в інформації, забезпечення того, щоб інформація досягла аудиторії, та вимірювання впливу контенту;
• диверсифікація доходів на тлі залежності від короткострокового проєктного донорського фінансування.

Як фінансуються медіа у вигнанні? 

Усі медіа в дослідженні, крім двох, повністю або переважно фінансово залежать від філантропічного чи інституційного фінансування. 28 % медіа повністю фінансуються донорами, тоді як ще 28 % фінансуються донорами та комерційними доходами — від продажу виробничих послуг, консультацій, продажу електронних книг, послуг перекладу та реклами. 16 % отримують фінансування від донорів та їхньої аудиторії, а 20 % повідомили, що мають джерела доходу від донорів, авдиторії та комерційних послуг.

Чотири респонденти повідомили, що використовували власні гроші для підтримки своїх медіа, тоді як троє сказали, що їм пропонували (але вони відмовилися) гроші від «багатих людей» в обмін на те, щоб вони не висвітлювали певні питання.

Економічні санкції, антитерористичні закони у країнах перебування й міжнародні банківські обмеження можуть ускладнити базове налаштування бізнесу. Медіа у вигнанні можуть не мати права на отримання грантів, оскільки вони перебувають за межами країни, про яку пишуть. Якщо вони й отримують фінансування, то його часто недостатньо, і в ньому не враховують витрати, пов’язані з вигнанням.

Фондове та донорське фінансування також ускладнене політичними інтересами. У звіті йдеться, що деякі спонсори бояться давати гроші певним медіа у вигнанні, оскільки це може вплинути на їхні стосунки з урядом рідної країни. В інших випадках медіа не можуть бути прозорими щодо того, звідки надходять їхні гроші, тому що їхні донори не хочуть публічно асоціюватися з ними.

Усі медіа також повідомляли, що постійна зміна пріоритетів фінансування донорів ускладнює планування на майбутнє.

«Деякі описують отримання величезних грантів протягом порівняно короткого періоду, часто тому, що ситуація в їхній країні була в заголовках міжнародних газет. Однак, як тільки увага перемикається на іншу кризу чи конфлікт, потік фінансування може досить раптово припинитися, залишаючи вигнані медіа в ненадійному стані», — йдеться у звіті. 

Як реєструються? 

Видання повідомили, що будь-який тип реєстрації бізнесу — некомерційний чи комерційний — пов’язаний зі своїми проблемами. Тип реєстрації може вплинути на право медіа на різні види фінансування, але водночас рішення про те, як зареєструвати компанію, залежить від її стратегії доходів. 

Наприклад, щоб брати участь у таких програмах, як Google News Initiative або Facebook News Partnership, потрібна юридична реєстрація. 

«Не всі донори будуть фінансувати комерційну медіакомпанію, залишаючи її значною мірою залежною від комерційних доходів або доходів від авдиторії. З іншого боку, можуть існувати обмеження на здатність некомерційної організації збільшувати комерційний дохід», — зазначають автори звіту.