Нещодавно в мережі з’явилося чимало інформації про самогубства українських підлітків із деталями їхнього особистого життя. Поліція Києва звернулася до медіа та громадян із проханням не поширювати неправдиву інформацію про скоєння неповнолітніми самогубств у Києві. Про це, за повідомленням поліції, писала низка Telegram-каналів, щоб привернути увагу та наростити аудиторію.

У Нацраді також зауважили, що медіа некоректно висвітлюють тему самогубств, зокрема називають місця подій, розкривають інформацію про самоідентифікацію постраждалих. Про це повідомляє членкиня Нацради Олена Ніцко, передає «Детектор медіа».

Які правила порушують медіа?

Олена Ніцко зазначає, що журналісти називають місця суїцидів, описують романтичні стосунки та повідомляють інформацію про самоіндентифікацію загиблих і постраждалих. Вона закликає дотримуватися визначених правил висвітлення самогубств, адже «це в інтересах усього суспільства».

Ніцко також зауважує, що робоча група працює над актом №6 «Висвітлення в медіа фактичних обставин досудового розслідування за участю дітей» і планує вдосконалити акт про захист дітей, постраждалих від сексуального насильства.

Як коректно висвітлювати самогубства?

Робоча група при Нацраді розробила правила висвітлення теми суїцидів у медіа. Там рекомендують:

• до офіційного висновку слідства називати самогубство як одну з версій, повідомляючи й інші версії за їхньої наявності;
• без попередньої кваліфікації органами досудового слідства факту доведення до самогубства не робити припущень щодо цього, крім висвітлення думки людей (прямою мовою), які висувають таку версію на власний розсуд;
• уникати власних оцінок і припущень про причини самогубства, а надавати їх у коментарях спікерів (за винятком журналістських розслідувань);
• надавати коментарі експертів, наприклад, представників правоохоронних органів, соціальних служб, психологів тощо та; повідомляти, якщо не вдалося їх отримати;
• за змоги інформувати про зв’язок суїцидів із психічними розладами та надавати інформацію про можливість їхнього лікування.

Поширювати можна лише ту інформацію, яка не допускає:

• заохочення або спонукання до нових суїцидів із мотивів наслідування;
• додаткової психічної травматизації рідних і близьких тих, хто скоїв суїцид, та людей, що вчинили спробу самогубства (відповідно до положень, передбачених пунктом 5 цього акту);
• травматизації, шокування та залякування аудиторії, особливо дитячої.

Ці положення не стосуються самогубств, скоєних через вагомі причини, зокрема для уникнення страждань унаслідок катувань, хвороб, щоб не допустити мук і смерті інших. Однак у таких випадках бажано не використовувати слова «суїцид», «самогубство» тощо, щоб не нормалізувати це явище.

Чинники, які впливають на наслідування самогубців і про які небажано повідомляти:

• романтизація, естетизація, героїзація суїциду та людини, яка його вчинила або намагалася це зробити, зокрема зображення тіла, цитування чи показ чіткого зображення повного тексту передсмертної записки, схвалення факту самогубства тощо;
• детальні дані про спосіб вчинення самогубства та його наслідки в описовій формі або через демонстрацію місця події (особливо, якщо в цьому місці було кілька самогубств), предметів, за допомогою яких скоїли самогубство, тіла людини, яка вчинила самогубство, та завданих пошкоджень;
• інформація про те, що суїцид може вирішити проблему (зокрема, спекулювання на розкаянні близьких, звинуваченні ними себе в самогубстві);
• деталізоване обговорення суїциду популярними особами (за винятком розслідування обставин смерті); порівняння самогубців із героями літератури чи кінематографу, використання висловлювань на кшталт «епідемія самогубств», «місто з найвищим рівнем самогубств», «міст самогубців», «будинок самогубців» тощо;
• адреси інтернет-джерел, які пропагують або провокують суїцид, зокрема на скриншотах.

Додатково травмують рідних людей, які вчинили самогубство:

• розкриття без свідомої згоди членів сім’ї інформації, що дає ідентифікувати неповнолітніх, які вчинили суїцид або спробу самогубства;
• неповага до конфіденційності та приватного життя людей, які вчинили спробу суїциду, або рідних і близьких тих, хто скоїв самогубство чи намагався це зробити;
•  використання іронічних (саркастичних), зневажливих (принизливих) чи стигматизувальних висловлювань і метафор щодо людини, яка вчинила самогубство або спробу суїциду, та її рідних.

У матеріалах медіа треба поширювати:

• інформацію про ознаки, за якими можна виявити схильність особи до суїцидальної чи аутоагресивної поведінки та попередити вчинення нею суїциду;
• контактні дані гарячих ліній, груп допомоги, кризових психологічних центрів тощо;
• коментарі ведучих або експертів про цінність життя, про те, що суїцид не є способом вирішення проблем.