ГО «Детектор медіа» проаналізувала 56 997 дописів на Facebook, YouTube, Telegram і Twitter (тепер — X) від 1 вересня 2022 року до 31 травня 2023 року, щоб визначити, як російська пропаганда використовує проблематику жителів окупованих, деокупованих і прифронтових регіонів України, а також які ворожі образи вона створює та яку потенційну загрозу це становить. Переповідаємо основне.

«Ждуни»: використання терміну

В умовах війни та окупації українських територій «ждунами» в соцмережах називають тих людей, які залишаються на території під контролем однієї сторони, але чекають на прихід іншої. За версією українського сегмента соцмереж, «ждун» — це той, хто чекає на прихід російської армії, у проросійському сегменті — той, хто очікує деокупації.

Головний мотив цих повідомлень — залякування. Визнаючи, що українці в тимчасовій окупації чекають на Сили оборони України, росіяни намагаються знизити рівень протидії російській армії через страх і наративи, що Україна не зацікавлена в людях, які перебувають в окупації.

Насаджування страху

Зокрема, росіяни подають «ждунів» як терористів, мародерів і вбивць. Перше, що рекомендують робити зі «ждунами» проросійські користувачі соцмереж, — депортувати до України. Також проросійські користувачі нерідко закликають до самосуду над «українськими ждунами», які чекають на прихід української армії на ТОТ. 

Одночасно пропагандисти просувають позицію, що підтримувати Росію набагато вигідніше, ніж Україну, адже Росія начебто перемагає та процвітає, тоді як Україна —  навпаки.

Проукраїнських жителів ТОТ, які допомагають Силам оборони України, називали «ждунами-найманцями». Пропагандисти повідомляють про випадки, коли владні органи Росії «викривали» таких людей. Проросійські користувачі повідомляють, що «відправили ждунів в Україну, їх українська сторона радо не приймає». Так вони хочуть принизити партизанську діяльність жителів ТОТ і поширюють меседжі, що нібито Україні насправді начхати на цих людей, а єдине правильне рішення — скоритися російській армії є.

Загальний тон проросійської пропаганди щодо деокупованих територій — «при Росії жилося краще». Після деокупації Херсона російська пропаганда також зосередилася на доказах того, що життя проукраїнських «ждунів» після звільнення міста ускладнилося, а з відходом окупантів ситуація з комунальними послугами значно погіршилась.

Крім того, у пропагандистських меседжах присутні описи Херсона як міста, де вбивають цивільних, розкрадають гуманітарну допомогу тощо. Так Росія намагається сформувати хибне враження, що після звільнення міста там панує хаос, у чому нібито винна українська влада.

Наративи про мобілізацію та переслідування на деокупованих територіях

Пропагандисти наголошують, що в Херсоні «ждунам» роздають повістки. Також підкреслюють, що окупаційні адміністрації «подарували» місцевим жителям п’ятирічний мораторій на призов до армії (попри те, що на тимчасово окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей примусова мобілізація тривала ще до повномасштабного вторгнення).

За версією російських пропагандистів, на деокупованих територіях «ждунів» нібито жорстоко переслідують. Додають, що проукраїнські «ждуни» начебто активно пишуть доноси на сусідів і передають до поліції та СБУ списки «неблагонадійних».  

«Ждуни» в публікаціях проукраїнських користувачів соцмереж

В українському медіапросторі також згадуються «ждуни» — люди, які приймуть і російську, і українську владу. Термін «ждун» переважно стосувався жителів прифронтових територій Донецької та Луганської областей. Однак також зафіксували й «закарпатських ждунів», які нібито чекають на прихід Угорщини на Закарпатті. 

Дописувачі українського сегмента соцмереж зазначають, що такі люди несуть небезпеку для територіальної цілісності України, однак переважно пояснюють, що їх можна «перевиховати».

Публікації характеризували «російських ждунів в Україні» як брехунів, «ватників», «здатних за пару копійок продати Україну». Проукраїнські користувачі наголошували, що прихильників Росії треба виявляти й працювати з ними.

Проукраїнські користувачі також гостро дискутують про те, що люди, які співпрацювали з окупантами та писали доноси на своїх сусідів, після деокупації непокарані, отримують гуманітарну допомогу «від таких ненависних їм європейців, американців», а деякі й далі працюють на своїх посадах в органах самоврядування та закладах освіти. Можна побачити також багато повідомлень із тривогою щодо територій, які були окуповані 2014 року та побоювань, що там проросійського населення більше, ніж на окупованих нещодавно.

Проте в українському сегменті соцмереж усе ж переважає співчуття до людей, які опинилися в окупації, та висловлення підтримки жителям ТОТ. 

Російська незаконна паспортизація на ТОТ

Російська паспортизація вже давно є одним із провідних елементів російської м’якої сили та гібридної війни на пострадянському просторі. Наявність російських паспортів у жителів окупованих територій російські пропагандисти подають як аргументи за те, що тепер для України ці люди є злочинцями, а отже їм краще підтримувати Росію.

Пропаганда паспортизації в соцмережах відбувається, як правило, через особисті сторінки колаборантів і сторінки незаконних окупаційних «органів місцевої влади». Людей агітують отримувати російські паспорти на місцях через примус і обіцянки: погрозами втрати доступу до соцвиплат, медицини, освіти чи соціальними пільгами або відновленням житла.

Пропагандисти регулярно наводили статистику, скільки видали російських паспортів. Вони також намагаються створити враження, що російський паспорт можна отримати без відволікання від щоденних справ.

Тим, хто відмовлявся брати російські паспорти, пропагандисти погрожували. Водночас українців, які отримали документ, пропагандисти сприймали з недовірою та продовжували вважати «ідейними українцями». Таких «нових росіян» ІПсОшники пропонували «позбавляти паспортів за дискредитацію СВО» чи будь-які інші причини. Жителі ТОТ,   проросійські користувачі соцмереж, повідомляли, що російські чиновники не визнають паспорти, видані на тимчасово окупованих територіях України. Такі люди не могли отримати ні довідки, ні соцвиплати до перереєстрації місця проживання на один із прикордонних регіонів Росії. Деякі прихильники «русского міра», так звані «громадяни ДНР» скаржилися, що почуваються «недоросіянами». 

Проукраїнські користувачі або вимагають нізащо не брати російський паспорт або ж співчувають українцям, які живуть на ТОТ. Співчутливе ставлення до людей із тимчасово окупованих територій переважає.

Заклики до розправи над проукраїнськими жителями

У дописах росіян ідеться про велику кількість українських партизанів, диверсантів і коригувальників «ворожого» вогню, щодо яких мають застосовувати жорсткі заходи. Заклики до репресій при цьому можуть стосуватися випадкових місцевих жителів, які, наприклад, просто не розділяють версію Міноборони Росії, що українські міста начебто руйнують українські військові.

Одразу після замахів на проросійських колаборантів чи диверсійних дій щодо російських військових, які регулярно відбуваються на ТОТ, активізуються меседжі щодо необхідності жорстких фільтраційних заходів із виявлення симпатиків України. 

У численних дописах про затримання чи навіть розправу над українськими партизанами російські пропагандисти опосередковано зізнаються в масовій практиці репресій щодо місцевого населення. При цьому з контексту багатьох дописів стає ясно, що до потенційних «диверсантів» відносять будь-яких жителів, які прагнуть повернення на їхню територію юрисдикції України.

Звинувачення українських силовиків

Однією з основних тактик виправдання власних репресій, до яких вдаються проросійські користувачі соцмереж, є звинувачення українських силовиків у нібито ще суворіших репресіях щодо проросійських місцевих у цих регіонах. У таких дописах українських силовиків порівнювали з каральними органами нацистської Німеччини, а також поширювали фейки про готовність українських силовиків репресувати значну кількість місцевого населення за надуманими ознаками співпраці з росіянами.

Проукраїнські користувачі соцмереж звинувачують в  агресії людей із проросійськими поглядами

Проукраїнським користувачам соцмереж заклики до насильства менш властиві. Водночас серед них популярні міркування щодо обмеження у виборчих правах чи депортації проросійського населення зі звільнених у майбутньому територій до Росії. 

Також серед проукраїнських користувачів трапляється чимало повідомлень про необхідність проінформувати СБУ про колаборантів у конкретних громадах. Дослідники зафіксували багато схвальних повідомлень про партизансько-диверсійну активність на ТОТ, замахи та знищення представників російської окупаційної влади чи диверсії проти логістики російських військ. Користувачі також діляться новинами, власним досвідом чи чутками про репресії з боку російської влади проти мешканців ТОТ.

Маніпуляції над соціальними проблемами жителів деокупованих територій

Росіяни залякують українців тим, що начебто влаштування на роботу, отримання гуманітарної чи соціальної допомоги жителями ТОТ прирівнюється законами України до колабораціонізму. Пропагандисти також пишуть, що після деокупації вони нібито масово понесуть покарання за співпрацю з ворогом.

Також у прокремлівських Telegram-каналах траплялися меседжі про те, як оформити перерахунок пенсій без відмітки про прописку в паспорті Росії. Крім цього, росували меседжі вдячності Путіну за те, що він «роздавав гуманітарку, платив зарплати та пенсії, а дітей відправляв на відпочинок до Криму». 

Російська відбудова

В умовах окупації українських міст, сіл і містечок російські пропагандисти просувають меседжі про «швидку відбудову інфраструктури». Зокрема, «Російські доми» у Варшаві хизувалися, як Росія відбудовує Донеччину й Луганщину, а Маріуполь росіяни відбудували із «шаленою швидкістю». 

Також просувають твердження, що «на Донеччині Україну вже не так радо зустрінуть, як у Херсоні». Це пояснюється тим, що в Донецьку, мовляв, «уже все відбудували», а отже жителі вдячні російській владі. А ось у Херсоні, де ще «не дотягнулася російська рука», люди не відчули справжньої Росії та її «покращення». Натомість в українському сегменті соцмереж користувачі не помітили жодної відбудови. 

Також росіяни вважають, що українці на ТОТ, з  одного боку, наживаються коштом їхньої держави та зневажають російську націю. З іншого ж,  українцям начебто хочеться кращого життя, тому вони чекають, коли прийде Росія.