Велика Британія ухвалила закон про медіа, що усуває загрозу державного регулювання преси й модернізує регулювання мовлення для ери стримінгу. Документ поспіхом ухвалили після рішення прем’єр-міністра Ріші Сунака призначити вибори до парламенту на 4 липня 2024 року. Деталі законопроєкту описує Press Gazette.
Які ключові положення законопроєкту про медіа?
- Застосунки суспільних мовників (BBC, ITV, Channel 4 та Channel 5) можна буде легко знайти на смарттелевізорах та інших пристроях.
- Вимога, щоб послуги стримінгових сервісів на кшталт Netflix підпадали під дію Кодексу контенту британського медіарегулятора Ofcom.
- Скасування статті 40 Закону про злочини й суди.
- Суспільні мовники безплатно транслюватимуть великі спортивні події, такі як Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з футболу та Вімблдон.
- Нові правила для забезпечення доступності BBC, комерційних і громадських радіостанцій через «розумні» колонки.
Уряд зробив дві поступки щодо 11-годинної програми суспільного мовлення та прийняв поправки, внесені ведучою BBC баронесою Деборою Булл. Перша поправка гарантує, що принципи щодо інформування, навчання та розваг залишаються частиною суспільного мовлення.У другій поправці йдеться про важливість освітніх програм для дітей та молоді.
Що передбачає скасування статті 40?
Законопроєкт передбачає скасування статті 40 Закону про злочини та суди 2013 року, який так і не набув чинності. Стаття 40 вимагала від видавців новин оплачувати витрати обох сторін у справах про наклеп і захист приватного життя незалежно від того, виграли вони суд чи програли.
Розділ 40 змусив би головний регулятор преси Великої Британії, IPSO, приєднатися до Королівської хартії про регулювання преси. Після цього його мала би регулювати створена на підставі закону Група з питань визнання преси.
Дискусія навколо закону
Незалежна членкиня парламенту леді Шейла Голлінс не погодилася з урядом щодо скасування статті 40 та заявила, що парламент повинен «створити стимул для газет, щоб вони робили правильні речі та приєдналися до регулятора, який би захищав громадськість».
Колишній міністр від Ліберально-демократичної партії лорд МакНеллі звинуватив уряд у тому, що він «уклав угоду» з національними газетами щодо скасування Розділу 40.
«Ми всі знаємо, що це було вкладено в цей законопроєкт, як більмо на оці, щоб зафіксувати угоду між Консервативною партією та власниками великих газет, ось в якому дикому світі ми живемо», — сказав він.
Лорд Паркінсон заявив, що скасування закону є маніфестним зобов’язанням: «Уряд зобов’язується захищати свободу медіа й неоціненну роль свободи преси в нашому суспільстві й нашій демократії». Водночас лейбористи додали, що вони погодилися на ухвалення цього закону.
Перед ухваленням законопроєкту про медіа керівники найбільших суспільних мовників виступили із заявою про його підтримку.
«Реформи, запропоновані в законопроєкті, оновлять ключові аспекти медіазаконодавства для епохи онлайн-телебачення, щоб гарантувати, що авдиторія й надалі отримуватиме вигоду від високоякісного контенту британського походження від суспільних мовників, а також сприяти процвітанню британського сектору контенту на довгі роки вперед», – заявили представники суспільних мовників.
Саджида Мералі, СЕО PPA, яка представляє видавців спеціалізованих та журнальних видань у Великій Британії, зазначила: «Ми виконуємо завдання, які ставить перед собою британський сектор контенту. Виконуючи своє маніфестне зобов’язання щодо скасування Розділу 40, уряд усуває непотрібну й обтяжливу регуляторну невизначеність».
