Ще до переїзду в ЄС Ольга Консевич працювала головною редакторкою сайту «24 канал». Потім її запросили на посаду журналістки в німецьку газету, що має найбільший тираж у Берліні, — видання Tagesspiegel. Там журналістка спеціалізується на міжнародних відносинах і долучається до розслідувань. Один з успішних кейсів — її команді вдалося закрити російське пропагандистське медіа Ruptly. Журналістка розповіла «Медіамейкеру» про німецький медіаринок, цікаві для ЄС теми та висвітлення в Німеччині російської війни в Україні.
Лідер серед лідерів
Загальнонаціональне видання Tagesspiegel заснували 1945 року. Газету постійно читають політики та лідери, які ухвалюють важливі рішення для Німеччини. Нині Tagesspiegel має найвищий тираж серед берлінських видань із передплатою, адже німці звикли віддавати перевагу саме локальним медіа.
Сайт видання орієнтується саме на читачів із Берліна. Щомісяця він має понад 8 млн унікальних користувачів. Торік Tagesspiegel оновило формат друкованого видання: змінило логотип, з’явилися нові рівні підписок в їхній бізнес-моделі.
«Є продумана контентна стратегія для кожного району міста. Я раніше не бачила такого підходу. А ще розсилка (Tagesspiegel Checkpoint) видання має орієнтовно 100 000 підписників. Це теж той формат, який не прижився в Україні, а тут він дуже продуманий та існує з 2014 року», — розповідає Ольга Консевич.
Початок роботи та протидія російській пропаганді
На початку повномасштабної війни, коли Консевич працювала головною редакторкою сайту «24 канал», вона також допомагала європейським колегам із контактами та перевіркою новин про Україну. Тоді й почалася співпраця з Tagesspiegel.
Пізніше журналістка отримала пропозицію долучитися до команди медіа. За її словами, тоді через вторгнення на українському медіаринку був колапс, зарплатня стрімко зменшувалася. Тому Консевич вирішила приєднатися до німецького видання.
«Берлінська редакція мене підтримала в дуже складні часи — було багато особистих і професійних викликів. Я була в ЄС, а віддалено керувати великими редакціями в Києві та Львові було проблематично. Тим паче всі основні процеси я налаштувала — на той час вже майже три роки була керівником».
Нині Консевич спеціалізується на міжнародних відносинах, пише про важливі події, які дотичні до України. Інша частина її роботи — співпраця з міжнародним відділом або відділом розслідувань. Наприклад, цьогоріч вийшло протидіяти російській пропаганді з відчутним імпактом:
«Мені з колегами вдалося закрити сайт пропагандистів Ruptly (дочірня компанія RT). Це була довга історія. Моя команда знайшла офіс компанії в центрі Берліну, він спокійно працював під санкціями з грудня 2022-го. Я робила контент-аналіз пропагандистських новин, перевіряла зв’язки компанії та просила знайомих лідерів думок відредагувати. Керівниця нашого відділу розслідувань зверталася до відповідних органів і писала запити депутатам. А через три місяці після публікації нам допомогла ірландська політична діячка, яка прочитала наше розслідування й написала запит до Європарламенту».
Хоча рахунки Ruptly не заморожені, закриття сайту — важливий результат. Брехливий псевдоконтент більше недоступний для загалу.
Ольга Консевич
Крім того, Консевич допомагає в редакції із фактчекінгом чи пошуком актуальних тем. А найбільше цікавості в журналістки викликають теми прав людини, наприклад, порушення Росією прав дітей та підлітків і злочини на тимчасово окупованій території (наприклад, окупація ЗАЕС).
Мовний бар’єр
Зараз журналістка вчить німецьку мову, але не поспішає писати нею великі матеріали, адже побоюється не помітити тонкощі чи контекст. Тому їй доводиться писати текст англійською, а з перекладом допомагають колеги. Проте невеликі тексти чи повідомлення в робочих чатах наразі пише німецькою.
«Зараз я здаю документ із двома версіями тексту: англійською й німецькою. Перекладаю у DeepL, Chat GPT і перевіряю граматику, там, де розумію, адже тільки вчуся на рівень B2. Так редактор має змогу продивитися одразу німецький текст, але якщо щось незрозуміло, то підглянути в англійську версію. Англійською я володію професійно», — пояснює журналістка.
Специфіка роботи Консевич дещо змінилася. На «24 каналі» їй доводилося планувати роботу редакції та працювати над форматами. Тепер журналістка пише та перевіряє статті. «Треба не тільки запропонувати та пропітчити тему, але й подати її зрозуміло для іноземної аудиторії з урахуванням прагнень України в тому чи іншому питанні», — розповідає Ольга Консевич.
Раз на тиждень у редакції проводять загальну нараду, яку відвідують керівники різних відділів. На ній присутні, зокрема Консевич, пропонують теми й діляться ідеями. Після планування редакція комунікує у Slack (корпоративний месенджер, — ред.).
Редакція працює за нормованим робочим днем. Журналістка каже, що в команді не заведено писати повідомлення в робочі чати на вихідних чи за відсутності відповідального редактора: «Так само дуже рідко до тебе звертатимуться в неробочий час. Думаю, що українські журналісти звикли “жити” на роботі, відразу відписувати в чатах на будь-яке питання.
Я теж спочатку не дуже зрозуміла цей ритм, але насправді, якщо йдеться не про війну чи теракт, тексти тільки виграють від того, що над ними уважно працюють.
Ольга Консевич
Тобто всім фанатам slow journalism сподобалася б робота в більшості німецьких медіа».
Завжди є про що писати
У редакції не бракує тем для матеріалів про Україну. Навпаки — історій достатньо, а героїв для тексту знайти легко, бо українці швидко відгукуються. У цьому також допомагають сформовані бази контактів та українські колеги, які радять спікерів. Консевич прагне, аби за кордоном говорили про Україну з українськими експертами, тому всі її статті містять такі коментарі. Іноді матеріали побудовані саме на поясненнях ситуації від української сторони.
Деякі теми вимагають уважності перед публікуванням. Наприклад, після інтерв’ю з працівницею окупованої ЗАЕС Консевич і далі підтримувала контакти зі спікеркою, аби узгодити, які факти публікувати безпечно.
Нині «гарячою» темою в Німеччині є регулювання співпраці з великими платформами. Журналістка говорить, що в ЄС постійно обговорюють Пакет Закону про цифрові послуги (Digital Services Act), який передбачає захист прав користувачів і створення рівних умов для бізнесу в таких компаніях, як Meta чи Х.
За спостереженнями Консевич, у Німеччині та ЄС загалом великий попит на пояснювальну журналістику: закордонна аудиторія хоче бачити аналітику про наслідки російської агресії. Тому й німецькі медіа цікавляться ресурсами, які займаються фактчекінгом і розслідуваннями. Водночас журналістка радить не подавати інформацію емоційно, як це роблять для внутрішньої української аудиторії.
«Також є попит на історії успіху українців і подолання труднощів. Так, ми країна, що страждає від агресора, але, як кажуть, “всі прагнуть бути з переможцями”. Тобто образ “жертви” не завжди працює. Тут я б навпаки похвалила українських колег, бо бачу багато матеріалів про винахідливість військових чи успішний бізнес переселенців. Можна триматися цього напряму», — додає Ольга Консевич.
Українська тематика
Серед міжнародних новин тема України залишається помітною навіть попри те, що світ трохи змістив увагу на війну Ізраїлю та ХАМАС.
«Зараз теми й зацікавленість трохи чергуються, активність з’являється хвилями. На жаль, чим більший обстріл або чим більша проблема (наприклад, так було з постачанням “Леопардів” і з розмовами про F-16), тим більше уваги вона отримає. Але хочу зазначити, що в Tagesspiegel із початку вторгнення був текстовий стрим подій на головній сторінці, а автори різних відділів постійно зверталися за порадою до українських журналістів, які працюють у редакції», — додає Ольга Консевич.
Крім того, за словами медійниці, після повномасштабного вторгнення багато німців почали відкривати для себе Україну як державу, яка бореться за незалежність. «Якщо з боку офіційного Берліна знадобився деякий час на роздуми щодо допомоги, то в суспільстві я одразу помітила підтримку України», — каже Консевич.
Іноді німцям доводиться пояснювати контекст українських новин. Це допомагає не лише роз’яснити ситуацію в інтересах України, а й зробити текст розлогішим.
«Коли я писала про руйнування росіянами Каховської ГЕС, то пояснювала, наскільки наслідки впливають не тільки на екологію, але й, скажімо, на забезпечення питною водою жителів регіонів, що залежали від Каховського водосховища. Коли німецькі колеги почули, що без питної води міг опинитися майже 1 млн людей, а ця кількість збігається з населенням Кельну, вони одразу зрозуміли масштаб наслідків. Або ж коли я зазначила, які збитки нанесено аграрній системі, а також що ставок-охолоджувач ЗАЕС залежить від рівня води у водосховищі, це зробило картину повнішою», — пояснює Ольга Консевич.
Медіаринок Німеччини
Німецькомовний медіаринок не обмежується лише Німеччиною, адже німецькою розмовляють ще й в Австрії, Бельгії, Данії та Люксембургу. За даними аналітиків, німецький медіаринок налічує орієнтовно 100 млн людей.
За словами Консевич, важливе місце серед всієї медіасфери посідає друкована преса. Частково через звичку німців читати періодичні видання, а також завдяки тому, що саме представники преси боролися за свободу слова й відчутно впливали на громадську думку. Однак наразі наклади видань зменшуються й холдинги все більше вкладають в онлайн-видання.
Німецькі медіа фінансуються державним коштом (DW) або коштом громадян, наприклад, такі суспільні мовники як TARD (організація регіональних суспільних мовників), ZDF (Друге німецьке телебачення) та Deutschlandradio (Німецьке радіо). За словами Консевич, медіа заявляють, що не зазнають економічного та політичного впливу чи тиску. Водночас їх стосуються державні регулювання.
«Порівнюючи з телерадіомовленням, державне втручання у друковану пресу зведене до мінімуму. Мені, як медіаменеджерці, дуже імпонує, що великі холдинги тут мають досить диверсифіковану бізнес-стратегію, тобто умовна газета не концентрується тільки на друкованих продуктах», — каже Консевич.
Німці звикли платити за контент, а тому протягом тривалого часу медіа використовують різні моделі підписок. Таку систему мають навіть невеликі федеральні вебсайти, бо читачі готові платити за доступ до новин свого регіону.
Консевич зазначає, що російська пропаганда присутня в німецькому медіапросторі, зокрема й тому, що в Німеччині живе чимала російська діаспора. Крім того, Німеччина досить довго мала тісні економічні зв’язки з Росією.
Ба більше, на німецькому медіаринку досі залишаються кілька російськомовних газет. Наприклад, «МК Германия», яка є у вільному продажу та зареєстрована у Франкфурті. Генеральним директором видання є Алєксєй Гусєв, син головного редактора «Московського Комсомольця» Павла Гусєва. Останнього внесли до санкційного списку Євросоюзу у квітні 2022 року.
