Ось уже пів року як «Медіамейкер» регулярно публікує на сайті та в соцмережах різноманітні можливості: від невеликих конкурсів і коротких курсів українських організацій до грантів на десятки тисяч доларів і стипендій на закордонне навчання. Водночас ми не так багато говоримо про те, які переваги насправді стоять за кількома рядками анонсу та як ними скористатися — і для власного розвитку, і для підсилення українських медіа.

Наприклад, стипендії Chevening на навчання у Великій Британії. Приймання заявок для українців триває до 7 листопада, можна здобувати ступінь магістра і в галузі медіа чи комунікацій. Ми попросили колишню головну редакторку харківського Gwara Media Олену Мигашко, яка цьогоріч поїхала вчитися медіаменеджменту в Університеті Глазго, розповісти, як правильно упакувати свій досвід та прагнення в есе для заявки на Chevening та як обрати програму, що найкраще пасуватиме вашій спеціалізації. 

Дисклеймер: у тексті Олена ділиться власною думкою, яка не відображає бачення Foreign, Commonwealth and Development Office (FCDO). Найповнішу інформацію про подання можна знайти на сайті стипендії.

Чому вирішила подати заявку

У перший рік повномасштабного вторгнення РФ я працювала головною редакторкою «Ґвара Медіа» — харківського ньюзруму, що покриває регіон та розвиває фактчек-бот «Перевірка». Під час війни ми виросли з маленького видання, де працювало всього кілька людей, до команди з 25 осіб. Наш продукт рекомендували ІМІ, Мінцифри, регіональні адміністрації; Gwara також зняла пару документальних фільмів з іноземними партнерами і нещодавно здобула правозахисну нагороду. 

Хоча збоку все виглядало непогано, більшість рішень 2022-го ухвалювалися інтуїтивно. Коли команда росла, я не припиняла думати про так звані opportunity costs: чи все ми (й передусім я) робимо правильно, чи ефективно використовуємо ресурси, чи могли б розрахувати, як можна інакше. У виданні працювали журналісти, налаштовані вчитися: ми постійно брали участь у навчальних програмах MDF, Internews, закордонних донорів тощо. Але якими б хорошими ці окремі тренінги не були, мене не полишало відчуття фрагментарності власного знання, яке може ніколи не вирости у справжню експертизу. 

Знаєте цей ефект, коли людина прочитала три статті, але в країні knowledge gap, і ніхто не може ідентифікувати її як псевдоексперта? Думаю, за прикладами ходити далеко не треба. 

Менше за все мені хотілося бачити себе такою людиною — навіть якщо несвідомо. Це підсилювалося тим, що я мала мистецьку, а не журналістську освіту.

Торік я визначилася: хочу вивчати медіаекономіку та менеджмент у Великій Британії. Я виграла стипендію Chevening і сьогодні навчаюсь на програмі MSc Media Management в University of Glasgow.

Про програму

Chevening — справді дуже конкурентна нагорода, адже, на відміну від більшості стипендій, вона покриває буквально все. 2022 року з різних країн надійшло 70 930 заявок, із яких орієнтовно 1400 стали успішними. 

Приймання заявок відкривається щороку восени, а результат ви дізнаєтесь улітку — майже через рік. Треба бути готовим чекати багато місяців і паралельно жити своє життя, але також і доповнювати анкету на різних стадіях відбору. 

Так, через кілька тижнів після дедлайну вам повідомлять, чи ви пройшли технічний відбір (тобто чи заявка відповідає базовим вимогам, таким як відсутність інших стипендій від уряду Великої Британії). Орієнтовно в середині лютого приходить запрошення на наступне коло відбору. На цьому етапі, тобто ще до підтвердження стипендії, варто самостійно вступати в університети. Для деяких програм це може зайняти місяці. 

На відміну від американського Fulbright, Chevening не подає за вас документи, а тільки фінансує навчання. Отримати запрошення від бодай одного обраного університету до прийняття нагороди — ваше завдання. 

Також варто зазначити, що ця стипендія — merit-based, не need-based, тож панель не бере до уваги складні життєві обставини у вигляді війни в Україні.

Аби податися, треба мати мінімум два роки роботи у релевантній сфері та закінчену бакалаврську освіту. Жодних обмежень щодо віку чи попередньої спеціалізації немає. Серед чівнерів є люди, які були маркетологами, а потім поїхали вивчати океанографію. Варто лише вміти аргументувати перехід і той факт, що ви маєте та можете пройти курс.

На сайті Chevening йдеться: програма шукає сьогоднішніх або майбутніх лідерів, спроможних змінювати свої країни. Такий статус вас просять підтвердити чотирма есе англійською мовою: з прикладами ваших лідерських якостей, здібностей будувати професійні мережі, кар‘єрним планом на майбутнє і причинами вибору освіти у Великій Британії.

Підтверджувати досвід роботи виписками з трудової книжки чи контрактами не потрібно. Але очікується, що ви розкриєте його у ваших текстах. З того, як ви розповідаєте про свою роботу, панель зробить висновки про автентичність анкети. 

Згодом, якщо ви опинитесь у шорт-листі, треба буде знайти рефері для двох рекомендаційних листів. І це також хороша нагода підтвердити все, про що ви говорили у текстах.

Головне — від вас очікують не набору активностей із резюме чи переліку досягнень, а цілісну переконливу історію: як ви ідентифікували потребу в освіті, чому ви для неї підходите та як вона допоможе зробити вашу сферу у вашій країні кращою. 

Що потрібно для вдалого подання? 

Думаю, якщо у вас є чіткі, не абстрактні відповіді на питання про себе, час написання зводиться до мінімуму й ніщо не заважає отримати стипендію з першого разу. 

Ось як я б порадила підходити до формування анкети.

Визначте наскрізні проблему і тему есе

Не розглядайте кожне з них у відриві від інших. Наприклад, тема може бути: «Чому і як я хочу боротися з піратством в Україні». Відповідаючи на це питання, можна деталізувати свої лідерські якості, вміння будувати професійні контакти, причини вибору освіти, майбутні плани. 

У певному сенсі ви подаєте пропозицію профінансувати вас і вашу магістратуру як грантовий проєкт: треба окреслити проблему, яку вирішить ця освіта, показати, що ви «спроможна організація» (можете її здобути й застосувати через попередній досвід) та визначити критерії успіху (кар‘єрний план).

Переконайтеся, що згаданий досвід пов’язаний із прикладами 

Оберіть від двох до чотирьох ситуацій на попередніх роботах, які ви можете докладно описати, показавши, що ось таким був ваш шлях до сьогоднішніх висновків. 

Наприклад, як редактор ви спланували й опублікували важливе розслідування. Тут можна розкрити:

• як ви вчасно і точно наполягли на суспільно важливій темі (в есе про лідерство);
• як мобілізували людей для пошуку інформації (есе про нетворкінг);
• як хочете вивести розслідування на новий рівень у майбутньому (есе про кар‘єрний план);
• як це метчиться з обраними курсами — в есе про навчання у Великій Британії (припустимо, це Investigative Journalism). 

Не розповідайте, що ви лідер, бо успішно нафандрейзили для організації, але сьогодні вам чомусь дуже треба вивчати Scriptwriting.

Використайте STAR-підхід

Тут s — ситуація, t — завдання, a — рішення, r — результат. Розкрийте через це кожен приклад: 

• я працював у такому-то місці (ситуація); 
• раптом власники почали втручатися в редакційну політику, і треба було її захистити (завдання); 
• я ініціював публічну кампанію, аби не допустити цього (моя реакція); 
• видання залишилося незалежним, і 1 млн читачів отримують чесні новини (результат).

 Пишіть саме про свої дії, а не «організація вирішила», «наш відділ зробив». Також важливо розуміти, що Chevening позиціює лідерство як можливість ініціювати позитивні зміни в суспільстві. Це не про високі позиції, екстравертність чи ваш характер. 

Підкріплення від рефері

Попросіть тих, хто писатиме рекомендаційні листи, підкріпити їхніми словами приклади, наведені у ваших есе. Виберіть людей, з якими ви працювали (але не як з підлеглими) чи які вас навчали. 

Це єдина можливість панелістів почути про ваш досвід не з ваших слів. Тож переконайтеся, що інші люди (в ідеалі — експерти у вашій сфері) також вважають, що ви зробите багато хорошого з новою освітою. 

Зробіть календар чи таблицю з дедлайнами

На сайті Chevening є окрема сторінка з ключовими датами. Варто розуміти, коли прийде лист про наступний тур чи відмова, коли починати готувати документи в університет, коли складати тест з англійської і скільки це займе часу тощо. 

Тест, до речі, потрібен лише для університету — до анкети Chevening ви його не долучаєте, тож саме на сайті обраного закладу шукайте вимоги до рівня знання мови. Хоч це здається очевидним, щороку у Facebook-групах про конкурс знаходяться люди, які пишуть: «О ні, я втратив стипендію, бо невчасно прийшли результати IELTS». Коли я подавалася, то їздила в Польщу, аби скласти Кембриджський іспит вживу. Але зараз в Україні можна скласти IELTS онлайн.

Курси для медійників

Велика Британія — чи не найкраща країна, щоби вивчати медіа та журналістику. Краще хіба що США. Причини очевидні: тут сконцентровані одні з найбільших медійних компаній світу, такі як ВВС чи Reuters, що працюють на міжнародних ринках та оперують величезними аудиторіями. Трьохсотлітня історія журналістики забезпечила безліч безцінних ресурсів в інститутах, колекціях та бібліотеках і дуже високу якість освіти.

Це важливі, але досить загальні причини. Аби аргументувати свій вибір програм (їх попросять обрати три, і коли ви виграєте стипендію — зупинитися на одній), найкращою ідеєю буде поглянути на модулі конкретних курсів і взяти ті, які збігаються з вашими майбутніми планами. 

Аргумент у стилі «професорка, що читає цей курс, досліджувала копірайт у Східній Європі, а я хочу боротися з піратством в Україні» звучить переконливіше, ніж «я хочу в Британію, бо там є ВВС». 

Університет може бути не найпрестижніший загалом, не входити у відому the Russell Group, але програми з журналістики там виявляться кращими, ніж деінде.

Наприклад, City, University of London не є у топі рейтингів Times чи QS, але має чи не найбільшу школу журналістики в Британії. Вони пропонують окремі магістратури, скажімо, з розслідувальної журналістики, фінансової журналістики, не кажучи вже про традиційні ТБ, диджитал та принт. 

Goldsmith, University of London відомий своїми гуманітарними напрямами (серед випускників — такі люди, як Вів’єн Вествуд чи Деміен Герст) та сильним зв‘язком із практиками галузі — ВВС та The Times є партнерами школи журналістики університету. Goldsmith пропонують кілька курсів із різною спеціалізацією: наприклад, на Digital Journalism також навчатимуть базового програмування. Також тут є Documentary Filmmaking, де вже вчаться українські чівнери.

Якщо ж говорити про медіаменеджмент, то Royal Holloway мають досить практичний підхід із окремим модулем про те, як шукати фінансування на відеопродакшн. King’s пропонує курси з АІ чи цифровізації культурного спадку на програмі з медіаменеджменту, а Cardiff University нещодавно презентували перший спеціальний МВА саме для тих, хто планує будувати медіабізнес.

Це — лише кілька прикладів, із яких ви можете почати пошук. Велика Британія пропонує неймовірну кількість програм із рівнем спеціалізації, який просто неможливо уявити в Україні. 

Можна також звернутися до каталогу Chevening. Але краще не обмежуватися ним і шукати самостійно — деякі нові програми просто не відображатимуться на сайті одразу.

Що я вивчаю сьогодні

Мій університет — місце, де вперше у Великій Британії презентували програму з медіаекономіки на рівні магістрів. Він також є частиною the Russell Group, але це скоріше приємне доповнення. 

Перш ніж приїхати, я довго думала і обирала між Глазго та Лондоном. А якщо точніше, то між більшим містом і більш релевантним курсом. Ще коли готувала есе, прочитала книжку кураторки курсу й досить чітко уявляла, що тут викладатимуть. Пам‘ятаю, подавала заявку в сам університет під час чергового обстрілу Харкова — це здавалося божевіллям. 

Медіаекономіка займає найбільшу кількість годин у першому семестрі. Ми обговорюємо такі речі, як:

• різні структури ринків (monopoly, oligopoly, duopoly, perfect competition);
• стратегії виживання та зростання медіакомпаній на кожному з них;
• як поява гейткіперів з GAFA змінила традиційні value chains;
• що таке public goods і коли протекціонізм і державне регулювання медіаринку — від форм власності до впровадження субсидій чи квот —може бути виправданим тощо. 

У другому семестрі матиму окремі Media & Cultural Policy та Intellectual Property Law.

Щотижня ми також слухаємо запрошених спікерів з індустрії. Наприклад, останнього разу був Head of External Policy у BBC Scotland (їхній офіс розташований саме в Глазго). Якщо ми вважаємо суспільне мовлення, яке з‘явилося після Революції Гідності, здобутком, то у Великій Британії вже давно замислюються, чи дійсно це вдалий винахід цивілізації, адже ще з 90-х у ЄС стикалися зі скаргами на порушення закону про чесну конкуренцію з боку приватних компаній. 

Зараз це все може звучати як хмарина тегів, але такі дискусії дають набагато глибше розуміння контексту процесів в Україні та розуміння макроекономічного середовища, в якому ми працюємо. Мої очікування збіглися з реальністю, і я переконана, що на 100 % правильно обрала програму.

Поряд із задоволенням від навчання, одне з найбільших відкриттів звучить так: насправді, приїзд у Велику Британію не зробив мене іншою людиною. Я не прокинулася щасливою безтурботною дитиною у сеттингу з «Гаррі Поттера», бо у мене вдома йде війна. Так чи інакше, це був складний вибір: мені довелося піти з фултайм-роботи редакторки, адже навчання на graduate level в Британії виглядає як повний робочий день із купою самостійних завдань. 

Утім, я не шкодую про жодну годину, витрачену на підготовку, й чекаю повернення до України з новими знаннями.