«Детектора медіа» разом з аналітиками британського «Центру інформаційної стійкості» (Centre for Information Resilience) дослідив аспекти медійного ландшафту деяких тимчасово окупованих територій України — Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Криму. «Медіамейкер» описує основні висновки дослідників у цьому матеріалі. 

«Цифрові міністерства», тісний зв’язок із Кремлем і працівники-студенти. Дослідження медіаландшафту тимчасово окупованих територій України

Четвер, 6 Червня, 2024

Середовище

Дар'я Свистуха

2024 року медіа на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ) є централізованим і підпорядковуються російській окупаційній владі. Ця система розвивалася поступово, і стартувала зі створення квазіміністерств інформаційної політики та пропагандистських медіахолдингів, підпорядкованих Кремлю. Як через окупаційну політику тепер виглядає український медіаландшафт?

«Детектора медіа» разом з аналітиками британського «Центру інформаційної стійкості» (Centre for Information Resilience) дослідив аспекти медійного ландшафту деяких тимчасово окупованих територій України — Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Криму. «Медіамейкер» описує основні висновки дослідників у цьому матеріалі. 

Методологія дослідження 

Висновки дослідження базуються на відкритих даних, зокрема російських і проросійських медіа й онлайн-ресурсів на ТОТ з фокусом на Telegram-канали. Дослідники використовували розвідувальні дані з відкритих джерел (OSINT), аналітичні інструменти для збору доменних імен із бази даних Neo4j, аналізували домени за допомогою сервісу Ahrefs. 

Фахівці виявили мережу проросійських сайтів, орієнтованих на окуповані території України — 232 825 взаємозв’язків між різними вебдоменами й мережу орієнтованих на окуповані території України Telegram-каналів. Також проаналізували ситуації у сфері медіа на ТОТ із 2014 року й оглянули ключові медіа на окупованій Росією території. 

Медійний ландшафт на окупованих із 2014 року територіях

Донецька область

Дослідники відзначають, що медіа на окупованому Донбасі централізували задовго до повномасштабного вторгнення Росії 2022 року. У «ДНР» ще в березні 2017 року створили «Республіканський медіахолдинг» (РМХ). Цей РМХ підпорядкований «Міністерству інформації “ДНР”»й головна його мета — централізація всіх «державних» друкованих медіа у «ДНР» і просування єдиного інформаційного порядку денного. Директором медіахолдингу є Роман Бєсєдін. Станом на 2018 рік до складу РМХ входило 19 газет, 15 з яких видавалися на районному рівні, з єдиним редакційно-видавничим центром, який керував їхньою роботою. 

До складу РМКХ не ввійшли телерадіокомпанії: «Шахтерск ТВ», «Торез ТВ», «ТК ТВ-Сфера», «Радио Комета», «Оплот ТВ», «Авеста», «ТРК Юнион ТВ», оскільки вони перебувають під прямим контролем Міністерства інформаційної політики. Водночас інші телеканали та радіостанції «Новороссия ТВ», «Мариуполь 24», «Новороссия Рокс», «6ТВ» централізовані під егідою телеканалу «Первый республиканский», що підпорядковувався «Міністерству інформації». 

До складу РМХ входить 27 газет обласного й районного рівня: «Сельская новость» (Мангуш), «Наше слово» (Волноваха), «Зоря Приазов’я» (Нікольське), «Приазовский рабочий» (Маріуполь). Тривалий час вони видавалися в Україні до того, як були захоплені російською окупаційною владою. Лиманська газета «Заря» також спочатку перебувала під наглядом РМХ, але потім, імовірно, її вилучили з російського реєстру після звільнення міста українськими силами восени 2022 року. 

Бєсєдіна замінили Миколою Черкашиним у липні 2023 року після реорганізації РМХ та «інтеграції в російську правову систему». До приходу в РМХ Черкашин був малопомітним для громадськості, але відомо про його російське походження. 

Луганська область

Подібний до Донецького медіахолдинг створили у «ЛНР» 2020 року. До складу «Луганьмедиа» ввійшли 14 регіональних медіа, шість телеканалів і дві радіостанції. Його мета — «акумуляція фінансових, інформаційних і редакційних ресурсів у межах одного центру».

Виконувачем обов’язків директора призначили Світлану Мамонтову, колишню директорку місцевої газети «Жизнь Луганска» й заступницю міського голови Олександрівська (до 2014 року). У квітні 2023 року її замінила Тетяна Кутя. Вона народилася в Луганську та приєдналася до окупаційної влади на посаді директора «агентства державних ресурсів ЛНР».

Вебсайт і соцмережі «Луганьмедиа» регулярно оновлюються пропагандистським контентом. З початком повномасштабного вторгнення всі друковані медіа в тій частині Луганської області, яка не була окупована 2014 року, припинили свою роботу. 

Коли росіяни окупували північ Луганської області, то не поспішали відкривати там газети. Медіаінфраструктура з окупованої Луганщини із 2014 року почала поширюватися на новоокуповану територію лише влітку 2022 року. У червні 2022-го, під час інформаційної кампанії на підтримку приєднання Луганської області до «ЛНР», була поширена пропагандистська газета «Республіка». У серпні 2022 року окупаційна влада почала видавати районні газети: «Старобельский вестник», «Сватовский вісник», «Меловский вестник», які також включили до складу «Луганьмедиа».

На каналах «Зеонбуду» — приватної компанії, провайдера-монополіста загальнонаціональної мережі цифрового етерного телебачення в Україні — на окупованих територіях транслюють такі російські канали: «Первый канал/Матч», «НТВ», «Пятый канал», «Россия-К», «Карусель», «ОТР», «ТВЦ», «Россия-1», «Россия 24», «Вести ФМ», «Радио Маяк», «Радио России»; «Спас», «СТС», «Домашний», «ТВ-3», «Пятница», «Звезда», «ТНТ», «Муз-ТВ»; «МХ-3: Моя планета», «Наука», «Техно 24», «Москва 24», «Луганск 2». 

«Луганськ 24» — головний місцевий телеканал, що входить до складу так званої Державної телевізійної й радіомовної компанії ЛНР50 — «державного» унітарного підприємства «Міністерства зв’язку ЛНР». Якщо «Луганьмедиа» займається переважно координацією регіональних медіа, то так звана Державна телерадіокомпанія створена ще у 2014–2015 роках для централізованої трансляції радіо й телебачення в Луганську на базі українських потужностей.

«Структура зібрана на базі чотирьох українських довоєнних організацій “ЛОТ”, “ЛКТ”, “Ірта” й наземного кабельного телебачення після взяття їх під контроль 2014 року. У результаті цього процесу, окрім телерадіомовлення, Державна телевізійна і радіомовна компанія ЛНР надає рекламні послуги на радіо і телебаченні, підключення до кабельного та цифрового телебачення, а також доступ до інтернету», — йдеться в досліджені.

Через брак фахівців у сфері медіа окупаційна влада розпочала кампанії з підготовки й набору кадрів у місцевих університетах. Місцеві медіа намагалися залучати молоді кадри — студентів філології, журналістики або міжнародних відносин, насамперед із Донецького національного університету. У Луганську подібним джерелом кадрів стала Луганська державна академія культури й мистецтв ім. М. М. Л. Матусовського. Наприкінці 2023 року в Луганську створили «Єдиний студентський медіацентр».

Кримський півострів 

Головною відмінністю кримського медіаландшафту від медіаландшафту «ДНР» і «ЛНР» є те, що на півострові не створювали місцевих медіахолдингів, які моніторили й наглядали за діяльністю працівників медіа. Цю відмінність дослідники пояснюють швидкою анексією Криму, яка усунула необхідність посередницьких організацій для контролю за контентом.

Російська влада зобов’язала всі медіа на півострові пройти перереєстрацію відповідно до російського законодавства. Цей процес завершився 31 березня 2015 року. Телеканали повинні отримати ліцензії на мовлення, радіостанції потребували нових частот, а газети мали пройти реєстрацію як російські друковані медіа. Імовірно, окупаційна влада робила це для того, щоб вибірково відфільтрувати медіа, які складно було контролювати. 

Унаслідок дій окупаційної влади майже всі незалежні медіа у Криму були або закриті, або приречені на захоплення російськими структурами. Наприклад, «Чорноморська ТРК» зіткнулася з повною ліквідацією, її приміщення конфіскували, а частоти використовували для трансляції російського державного телеканалу «Россия 24». Перший кримськотатарський телеканал ATR припинив мовлення через відмову Роскомнагляду в реєстрації й мовленні на території Криму. 

У кримському медіаландшафті домінують російські федеральні канали й місцеві канали, повністю підконтрольні Кремлю. Найпопулярнішими федеральними каналами були «Первый канал», «Россия1», «НТВ», «ТНТ», «5 канал». 

Серед місцевих телеканалів  — «Первый Крымский», «Крым 24», «Керчь 24», «Ялта 24», «Восточный Крым 24», «Северный Крым 24», «Легендарный 24», «Симферополь 24». Усі вони входять до складу телерадіокомпанії «Крым» (ТРК «Крым»). Також туди входять радіостанції «Море», «Радио Крым», «Крымская Точка» та інформаційний портал «Крым 24». Компанія заснована й контролюється «Міністерством внутрішньої політики, інформації та зв’язку Криму». Від початку російської окупації ТРК «Крим» очолювала Катерина Козир, а зараз компанією керує Вадим Первих.

«Цифрові міністерства» на ТОТ

Так зване Міністерство внутрішньої політики, інформації та зв’язку Криму відкрили у червні 2014 року. 11 січня 2015 року у «ДНР» ще запрацювало «Міністерство інформації», а виконувати обов’язки «міністра» стала Наталія Першина. Першина відіграє роль координаторки поширення російської пропаганди у «ДНР». У «ЛНР» створили «Міністерство цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій». Нинішнім так званим цифровим міністром «ЛНР» є Андрій Єршов, який пов’язаний з управлінням телебаченням у Росії. 

6 жовтня 2022 року російські окупаційні сили створили «Міністерство цифрового розвитку та масових комунікацій Херсонської області». Виконувати обов’язки «міністра» призначили Микиту Бородіна, який обіймав посаду «заступника міністра зв’язку» так званої «ДНР» у 2015–2019 роках. Також 2022 року окупаційна влада відкрила «Міністерство цифрового розвитку, масових комунікацій та зв’язку в Запорізькій області». Однак у відкритому доступі бракує інформації про діяльність міністерства його очільник залишається невідомим. Окупована частина Запорізької області (як і інші ТОТ) була підключена до російських державних послуг «Госуслуги». 

Ключову роль у блокуванні соцмереж і месенджерів Viber, WhatsApp, Facebook, Instagram на тимчасово окупованих територіях відіграли саме «цифрові міністри». Рішення прийняли в Москві, але заяву про це зробили місцеві колаборанти. Наприкінці травня 2022 року на окупованих частинах Херсонської й Запорізької областей почали використовувати російський телефонний код разом із сімкартками російських мобільних операторів. 

Вплив медіаімперії Прігожина

Створення організованої медіамережі Прігожина розпочалося 2009 року із заснуванням «Агентства інтернет-досліджень». Як зазначається в дослідженні «Детектор медіа», ця назва стала прикриттям для організації, яка підтримувала мережу ботів. Вони щодня залишали тисячі коментарів у соцмережах, просуваючи порядок денний керівників. Боти працювали переважно на російську авдиторію, щоби критикувати російську опозицію, просувати російську владу й дискредитувати США та ЄС.

Прігожин почав створювати власні державні медіа ще 2014 року. Найбільше з них, «Федеральное агентство новостей», засноване у травні 2014 року. Медіа Пригожина в Росії орієнтовані на критику російської опозиції, прокремлівську пропаганду, а також використовувалися як інструмент у внутрішніх міжусобицях. 

Прігожин та його організація також спробували створити медіа для американської авдиторії USA Really на чолі з Алєксандром Малькевічем. Існувало щонайменше два видання, спеціально присвячених Україні: «Новостное агентство Харьков» (не працює з березня 2022 року) та «КиевСМИ» (не працює із 2016 року).

Після невдалого перевороту Прігожина його медіаімперія розпалася. Майже всі медіа закрили, деякі залишилися у вигляді невеликих Telegram-каналів. 

Колишній співробітник мережі, медіаменеджер Алєксандр Малькевіч є однією з ключових фігур російської пропаганди на окупованих українських територіях.  У червні 2022 року він вирушив в Україну із завданням організувати місцеві пропагандистські медіа на окупованих територіях. За три місяці за його активної участі створили телеканали «Таврия ТВ» у Херсоні (після звільнення переїхав до Генічеська) та «За!» в Мелітополі. 

У створенні нових медіа на окупованих територіях брала участь низка інших російських журналістів із Санкт-Петербурга або знайомих із Малькевічем через його попередні проєкти. Також окупантам вдалося завербувати частину місцевих колаборантів, водночас нові медіа мають значний дефіцит кадрів. Малькевіч наймав на роботу місцеву молодь без будь-якого попереднього досвіду — серед неї є й діти 15 років. На телеканал «За!» він взяв на роботу 17-річну Мирославу Бутенко, на «Мариуполь 24» — студентку першого курсу місцевого університету  Софію Тетеріну, в Херсоні співробітницею телеканалу «Таврия» стала Влада Луговська, якій не було ще й 16 років.

Алєксандр Малькевіч

Малькевіч присвятив багато часу та ресурсів вербуванню й навчанню молоді на окупованих територіях, також він опублікував підручник із «російської журналістської роботи» на окупованих територіях і заснував Фонд розвитку нових медіа з невідомими донорами.

Ключові медіа 

Кримський півострів 

Російські загальнонаціональні державні телеканали та радіостанції почали мовлення з Криму, а більшість чинних місцевих кримських телерадіоорганізацій перереєстрували відповідно до нового режиму. Порівняно з іншими російськими регіонами, Крим також пережив порівняно плавний перехід на цифровий пакет медіамовлення, а перший цифровий пакет каналів (РТРС1) став доступним 2019 року.

Також Севастополь має власний пакет, який включає два місцеві канали — «Первый Севастопольский» та «Информационный канал Севастополя». 

На півострові змогли втриматися лише ті медіа, які підтримують примусову й нелегітимну зміну державного устрою. За сім років окупації кількість медіа у Криму скоротилася майже на 80 %, тираж єдиної газети кримськотатарською мовою «Къырым» скоротився з 20 000 примірників до 35000 примірників. 

У дослідженні інформаційного простору Криму зафіксували, що напередодні російської окупації навесні 2014 року в Криму було зареєстровано 1 240 друкованих періодичних видань. Станом на 2018 рік, інформаційний простір окупованого півострова значно скоротився — вже налічувалося лише 139 друкованих видань, 156 мережевих видань, 8 інформаційних агентств, 58 онлайн-медіа. 

Серед зареєстрованих друкованих видань в окупованому Криму:

ФДБУ редакція «Российской газеты» в Сімферополі, щотижневе видання «Крымский телеграф», «Крымская газета» й газета «Коммунист Крыма». 

Окупована частина Донецької області 

У «ДНР» закрили всі україномовні медіа. Так окупанти намагалися замінити іноді агресивних місцевих активістів, які просували ідею незалежної «ДНР», на тих, хто чітко виконував би вказівки з Москви. 2023 року телевізійна мережа «ДНР» перейшла на російські стандарти цифрового мовлення як для телебачення, так і для радіо. Станом на липень 2023 року жителі «ДНР» мали доступ до дев’яти регіональних телеканалів, шість з яких базуються в «ДНР», а також до трьох радіостанцій. 

Серед зареєстрованих телеканалів: «Авеста», «Горловка-ТВ», «Новороссия ТВ», «Оплот ТВ», «Первый республиканский телеканал», «ТВ Сфера», «Торецкое телевидение», «Шахтерская студия телевидения» та «Юнион Радіостанції». 

Також у «ДНР» зареєстрували 17 газет: «Голос Республики», «Дебальцевские вести», «Донецк Вечерний», «Енакиевский рабочий», «Знамя Победы», «Кочегарка ДНР», «Макеевский Рабочий ДНР», «Наше Время», «Новая Жизнь», «Новая Нива», «Новые Горизонты», «Новый Луч», «Родина», «Родное Приазовье», «Снежнянские Новости», «Торецкий Горняк», «Ясиноватский вестник ДНР». 

Окупована частина Луганської області

Улітку 2022 року на півночі Луганської області окупанти захопили медіа й радіочастоти в кількох містах і селах, зокрема, Старобільську, Сватовому та інших. На частотах, які раніше належали теле- та інтернет-оператору «Зеонбуд» почалася трансляція російських каналів.

2015 року, через деякий час після окупації, районні й міські комунальні газети в так званій «ЛНР» перетворили на 16 «государственных унитарных предприятий». Серед газет дослідники виділили видання «Реальная Газета», «Красный Луч» та «XXI ВЕК».

Окупована частина Херсонської області 

У другій половині червня 2022 року з’явилося свідчення про те, що на всій території Херсонської області повністю налагоджено мовлення російського телебачення. Росіяни під’єднали й переналаштували сім захоплених херсонських телевеж на трансляцію російських телеканалів. Після цього мережа мовлення покрила всю територію області. 

Місцеві колабораціоністи в Херсоні змогли створити друкарню лише в червні 2022 року. Оновлена окупантами газета «Наддніпрянська правда» вийшла наприкінці червня накладом 10 000 примірників. Наступного місяця, наприкінці липня 2022 року, з’явилися заяви окупаційної адміністрації Скадовського району про вихід першого номера газети «Черноморец».

Серед окупаційних медіа на Херсонщині працюють «Таврия ТВ» і «ВТВ+». Наприкінці червня співробітники так званого Департаменту цифрового розвитку та масових комунікацій окупаційної Херсонської ОВА відзвітували про запуск п’яти радіостанцій — російські радіокомпанії за допомогою ретрансляції вели етери під час окупації частини Херсонської області.

Окупована частина Запорізької області 

З квітня 2022 року Росія запустила вісім телеканалів і три радіостанції в окупованій Запорізькій області, щоб контролювати інформаційний простір і придушувати український опір. Спроби контролювати медіасередовище призвели до створення «Запорізького інформаційного агентства», а також відкриття представництва Спілки журналістів Російської Федерації в Мелітополі.

У окупованому Мелітополі розпочав мовлення пропагандистський телеканал під назвою «ЗаТВ». Серед телеканалів і радіостанцій, до яких можна отримати доступ як через трансляцію, так і через мережу на окупованій частині Запорізької області:  «За!ТВ», «За! Радио», «Мелитополь (ТВМ)», «Россия 24», «MTV Плюс», «Радио Маяк».

Окупанти привласнюваливже наявні газети та їхнє брендування та безплатно розповсюджували їх, хоча насправді закрили оригінальні колишні місцеві газети переважно навесні 2022 року. Перелік замінених і новостворених пропагандистських медіа включає «Новый день», «Новое Время», «Голос Новороссии», «Запорожский вестник». 

Який контент публікують на окупованій території? 

Контент, знайдений на проросійських сайтах, можна розділити на дві категорії: місцеві новини й російська тематика. Сайт kherson.life вирізняється орієнтацією на російські новини й дизайном ілюстрацій. Хоча деякі пости нагадують короткі оновлення, які часто зустрічаються в Telegram, адміністратори також обробляють зображення для головних новин. Публікації зазвичай складаються з репостів із Telegram-каналів або рерайтів із російських пропагандистських новин. Також сайт містить репости політичних коментарів місцевих окупаційних чиновників.

Скриншот із сайту “kherson.life” 1 лютого 2024 року.

Як відзначають дослідники, синхронізувавши Telegram-канали й вебсайти, росіяни змогли створити новинні агрегатори, орієнтовані як на окуповані, так і на неокуповані території України. Агрегатори поширюють пропагандистські повідомлення з Telegram із мінімальним втручанням з боку людини. Наприкінці 2022 й на початку 2023 року з’явилося приблизно 18 сайтів, які мають ідентичний вигляд і мету. Вони орієнтовані на окуповані й неокуповані території, а також на іноземну авдиторію, яка робить репости дописів у Telegram-каналах і медіа. 

Сайт Запорізької області, який ведуть окупанти, зосереджується на темах, пов’язаних із цим регіоном, тоді як аналогічний сайт Херсонської області більше зосереджений на подіях на полі бою й загальнонаціональних російських новинах.

Багато сайтів, таких як dan-news.ru, hersonka.ru і freebrd.ru, висвітлюють переважно місцеві проблеми й події російської політики. Ресурси зосереджені на місцевих новинах і розвитку інфраструктури. 

Як зазначають дослідники, ця мережа складається з різних проросійських медіа, кожне з яких стратегічно орієнтоване на окуповані регіони. Тісні зв’язки між цими вебсайтами демонструють широкий уплив російської дезінформації на окупованих територіях. 

Фахівці проаналізували 50 сайтів і визначили, що вони мають 232 825 зв’язків з іншими сайтами, а загальна кількість взаємних покликань становить 47,07 млн. На 30 найпопулярніших сайтів за кількістю покликань припадає майже 26 % усіх цих зв’язків. Місцеві сайти покликаються переважно на джерела в межах своєї географічної чи тематичної зони. Наприклад, до першої десятки сайтів, які часто цитують зовнішні джерела, увійшли sevastopol.info, ukraina.ru, admin-gorlovka.ru, for-ua.info, sevpolitforum.ru, kerch.com.ru, vesti-k.ru, rk.gov.ru, sevastopol.su та dnr-live.ru. 

Мережа, що складається з 40 Telegram-каналів, покликається на 10 Telegram-каналів із найбільшою кількістю зв’язків. На візуалізації вебсайти, позначені червоними колами, покликаються лише на інші вебсайти в межах підвибірки даних. Вебсайти, позначені синіми колами, або покликаються виключно на інші сайти, або на сайти (й вони покликаються на них), що входять до підвибірки. 

Фахівці відібрали та проаналізували 30 вебсайтів, які найчастіше цитують медіа з окупованих територій. Вони складаються переважно з російських медіа й урядових сайтів, що свідчить про цілеспрямовану присутність російських медіа в окупованих регіонах. 

Серед 30 сайтів лише один, kerch.com.ua, має українську локалізацію домену. Однак це не змінює проросійської позиції сайту. Kerch.com.ua функціонує насамперед як агрегатор новин, а також має проросійські погляди. 

Публікація на сайті kerch.com.ua з рекламою голови окупаційної адміністрації Керчі Святослава Бурсакова

Kerch.com.ua та його дзеркало kerch.com.ru — це новинні сайти, які підпадають під категорію новинних сайтів. Більшість із них (gorod24.online, bloknotdonetsk.ru, smi2.ru, kerch.tv) зосереджуються переважно на місцевих новинах, зручних для російського уряду. Є також кілька медіа, які висвітлюють як російські, так і українські новиниі з проросійських позицій.

Другу категорію сайтів складають російські державні органи: Верховний суд, судовий департамент при Верховному суді Російської Федерації. Вони також часто покликаються на сайти, пов’язані з адміністративними органами окупованих територій та їхніми керівниками.

Аналіз Telegram-каналів 

Авдиторія Telegram-каналів, орієнтованих на окуповані Росією території України, загалом відповідає чисельності населення цих територій. Однак на ТОТ лише кілька Telegram-каналів мають кількість підписників, яку можна порівняти з кількістю підписників 100 найпопулярніших каналів в Україні. Зокрема «Типичный Донецк» (581 000 підписників), «Джокер ДНР» (238 000. підписників) і «Чп/Севастополь» (248 00 підписників), орієнтований на читачів із Севастополя та Криму.

Такі Telegram-канали можна поділити на дві групи:

  1. Канали, які маскуються під новинні платформи та просувають російський порядок денний на цих територіях.
  2. Особисті Telegram-блоги, які ведуть окупаційні чиновники й адміністративні органи.
Однакові пости в мережі проросійських Telegram-каналів. Зображення: Texty279

Один із найчастіших джерел критики в цих Telegram-каналах і коментарях є реакція на успішні атаки на російські позиції на окупованих територіях України.

Ключові Telegram-канали ведуться місцевими окупаційними чиновниками. «Детектор медіа» зазначає, що хоча такі Telegram-канали відіграють другорядну роль, це не викликає сумнівів щодо їх проросійського спрямування, оскільки там є покликання на інші пропагандистські канали й російські медіа.

Основні висновки дослідження

  1. Централізація медіаландшафту у «ДНР» і «ЛНР» відбулася шляхом створення медіахолдингів «Республиканский медиахолдинг» (РМХ) і «Луганьмедиа». Обидві організації координують порядок денний у медіа, і, що найважливіше, розподіл фінансування від Кремля. У Криму місцеві медіа безпосередньо підпорядковані Кремлю й жодного медіахолдингу тут не створювали. 
  2. Місцевих працівників можна розділити на дві категорії: тих, хто раніше працював у медіа, й тих, хто не має стосунку до галузі. Через дефіцит фахівців окупаційна влада також змушена вдатися до навчання й рекрутингових кампаній у місцевих університетах, а також створення «медіашкіл».
  3. Так звані міністерства, що займаються інформаційною політикою, створили незабаром після окупації Криму та створення «ЛНР» і «ДНР». Тоді як «міністерство цифрової інформації» окупованої частини Херсонської області є доволі активним, «мінінформації» в окупованій Запорізькій області існує лише на папері й не виглядає активним чи впливовим. 
  4. Медіаменджер із компанії Прігожина Алєксандр Малькевіч працює на ТОТ, організовуючи медіатренінги й вербуючи молодь для просування російської пропаганди. 
  5. Кількісний аналіз показує, що проросійські Telegram-канали й медіа, спрямовані на ТОТ, тісно пов’язані між собою й функціонують як окрема екосистема, переплетена з іншими російськими та проросійськими медіа й Telegram-каналами. 

дослідження | журналісти | окуповані території