Місцеві журналісти у Венесуелі знайшли способи доносити незалежні новини до своїх громад, щоб обійти цензуру. Щонайменше 14 репортерів та асистентів висвітлюють місцеві, національні та міжнародні новини в громадах, які в іншому випадку мали б труднощі з доступом до інформації. Вони зустрічаються з жителями своїх районів і переповідають важливу інформацію.

The Washington Post довідався, як люди отримують новини у Венесуелі та як журналістам вдається обходити заборони влади. 

Чому журналісти змушені адаптуватися?

2017 року у Венесуелі пройшли десятки масових антиурядових протестів, під час яких загинуло понад 100 осіб. Зі зростанням заворушень уряд Мадуро атакував незалежні ЗМІ. 

Того ж року Інститут преси та суспільства Венесуели зареєстрував понад 500 порушень свободи слова, а також напади та погрози на понад 250 місцевих репортерів та 30 іноземних журналістів.

Незалежні ЗМІ, які залишаються, зазнають дедалі більшого тиску. Газета El Nacional втратила доступ до друку 2018 року. 2021 — уряд конфіскував її офіси в Каракасі у межах судового рішення про наклеп на $13 млн, винесеного колишнім віцепрезидентом Діосдадо Кабелло, впливовою фігурою в уряді Мадуро. 

Маріанела Бальбі, голова Інституту преси та суспільства, зазначає, що Венесуела сформована суспільством, яке змусили мовчати та піддали цензурі. Структура незалежних ЗМІ зруйнована, а на її місці створена інша — контрольована державними ЗМІ та їхніми союзниками.

2022 року уряд наказав закрити майже 100 невеликих місцевих радіостанцій. Бальбі каже, що вони були «вікнами», звідки люди в сільській місцевості могли отримати доступ до новин.

El Bus TV

Коли незалежні голоси замовкли, троє каракасських журналістів — Лаура Хелена Кастільо, Клаудія Лізардо та Абріл Мехіас — почали обговорювати можливості подальшої роботи. Кастільо каже, що вони побачили велику потребу у встановленні зв’язку між тим, що відбувається на вулицях, і громадами, далекими від щоденних протистоянь.

Вони вигадали «El Bus TV». Понад п’ять років ведучі застрибували в автобуси з картонними коробками у формі телевізора, щоб читати новини пасажирам. І тепер вони охоплюють десятки маршрутів щонайменше в семи містах.

Концепція розширилася до «La Parada» — автобусної зупинки іспанською — для стаціонарних презентацій. Схожий формат «El Cafecito» створений у співпраці з місцевими кав’ярнями та спрямований на те, щоб зібрати людей навколо журналістів і створити простір для подальшої дискусії з чашками кави в руках.

Кастільо каже, що вони рухаються до професіоналізації того, як люди слухають їхні репортажі: «Ми вважаємо, що одна з переваг кави полягає в тому, що вона дає нам змогу слухати вашу аудиторію. Зустріч віч-на-віч».

Тепер команда планує створити агентство для розповсюдження контенту.

Чакон

У Барріо-ла-Крус, бідному районі на східній околиці венесуельської столиці, Чакон — знаменитість. Двічі на тиждень він веде «Параду» — програму новин, а також доставляє газети мешканцям району.

Чакон проводить щоденний огляд із балкона другого поверху. Через систему оповіщення він розповідає аудиторії, що зібралася на вулиці внизу, про місцеві вакансії. Потім переходить до національних новин.

Цей випуск інтерактивний: його слухачі можуть коментувати.

Перш ніж розпочати свій випуск новин, Чакон ходив провулками каракаського району Барріо Ла Крус та обдзвонював сусідів: «Пам’ятайте — зараз почнуться новини».

«Вони завжди кажуть мені, що якщо є щось цікаве, я мушу це розслідувати. Я не думав, що можу бути частиною чогось настільки важливого для країни».

Сілгадо

Марія Сілгадо пройшла навчання у журналістів El Bus TV. Спочатку вона розглядала цю роботу як спосіб налагодити контакт із сусідами та пізнати свою громаду. Невдовзі це стало її постійною роботою.

Вона працює на своїй кухні у ще одному бідному районі Каракаса, Ла Долоріта, разом із Шеллі Мендозою.

З маленькою портативною колонкою в одній руці та мікрофоном в іншій Сілґадо кличе сусідів на післяобідні новини. Люди, переважно жінки, виходять зі своїх будинків.  

Подібні програми працюють у Белло-Кампо, Ла-Лучі та Чапелліні — у бідних районах, віддалених від центру міста.

Фінансування

Їхні зусилля поки що залишаються поза увагою уряду — це одні з небагатьох незалежних медіа, які уникли публічних нападів із боку влади. Але це не означає, що їм не загрожує небезпека, оскільки Національна асамблея Венесуели незабаром має схвалити закон, який змусить сотні груп громадянського суспільства розкрити уряду Мадуро внутрішню фінансову звітність та донорів . Під заборону можуть потрапити ті, хто, на думку влади, бере участь у політичній діяльності або загрожує національній безпеці.

США і Канада, а також некомерційні організації з Великої Британії та Чехії надали фінансову підтримку громадянським журналістам. Програма Чакона також отримує фінансування від США.