Фотограф, оператор і воєнний кореспондент Reuters Іван Любиш-Кірдей — став сьомим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе. Премія Ґонґадзе — одна з головних відзнак для професійних журналістів в Україні, чия робота втілює найвищі стандарти професії. Нагороду традиційно вручили, 21 травня, в день народження Георгія Ґонґадзе.
Лавреат 2025 року
2015 року Іван Любиш-Кірдей отримав щорічну німецьку премію для теле- та кінооператорів Deutscher Kamerapreis у номінації «Найкращий новинний сюжет із зони воєнних дій» за телефільм «Втеча з Іловайська».
Під час відрядження до Краматорська 24 серпня 2024 року був важко поранений внаслідок російського удару по готелю «Сапфір». Пробув у комі кілька місяців і зараз проходить відновлення.
«Для мене велика честь отримати таку нагороду. Я неймовірно радий, але мушу вам сказати, що попереду, і у мене, і у вас – багато роботи. Ідея – незалежна Україна. Ця нагорода дає мені мотивацію працювати далі, працювати, працювати», — зазначив Іван Любиш-Кірдей під час отримання відзнаки.
Член Капітули, громадський діяч, журналіст, директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький, оголошуючи Івана Любиш-Кірдея серед номінантів на Премію, аргументував вибір Капітули: «Івана легко запам’ятати — у нього унікальне прізвище. Ми не завжди вміємо оцінювати тих, хто знімає, тих, хто редагує, тих, хто допомагає зрозуміти — тих, хто за кадром. Мені здається, що страшенно символічно: цьогорічним номінантом стає людина, яка є у фіналі не тому, що постраждала. Не тому, що ця клята ракета прилетіла в Краматорськ. Ми любимо Вікторію Амеліну не за те, що вона стала жертвою. Ми любимо цих людей за те, що вони робили. За те, ким, вони є. За те, який слід вони залишили. Мені страшенно важливо, що Іван цього року став номінантом цієї Премії, що він тут — як оператор, як кар’єрний журналіст, який багато років докладав зусилля, щоб ми були проінформованими й могли розуміти, в якому світі ми живемо. І мені страшенно важливо, що він тут — як людина, яка бореться, яка попри поранення намагається повернутися у повноцінну роботу».
«Для нас, випускників Київської бізнес-школи — це висока честь та привілегія долучитися до цієї премії у ролі меценатів», — зазначив амбасадор Спільноти меценатів та член Наглядової Ради Премії, випускник Presidents’ MBA-13, власник компанії Termopal, член правління Української асоціації меблевиків Микола Вікнянський.
Хто серед фіналістів?
Також на отримання Премії 2025 року номіновані головна редакторка та співзасновниця The Kyiv Independent Ольга Руденко й журналіст-розслідувач, керівник відділу розслідувань «Української правди» Михайло Ткач.
Членкиня Капітули Премії, головна редакторка видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва, оголошуючи Руденко серед номінантів зазначила:
«Ольга — про ціннісне лідерство, про жіноче лідерство. І для мене це дуже важливо. Історія її лідерства почалася не з перемоги й не з поразки. Вона почалася з того моменту, коли Ольга сказала: “Ні!” — ні цензурі, ні незручному мовчанню, ні компромісам із совістю».
Ольга Руденко номінована на Премію другий рік поспіль.
«Рік тому, коли я стояла на цій сцені, я сказала, що тут тому, що три роки тому група впертих, сміливих журналістів заснувала The Kyiv Independent, не послухавши дуже розумних людей, які радили цього не робити й піти на компроміси. Сьогодні я стою тут, тому що ми все ще сміливі й уперті. Але, як виявилося, ми ще й дуже сильні. Виявилося, що почати щось — це складно й страшно, але продовжувати — часто ще складніше», — сказала Руденко.
Номінанта Михайла Ткача представляла лавреатка Премії Ґонґадзе 2024 року, медіаменджерка й журналістка Тетяна Трощинська.
«Така робота, як у Михайла, — це тиск, це стеження, це напади, це перешкоджання журналістській діяльності. Це нелегко, це не про славу. Сьогодні, готуючись до виступу, я подумала, що у нас зараз є когорта людей, для яких журналістика — це частина ідентичності, група крові, частина життя», — зазначила Трощинська.
Сам Михайло у своєму виступі зазначив, що після 24 лютого 2022 року в нього немає особистих амбіцій, для нього важлива лише одна перемога — України над Росією.
«І я намагаюся — як громадянин, як журналіст “Української правди”, як людина, яка може закрити збір чи привезти автівки — робити все можливе, аби бути ефективним саме зараз. Бо це — моя і моєї команди величезна відповідальність», — говорить Ткач.
Що відомо про цьогорічну відзнаку?
Ведучими під час події були — головний редактор медіа Frontliner, фіналіст Премії 2023 року Андрій Дубчак та Ольга Сніцарчук, журналістка «Радіо Свобода», багаторічна ведуча Церемоній Премії.
Номінантів і лавреата визначають виключно члени Капітули. Цьогоріч до складу Капітули увійшли:
- Мирослава Ґонґадзе;
- Володимир Єрмоленко;
- Севгіль Мусаєва;
- Діана Дуцик;
- Томас Бруннер;
- Тетяна Трощинська;
- Максим Буткевич;
- Євген Глібовицький;
- Марчін Валецький.
Премія імені Георгія Ґонґадзе вручається завдяки підтримці меценатів і меценаток, які забезпечують її сталість і розвиток. Меценатами Премії у 2025 році є: Антон Артеменко, Томас Бруннер, Ольга Велика, Микола Вікнянський, Микола Демченко, Максим Дядик, Лев Жиденко, Дмитро Казанін, Дмитро Коваленко, Оксана Просоленко, Микола Сушко, Адам Харлампович.
Читайте також: Голоси інновацій та справедливості. Хто, кого й за що нагороджує премією імені Георгія Ґонґадзе
Під час події зі словом також виступила керівниця «Центру громадянських свобод», нагороджена Нобелівською премією миру, правозахисниця Олександра Матвійчук.
«Із перших днів війни у 2014 році Росія атакує правду. І ця війна має не тільки військовий, а й інформаційний вимір, бо те, як люди бачать світ, визначає їхні рішення і дії. Тому бути журналістом на війні небезпечно. У списках загиблих медійників і медійниць — як ті, хто загинув зі зброєю в руках, так і ті, хто загинув під час виконання своїх професійних, журналістських обов’язків», — сказала Матвійчук.
Інформаційні партнери Церемонії Премії імені Георгія Ґонґадзе 2025 року: «Суспільне», Клуб УП, «Еспресо», NV, «Львівський медіафорум», «Детектор медіа», Інститут масової інформації, «Медіамейкер», Медіацентр Україна, Комісія з журналістської етики, Frontliner.
