Фахівці Центру прав людини ZMINA дослідили тенденції у практиці розгляду справ щодо колабораційної діяльності в Україні й проаналізували як медіа висвітлюють цю тему. Статті й репортажі на тему колабораціонізму часто мають емоційно забарвлений тон. Виявилося, що 43 % аналізованих публікацій містять негативну лексику без згадки про вирок для підозрюваних. У Запорізькій, Херсонській та Харківській області — найбільша кількість публікацій із негативними описами підозрюваних. З докладним звітом можна ознайомитися за покликанням.
Скільки публікацій охопило дослідження?
Моніторингова платформа Semantrum на замовлення ZMINA проаналізувала 339 536 публікацій в українських медіа різних типів, які включають згадки з національних і регіональних онлайн-медіа та інформагентств, YouTube-каналів обраних ТБ-каналів, з 1 квітня 2022 року до 31 травня 2024 року.
Як регіональні й національні медіа висвітлюють тему колабораціонізму?
Як показав аналіз, у цілому для медіа характерне вживання терміну «колаборант» у загальному значенні, без надання специфічної юридично важливої інформації. Велика частина відібраних у дослідженні публікацій не стосується інформації про фактичні порушення справ чи вироки у справах проти колаборантів. Часто публікації зі словом «колаборант» стосуються новин, у яких це слово застосовується у загальновживаному значенні, поза дією Кримінального кодексу України.
Найчастіше медійники пишуть про різноманітні події на тимчасово окупованих територіях, пов’язані з місцевими чиновниками чи посадовцями, без інформації щодо порушення справ про звинувачення у колабораціонізмі. Часто докази в медіа походять не від органів правопорядку. Наприклад, у статті «Міськрада Маріуполя опублікувала список зрадників з ОПЗЖ» ідеться, що «міська рада Маріуполя отримала переконливі докази про злочини місцевих колабораціоністів з партії “Опозиційна платформа — За життя”». Інформації від органів правопорядку в статті немає.
Пік кількості публікацій зі словом «колаборант», але без інформації про порушення справи, спостерігали у вересні 2022 року через проведення псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях України.
Статті й репортажі на тему колабораціонізму часто мають емоційно забарвлений тон. Наприклад, характеристика «зрадник» є найбільш часто вживаною для опису людей, які підозрюються або є засудженими за колабораціонізм. Цю характеристику використали в 76 605 публікаціях. Характеристики «злочинець» і «гауляйтер» також часто використовуються для опису підозрюваних або засуджених.
Також у медіа є й аналітичні статті, наприклад, «Анатомія зради. Репортаж з колонії для колаборантів» від «Главком».
«Ця стаття акцентує на життєвих історіях людей, які вирішили співпрацювати з окупаційними силами. Це дає читачам змогу зрозуміти особисті мотивації, наслідки таких дій для особистого та суспільного життя, а також ставлення суспільства до таких людей», — роблять висновок фахівці.
Серед джерел, де найбільше публікацій із негативною лексикою — «Обозреватель», «24 канал», Zaxid.Media, «РБК-Україна», «ТСН», Gazeta.ua, «5 канал», «Еспресо TV». Дещо менше на тему колабораціонізму писали «Факти та коментарі», «Інтерфакс», «Апостроф», Zaxid.net, «Радіо Свобода», LIGA.net, газета «Вечірній Київ», I.UA.
Дослідники визначили, що 95 % публікацій, які містить негативний опис підозрюваних, не мають інформації про засудження, тобто доведення вини. 5 % публікацій, в яких міститься негативний опис підозрюваних, мають інформацію про вирок.
39 % від всіх аналізованих публікацій містять негативну лексику й водночас не мають інформації про засудження підозрюваних, тобто мають маркери можливого порушення презумпції невинуватості.
Як часто приховують обличчя підозрюваних?
Щодо приховування облич підозрюваних, то аналіз даних про згадування показує, що з 1612 публікацій приховували обличчя 1107 разів, що становить 69 % від загальної кількості. Звичайні фотографії без приховування обличчя використали у 505 публікаціях — 31 %.
Значна частина медіа активно використовує техніки приховування облич у своїх публікаціях «про колаборантів». «Суспільне», «Еспресо TV» та «Лівий берег» найбільше використовували необроблені фотографії підозрюваних чи засуджених осіб.
Яка статистика щодо використання негативних слів?
Експерти фіксують найбільшу кількість згадувань із негативними словами в східних і південних областях України, зокрема у Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій та Херсонській областях. За співвідношенням наявності й відсутності негативної мови у публікаціях за темою загалом в усіх областях фахівці бачать приблизно однакову ситуацію: понад третину матеріалів містять негативні слова.
Серед регіональних особливостей ZMINA відзначає те, що в деяких регіонах досі джерела використовують російську мову. Водночас зміст публікацій не відрізняється від україномовних: вони так само містять засудження колабораційної діяльності та використовують негативні емоційні контексти. Типова публікація харківського джерела «Весь Харьков»: «СБУ затримала депутата-колаборанта й ліквідувала агентурну мережу окупантів на півдні та сході (відео)». У публікації використано негативну лексику. Підозрювані тут названі колаборантами та зрадниками до вироку суду.
За наявністю публікацій із недотриманням презумпції невинуватості передусім виділяються загальноукраїнські джерела. Області з найбільшою кількістю публікацій із негативними описами підозрюваних без інформації про вироки щодо них — це Запорізька, Херсонська та Харківська.
Регіональний розподіл матеріалів із негативною мовою щодо підозрюваних та засуджених пояснюється:
- кількістю матеріалів в цілому — області, ближчі до лінії фронту, зазвичай мають більше самих інфоприводів;
- вибором джерела, з якого певне медіа бере матеріали, та вибором конкретних матеріалів;
- принаймні частина редакцій не мають власної редакційної політики щодо використання матеріалів, а часто копіюють наявні в інших медіа матеріали.
За відсотком фото з наявністю та відсутністю блюру фахівці роблять висновок, що у Львівській області все ж частіше використовують фото з наявними техніками приховування облич.
Читайте також: Свої люди. Як українські медіа працюють з окупованими територіями: джерела, теми, контакти