Як працюють пишуть для людей в окупації українські медіа

Свої люди. Як українські медіа працюють з окупованими територіями: джерела, теми, контакти

Четвер, 13 Червня, 2024

Люди

Шелія Маріам

Тема тимчасово окупованих територій в українських медіа стала важливою ще із 2014 року. Анексія Криму, війна на сході країни, а згодом і проголошення квазіреспублік створили цілий пласт питань. Як нам не втратити зв’язок з українцями в окупації? Чи вдасться захистити їхні права? І як інтегрувати ТОТ у життя країни?

З початком повномасштабного вторгнення проблема відчутно загострилась. Як ніколи постало питання виживання українців в окупації, а також донесення до них правди. І якщо до великої війни медіа висвітлювали ситуацію тимчасово окупованої частини Донбасу, то із 2022 року додалось ще кілька регіонів.

У спробі окреслити алгоритм роботи з ТОТ ми поговорили з українськими журналістами й редакторами, що висвітлюють тему окупації:

Отже, які джерела інформації існують на ТОТ, що допомагає перевіряти факти, які теми треба висвітлювати насамперед та яких медіа потребують українці в окупації — читайте далі.

Як повномасштабна війна вплинула на висвітлення теми ТОТ

Якщо порівнювати особливості роботи з окупованими територіями у 2014–2021 роках і після 2022, то спікери виділяють такі відмінності:

До початку повномасштабного вторгнення взаємодія між підконтрольною й тимчасово окупованою територією України була регулярною.

«Люди перетинали пункти пропуску, в цьому не було особливих проблем. Відповідно, інформація передавалася майже миттєво. Також набагато легше можна було знайти інформаторів. Українці привозили з окупації важливі факти, які журналісти могли використати у власних матеріалах», — пояснює Любов Раковиця.

До того ж люди в окупації стали обережніше говорити телефоном зі своїми родичами на підконтрольній території. І це безпосередньо пов’язане з наступним чинником.

Перебування на ТОТ завжди мало відповідні ризики й наслідки. Особливо в перші роки війни на Сході України. Але після 2022 року ситуація стала в кілька разів небезпечнішою.

«Окупанти встановлюють камери спостереження буквально всюди, активно шукають “агентів СБУ”, проводять показові обшуки й затримання, перевіряють пристрої на блокпостах і в навчальних закладах. Іншими словами, роблять все, щоб залякати людей і відбити в них бажання мати хоч якісь зв’язки з Україною», — каже Олексій Артюх.

З початком великої війни РФ намагається створити на ТОТ альтернативний закритий медіапростір. Для цього блокуються як міжнародні, так і українські ресурси. Причому стосується це не тільки медіа, але й органів державної влади України.

Враховуючи цей чинник, українським редакціям доводиться окрім всього іншого планувати й методи обходу російського блокування. Зокрема, закладати додаткові витрати, а також залучати більшу кількість працівників.

Якщо раніше достатньо було інформувати людей у текстовому варіанті, то наразі необхідно розвивати й відеомайданчики, розповідають спікери.

До 2022 року найцікавішими темами для українців в окупації були економічні та правові аспекти. Наприклад, підвищення пенсії чи можливість пільгового навчання для вступників із ТОТ. Зараз же тематика стала в рази ширшою, наголошують спікери.

Любов Раковиця розповідає, що людей в окупації насамперед турбує питання безпеки: «Важливо повідомляти про обстріли — це зараз дуже актуально. Також цікавить евакуація. До 2022 року це питання не стояло настільки гостро».

Олексій Артюх, зі свого боку, радить не забувати про напрям протидії дезінформації: «Хоч це було важливо й до 2022 року, але наразі є сенс активніше висвітлювати очевидну брехню росіян й факти деградації життя на ТОТ. У людей, які там залишаються є великий запит на правду, адже ресурси росіян багато речей замовчують».

Основні правила роботи

Працюючи з такою чутливою темою як окупація, варто пам’ятати, що існує небезпека для життя. Як для журналістів, так і для інформаторів із ТОТ. Тому публікувати інформацію варто тільки переконавшись, що це нікому не зашкодить, каже Любов Раковиця. 

«Важливо розуміти, що в окупації легко “потрапити на підвал”. Люди зникають, а особливо ті, хто пов’язаний із медіа. Тому використовувати певну інформацію треба дуже обережно. Це передусім відповідальність редактора. Тому навіть коли людина каже нам, що їй/йому все одно,  беріть публікуйте — ми на таке не зважаємо. Бо це відповідальність за життя. Жодна сенсація цього не вартує. Буває навіть, що ми не публікуємо щось важливе, бо є загроза для життя інформатора», — каже Раковиця. 

Олексій Артюх також вважає, що жодний інфопривід не вартий життя людини: «Терміни на окупованих територіях дуже серйозні й реальні. Там людям дають по 17 років за “роботу на ворога”. Це вже не кажучи про затримання й тортури. Я спілкувався з багатьма людьми, що пройшли російський полон — там відбуваються страшні речі. Це треба пам’ятати». 

Одна з найбільших помилок українських медіа — це бажання працювати виключно для проукраїнських мешканців ТОТ. 

Любов Раковиця

«Ці люди й так із нами, тому нашою цільовою авдиторією також мають бути ті, хто ще сумнівається. Необхідно відстежувати їхні настрої й подавати правду про окупантів», — додає медіаменеджерка. 

Олексій Артюх також вважає, що необхідно працювати з ворожими наративами й переконувати людей у протилежному: «Наприклад, російська пропаганда нав’язує українцям на ТОТ, що щойно вони приїдуть на велику землю, їх одразу мобілізують. Або запевняють у тому, що Україна вважає всіх громадян в окупації зрадниками. Треба на конкретних прикладах розповідати, що це не так». 

Любов Раковиця наголошує, що треба з обережністю використовувати пропаганду — поширення проукраїнських наративів шляхом відвертого перекручування фактів. 

«Авдиторія на ТОТ дуже чутлива до брехні. Часто вони вже не знають, кому вірити. Тому треба подавати їм тільки перевірену, правдиву інформацію. Оскільки, якщо вони бачать, що українські медіа транслюють неперевірені дані, то перестають довіряти не тільки окупантам, але й нам. Так ми втрачаємо цих людей», — каже Раковиця. 

Спиратися виключно на одне джерело інформації спікери не радять. Адже часто буває, що ФСБ намагається ввести в оману українських журналістів через підставних інформаторів. Здебільшого в таких випадках «інформатори» самі виходять на зв’язок і наполегливо пропонують свою допомогу. До того ж є ризик, що людина, яка інформує, може перебільшувати чи щось не так зрозуміти. 

«Коли нам надають інформацію в соцмережах, то ми завжди намагаємося знайти фото й відеопідтвердження. Наприклад, нам кажуть, що в Луганську стався обстріл — ми шукаємо візуальні підтвердження. Також дивимося по місцевих чатах — люди часто діляться інформацією саме там. Окрім цього, над верифікацією працюють OSINTери», — розповідає Олексій Артюх.

Отже, звідки найкраще брати інформацію?

Джерела 

Валерія Круподеря зі «Східного варіанту» називає головні джерела інформації: 

Круподеря каже, що саме в соцмережах найшвидше з’являється інформація про те, що відбувається в окупації. Здебільшого — в місцевих чатах Telegram, де користувачі, самі того не підозрюючи, діляться важливими даними. 

Також цікаві факти про окупацію можна знайти у «ВКонтакте» чи TikTok. 

Журналістка радить звіряти отримані в соцмережах дані з Центром національного спротиву. Адже до Центру повідомлення надходять безпосередньо від місцевих партизанів.   

Читати також: Непрочитані повідомлення. Як захистити приватні розмови в месенджерах від шпигунів, хакерів і ворогів

Олександр Пилипенко з «Локатора» розповідає, що окупаційні адміністрації переважно ведуть свої канали в Telegram. 

Пилипенко радить моніторити їх, аби фіксувати порядок денний окупантів — розуміти, де вони намагаються збрехати, що найбільше їх турбує. І тоді вже на основі цієї інформації уточнювати факти в інформаторів. 

Часто саме в таких центрах можна дізнатися важливу інформацію, розповідають спікери. Люди, що виїхали з окупації, самі прагнуть розповісти про пережите. 

Однак треба бути обережним, аби не підставити під небезпеку родичів переселенців, що залишилися на ТОТ. 

Одним із найважливіших джерел інформації на тимчасово окупованих територіях є інформатори. Здебільшого це люди, яких особисто знають журналісти, чи перевірені через знайомих персони. 

«Іноді ми працюємо через посередників, яким довіряємо. Тобто ми навіть не знаємо, хто передає нам певну інформацію. Я не раджу самим напряму шукати інформаторів, бо в цьому майже немає сенсу. Ви витратите багато часу й не факт, що знайдете людину, якій можна довіряти. Адже в цій справі все базується на довірі. Інформатори як головне джерело мають бути перевіреними», — підсумовує Олександр Пилипенко. 

Любов Раковиця й Олексій Артюх погоджуються, що до 2022 року доступ до інформації на ТОТ був значно легшим. Постійною була взаємодія людей крізь лінію розмежування, українські ресурси були доступними й в окупації. З початком великої війни все змінилося, тому наразі найбільше даних можна отримати саме від інформаторів. 

Отже, найважливіше — це гарантувати інформаторам безпеку

Валерія Круподеря виділяє два основні правила:

  1. Змінювати ім’я. 

«Абсолютно заборонено публікувати фотографії героїв, імена, місце роботи, навчання тощо. Це базові та зрозумілі речі», — каже журналістка. 

  1. Ведення безпечної комунікації. 

«Це має бути як мінімум закритий чат у Telegram. А найкраще, звісно ж, у Signal, бо Telegram це вкрай ненадійне місце. На жаль, люди з ТОТ рідко використовують Signal. Важливо також налаштувати свою переписку так, щоб чат зникав одразу після прочитання», — додає Круподеря.

Наше анонімне джерело з одного з мелітопольських медіа натомість зауважує, що абсолютно всі месенджери в окупації є небезпечними. Наприклад, окупантам достатньо знайти в телефоні в людини встановлений Signal, і це вже може викликати підозру. 

«Зазвичай люди, які з нами спілкуються, мають по два телефони. Один телефон вони ховають і дістають тільки вночі. Хочу сказати, що те ж саме роблять навіть чиновники бюджетних організацій на ТОТ. Вони читають українські новини, передають інформацію, але тільки вночі. На роботі в таких людей дуже часто перевіряють телефони. Тому, по-перше, я раджу мати другий телефон, а по-друге — ніколи не брати його з собою на вулицю», — розповідає Анонім.

Також джерело каже, що часто доводиться відтерміновувати публікацію важливої інформації задля безпеки інформаторів. Іноді на тиждень, а часом і на місяць. Перевіряти інформацію Анонім радить зокрема через українських військових.

Чатботи

«Ми маємо чатбот, в який людина може написати й передати важливу інформацію. Звісно ж, туди приходить багато спаму, зокрема, від окупантів. Але періодично ми отримуємо саме там дуже цікаві факти. Здебільшого такі інформатори надсилають повідомлення й одразу видаляються», — каже Анонім.

Валерія Круподеря розповідає, що «Східний Варіант» також має чатбот, в який мешканці ТОТ можуть надіслати важливу інформацію.

Крім цього, з початком повномасштабного вторгнення видання запустило гарячу лінію HelpPrint. Лінія працює для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. Також туди можуть звернутися переселенці.

Зв’язок із HelpPrint відбувається через Telegram, WhatsApp (Help Print), Signal (+380738955177), Viber (Help Print Bot) і Skype (Help Print). Саме Круподеря є координаторкою гарячої лінії. За словами журналістки, завдяки HelpPrint вдається не тільки допомогти українцям в окупації, а й отримати цікаву інформацію.

«Людей на окупованих територіях дуже хвилює питання примусової паспортизації. Вони зв’язуються з нами, аби дізнатися, чи буде їм за це якась відповідальність. А також питають, як уникнути примусу. Ми бачимо, що мешканці окупованих регіонів чекають на звільнення», — каже Круподеря.

Як передавати інформацію на ТОТ

З кожним місяцем великої війни кількість заблокованих українських ресурсів, медіа чи навіть блогерів на тимчасово окупованих територіях збільшується. І передача інформації подекуди стає справжнім квестом для українських журналістів.

Спікери виокремлюють кілька основних способів, як обійти блокування:

Як відомо, компанія Meta визнана екстремістською у РФ, тому Facebook та Instagram офіційно заборонені. Користуватися цими соцмережами в окупації проблематично й часом небезпечно. До того ж поширювати проукраїнську інформацію там важче. 

Тому спікери радять використовувати «ВКонтакте», Telegram, TikTok та YouTube. 

«Ми аналізуємо авдиторію на нашому каналі в YouTube та TikTok і бачимо, що здебільшого це якраз ті, хто не є лояльними до України. Або принаймні ті, що сумніваються. Це значить, що ці соцмережі найбільше підходять для поширення необхідних нам наративів. Так само як і Telegram. Раніше ми також використовували “ВКонтакте”, але там охоплення значно менше», — розповідає Любов Раковиця. 

Медіаменеджерка додає, що найкраще зрозуміти настрої авдиторії можна за коментарями й реакціями. Якщо вони здебільшого позитивні, то варто подумати, як залучити ширші кола читачів/глядачів.

Дзеркала сайту — це група сайтів із продубльованим контентом, які знаходяться на різних доменах. Тобто на різних адресах у мережі. Дзеркала можуть бути створені за допомогою використання різних префіксів: www, https і http. Або за допомогою створення різних за назвами сайтів, проте з ідентичним змістом.

Так, якщо російські окупанти заблокували один домен, то можна почати використовувати інший, не втрачаючи контент. Повне або часткове дублювання контенту на дзеркалі сайту допомагає обійти російське блокування й доставити інформацію в повному обсязі, розповідає Валерія Круподеря. 

«Нам це дає змогу, наприклад, зафіксувати певну правозахисну інформацію. Скажімо, як захистити себе чи уникнути переслідування від окупантів. Ми розміщуємо це на дзеркалі й українці в окупації завжди мають до цієї інформації доступ», — каже журналістка. 

Застосування віртуально захищених мереж є одним із головним способів протидії російським заборонам. 

Як розповідає наше анонімне мелітопольське джерело, необхідно регулярно шукати нові VPN. Адже росіяни також відстежують ці адреси й регулярно їх блокують. 

«Ми постійно публікуємо, якими VPN ще можна скористатися. Ну і самі мешканці ТОТ часто у своїх чатах, групах обмінюються цими сервісами».

Анонім

«Мати в історії переглядів заблоковані сайти — небезпечно для жителів ТОТ. Але як альтернатива зараз набирає популярності браузер СENO. Він кешує українські медіа після того, як ті подають розробникам відповідну заявку. Тому доступ до цих матеріалів у авдиторії є без VPN та може бути навіть у разі від’єднання від глобального інтернету. Так, сайт автономно відкривається на вашому телефоні чи комп’ютері», — каже Любов Раковиця. 

скріншот із сайту браузера

А ось браузер Opera має вбудований VPN і також дозволяє обійти блокування сайтів. Або ж можна скористатися анонімним браузером Tor. Він має кілька шарів шифрування й повністю приховує дані користувача. 

Читати також: Цифрова безпека для медійників: чому теза «нікому не потрібні мої дані» небезпечна

Яка інформація потрібна українцям в окупації

По-перше, українці в окупації цікавляться подіями на фронті. Як розповідає Олександр Пилипенко, це важливо як для проукраїнських чи нейтральних мешканців, так і для проросійських. 

«Коли було звільнення Херсонщини, то в нас різко зросли перегляди від проросійських користувачів. Очевидно, їм було важливо знати, чи буде звільнення Бердянська та інших запорізьких міст, і чи встигнуть вони втекти. А для проукраїнських мешканців важливо спостерігати за фронтом, щоби знати, скільки ще чекати на деокупацію», — пояснює Пилипенко. 

По-друге, жителів ТОТ хвилюють економічні чинники. Зокрема, соціальні пільги. 

«Багатьом українцям на ТОТ важливо, чи продовжать їм платити пенсії. Також необхідною є інформація про виїзд з окупації: як це відбувається, чи буде їм допомога як переселенцям, яке житло тощо», — розповідає Валерія Круподеря. 

По-третє, в окупації люди мають запит на правду. Тому спікери радять більше уваги приділяти розвінчанню російських міфів. Важливо фіксувати російську брехню й із доказами доносити це до мешканців ТОТ. 

Ефективно висвітлювати ту інформацію, яку приховують росіяни. Наприклад, про злочини окупантів. 

Олексій Артюх

По-четверте, не менш важливим є правовий аспект. Українців цікавить, як їм захистити себе, своє житло. Або ж чого точно не варто робити, аби не наражатися на небезпеку. 

«Ми, наприклад, пояснюємо тим, хто виїхав з окупації, що не варто ризикувати й повертатися, аби захистити своє житло від так званої російської “націоналізації”. Бо багато хто дуже боїться втратити квартиру й повертається. Це небезпечно», — каже Олексій Артюх.

Окрім цього, треба доносити до українців на підконтрольній території, що багато мешканців ТОТ щиро вірять у звільнення й чекають цього. Важливо, аби українці не втрачали зв’язок одне з одним. 

Як залучити та втримати авдиторію на ТОТ

Для нейтральних українців в окупації Любов Раковиця радить використовувати знайомі їм словесні звороти. 

«Наприклад, затьмареним російською пропагандою людям здається, що словосполучення “в Україні” одразу ідентифікує українську пропаганду. І вони пишуть, що далі не читатимуть. Тому ми обходимо це використовуючи: “на території України”. Так ми втримуємо їхню увагу та змушуємо дочитати», — каже медіаменеджерка. 

При цьому що стосується назв самопроголошених республік, всі вищезгадані видання використовують лапки — «ДНР», «ЛНР». «Східний Варіант» при згадці незаконних формувань додають словосполучення «так званий». Для того щоб означити ТОТ медіа здебільшого застосовують конструкцію «окупована частина області» або «окупована територія».

«Ми беремо назви квазіреспублік у лапки, бо не хочемо легітимізувати їх навіть через назви. Водночас, ми обережні з термінами щодо мирних жителів. Ми не називаємо кожного з тих, хто лишився, колаборантами, не звинувачуємо їх у зраді, якщо щодо цього немає рішення суду. Намагаємося тримати баланс між тим, щоб не узагальнювати (не звинувачувати мирних жителів), і щоб не легітимізувати російську окупацію», — додає Любов Раковиця. 

Подавати проукраїнські наративи людям в окупації варто завуальовано. Точно краще уникати відкритої пропаганди у стилі «телемарафону», наголошує анонімне джерело одного з мелітопольських медіа. 

Що стосується проукраїнських мешканців ТОТ, то для них дуже важливим є фідбек

«Часто буває, що людина з окупації надсилає якісь гарні фото міста, наприклад. І хоч це не є важливою інформацією, але ми намагаємось завжди публікувати подібне. Або ж інформатор надав мені якісь цікаві факти, які я озвучив в етері. Завжди надсилаю потім на це посилання, аби людина відчула, що долучається до спільної справи», — розповідає Олексій Артюх. 

Будь-яка взаємодія з підконтрольною територією України надзвичайно важлива для проукраїнських мешканців. 

Спікери погоджуються, що наразі перебувати на ТОТ українським медійникам вкрай ризиковано: працювати там майже неможливо, а часто — критично небезпечно для життя. Однак саме журналісти з медіа тимчасово окупованих територій є одною з найголовніших зв’язувальних ланок з українцями в окупації. 

З кожним роком РФ вкладає все більше сил і коштів, аби відірвати мешканців ТОТ від підконтрольної території України не тільки фізично, але й ментально. Це робиться в різний спосіб: терором, примусом, підкупом і заохоченням. Своєю постійною увагою й роботою з темами окупації журналісти не дають вивести наших громадян з української орбіти назавжди.

Читати також: «Цифрові міністерства», тісний зв’язок із Кремлем і працівники-студенти. Дослідження медіаландшафту тимчасово окупованих територій України

Медіаклони й дезінформація. Лайфхаки та інструменти для боротьби з фейками

війна | медіа в окупації | окупація | ТОТ | українські медіа