Видання La Croix у Франції та Avvenire в Італії вважають найуспішнішими газетами в європейському католицькому медіаландшафті, адже вони охоплюють понад 80 000 читачів у друкованому форматі й на сайті.
Як і їхні світські колеги серед інформаційних видань, вони зосереджуються на поточних подіях релігійного світу, як всередині католицьких інституцій, так і поза ними. Релігійні видання також борються з традиційними медіапроблемами — падінням доходів від реклами, зменшенням авдиторії друкованих видань і складним переходом до цифрової моделі.
Як La Croix у Франції та Avvenire знаходять варіанти подолання «медіакризи» та як їм це вдається, описує Reuters Institute.
Католицький контент
Головний редактор La Croix Жан-Крістоф Плокен каже, що в його щоденному 24-сторінковому друкованому виданні релігійні новини займають майже три сторінки. Акцент роблять на католицьких новинах, але приділяють увагу також й ісламу, юдаїзму й протестантству.
Редакції приділяють особливу увагу питанням міграції, бездомності, бідності та зміни клімату. У звіті італійського Greenpeace за 2023 рік вказано, що Avvenire опублікувала найбільшу кількість статей про кліматичну кризу серед усіх італійських газет.
«Екологічні питання вже були важливою темою в нашому висвітленні, оскільки ми вважали, що це відповідає нашим цінностям турботи про “спільний дім”», — каже головний редактор Avvenire Марко Феррандо.
Хоча майже 100 медійників із редакцій La Croix і Avvenire виросли в католицьких сім’ях, це їм не заважає висвітлювати негативні явища всередині церкви. У La Croix є матеріали про випадки сексуального і духовного насильства з боку католицьких священиків.
«Зрештою, церква — це не лише духовенство. Можливо, найважливіше — це її члени, і саме серед них виявляється найбільше жертв зловживань. Тому цілком логічно, що ми приділяємо особливу увагу жертвам», — каже Плокен.
Обидві газети наголошують, що не цураються висвітлювати теми, які можуть бути суперечливими для молодих чи прогресивних читачів. Наприклад, позиція церкви щодо соціальних питань — жінок у духовенстві, прав геїв чи права на аборт.
Виклики релігійної преси
La Croix та Avvenire наразі працюють у збиток і переосмислюють свій бізнес і редакційну стратегію. Плокен скаржиться, що дохід від онлайн-реклами не дає змогу редакції створити стійку економічну модель, тому вони вирішили змістили акцент на цифрові передплати.
За останні п’ять років база цифрових передплатників La Croix збільшилася удвічі — понад 20 000 читачів платять лише за цифровий доступ.
Головний редактор Avvenire Марко Феррандо говорить, що їхнє видання має схожі цілі — перенести передплату на друковані видання в цифровий продукт. 2024 року сайт Avvenire налічує понад 30 000 передплатників.
Переосмислення стратегії
Віросповідна ідентичність цих газет створює додаткову перешкоду — втрату актуальності в дедалі більш секулярному суспільстві. Менше половини населення Франції та Італії визнають себе чинними католиками.
La Croix переосмислило редакційну практику, щоб залучити ширшу читацьку авдиторію.
«У нас немає статей із великою кількістю релігійних покликань або матеріалів, які зрозумілі лише читачам із глибоким розумінням католицьких законів», — пояснює Плокен.
Також реакція планує охопити більшу авдиторію всередині самої католицької спільноти.
Повна передплата La Croix коштує майже 460 євро на рік, каже редактор: «Це не розкіш, але все ж таки щось, що читачі мають могти собі дозволити. Саме на цей аспект ми звертаємо особливу увагу, коли думаємо, як розширити нашу авдиторію».
У межах стратегії газета почала пропонувати продукти за різними ціновими категоріями, наприклад, передплату на сайт — від 64,90 євро на рік та щотижневий журнал — від 165 євро на рік.
Редакція публікує міжнародні видання англійською та іспанською мовами, а також спеціальне франкомовне африканське видання. Така стратегія має сенс, адже більшість католиків зараз проживає за межами Західної Європи.
Хоча основним акціонером Avvenire є Італійська католицька церква, а La Croix належить ассумпціоністам — неприбутковій конгрегації всередині Церкви, обидва видання підкреслюють, що вони мають повну редакційну незалежність.
Однією з відмінних рис Avvenire є прихильність до розв’язання екзистенційних питань. Через це вони часто стикаються з думками та критикою молодших поколінь.
«Щоб розв’язувати цю проблему, наш редакторський метод наголошує на ясності й вмінні слухати. Це часто означає, що ми пояснюємо нашим читачам офіційну позицію церкви простими словами, водночас визнаючи, що не на кожне питання є однозначна відповідь», — підкреслює Марко Феррандо.
Цей редакційний підхід, орієнтований на авдиторію, та більш життєздатна цифрова модель можуть бути корисними для подолання деяких викликів, з якими стикаються обидві газети.
Плокін і Феррандо підкреслюють, що їхні видання відіграють важливу роль у публічних дебатах як у католицькій спільноті, так і в суспільстві в цілому. Ця роль керується гуманістично-католицьким поглядом на світ.
«Наша робота полягає в тому, щоб зустрічатися з суспільством там, де воно є, і сьогодні це означає зміну нашого редакційного підходу від того, що ми могли робити в минулому», — підсумовує роботу церковних видань Плокін.
