Максим Дворовий — медіаюрист Лабораторії цифрової безпеки та Комісії з журналістської етики, а також член робочої групи з написання Закону України «Про медіа». Фахівець провів для всіх зацікавлених українських медійників онлайн-лекцію із поясненням нового законодавства: хто регулюватиметься, яким чином та за які порушення. «Медіамейкер» теж відвідав лекцію та підготував короткий конспект із головним, що треба знати про новий закон.

Президент Володимир Зеленський підписав Закон № 2849–IX «Про медіа» 29 грудня 2022 року, і він набуде чинності за три місяці після його опублікування. Він потрібен, аби відповідати реаліям сучасного медіаринку, оскільки чинне законодавство, яке діятиме до 31 березня 2023 року, вже доволі застаріле. Не останню роль в ухваленні зіграла відповідна вимога у Директиві ЄС для затвердження кандидатства України. 

Дворовий зазначає, що ті закони, які ухвалили через кандидатство на вступ у ЄС, дійсно переважно написані поспіхом, і закон про медіа — не виняток. За пів року до його ухвалення темпи роботи над документом були «надмірними», аби встигнути до Саміту Україна-ЄС. Утім, серед інших над ним працювали найдовше. 

Робота почалася ще 2012 року, а без токсичного впливу «Партії регіонів» — десь із 2014-го. З початком євроінтеграційного процесу ідея оновити законодавство про аудіовізуальні медіапослуги фактично переросла у проєкт медіакодексу, який би означив регулювання медіа, належно захищав інформаційну безпеку в умовах російської агресії тощо.

Хто підпадає під регулювання?

Отже, нове законодавство поширюватиметься на  тих, хто завжди підпадав під регулювання Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення:

• телеканали;
• радіостанції;
• провайдери ТБ та радіо (інтернет-провайдери теж).

Тепер Нацрада — головний регулятор, який наглядатиме за медіа та каратиме за порушення закону. Серед нових суб’єктів регуляції:

• VOD-платформи (MEGOGO, SWEET.TV);
• преса (її регулював інший закон, але де факто жодної відповідальності за порушення преса не несла, за винятком порушень Кримінального кодексу);
• онлайн-медіа;
• платформи спільного доступу до відео. Таких наразі під українською юрисдикцією немає, тому це стосується «уявного аналога YouTube».

Закон має систематизувати обмеження для контенту та зробити їх відповідними міжнародному праву і стандартам, передбаченим статтею 10 Європейської конвенції з прав людини. Відтак уперше в історії України впроваджуються системи співрегулювання та визначення простору для них. Це може полегшити ту загрозу свободі слова, яку люди вбачають у поширенні юрисдикції Нацради на друковані та онлайн-медіа. 

В невизначеності

Щодо подкастів ситуація неоднозначна. Під регулювання підпадають нелінійні аудіальні медіа, тому подкастів це мало б стосуватися. Утім, поки невідомо, як це буде на практиці. 

Соцмережі не регулюватимуться. Ні YouTube, ні Facebook, ні Telegram. Нацрада може укладати меморандуми із різними платформами щодо проблемних питань, а також звертатися із проханням видалити протиправний контент чи обмежити для користувачів з України. Утім, зобов’язань перед Нацрадою в соцмереж немає. Відтак проблема з анонімними Telegram-каналами залишається. Можна звернутися до керівництва месенджера, щоб щось видалити чи обмежити, але навряд чи платформа глибоко перейматиметься проблемами українського контенту з Об’єднаних Арабських Еміратів, де схований їхній офіс.

Так само не регулюється поширення інформації на індивідуальних профілях медійників у соцмережах. Хіба що хтось із журналістів зареєструється як онлайн-медіа і зазначить, що поширює свій контент на платформах спільного доступу. 

Також відтепер не існуватиме такого суб’єкта, як інформаційне агентство. Всім, хто так зареєстрований, доведеться змінити тип медіа за рік від набрання чинності закону, тобто від 31 березня. Представники робочої групи проаналізували, що інформагентства не виконують інших функцій поза тими, які має звичайне медіа. Водночас інформагентствам не забороняється вести іншу господарську діяльність (наприклад, пресконференції), яку не треба ніяк закріплювати законодавчо. 

Серед іншого — тепер діятиме електронний кабінет для комунікації регулятора та українських медіа (але наразі системи документообігу ще немає).

Як каратимуть за порушення?

Види штрафів

У статті 116 Закону передбачені незначні, значні та грубі порушення.

Незначні — проблеми з оформленням документів, невчасним поданням звітності чи публікацією структури власності медіа. Щодо контенту — це деякі рекламні порушення й те, що стосується агітації під час виборів чи референдумів. За незначні порушення медіа отримуватимуть приписи. Можна отримати до 5 приписів за рік для радіо, ТБ та преси та 5 за місяць для онлайн-медіа. Після цього за кожне незначне порушення будуть виписувати штрафи.

Значні — порушення стосовно надмірного зображення насильства, поширення контенту, який може нашкодити будь-якому розвитку дітей, жорстокості щодо тварин тощо. Словом — те, що не стосується національної безпеки. За кожне таке порушення впровадять штрафи (подвійні за кожне наступне порушення). За значні порушення можуть скасувати реєстрацію чи анулювати ліцензію. Для онлайн-медіа це означатиме заборону публікувати контент на 14 днів за рішенням регулятора (єдиний випадок, де можна тимчасово закрити медіа без рішення суду).

Грубі — найбільші порушення, які стосуються національної безпеки України. За них також передбачені штрафи. Медіа достатньо зробити друге грубе порушення, аби регулятор відкликав ліцензію чи припинив реєстрацію. Утім, будь-яке закриття медіа можливе лише за рішенням суду після подання від Нацради. 

Розмір штрафів:

• За незначні та значні порушення — від 5 до 10 мінімальних заробітних плат для преси та онлайн-медіа, 40 для ТБ і радіо, 30–40 для VOD-платформ.
• За грубі порушення передбачено 10–15 мінімальних зарплат для преси та онлайн-медіа, 10–75 для ТБ та радіо і 50–75 для VOD-платформ (різниця у розмірах коливатиметься залежно від розміру медіа та його аудиторії).

Реклами новий закон «Про медіа» не стосується. Наразі уряд працює над оновленням окремого рекламного законодавства, бо це є частиною кандидатського критерію для України згідно з Директивою ЄС. Нацрада може контролювати лише технічні речі на кшталт часу та тривалості поширення реклами медіа, а не втручатися у її зміст.

Дворовий підсумовує: доопрацювань у законі може потребувати частина про регулювання подкастів (або нелінійних аудіальних медіа загалом). Також до кінця не зрозуміло, як функціонуватиме телеканал «Рада». Законом закріплено, що протягом трьох місяців від набрання чинності треба розробити законопроєкт про парламентське мовлення, аби не дати «Раді» перетворитися на чергового інформаційного мовника.