Український суспільний мовник — велика компанія, що охоплює всю Україну. Донедавна нею управляли централізовано, але після повномасштабного вторгнення вирішили диверсифікувати ризики, зробити управління більш гнучким і сфокусуватися на контенті та ключових навичках для нього. Так почалася реформа: філії стають бюро чи центрами виробництва й об’єднуються в регіональні хаби.
Більше про ідеї та перебіг змін головній редакторці «Медіамейкера» Дар’ї Трапезніковій розповіла Марія Фрей — членкиня правління «Суспільного», відповідальна за новини та регіональне мовлення. А шеф-редактори регіональних хабів поділилися своїм баченням розподілу ресурсів, кризи кадрів і ключового контенту.
З чого все починалося
«Суспільне» — не перша компанія на шляху децентралізації: багато суспільних мовників за подібною схемою розбудовують свої регіональні офіси та полегшують взаємодію з командами.
Ідея хабів для українського суспільного мовника з’явилася ще під час 2017 року у програмі Зураба Аласанії, який почав трансформацію НТКУ в «Суспільне». Марія Фрей згадує: «Я на той момент працювала менеджеркою регіонального мовлення. І коли ми заходили в реформу, я чітко усвідомлювала, що нам ця ідея не під силу. Вона тотально перерозподіляла відповідальність між регіонами й центром і виділяла різножанрові хаби».
Аудит показав, що філіям бракує технічних можливостей. Але від ідеї не відмовилися — думали, як її адаптувати, щоби вона допомагала розвиватися регіональним медіа в Україні, а не стримувала їхній розвиток. Каталізатором стало повномасштабне вторгнення, каже Фрей: «Воно в один момент дало зрозуміти, що більше немає центру і регіонів — будь-який регіон може стати центром. Українцям, які переміщуються територією України, потрібно володіти інформацією не лише про свою територіально обмежену громаду, а і про те, що відбувається за її межами». Вплинула на рішення розвивати хаби й релокація працівників із Києва до Львова та посилення взаємодії команд.
Марія Фрей і Тетяна Кисельчук (на той момент членкиня правління, яка відповідала за інформаційне мовлення) розписали концепцію хабів і механіку її втілення. Майже рік витратили, щоби змінити структуру штату філій і перерозподілити навантаження на працівників. 2023 року реформа увійшла в активну фазу.
У чому полягає концепція хабів
«Суспільне Мовлення» в регіонах — це 22 філії, які працюють як єдина велика команда з виготовлення та обміну контентом. Раніше усім виробництвом управляли з Києва. Упродовж 2024 року мають запрацювати шість центрів виробництва поза межами столиці, які можуть як діяти автономно, так і взаємодіяти з філіями в їхньому підпорядкуванні. Так «Суспільне» зможе видавати контент із безпечних регіонів у разі проблем у столиці.
Організаційна структура
«У березні 2022 року ми думали тільки про те, як диверсифікувати ризики. Якщо у нас не буде можливості мовити з Києва, чи можна це робити з Черкас, Рівного, Чернівців? — пояснює Марія Фрей. — Тоді ми насамперед прагнули забезпечити постійне безперебійне мовлення. Зараз ми оцінюємо ситуацію в хабах із точки зору розвитку компетенцій працівників і ключового контенту, а також як реальну децентралізацію повноважень».
Хаби визначили за географічним критерієм: західний, східний, південний, північно-західний, північно-східний і центральний. Вони об’єднують від трьох до п’яти філій, але структура підпорядкування змінена: одна з них є центром виробництва, який оснащений додатковими технічними можливостями для виробництва спеціалізованого контенту й має посилену команду. Решта філій є бюро, які створюють мультимедійні матеріали для національного та локального рівнів про і для мешканців свого регіону. У громадах на місцях працюватимуть представники гіперлокальної мережі (про них докладніше далі).
Хто цим управлятиме
Кожен хаб має шеф-редактора — людину, яка стежить за відповідністю контенту цінностям і стандартам «Суспільного», управляє ресурсами й можливостями хабу. Конкурси відбулися в липні 2023 року, посади обійняли переважно люди, які виросли як фахівці чи довго працюють у компанії:
- Ніна Волощук («Суспільне Черкаси» та центральний хаб) — з 2017-го була головною редакторкою новин черкаської філії.
- Ольга Крупник («Суспільне Львів» і західний хаб) — до львівської команди долучилася 2018 року як шеф-редакторка новин.
- Алла Скорик («Суспільне Чернігів» і північно-східний хаб) — очолювала чернігівську команду новин із 2018-го.
- В’ячеслав Мавричев («Суспільне Харків» і східний хаб) — очолив команду новин «Суспільне Харків» 2017-го.
- Діана Зубар («Суспільне Одеса» та південний хаб) — наймолодша шефиня, долучилася до команди 2021-го як новинарка, згодом очолила диджитал-відділ «Суспільне Одеса».
- Орест Гринюк («Суспільне Рівне» та північно-західний хаб) — з 2017-го працював головним редактором «Суспільне Рівне». Після конкурсу залишився виконувати обов’язки шеф-редактора.
Шеф-редактори співпрацюють із підпорядкованими їм головними редакторами філій-бюро, щоби оцінити їхній рівень успішності, наявність чи брак ресурсів, а також щоби скласти план подальшого розвитку. Марія Фрей пояснює: «Раніше ми мали контактувати з кожним із 24 головних редакторів філії, а тепер із центру взаємодіємо з шістьма шеф-редакторами, а вони вже працюють зі своїми командами. Вони мають ставити завдання своїм головредам і контролювати виконання показників, дотримання стандартів журналістики, якісної картинки, оперативності».
На думку менеджерки, передання відповідальності за контент на регіони — важливий крок і для місцевих команд, і для компанії в цілому. «Шеф-редактори хабів — це майже шеф-редактори всієї країни. Ми по суті собі готуємо кадри, які будуть розуміти більше про сусідні регіони, і яким буде легше перейти на рівень усієї країни. Так ми самі виховуємо собі топменеджерів найвищого класу».
Продюсерська ланка лишилася тільки на виконавчому рівні — ці люди з центру забезпечуватимуть виробничий цикл. Частину регіональних продюсерів, за словами Марії Фрей, перевели у продюсерський центр у Києві, де вони вже працюють над проєктами із грантовим фінансуванням (одним із таких став проєкт, поданий «Суспільним» на пітчинг Japan Prize 2023). Раніше продюсери працювали в кожній філії та відповідали за весь творчий складник роботи місцевих команд. Тепер ця функція — на шеф-редакторах хабів.
У регіональних дирекціях залишиться менеджерська ланка.
Марія Фрей каже: спочатку думали лишити адміністративну частину незмінною, але нині розуміють, що треба перерозподілити обов’язки, аби уникнути дублювання функцій між хабом і центром. Наприклад, зарплатами зручніше управляти через уніфіковану систему. Над концепцією трансформації регіональних сервісів безпосередньо працює Родіон Кочубей — член правління «Суспільного», відповідальний за напрям операційної діяльності.
«Завданням адміністративної команди з самого початку було забезпечити стабільність і робити так, щоби жодні зовнішні зміни не впливали на внутрішній стан компанії. З одного боку, ця стійкість допомогла в певний проміжок часу. Але тепер уже всі відчувають, що ця стійкість може заважати нашим командам розвиватися. Журналісти швидше й охочіше сприйняли зміни, ніж адміністративні працівники, але ми працюватимемо і з менеджерами також», — каже Марія Фрей.
Як зміниться підхід до контенту
Після налагодження взаємодії команд і аудиту ресурсів шеф-редактори почали розвивати особливі ключові компетенції для кожного хабу. Штатні розписи команд змінюють відповідно до кількості продуктів, які вироблятиме кожна редакція, кількості людей і техніки, яка для цього знадобиться. Тобто, за словами Фрей, уперше ключовим у плануванні став контент, а не необхідність прилаштувати наявні ресурси.
Ключовий контент
Ідея контент-спеціалізацій для хабів пішла з презентації шефреда східного хабу В’ячеслава Мавричева. «Раніше ми сприймали хаби як центри телевізійного виробництва. В’ячеслав на співбесіді [на посаду керівника хабу] сказав, що через виїзд і вигорання професійних кадрів у регіоні він своїм основним завданням бачить роботу із user generated content [UGC-контент]. Тоді ми з командою подивилися ще ширше на східний хаб. Визначивши пріоритети й особливості для нього, ми вирішили, що для кожного хабу визначатимемо ключовий контент і навички працівників, які потрібні для його створення», — пояснює Марія Фрей.
На 2024 рік контент-фокус такий:
- Східний хаб (Харків, Дніпро, Запоріжжя, Донбас) — воєнне репортерство і робота в умовах агресивного цифрового середовища та фізичних небезпек, user-generated content (англ. «користувацький контент»).
- У північно-східному хабі (Чернігів, Суми, Полтава) спеціалізуватимуться на аналітичній журналістиці з фокусом на судову журналістику та воєнні злочини.
- Центральний хаб (Черкаси, Вінниця, Кропивницький, Хмельницький) спеціалізуватиметься на «народній» журналістиці — працюватиме із темами, які турбують людей тут і зараз, розвиватиме сторителінгові формати.
- Для західного хабу (Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці) ключовою є журналістика трансляцій (live/broadcasting). Команда розвиватиме напрям роботи із breaking news і прямими етерами, забезпечуватиме виїзні подієві студії.
- Південний хаб (Одеса, Миколаїв, Херсон) стане осередком журналістики думок. Компетенціями хабу будуть організація та проведення експертних зустрічей і обговорень про майбутнє, робота з лідерами суспільної думки.
- Північно-західний хаб (Рівне, Житомир, Луцьк) — на стадії переходу від телевізійного до мультимедійного виробництва.
Далі шеф-редактори на основі експертизи й досвіду прогнозуватимуть зміни у своєму макрорегіоні й розвиватимуть контент-стратегії.
Ключові навички
В’ячеслав Мавричев розповідає: пріоритет — швидкість для цифрових платформ. «Повітряні тривоги, евакуація, просування військ, наслідки обстрілів — люди потребують швидкого інформування, щоб ухвалювати рішення й убезпечити себе і близьких. Відповідно, у Telegram-каналів і сторінок у соцмережах — максимальний пріоритет», — каже він. Водночас робота з відео й телевізійне минуле може бути суперсилою «Суспільного» на фоні інших медіа, вважає шефред східного хабу: «У регіонах — це взагалі унікальна пропозиція. Переважна більшість локальних редакцій працюють виключно з текстом, а точніше — займаються рерайтами. Тому ми збільшуватимемо кількість відеорепортажів і відеоісторій, створених спеціально для диджитал-платформ».
Шеф-редакторка західного хабу Ольга Крупник розділяє контент так: швидкі, але перевірені новини — в Telegram-каналі, репортажні відео з цікавих подій — на YouTube, а оригінальні теми та людські історії — на сайті. «Наші редактори мають навички роботи з одним матеріалом для різних платформ. І кореспонденти універсальні — роблять фотографії, короткі відео, пишуть тексти, вмикаються у прямі етери», — додає Крупник.
Щодо універсальності фахівців із колегою погоджується й Орест Гринюк: «Виконати наше головне завдання — наростити аудиторію — неможливо без оперативного висвітлення ключових подій. Звісно, шукатимемо історії про цікавих людей і більше розповідатимемо про життя громад, не зосереджуючись лише на новинах обласного центру».
Утім, для таких планів щодо відео потрібно значно більше відеографів, які з сирого матеріалу зможуть змонтувати зрозумілий і цікавий продукт. «Вони одночасно працюють з інформацією як репортери та редактори, а з картинкою — як режисери. І наш досвід показує, що найкращими відеографами зрештою стають самі ж польові кореспонденти. Тому до операторських навичок, які вже опанувала частина команд, будемо вирощувати відеографів всередині команд», — каже Мавричев. Ще одна його редакторська мрія — дати кожному кореспонденту в руки не тільки телефон для самостійного знімання, а й фотоапарат зі світлом і мікрофоном-пушкою, який забезпечить кращу якість картинки і звуку. «Щоб і працювали, і по хліб ходили, і спали з ними — адже новини можуть застати будь-де й будь-якої миті», — додає шефред.
Гринюк теж робить акцент на мобільній журналістиці: «Нині ми вчимо наших кореспондентів знімати на мобільні телефони й самостійно монтувати відзняте. Цей досвід буде особливо цінним під час розбудови гіперлокальної мережі».
Скільки людей і ресурсу потрібно?
Мінімальна кількість людей, яка зможе продукувати новинний контент на всі платформи, — 50 осіб у бюро і 70–100 в хабі. Утім кількість варіюватиметься з огляду на специфіку. Наприклад, у східному хабі не буде центру телевиробництва з безпекових питань, але його посилять редакторами. Важливо, щоби всі філії могли постачати регіональний контент для спільного сайту й соцмереж «Суспільного», а також матеріали для прямих трансляцій і новинних випусків.
Ситуація з офісами також різна. У деяких регіонах мовник має власні приміщення на тисячі квадратних метрів, які багато років використовувалися неефективно. Тож тепер треба думати, як оптимізувати використання цієї нерухомості.У регіонах, де офіси доводиться орендувати, вони можуть бути меншими й сучаснішими. Але тут нагадує про себе інша постійна проблема — недофінансування й затримки виплат із бюджету. У цих умовах команда стає вразливою й потребує надійних партнерів, які розуміють особливості фінансування з бюджету.
Очікувано, що всі ці умови поверх реформи можуть призвести до скорочень персоналу. На питання про це Марія Фрей відповідає, що скорочення відбулися 2022-го, ще до старту розбудови хабів, коли кожна філія мала в середньому по 80 осіб у штаті. 2024 року команда запланувала розширення деяких філій і збільшення новин.
«Щоби знайти можливості для маркетингу, якого до цього ніколи в компанії не було, або для розвитку диджитал-новин, яких теж до певного часу не було, ми маємо щось у себе ж десь відкусити, — пояснює вона. — Ми не можемо, як приватна компанія, прийти до акціонерів і сказати, що нам потрібно ще 200 ставок зверху. Ми можемо шукати тільки внутрішній ресурс на щось нове. А це болісно, бо ми забираємо в команд людей, які їм потрібні. Зараз ми вже напрацювали певний механізм роботи, і штатні розписи регіональних команд динамічно змінюються з огляду на потреби для забезпечення виробництва, а також оптимізації адміністративних функцій».
Деякі зміни стаються еволюційно.
Наприклад, після запровадження мультифункціонального багатоканального етерного комплексу потрібно менше інженерних фахівців для доставлення сигналу. Зараз його «роздає» команда з одного міста, замість 22-х, як було раніше. Тож з’явилася змога «перекинути» ці посади на інші напрями.
Утім, усе не оптимізуєш. Філіям бракує ресурсу, каже В’ячеслав Мавричев: «Репортерство неможливе без роботи в полі. На сході ж логістичне навантаження значно більше через розбиті дороги, зруйновані мости. Шлях, який до вторгнення займав годину, нині займає шість. Відтак, кількість, якість, унікальність контенту, а зрештою — і користь нашої роботи для українців, напряму залежить від кількості “коліс”, які мають редакції. Проте ми й досі десь маємо одну машину на два регіони, а десь вимушені їздити з волонтерами, на машинах колег, друзів і знайомих. І щодня змушені відмовлятися від висвітлення важливих історій через відсутність транспорту чи палива». Шеф-редактору гірко через те, що міжнародні інформаційні агентства позичають відео «Суспільного» про війну, європейські телеканали транслюють його репортажі, а в соцмережах відео збирають мільйони переглядів, але часто це відбувається всупереч, а не завдяки ставленню до медіа наших урядовців і депутатів.
Гарантії фінансування «Суспільного» закладені в Законі України «Про суспільні медіа»: не менше 0,2 % видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік. Проте, кажуть представники мовника, ще жодного року цю статтю не виконали. Щороку на «Суспільному» не знають, яку суму виділить Верховна Рада, а значна частина проєктів реалізовується за підтримки міжнародних партнерів. У бюджеті на 2024 рік закладено 1,85 млрд грн, але це не вся обумовлена законом сума.
Криза кадрів
Її відчувають усі регіональні медіа, й «Суспільне» — не виняток. Особливо гостро це відчутно на сході, каже В’ячеслав Мавричев: «Ми втрачаємо людей. Перша хвиля була через міграцію на початку вторгнення. Друга хвиля — війна призвела до суттєвого здорожчання життя у східних регіонах через ускладнену логістику, зруйновану інфраструктуру — і довоєнні зарплати цього вже не покривають. Третя хвиля відбувається просто зараз через шалене емоційне вигорання. У Харкові з новинарями й до вторгнення були проблеми, фахових спеціалістів украй не вистачало. Саме фахових, умотивованих робити якісну журналістику, а не працювати підставками під мікрофон і займатися копірайтом повідомлень із сайтів офіційних органів влади».
Поповнення, за словами шеф-редактора, шукають серед волонтерів, учасників міжнародних гуманітарних програм і місій. Потрібні активні люди, які розділяють цінності незалежних медіа, які лишаються у своїх містах і регіонах, бо відчувають, що мають у цей час приносити користь.
«Ми стежимо за матеріалами регіональних журналістів, шукаємо тих, кому була б цікава співпраця із “Суспільним”. Мені здається, що долученість до розбудови Суспільного Мовлення як незалежної громадянської інституції має надихати колег. Адже від того, як ми сьогодні впораємося з цим завданням, залежить майбутнє незалежних медіа і свободи слова в Україні», — додає Ольга Крупник із західного хабу.
Орест Гринюк покладається, зокрема, на гіперлокальну мережу: «Це буде для нас новим досвідом, бо власних кореспондентів у громадах ми ніколи не мали, тому будемо вчитися разом.
Покладаємо на цих людей великі сподівання й віримо, що завдяки їм “Суспільне” стане ближчим до найвіддаленіших громад області».
Дмитро Козлов — член правління, відповідальний за роботу з талантами «Суспільного» — пояснює, що відповіді на виклики спробували знайти у «Стратегії залучення, розвитку та підтримки талантів Суспільного мовника на 2023–2028 роки». Ключовими напрямами є розвиток і підтримка тих колег, які вже працюють у компанії. «За будь яких умов, і в кризу так само, утримувати та розвивати доцільніше та ефективніше, ніж сподіватися на потужне залучення нових людей, — зазначив Козлов. — Відповідно, ми намагаємося покращити внутрішню культуру нашої надзвичайно активної, строкатої, такої різної і в демографічному, і в субкультурному зрізі великої команди».
Зокрема, роблять систему винагород і компенсацій більш гнучкою та прозорою, але, за словами члена правління, не плекають ілюзій щодо рівня зарплат на фоні ринку. «Тут ми скоріше нижче середнього рівня. Але в нашу “ціннісну пропозицію роботодавця” (employer value proposition, EVP) “вшито” такі важливі складники, як стабільність та гарантії — за весь час повномасштабного вторгнення ми лише тричі затримували виплати працівникам на 3–4 дні, наприклад». Козлов також зауважує, що колективний договір гарантує додаткову відпустку й можливість отримування матеріальної допомоги. Ті, хто працює в небезпечних зонах, виконуючи редакційні завдання, застраховані й забезпечені засобами особистого захисту. Також «Суспільне» шукає можливості для психологічної підтримки працівників та їхніх рідних. Ще одним важливим складником пропозиції роботодавця є «Академія Суспільного», яка відповідає за напрям навчання і тренінгів. Також Козлов виділив можливості для побудови горизонтальної (перехід працівника між проєктами та платформами мовлення) та міжрегіональної кар’єри.
Якщо говорити про джерела нових кадрів, то, за словами члена правління, «Суспільне» лишається потужною базою виробничої практики для студентів, які тільки-но виходять на ринок праці. «Таку практику молоді люди можуть пройти майже в будь-якому обласному центрі, не тільки в Києві. З урахуванням безпекових чинників, звісно», — каже Дмитро Козлов. Також компанія намагається адаптуватися до залучення та наймання ветеранів і ветеранок. Для цього співпрацюють із громадськими організаціями на кшталт «Ветеран Хаб» чи «Центр зайнятості Вільних людей», а також Міністерством ветеранів.
Як працюватиме гіперлокальна мережа
Це третій складник реформи хабів, який і справді має дати «Суспільному» очі й вуха в місцях, які раніше не покривали. Марія Фрей розповідає, що пілотний проєкт на Харківщині, Сумщині й Чернігівщині розпочався ще до повномасштабного вторгнення. Кореспонденти «Суспільного» в Охтирці та Ямполі (Сумщина), Прилуках (Чернігівщина) і Лозовій (Харківщина) висвітлювати початок повномасштабної війни та фіксували злочини російської армії у своїх і навколишніх громадах. «Ні колеги, ні партнери не очікували, що це стане дуже потрібним під час повномасштабного вторгнення. Ми проїхали в кожному регіоні по 10 громад, знайомились особисто з людьми, щоби зануритися в інші бульбашки, куди ми не потрапляємо через інтернет», — згадує початок пошуку Фрей.
Восени 2023 року почали розвивати цю мережу, вирушивши в «експедиції» містами Рівненської, Черкаської, Одеської, Дніпропетровської та Полтавської областей. Також команда знімала виїзні ток-шоу про життя громад у регіонах. До участі запрошували всіх, хто хотів розповісти про виклики, досвід і людей своєї громади. Завдяки цим зустрічам місцеві команди побудували містки довіри з жителями громад: почули, що їх турбує, чого бракує, і те, чим вони насправді живуть. Громадяни отримали «теплі контакти», за якими зможуть повідомляти новину чи розповісти свою історію «Суспільному».
Для майбутніх гіперлокальних журналістів «Академія Суспільного Мовлення» розробила місячний курс навчання. «Це теоретичні заняття із зовнішніми і внутрішніми тренерами. Потім учасники мають час на виконання домашнього екзаменаційного завдання. За результатами цієї роботи комісія визначає, кому ми запропонуємо контракт і техніку для роботи», — пояснює Марія Фрей.
За два місяці курси пройшли 50 людей. Вони дізналися про:
- стандарти журналістики, пошук тем, планування контенту і принципи конвергентної журналістики;
- сторителінг і як він працює;
- чому важливо проводити фактчекінг і як протидіяти дезінформації й розвивати критичне мислення;
- про основи знімання та монтажу в умовах війни.
Станом на кінець січня 2024-го «Суспільне» найняло журналістів у Каневі, Золотоноші, Умані («Суспільне Черкаси») та Сарнах, Дубному, Володимирці («Суспільне Рівне»). Також кореспонденти працюватимуть у Перещепиному, Межовій і Магдалинівці («Суспільне Дніпро») та в Щербанівській і Кременчуцькій громаді («Суспільне Полтава»). Невдовзі стануть відомі імена гіперлокальних кореспондентів на Одещині. 2024 року команда «Суспільного» планує й далі розбудовувати мережу власних журналістів у громадах решти регіонів України.
Стандарти vs експерименти
За словами Марії Фрей, мовник звітує сумарними обсягами контенту для всіх платформ. Але це радше підсумковий огляд досягнутого, ніж дотримання жорстких норм виробництва, адже диджитал-платформи динамічні та постійно пропонують нові формати.
«Для нас ключовим є не кількість продукту, який ми виробляємо, а його якість. Зрозуміло, що ми стежимо, наскільки наша кожна новина охоплює різноманітні спільноти на всіх платформах у різних форматах. Але інколи ти можеш зробити одну фотографію, яка матиме фантастичне охоплення, а інколи — 100 фотографій ні про що, — розмірковує Марія Фрей. — У стратегії зафіксовано, що наше основне завдання — це розширювати сукупну аудиторію суспільного мовника, водночас підтримуючи довіру до нашого продукту. Ми всі розуміємо, що можна миттєво розширити аудиторію різними інструментами (наприклад, ставити токсичні заголовки), але ж тоді медіа втратить довіру».
За позитивним балансом між розширенням і довірою в компанії стежить департамент моніторингу дотримання стандартів. «Щомісяця він надсилає нам внутрішній звіт. Це для нас інструмент навчання: наприклад, якщо у нас тривалий час є проблема з точністю, то це означає, що нашим командам потрібен тренінг із верифікації. Крім того, в цих звітах ми бачимо певну динаміку, і це може бути підставою змінювати керівників напрямів», — пояснює членкиня правління.
Особливість «Суспільного» в тому, що і центр, і регіони працюють з одним сайтом зі спільною адмінкою. Тож місцевим редакціям не потрібне погодження, щоб опублікувати матеріал.
Однак, якщо з регіонального інфоприводу можна зробити продукт національного рівня, туди відправляють спецкорів, щоби посилити регіональну команду експертизою.
Чи вистачає молодим та ініціативним працівникам із диджитал-відділів хабів «Суспільного» простору експериментувати з новими платформами? Марія Фрей відповідає так: «Viber, Telegram, YouTube — ключові платформи, які є джерелом інформації для всіх українців і де ми мусимо бути. Ми не можемо просто перекинути ресурс на іншу платформу, залишивши мільйони українців із токсичним контентом від інших виробників. Якщо команда якогось регіону захоче робити щось додаткове, ми не завжди можемо виділити ресурс на це. Кращий варіант для експериментів — об’єднати ресурс для системної роботи на новій платформі. Наприклад, у TikTok ми непогано розвиваємося через регіональні матеріали, які опрацьовуються диджитал-командою з центру».
Вячеслав Мавричев погоджується: горизонтальна синхронізація важлива для компанії таких масштабів. «Нині з головними редакторами бюро маємо одне щотижневе стратегічне планування. За потреби — збираємося додатково. Також цілодобово не вилазимо зі спільного чату. Ми точно не обмежуватимемося виключно головними редакторами і розвиватимемо швидкі горизонтальні зв’язки між редакторами платформ у всіх регіонах. Коли спільне стратегічне та оперативне планування стануть звичними, ми матимемо більше ресурсу та часу для створення різноманітнішого контенту. Бо раніше мали прикрі випадки, коли через неузгодженість дій два регіони могли одночасно працювати над однією темою чи історією», — зауважує шефред.
Як бути з окупованими територіями
Доля співробітників «Суспільного» із територій, що були окуповані росіянами, склалася по-різному. Наприклад, частина команди «Суспільне Донбас» працює в офісах дніпровської філії. Інші розкидані всією країною, але продовжують інформувати аудиторію, яка відчуває зв’язок із Донецькою й Луганською областями. Деякі працівники інших філій після повномасштабного вторгнення переїхали зі свого регіону й уже працюють в штаті іншої філії, поки без можливостей повернутися. Інші релоковані й далі працюють зі своєю філією дистанційно. За словами Марії Фрей, навіть деякі працівники, що виїжджали за кордон, робили звідти матеріали для «Суспільного» про життя співгромадян.
В’ячеслав Мавричев керує хабом, команда якого через географічне положення має найактивніше висвітлювати перебіг війни та її вплив на українців. Він каже: «Репортажі з лінії зіткнення, фіксація воєнних злочинів росіян, гуманітарна ситуація — це складно, але маємо дістатися до кожної гарячої точки. Для цього як розвиватимемо гіперлокальну мережу, так і значно більше працюватимемо з UGC-контентом. Попри те, що багато жителів східних регіонів вимушено залишили свої домівки, аудиторія локальних новин не зменшилася. Навпаки, команди свідомі того, що нині вони працюють для читачів, глядачів і слухачів з усієї країни та поза її межами».
До повномасштабного вторгнення повноцінна команда «Суспільне Крим» працювала в екзилі в Києві та виробляла і ток-шоу, і інтерв’ю, і регулярні випуски новин українською, російською і кримськотатарською мовами. Після початку великої війни частину команди втратили, але вдалося відновити новинну службу. Вона виготовляє новини про Крим, які не так давно почали виходити на всіх платформах «Суспільного». Крім цього, команда «Суспільне Крим» працює над щотижневим проєктом «Кримське питання», а також спецпроєктами про життя півострова в окупації та шляхи відновлення після війни.
«Ми розуміємо, як ми будемо працювати як суспільний мовник під час деокупації, наприклад, Криму. Ми усвідомлюємо, що після деокупації там певний час діятиме перехідне правосуддя, можливо, існуватимуть якісь додаткові національні інститути, які зокрема регулюватимуть медіапростір. Але це один зі сценаріїв майбутнього, який дуже нестабільний і залежатиме від зовнішнього контексту», — каже Марія Фрей. Наразі питання добування інформації з окупованих територій ускладнене.
Якщо в Криму й на Донбасі кілька років тому можна було покладатися на мережі інсайдерів і громадянських журналістів, то зараз із ними складно тримати контакт й обмінюватися інформацією через небезпеку від окупантів.
Що буде далі?
«Зараз ми маємо зосередитися на виробництві контенту, який потім будемо правильно дистрибутувати. Відтак ключовими стануть не платформи, а контент, який ми робимо для певної аудиторії. Цей підхід не про скорочення, а про переосмислення й усвідомлення того, як зараз українець споживає інформацію, — каже Марія Фрей. — Нам потрібно зробити все, аби незалежно від того, де людина отримує контент, вона могла почути інформацію від суспільного мовника. За підтримки міжнародних партнерів упродовж 2024–2025 років на регіональне мовлення чекає розвиток гіперлокальної мережі — за результатами навчання плануємо працевлаштувати орієнтовно 50 додаткових гіперлокальних журналістів у різних регіонах країни. Маємо модернізувати та запустити як мінімум два оновлених хаби з програмою навколоконтентних тематичних подій, а також запустити програму підтримки та розвитку фахівців у регіонах».
Фото надані пресслужбою «Суспільного»
