Media Development Foundation запустили Kyiv Media School. Місія школи — виховати нове покоління кваліфікованих журналістів і медіапрофесіоналів. Презентація ініціативи відбулась 9 лютого 2023 року на спеціальному закритому заході.
У межах заходу тривала дискусія «Кризи кадрів в медіа», у якій взяли участь керівники національних медіа та однієї регіональної мережі:
- Севгіль Мусаєва — головна редакторка «Української правди»;
- Микола Чернотицький — голова правління «Суспільного»;
- Альона Невмержицька — CEO hromadske;
- Тетяна Овдієнко — керівниця інформаційно-аналітичного мовлення «Радіо Свобода»;
- Наталія Пахайчук — R&D «Район.in.ua».
Модерував дискусію Євген Заславський — виконавчий директор MDF.
Вплив повномасштабного вторгнення
Повномасштабне вторгнення посилило відтік фахівців із галузі. Медійники й медійниці виїжджали за кордон і мобілізувалися до лав Збройних сил України. Зокрема, Севгіль Мусаєва зазначила, що у команді «Української правди» одна колега поїхала з України через дитину, ще двоє колег долучилися до ЗСУ. Крім того, через темп роботи люди вигорають і потребують відпусток.
Водночас медіа навпаки потребують розширення через швидший темп роботи. Також зʼявилася нагальна потреба боротися з дезінформацією та документувати воєнні злочини.
Микола Чернотицький зазначив, що цьогоріч «Суспільне» вирішило тримати фокус на новинах: «Ми ще більше розширюватимемо їх як у регіональних хабах, так і на центральному рівні. Водночас я скептично ставлюся до дедлайнів, які поставив собі підрозділ новин. Не думаю, що на ринку є стільки фахівців, яких ми зможемо притягнути до “Суспільного”».
«Думаю, що ситуація погіршуватиметься, бо ми розуміємо, що певну кількість чоловіків мобілізують. Брак кадрів відчутний, навіть коли йде одна одиниця, яку ми виростили. У нас є певні позиції, яких немає на ринку, і нам потрібно для них вчити людей. Тому дуже прикро, коли хтось покидає команду», — розповіла Тетяна Овдієнко, керівниця інформаційно-аналітичного мовлення «Радіо Свобода». Медіа відкривало корпункт у Львові, запускало нові мультимедійні проєкти й шукало для них багатьох фахівців, а на додаток до того — ще й менеджерів. Реальність наймання виявилася складнішою, ніж очікування, але, за словами Тетяни, навіть менеджерські вакансії з часом вдалося закрити.
Потреба у спеціалізованих фахівцях і можливість нового
«Торік ми зіштовхнулися з кризою кадрів, коли вирішили запустити напрям розслідувальної журналістики. Журналістів-розслідувачів дуже мало, інколи їх забирають із українського ринку міжнародні проєкти. Складно закрити не лише позиції журналістів, але й знайти маркетолога, який відчуватиме медіа, а не просто продаватиме товари. Також ми дуже довго шукаємо менеджерів із продажів, у цій галузі теж великий кадровий голод», — каже Альона Невмержицька.
Севгіль Мусаєва також наголошує на потребі у людях, які знаються на окремих темах: «Коли я починала кар’єру економічної журналістки, я мала свою тематичну спеціалізацію. До того ж в Україні була низка ділових видань, і вони навіть мали свої окремі школи й підходи. Зараз редакторам часто бракує не лише людини, яка закриє, наприклад, тему паливно-енергетичного комплексу, а в цілому навіть журналіста, який писатиме, наприклад, про економіку чи кримінал».
Один зі шляхів розв’язання проблеми — шукати таланти й хист до нових завдань серед наявних співробітників. Як приклад Мусаєва називає YouTube-проєкти УП: більшість ведучих є чинними журналістами видання, які пробують себе в кадрі. Ще одна історія — Аліна Полякова, яка починала з новин на «Економічній правді», а нині керує англомовною версією видання й нещодавно розробила політику використання ШІ в УП.
Альона Невмержицька додає про міграцію між відділами: «Редактори стрічки новин часто стають журналістами. Водночас ми підтримуємо ініціативність і в інших напрямах, якщо людина хоче зростати всередині команди й чітко бачить себе на певній посаді. Наприклад, торік наша креативна продюсерка із комерційного відділу перейшла до редакції, а потім стала головною режисеркою hromadske».
Якщо національні медіа можуть конкурувати за кадри на рівні України й інколи навіть за кордоном, то регіональні медіа часто географічно обмежені, тож мусять вдаватися до нестандартних ходів. Наприклад, «Район.in.ua» має в мережі медіа з зовсім невеликих містечок, де журналістів або немає, або зовсім мало.
Мережа також залучає аспірантів, які живуть лише на стипендію. Наталія каже, що це люди, які мали досвід в науці, але не мають бажання далі розвиватися в цій сфері. Проте вони готові працювати з інформацією. Для медіа це можливість конкурувати у зарплатні.
«Ми комплектуємо деякі регіони не журналістами. Наприклад, у Херсонській області у нас працюють ексрієлтор, ексеколог, експоліцейський, екстуроператор, колишній працівник PR-служб. Вони втратили свою роботу через війну, переїхали, а ми їх навчили», — розповіла Наталія Пахайчук.
Щоліта мережа проводить школу журналістів. Серед учнів — мами в декреті, які шукають можливості роботи, та хлопці з інвалідністю, які більшість часу проводять удома за комп’ютером. Пахайчук каже, що ці хлопці стали найлояльнішими журналістами, а мережа після такого досвіду цьогоріч планує запуск програми для ветеранів з ампутаціями.
Внутрішнє навчання
Чернотицький розповідає, що “Суспільне” щороку збирає запити від журналістів про те, які курси чи тренінги вони хотіли би пройти. Далі компанія дивиться на ресурси й визначає кількість програм і напрямів підвищення кваліфікації на певний період. Крім того, Академія суспільного мовлення співпрацює з Європейською мовною спілкою, де намагається переймати найкращі практики.
На hromadske не мають систематичних тренінгів, проте, якщо є запити, комунікують щодо навчання із закордонними медіа, наприклад, лондонським офісом BBC. А на «Радіо Свобода» залучають внутрішніх експертів із інших служб, оскільки організація має багато мовних редакцій. Якщо всередині бракує експертизи, можна подати запит зовнішнім тренерам.
Також на «Радіо Свобода» є практика обміну знаннями між відділами. Тетяна Овдієнко пояснює, що колеги з одного підрозділу діляться інформацією, яку вони здобули під час тренінгів, з іншими колегами, які також можуть передати ці знання іншим.
«Це, зокрема, роблять “Схеми”, які дають багато цікавих підказок для роботи. Крім того, завдяки співпраці підрозділу “Крим. Реалії” і “Схеми” з’явилася унікальна карта активності російської армії на Кримському півострові. Це було би неможливо, якби кожен тримав свої знання при собі», — каже Тетяна.
Стажери
Севгіль Мусаєва вважає, що запуск навчальних проєктів, зокрема і редакційних шкіл, важливий, оскільки вони допомагають знаходити таланти на ринку. Вона пояснює: «Наш досвід показує, що школа журналістики, яку ми запускали в УП ще з Павлом Шереметом, дала нам досвідчених молодих журналістів. Ольга Кириленко, яка зараз є нашою воєнною репортеркою, була випускницею цієї школи».
З іншого боку, за спостереженнями Мусаєвої, молодь, яка приходить в редакції, не завжди готова працювати у звичному для медіа темпі, тож дехто швидко кидає таку роботу. Крім того, молодь часто відволікається на скролінг і постинг у соцмережах, що не надто добре впливає на якість і швидкість роботи. Також роботодавці не завжди ризикують брати студентів, адже ті можуть випадати з роботи через заняття й сесії.
Наталія Пахайчук додає, що стикається з тим, що стажери не люблять читати матеріали медіа і не мають звички споживати новини. До редакції мережі «Район.in.ua» завжди приходить багато стажерів, проте багато хто просить лише про печатку для університету про проходження цієї практики. Інші, навпаки, мають завищені очікування й бажання слави та великої зарплати з перших днів. Тому редакції «Районів» працюють лише з вмотивованими.
Тетяна Овдієнко погоджується, що інколи молодь не готова працювати так, як цього вимагає журналістика. Утім, вважає вона, помічним для молоді буде проявляти ініціативу, не боятися відмов і бути готовими стукатися в усі двері. А ще — братися за дуже різні завдання, щоби швидко здобути більше досвіду й зарекомендувати себе в редакції.
Читайте більше:
- Чи треба медійникам навчання? Про пошук сенсу, форматів і мотивації для додаткової освіти
- «Оце так поворот!». Про болі та гріхи у веденні YouTube-каналів
- Не конкуренти, а партнери. Де локальним медіа шукати можливості для розвитку й заробітку
