Американська щоденна газета The Oregonian — найстаріше друковане видання західного узбережжя США. За 161 рік роботи в текстах нерідко з’являлися расистські твердження. Сьогодні ж редакція перепрошує за помилки попередників через дослідження деструктивних наративів. Розповідаємо докладніше про цей спецпроєкт
Коли та чому?
Ідея з’явилася 2020 року, коли у США спалахнули масові протести Black Lives Matter через вбивство поліцією Джорджа Флойда. Тоді видання вирішило вивчити расистську спадщину The Oregonian.
Репортер Роб Девіс підготував просвітницький проєкт для диджитал-версії видання OregonLive, у якому прискіпливо вивчає статті та новини, що просувають расові упередження.
Що виявили під час дослідження?
У першій частині серії матеріалів Роб Девіс розповідає про вплив видавця та мажоритарного власника газети Генрі Піттока та редактора й міноритарного власника Гарві Скотта на расову політику The Oregonian і їхній внесок у поширення расизму в штаті Орегон.
У проєкті наводяться докази, як газета впливала на самосуд над темношкірими й на расові питання у всьому штаті. The Oregonian також виступала проти рівних прав для жінок та іммігрантів, образливо висвітлювала корінне населення.
Пітток і Скотт систематично описували темношкірих людей як більш схильних до злочинів за білих. Вони просували білий супрематизм у новинах, редакційних статтях, карикатурах і рекламі, які друкувала The Oregonian.
До чого це призвело?
1902 року місцеве біле населення вчинило самосуд і повісило афроамериканця Алонцо Такера через сфабриковане звинувачення у зґвалтуванні. Після широкого висвітлення трагедії у новинах The Oregonian і виправдання дій натовпу нікого з місцевих не покарали за вбивство.
Скотт та Пітток друкували відверто расистські матеріали з 1861 до 1919 року включно, що в результаті зробило Орегон ворожим місцем для людей інших рас і національностей.
Як наслідок, сучасний Орегон має найменше темношкірих мешканців на західному узбережжі. Головне місто штату — Портленд — називають «найбілішим» великим містом Америки. Також Орегон був останнім штатом узбережжя, де жінкам дали право голосувати.
Для чого переосмислюють свою спадщину
Через проєкт видання хоче надати розголосу проблемі расизму, досі поширеній серед американців, та більше не замовчувати злочини попередників у виданні. Редакторка The Oregonian Тереза Боттомлі підсумувала дослідження, просячи «беззастережного вибачення в наших читачів і нашої спільноти за расизм у цій газеті та спадок, який вона залишає».
Боттомлі пише, що проєкт ілюструє, як опубліковане й замовчане колись у газеті сформувало суспільство, в якому США живе сьогодні. На її думку, сказати, що The Oregonian був просто продуктом часу — надто легкий шлях:
«Мені соромно, що ми не дослідили їх [факти расизму] раніше».
Тереза Боттомлі
Результат
Визнаючи історичну роль газети у створенні клімату, де расизм був прийнятним, The Oregonian сьогодні може вчитися на своїх помилках і працювати над більшою інклюзивністю у майбутніх матеріалах, каже головна редакторка.
Що важливо, The Oregonian визнає, що у редакції наразі працює багато білих чоловіків (які дотичні й до цього проєкту). Тому обіцяє застосовувати до набору нових членів команди принцип різноманітності, що стосується і добору спікерів для коментування подій.
У виданні створили комітет з різноманітності, члени якого допомогли правильно підійти до висвітлення історії та дали відгуки на тексти. Також газета постійно звітуватиме про досягнення на шляху інклюзії й вдумливішого висвітлення недостатньо репрезентованих груп: темношкірих, іммігрантів, корінного населення тощо.
