У Мексиці один із найвищих у світі показник убивств журналістів. Проте карають лише виконавців злочинів, а не організаторів. Тому мотиви вбивств часто залишаються невідомими.
Журналістка Алехандра Ібарра Чаул створила архів робіт загиблих журналістів, щоб зберегти їхній доробок і пролити світло на причини вбивств репортерів. У матеріалі для SLATE вона розповіла, як працювала над архівом і чого вдалося досягти.
Убивства журналістів у Мексиці
З 2000 до 2022 року Комітет захисту журналістів нарахував у Мексиці 157 убивств журналістів, які, можливо,пов’язані з їхньою роботою. Це один із найвищих показників смертей серед репортерів, тому країну в цьому контексті порівнюють із державами, у яких тривають війни. Проте мексиканські журналісти гинуть не через авіаудари чи бомби — це сплановані вбивства. Багато з убитих медійників не були завзятими розслідувачами чи викривачами корупції за допомогою інформаторів. Таких журналістів теж атакують, але складними методами, як-от шпигунське програмне забезпечення Pegasus.
Журналістка Алехандра Ібарра Чаул з’ясувала, що найчастіше вбивають репортерів, які створили власні медіа, блоги, сайти, сторінки у Facebook і писали про повсякденне життя своїх міст: від бійок п’яних сусідів і місцевих футбольних матчів до виборів і стану доріг. Вони засуджували зловживання владою, часто публікували матеріали в мережі, мали малий бюджет і керувалися пристрастю.
Убивства мексиканських журналістів рідко розкривають. До кримінальної відповідальності притягують лише виконавців злочинів, а організатори залишаються на волі. Відповідно, мотивів убивств майже ніколи не дізнаються. Алехандра Ібарра Чаул вирішила створити базу даних із якісною інформацією, яка б допомогла пролити світло на нерозкриті вбивства та слугувати інструментом для вивчення моделей насильства.
Вона почала з дослідження доробків 118 убитих журналістів і каталогізування покликань на видання, у яких вони працювали.
Що публікували журналісти перед загибеллю?
Монтенегро дель Реал, або ж Нана Пелукас, разом із чоловіком керувала онлайн-медіа El Sillón Magazine у місті Акапулько. Вона вела сатиричний блог в образі домогосподарки та критикувала тодішнього мера Акапулько Хесуса Еводіо Веласкеса за невиконання обіцянок. Менш ніж за пів року, 5 лютого 2018 року, журналістку вбили, коли вона разом із чоловіком вечеряла в їхньому ресторані. Двоє озброєних чоловіків підійшли до столу подружжя, тричі вистрілили в Монтенегро дель Реал і втекли.
Журналіст зі штату Мексика Невіт Кондес Харамільо, перш ніж його вбили 2019 року, у прямих етерах на Facebook критикував відсутність ліків у обласній лікарні, запрошував мера до напівзбудованих державних шкіл і вимагав залатати величезну яму на одній із вулиць.
На початку 2016 року перед власним будинком застрелили журналіста Франсіско Пачеко Бельтрана із Герреро. У своїх статтях він скаржився на низьку якість громадських послуг у своєму місті. За тиждень до вбивства журналіст писав про район, у якому не було водопроводу, та критикував мера «за надмірні статки».
Самір Флорес Соберанес із Морелоса на своєму радіо закликав людей протестувати проти будівництва газопроводу. 2019 року його вбили біля будинку.
Алехандра Ібарра Чаул наголошує, що робота журналістів часто перетиналася з активізмом, і злочини проти них — напади на свободу висловлення поглядів і участь у громадському житті.
Доробок швидко зникає
За кілька місяців після першої спроби задокументувати доробок Монтенегро дель Реал Алехандра Ібарра Чаул виявила, що сторінку El Sillón видалили. Домен виставили на продаж, адже за нього не заплатили. Не вся спадщина Монтенегро дель Реал була втрачена: більшість її відео досі доступні в YouTube, а в коментарях під ними люди з усього світу висловлюють шок через убивство журналістки та пишуть слова співчуття. Проте мало хто з інших журналістів публікував відео в YouTube.
Пачеко Бельтран керував інтернет-магазином, який був видалений за два роки після його смерті через несплату за домен. Рікардо Монлуї Кабрера, убитий 2016 року у Веракрусі, за кілька років до власного вбивства перевів свою газету в диджитал, , але сайт зник за кілька місяців після його вбивства. Рубен Пат Коіш, Хосе Гвадалупе Чан Дзіб і Франсіско Ромеро Діас, убиті між 2018 і 2019 роками в Кінтана-Роо, разом працювали над сторінкою екстрених новин у Facebook. Після їхньої загибелі роботи позначили як конфіденційний вміст і видалили.
Убиті журналісти зазвичай самостійно фінансували свої онлайн-ресурси та рідко заробляли на життя журналістикою. Тож після їхніх убивств роботи часто зникають із мережі.
Як зараз працює архів
Наприкінці 2019 року Алехандра Ібарра Чаул запустила архів і найняла команду, із якою на момент запуску проєкту вони зберегли понад 12 000 робіт 43 журналістів. Нині це невелика некомерційна організація, яка каталогізує та зберігає роботи вбитих журналістів.
Сайт містить дані про соціально-політичний контекст місць, де репортери працювали та були вбиті. Деякі публікації з кінця 1990-х до 2017 року упорядники архіву знайшли в Національному газетному архіві Мексики. Також вдалося врятувати статті з інтернет-сторінок, які були втрачені, але частково збереглися завдяки WayBack Machine та Internet Archive. Багато текстів витягли зі сторінок у соцмережах. Родичі та друзі деяких журналістів також надсилали роботи або керували пошуком матеріалу.
Увесь контент каталогізували вручну за темами. Тож користувачі зможуть спостерігати за еволюцією тем, які висвітлювали репортери з часом, а також шукати конкретні роботи.
Алехандра Ібарра Чаул переконана, що архів стане безцінним інструментом для якісного аналізу, який допоможе розробити кращу державну політику, щоб запобігти насильству щодо місцевих репортерів і громадських журналістів. Федеральний уряд Мексики та деякі штати мають спеціальні програми для цього.
Алехандра Ібарра Чаул наголошує, що збереження доробку вбитих журналістів — ключ до вшанування їхньої спадщини та захисту мексиканських журналістів, які продовжують відкрито говорити правду, маючи дуже обмежені ресурси та суттєво покладаючись на технології для поширеннясвоїх закликів про справедливість.