Подкасти стрімко розвиваються в Україні впродовж останніх чотирьох років. За підсумками дослідження, яке торік проводили Megogo Audiо, найбільша кількість креаторів подкастів припадає саме на працівників медіа. Результати щорічної премії «Слушно» теж свідчать, що ключові гравці на ринку подкастів — медіа.

Аби зрозуміти, чому редакції почали так активно запускати подкасти та в чому їхні переваги, варто звернутися до особливостей самого жанру. Зокрема, це інтимність, емоційна залученість авдиторії, свобода, повільність: подкасти є наочним прикладом slow media. Усе це створює близькі стосунки між авдиторією і творцями контенту, а відтак може впливати на лояльність слухачів і формувати спільноту навколо медіа. 

Йдеться не лише про модель монетизації, але й тісніший контакт творців зі споживачами. Спільнота передбачає лояльність читачів, постійний зворотний зв’язок і залученість авдиторії до створення контенту.

Ведуча і продюсерка подкастів онлайн-медіа «Свідомі», Radio Skovoroda та авторка подкасту Gap Year Ольга Круглій поспілкувалася із продюсерами подкастів чотирьох українських медіа — The Ukrainians, «ЯКТИТАМ?», Radio NV та DOU. Про те, які існують виклики у взаємодії зі слухачами, як приваблювати лояльну авдиторію та як через подкасти об’єднувати спільноту навколо медіа — читайте далі в матеріалі. 

The Ukrainians: мета — формувати екосистему подкастів для тіснішої спільноти слухачів

The Ukrainians Media створює подкасти з 2020 року, й за цей час команда випустила вже 20 аудіопродуктів. За словами керівниці аудіонапряму медіа Вікторії Лавриненко, саме завдяки подкастам The Ukrainians вдалося залучити велику кількість людей до спільноти видання.

Особливості взаємодії зі слухачами

«Подкасти, як на мене, є окремою нішею в українських медіа. Авдиторія подкастів — це модерні люди, які стежать за трендами та новими технологіями, вони більш лояльні. Після запуску аудіонапряму ми запитували тих, хто долучається до нашої спільноти, як вони про нас дізнались і чому долучилися. Орієнтовно 20 % людей прийшли до нас через той чи інший подкаст, і для них це одна із причин досі залишатися з нами», — зазначає Лавриненко.

Один із каналів комунікації зі слухачами для The Ukrainians — це Instagram-сторінка медіа, де редакція публікує анонси про нові подкасти та релізи епізодів. Найчастіше це роблять як аудіограми — анімовані уривки з епізоду у форматі Reels та YouTube Shorts. Окрім ключових подкаст-платформ Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, Pocket Cast, команда публікує епізоди також на YouTube. Здебільшого в аудіоформаті з візуалізованою аудіохвилею. Проте один із подкастів The Ukrainians «Наразі без назви» виходить у відеоформаті.

За спостереженням команди, люди починають слухати подкасти через прихильність до автора чи теми. Якщо вдасться зацікавити, аудиторія залишається й переростає у спільноту. Один із перших та успішних подкастів The Ukrainians Media — «Музика з історіями» з Ярославом Грицаком. Слухачі настільки хотіли спілкуватися з ведучим, що у відгуках до цілого подкасту на Apple Podcasts (відгуки там — єдина можливість залишати коментарі на платформі —ред.) залишали свої запитання, а Ярослав так само у форматі відгуків відповідав.

Інколи редакція організовує події, офлайн-записи подкастів, де слухачі можуть поспілкуватися між собою та з ведучими. Один з інтерактивних форматів, пригадує Вікторія Лавриненко, команда тестувала на подкасті «Робота на здоров’я», де слухачі могли залишати свої історії, і потім ведуча з експерткою розбирали їх в епізодах.

Виклики роботи з авдиторією на платформах для подкастів

За словами Вікторії Лавриненко, не всі платформи для подкастів дають змогу взаємодіяти зі слухачами, не кажучи вже про інструменти для формування спільноти. 

Вони мають багато функціональних недосконалостей, наприклад, на Apple Podcasts не можна видаляти коментарі, якщо з’являться якісь хейтери чи боти, це може бути проблематично. Google Podcasts не має опції залишати відгуки. А на YouTube для людей звично коментувати — так слухачі спілкуються і з творцями контенту, і між собою. Утім алгоритми все ж працюють на користь відео, тому просувають насамперед візуальний контент.

«Зазвичай подкаст слухають ті люди, які люблять автора, його голос і готові його слухати 40–50 хвилин або навіть довше. Це жанр, який споживають ті, кому важлива твоя думка, а YouTube трішки руйнує цю історію, тому що в нього є свої алгоритми, і він залітає в ту авдиторію, на яку ти не завжди розраховуєш і яка не є твоєю. Тож доводиться реагувати на деякі коментарі, які звичні слухачі не залишали б, наприклад, хейт чи деструктивна критика», — підкреслює Лавриненко.

Трансформувати подкаст «Наразі без назви» у відеоформат вирішили авторки та ведучі Богдана Неборак та Анастасія Євдокимова. Їхня ідея виходити у відео полягала в тому, щоб не лише говорити про культуру, але й показувати її. Це було логічне зростання проєкту, яке команда підтримала. Кожен епізод дівчата записують у певному визначному культурному просторі.

«Через специфіку українського ринку, де YouTube був і є значно популярнішим майданчиком, звісно, ми отримали великі охоплення й перегляди. На старті відеоверсії вони були більші, ніж на подкаст-платформах. Попередня ідея відеоформату не передбачала вихід аудіо, однак на певному етапі ми вирішили перепаковувати відео, щоб не втрачати авдиторію подкаст-платформ. Тепер “Наразі без назви” виходить у двох форматах. В аудіо він не втратив своїх шанувальників, й авдиторія навіть продовжує рости», — ділиться Вікторія Лавриненко.

Як можна будувати спільноту навколо подкастів

Торік команда The Ukrainians скористалась українським стартап-сервісом «Galas». Цей інструмент об’єднує слухачів усіх платформ в одному місці, дає слухачам змогу залишати аудіокоментарі, а творцям взаємодіяти з авдиторією й розбудовувати спільноту.

«Ми спробували цей сервіс у подкасті “Життя в серванті” й отримали п’ять-сім аудіокоментарів. Думаю, це може бути складний механізм, адже ти залишаєш лінк в описі епізоду, слухач туди переходить, потім йому відкривається діалогове вікно й він має залишити коментар. Це ще одне покликання, на яке треба переходити й робити якісь механічні дії. Хочеться просто відкрити епізод і мати поле на фідбек. Поки такого немає», — зазначає Лавриненко.

Для розбудови спільноти через подкасти дуже важливо бути гнучкими у створенні контенту та адаптувати свою тему під те, що відбувається тут і зараз.

Так подкаст «Музика з історіями» з музичного перетворився на історичний після початку повномасштабного вторгнення, і редакція не втратила свою авдиторію.

«Слухачі наших подкастів певною мірою перетинаються, авдиторія кочує з одного подкасту на інший. Тому коли якийсь подкаст закінчується, я не можу сказати, що спільнота розпадається. Якщо вона була глибоко сформована, мала майданчик, де комунікувати, то навряд розпадеться. Має бути місце, куди вона піде після того, як прослухає ваш подкаст», — підсумовує Лавриненко.

The Ukrainians ставить собі за мету формувати екосистему подкастів, аби всі вони були між собою тісно переплетені. Таким чином команда хоче сформувати ще тіснішу спільноту слухачів. Адже, за словами Вікторії Лавриненко, подкасти — це велика лояльність і довіра, що своєю чергою стимулює людей підтримувати медіа фінансово. У майбутньому команда очікує більше фідбеку, а також простору для комунікацій, бо від цього дуже залежить якість подкастів.

Подкаст запорізького мікромедіа, який об’єднує локальну спільноту

«ЯКТИТАМ» — запорізьке мікромедіа, яке розпочало роботу на другий місяць після початку повномасштабного вторгнення. Уже восени 2022-го команда запустила подкаст «Хто я?», де автори досліджують ідентичність мешканців Запоріжжя.

Подкаст як спосіб дослідити ідентичність міста

«Ми хотіли зайняти нішу саме запорізьких подкастів, враховуючи те, що наша область на 73 % окупована і прифронтова, тож у нас виникло дуже багато питань під час війни щодо нашої самоідентифікації.

Мешканці Запоріжжя — щось середнє між козаками й заводами, і оце “щось середнє” ми хотіли дослідити.

Саме тому вирішили робити наше медіа й цей подкаст зокрема, аби знайти відповіді на ці питання», — зазначає співзасновниця медіа Ольга Мішевська.

У жовтні 2023 року команда перейменувала подкаст, і тепер він називається «ЯКТИТАМ?». Автори ставлять собі за мету створити відчуття спільності через розмови команди на актуальні теми міста. Наприклад, одна з тем подкасту звучить так «Козаки, заводчани чи айтішники», де ведучі розбирають найпоширеніші стереотипи про Запоріжжя, а в іншому епізоді автори досліджують традиції святкування Різдва й Нового року у своїх родинах.

«Ми дуже хочемо, щоби слухаючи нас, тобі здавалося, що ти повернувся додому, на кухню до старих друзів, із якими маєш спільний контекст», — зазначили ведучі подкасту.

Мішевська підкреслює, що подкаст для редакції є одним з інструментів формування спільноти навколо медіа, адже концепція «ЯКТИТАМ» — для тих, хто далеко й поруч. Тобто цільова авдиторія видання — не лише мешканці Запоріжжя, а й релоковані внаслідок війни або ж ті, хто виїхав із міста вже багато років тому, проте хоче зберігати зв’язок із тамтешньою спільнотою.

Тісна взаємодія з авдиторією через спільнотний підхід

Медіа поки не створює відеоподкастів постійно, адже аудіо для команди продукувати значно легше й бюджетніше. Окрім цього, подкасти є зручним і доступним форматом для цільової авдиторії медіа, адже їх можна слухати без доступу до інтернету чи світла, попередньо завантаживши випуски. Це важливий чинник для прифронтового регіону, де через обстріли та бойові дії періодично зникає світло.

Через те, що в медіа немає сайту, ключовим каналом комунікації та взаємодії з авдиторією залишається Instagram-сторінка. Багато з тих тем, які редакція висвітлює в подкасті, вони також публікують в Instagram, бо хочуть популяризувати ідею дослідження свого міста й розосередити її на різних каналах. Ольга Мішевська розповідає, що через такий спільнотний підхід авдиторія в медіа дуже активна.

«Ми з багатьма нашими підписниками спілкуємося в директі та коментарях, вони постійно пишуть розлогі відгуки на дописи й епізоди. Багатьох із них ми знаємо особисто — це переважно люди, які першими на нас підписались, і з якими ми зберігаємо найтепліший зв’язок. Ми знаємо, як їх звуть і навіть ім’я домашньої тварини. Через те, що вони такі активні, ми можемо на цей зв’язок далі нанизувати наше з ними спілкування», — розповідає співзасновниця мікромедіа Ольга Мішевська.

Щоб залишатися незалежними й фінансово спроможними, команда випускає тематичний мерч, пов’язаний із Запоріжжям, і це теж можливість взаємодіяти з авдиторією. Серед мерчу: гуді, шопери, стікери, тимчасові тату, пляшки для води, павербанки, ялинкові прикраси — все це з символами Запоріжжя. Команда зазначає, що часто приходять запити на замовлення зі Штатів, Польщі, Німеччини — і це переважно релоковані внаслідок війни мешканці. Таким чином формують спільноту ще й навколо ностальгії за рідним містом.

Інструменти для взаємодії з авдиторією

Окрім Instagram, медіа також взаємодіє зі своїми читачами в Telegram: інколи люди залишають там коментарі і відбувається дискусія. TikTok команда визначила для себе як неосновну платформу, бо адаптувати суспільно-політичний та історичний контент до трендів складно, однак дуже хоче розвивати і цей напрям. Також взаємодія відбувається через сервіс Patreon та в чаті патронів і патронок. Але одна з найважливіших взаємодій відбувається в міжособистісному спілкуванні.

Через те, що редакція перебуває близько до лінії фронту, організовувати офлайн-зустрічі чи живі записи, де авдиторія може взаємодіяти між собою, вкрай складно. До того ж команда розкидана різними куточками країни та світу. Однак,  2023 року вдалося провести тематичні вечірки, кінопокази й написати національний диктант єдності в Запоріжжі, Києві, Львові та Кракові.

А ще після перемоги медіа планує зробити величезну вечірку підписників «ЯКТИТАМ?» для того, щоб зустрітися з усіма офлайн, поспілкуватися та відсвяткувати.

Щодо взаємодії з авдиторією на подкаст-платформах, то через функціональність самих платформ робити це складно. Наприклад, Apple Podcast дає змогу залишати відгуки лише під цілим подкастом, а не під окремим епізодом чи сезоном. Ольга Мішевська розповідає, що для редакції такий формат не підходить, адже вони хочуть викликати своїм контентом дискусію і двосторонню комунікацію. Тож автори постійно заохочують людей переходити з подкасту на Instagram і навпаки. 

У соцмережі публікують відео із записів епізодів, а в опис епізоду додають лінки на Instagram. До речі, саме такі відео як спосіб промоції аудіоконтенту редакція вважає ефективним, адже це можливість для слухача вперше побачити ведучого подкасту, а не лише слухати його.

У самих епізодах ведучі ставлять питання щодо тієї чи іншої теми, а потім дублюють його в stories, аби активізувати авдиторію. Якщо хтось поділився своєю історією у відповідь на епізод, то ведучі обов’язково її зачитують у студії. Також слухачі можуть пропонувати теми наступних епізодів. 

Фінансова підтримка від спільноти 

Незважаючи на те, що авдиторія має високий рівень довіри та лояльності до медіа, редакція поки що не надто активно закликає підтримувати їх фінансово. Основне джерело доходу мікромедіа — гранти.

«Ми зараз просто лагідно нагадуємо людям, що якщо ви хочете нас підтримати, то ставайте нашими патронами за комфортну для вас суму, або ви можете зробити прямий донат на нашу банку. Ще ми закликаємо людей купувати мерч», — ділиться Мішевська.

Ольга Мішевська зазначає, що «ЯКТИТАМ» — це про сталу спільноту, адже зараз об’єднуватися лише навколо новин та інфоприводів складно, тож подкасти — це один з інструментів донесення сенсів.

«Для вас важливо, аби люди через взаємодію з нашими продуктами щось змінювали в себе в голові, а потім йшли у свої маленькі спільноти й несли ці меседжі. Нам не надто цікаві люди, які зневажають Запоріжжя і поширюють стереотипи про нього. І тому наш підхід полягає в об’єднанні людей навколо позитивного сприйняття міста, країни, соціуму, країни, історії», — підкреслює Мішевська.

Radio NV: просувати україномовні аудіопродукти

Radio NV почали випускати подкасти майже одразу після запуску самої радіостанції 2018 року. Тоді це були записи або уривки з прямих етерів. За словами Product Owner «NV Подкасти» Максима Гривачевського, основним контентом і досі залишаються радіоетери, проте медіа створює й унікальні подкасти. 

Платформа «NV Подкасти» — можливість для слухачів радіо отримувати додатковий контент від інших видавців

2021 року редакція запустила власну платформу подкастів з однойменною назвою. Окрім авторських продуктів медіа, там хостяться подкасти інших видань, незалежних креаторів, експертів тощо. Після попередньої модерації та комунікації з командою «NV Подкастів» опублікувати свій продукт на платформі може кожен охочий.

Наразі платформа хостить 400 подкастів. Команда ставить собі за мету  популяризувати подкастинг в Україні. Так у слухачів  Radio NV є можливість отримувати додатковий контент від інших видавців. Це один з інструментів заохочення, утримання авдиторії та контакту з нею.

«З нашої платформи ми беремо основну аналітику щодо слухачів. Авдиторія дуже схожа на загальну, яка є в медіа. Щодо кількісних показників, авдиторія подкаст-платформи суттєво менша за авдиторію радіо чи, тим більше, сайту NV — там ідеться про сотні тисяч і мільйони. На подкаст-платформі ж маємо понад 14 000 унікальних слухачів щомісяця та приблизно 160 000 прослуховувань», — зазначає Максим Гривачевський.

Взаємодія з авдиторією залежить від типу контенту

На платформі «NV Подкасти» немає змоги залишати коментарі\відгуки на подкасти чи будь-як взаємодіяти з авдиторією. Максим Гривачевський зазначає, що команда планує це виправити. Наразі це складно втілити, адже з початку повномасштабного вторгнення радіо та подкасти працюють в дуже інтенсивному режимі й простору для взаємодії з авдиторією майже не залишається.

«Наш контент переважно новинний і ми можемо випускати на день і 20 епізодів, а за два-три дні вони втрачають актуальність. Тож комунікувати зі слухачами на якусь одну тему не виходить. Це вдавалося робити з вічнозеленим контентом, який не втрачає свою актуальність за кілька днів», — підкреслює Гривачевський.

Прикладом такого вічнозеленого контенту є подкаст «Дикі мандри» з Юрієм Марченком або «Інтим пропонувати» з Ярославою Кравченко та Романом Мельниченком. Ці подкасти й досі є в топі на платформах, хоча з моменту повномасштабного вторгнення нові епізоди не виходять. Також саме ці продукти охоплюють молодшу за віком авдиторію. За словами Гривачевського, це цінно, бо такі слухачі в майбутньому стануть основною авдиторією видання.

У соцмережах редакція не взаємодіє зі слухачами подкастів, адже основний контент там стосується не подкастів, а редакційних матеріалів NV. Команда використовує їх лише для анонсу нових продуктів. Платформа «NV Подкасти» має окремий Telegram-канал, проте його також використовують для анонсів окремих епізодів чи нових продуктів, власних і партнерських подкастів.

Як Radio NV формує спільноту

Медіа насамперед орієнтується на оперативне та якісне інформування, хоча й розуміє важливість формування спільноти, адже авдиторія подкастів є сталою.

Тож одним з ефективних методів є офлайн-заходи. Там слухачі мають змогу поспілкуватися з авторами, ведучими, поставити запитання та взаємодіяти між собою. До того ж івенти є додатковим джерелом доходу. Гривачевський пригадує, що такі заходи команда організовувала ще до повномасштабного вторгнення, зокрема офлайн-зустріч із ведучими аналітичної програми «Подвійні стандарти» на «Радіо NV»  Павлом Казаріним і Юрієм Мацарським, або ж зустріч із Юрієм Марченком — автором подкасту «Дикі мандри».

NV використовує модель платної підписки, і, за словами Максима Гривачевського, приблизно 50 % підписників подкастів NV були чи нині є передплатниками медіа. Важливу роль у формуванні лояльності до того чи іншого подкасту грає ведучий. Харизма, медійність, образ — усе це впливає на спільноту, яка об’єднується навколо персоналій. Гривачевський виокремлює Івана Яковину, Юрія Марченка, Віталія Сича, Сергія Фурсу, Сергія Жадана, Павла Казаріна як тих ведучих, котрі були магнітами для авдиторії та локомотивами популярності подкастів видання.

Як IT-спільнота DOU розвиває подкасти

DOU — це найбільша IT-спільнота в Україні. Ще задовго до створення YouTube-каналу вона локалізувалася на форумі, де учасники могли самі пропонувати теми й обговорювати їх. Першою спробою створити додатковий контент були інтерв’ю на YouTube із представниками IT-індустрії, але згодом команда вирішила запустити й подкасти.

Подкаст як інструмент для додаткової локалізації спільноти

Юрій Федоренко — один з авторів та ведучий DOU Podcast до 2024 року (з кінця минулого року Юрій не веде подкаст, проте бере участь в інших проєктах DOU, — ред.). Він розповідає: ідея полягала в тому, аби давати друге життя контенту, який з’являється на сайті. Тобто обговорювати в подкасті найпопулярніші теми, які раніше вже з’являлися на форумі. Ключова платформа для подкасту — YouTube, де команда випускає новинний дайджест DOU News, інтерв’ю з провідними фахівцями з IT-сфери й власне подкасти: «DOU подкаст», QA та «Х питань».

«Початковий трафік на подкаст ішов саме із сайту DOU. Тому що там дуже жива і справжня авдиторія. Але ми коли починали, то мали всього кількасот підписників. Зараз їх 80 000, якщо говорити про YouTube. Приходять нові люди, не лише із сайту, і стають частиною DOU-спільноти. З цієї точки зору для DOU це успішний проєкт, адже вдалося охопити тих людей, які нам були потрібні і які не споживали нас у старому форматі текстів та обговорень на форумі», — зазначає Юрій Федоренко.

Спільнота подкасту активно взаємодіє із творцями 

Перевага подкасту в тому, що це неформальний жанр, який можна послухати в будь-який зручний час. Юрій Федоренко зазначає, що їхня авдиторія більше віддає перевагу живим розмовам, ніж експертним інтерв’ю, саме через живий і невимушений формат.

Одна із ключових взаємодій зі спільнотою подкасту — це офлайн-записи. Вхід на такі події платний, проте всі кошти йдуть на благодійні збори. Слухачі дуже активні в коментарях на YouTube, тому ведучі намагаються в кожному випуску робити так званий «байт на коментарі», тобто провокувати авдиторію висловлювати свою думку з того чи іншого питання в коментарях.

«Наші слухачі — це стала авдиторія, і тому в розмовному подкасті виникає такий серіальний ефект.

Тобто ми про щось жартуємо з епізоду в епізод, робимо якісь відсилки, маємо свої меми — це теж гарно працює, аби взаємодіяти з авдиторією і формувати спільноту. Але найголовніше, мабуть, те, що ми для них свої, бо ми всі айтівці й добре орієнтуємось у темах, про які говоримо», — ділиться Федоренко.

Виходити лише в аудіо — забирати в себе значну частку авдиторії

Ключова платформа DOU Podcast — це YouTube. Подкаст виходить і на інших платформах, зокрема Apple, Google, Spotify, «NV Подкасти» та Megogo. Проте, за словами Юрія Федоренка, робота лише з аудіоконтентом не є пріоритетною для їхньої команди.

«Безумовно, мені подобається, що на подкаст-платформах авдиторія належить тобі, адже людина може підписатися на подкаст й отримати сповіщення, коли він вийшов, або ж побачити його у стрічці свого подкаст-терміналу [сайт чи застосунок, який підтримує хостинг медіафайлів й автоматизує розміщення записів і підписку на оновлення, — ред.]. Але я вважаю нелогічним виходити лише на аудіоплатформах.

Якщо ти хочеш, аби в тебе не було авдиторії — виходь лише в аудіо», — підкреслює Федоренко.

Подкастер наголошує, що чисельність авдиторії відео та аудіо неспівмірна. «Аби потрапити на перші місця українського Apple Podcast, потрібно мати 10 000 прослуховувань. Якщо ти маєш 10 000 на YouTube і, найімовірніше, 15 000 підписників, то в українському YouTubе, за рейтингом Manifest чи Social Blade, ти навіть не в першій тисячі», — зазначає Юрій Федоренко.

Він підкреслює, що люди переважно не дивляться на картинку, але з незрозумілих причин вона їм важлива. Водночас подкасти зазвичай слухають на фоні. Окрім цього, YouTube краще просуває візуальний контент, тому не варто нехтувати відео.

«Якщо подивитися на західний ринок, то там часто є лише форма аудіоподкастів і складні наративні історії. Тобто те, що зробити у відео дуже дорого. Але якщо це розмовний формат, він не потребує великих бюджетів. Щоб записувати подкаст, не потрібна камера за $4 000. Нова буде коштувати приблизно $900. А вживана — $500», — ділиться Федоренко.

Можливості для взаємодії зі спільнотою на YouTube

Подкастер теж підкреслює, що функції подкаст-платформ не дають змоги взаємодіяти з авдиторією. Натомість на YouTube є простір для дискусій і комунікації зі слухачами. Окрім цього, функція «Спонсорство», яка є на платформі, — це ще одна можливість об’єднувати спільноту. Адже глядачі можуть не лише донатити креаторам, але й отримувати ексклюзивний контент і спілкуватися з творцями контенту.

На відміну від Patreon, де теж є можливість завантажувати контент, з YouTube швидше інтегрувати людей через взаємодію в коментарях.

Аудіо має всі шанси стати таким масовим на українському медіаринку, як і відео

YouTube теж дає змогу досягнути нішеву авдиторію, проте він має перевагу: якщо починаєш споживати якийсь нішевий контент, то платформа відразу рекомендує десятки інших каналів на цю тему. На подкаст-платформах із цим складніше, до того ж вони даютьзначно нижчі охоплення. Для додаткового просування контенту Федоренко радить TikTok, адже це та соцмережа, де можна легко завіруситись і залучити певну частку авдиторії до свого подкасту.

«На Заході подкастинг теж не відразу був масовим, це трапилося після 2014 року, коли вийшов подкаст Serial. Там його слухала кожна друга сім’я у Штатах, а в нас такого ще поки немає. Можливо, коли, наприклад, Зеленський почне вести свій подкаст, тоді подкастинг стане масовим і людям не доведеться щоразу пояснювати, що воно таке і як його споживати. А от YouTube в цьому сенсі більш знайома для всіх платформа, тому там і значно більше авдиторії», — підсумовує Федоренко.