Інформація під час війни стає потужною зброєю. Неуважне ставлення до неї може призвести до серйозних наслідків — підриву державної безпеки або підігравання пропаганді країни-ворога. Розповідаємо, як цього не зробити та стати корисним на інформаційному фронті.

Що потрібно знати про інформацію у час війни?

1. Поширюється надто динамічно. Через появу нових технологій (інтернету, соцмереж) інформація позбулася таких обмежень, як географія, час та швидкість отримання повідомлення. Тепер про те, що трапилося в одному куточку світу, за лічені секунди дізнаються в іншому. Під час війни інфоприводів більшає, тож інформація поширюється динамічніше.
2. Поширюється у великих обсягах. Через збільшення інфоприводів збільшується і кількість фейків, які поширює РФ, аби приховати власні злочини та посіяти сумніви. Якщо до цього ще додати створення пропагандистами у соцмережах нових каналів і груп, що діють зі злочинною метою, то обсяг інформації збільшується у кілька разів. Наразі спостерігається така собі інфодемія 2.0.
3. Війна відбувається також в інформаційному полі. Ворог провокує, поширює панічні повідомлення, розробляє та проводить інформаційно-психологічні операції, аби деморалізувати населення інформаційно. 

Що не можна публікувати

Під час війни з’являються нові правила та обмеження в публікаціях. Усі вони наближають нашу перемогу, бо не дають ворогу інформацію, яку можна використати проти України. Адже під час війни російські спецслужби активно шукають в українському інфопросторі компромати, інфоприводи,  геолокації, наслідки влучання тощо.  

Тож Міністерство культури та інформаційної політики України застерігає не публікувати в реальному часі чи без офіційної інформації від державних органів України: 

• фото та відео місцевості, де відбувся обстріл;
• відео з ракетами, що летять, моменти попадання снарядів;
• точні адреси та координати місць бойових дій;
• відео/фото з розпізнавальними знаками: таблички з назвами вулиць, станціями метро, автобусними зупинками, магазинами та супермаркетами, заводами й підприємствами, номери авто;
• роботу української ППО;
• відео та фото влучання ракет;
• будь-які дані про дії та переміщення українських військ, а також основні військові об’єкти;
• неперевірену інформацію про потерпілих чи загиблих;
• будь-яку інформацію, яка не верифікована державою та не з офіційних джерел;
• категорично заборонено стримити в прямому етері ракетний обстріл і бомбардування. Такими кадрами ви допоможете ворогу коригувати вогонь. Почекайте з публікацією;
• озвучувати та уточнювати дані в коментарях також заборонено.

Озвучувати такі дані можна лише після появи інформації про російську атаку та її наслідки від державних органів України. 

Також, за рекомендаціями Міністерства оборони України, в жодному випадку не публікуйте в реальному часі:

• фото і відео пусків наших ракет протиповітряної оборони;
• фото і відео позицій наших засобів ППО;
• яка українська зброя де може стояти таякі об’єкти прикривати;
• скільки одиниць техніки бачили чи пусків ракет чули.

Росіяни використовують таку інформацію для розвідки, прокладання маршрутів застосування ракет для обходу наших ППО, коригування та завдання ударів по самих засобах ППО.

Також у Міністерстві внутрішніх справ закликають не поширювати фото та відео дронів, де видно їхні серійні номери. Будь-яка інформація про місце вибуху, про те, який конкретно дрон і з яким номером досягнув чи не досягнув мети, є також підказкою ворогу.

80% розвідінформації ворог отримує з відкритих джерел, і подібні повідомлення дають змогу коригувати вогонь.

Держспецзв’язку України також пропонує кілька порад, як не варто писати:  

• «Ракета влучила у школу №7». 
• «Ракетою цілилися в вокзал, а влучили в лікарню, яка розташована поруч».
• «Ракета влучила в склад поряд із аеродромом». 

Такі повідомлення описують місцевість і дають ворогу додаткову інформацію щодо об’єктів на певній території. 

Як не «зіграти на руку» російській пропаганді?

Правила публікацій переважно не надто відрізняються від загальноприйнятих журналістських норм у звичний мирний час. Проте у воєнний час деякі з них стають особливо важливими, аби не підіграти ненавмисно країні-ворогу та його пропаганді.

Не давайте хайпові, провокативні заголовки

Ними легко може скористатися ворог, адже це один із поширених способів маніпуляції російської пропаганди. Заголовки, які не вітаються у звичайний час, у воєнних умовах стають особливо небезпечними.

Користуйтесь офіційними джерелами

Не ведіться на панічні повідомлення з Facebook-груп, Telegram-каналів тощо. Не нагнітайте паніку публікаціями з посиланням на неперевірені джерела. Не допомагайте цим російській пропаганді, яка і так намагається посіяти паніку серед українців з допомогою різних інформаційно-психологічних операцій та інформаційних атак. 

Крім того, з розквітом технологій розпочалася ера «диванних експертів». Тепер кожен може назвати себе «експертом», створивши лише профіль у соцмережі та коментуючи, як правило, все підряд.

Справжній/-я експерт/-ка має вузькоспрямовану сферу коментування, а його/її професійний досвід відповідає коментованим питанням. 

Ще одна маніпуляція, що народжується під впливом соцмереж, — «соцмережі гнівно відреагували» і подібні повідомлення. 

По-перше, дуже важко виявити, як насправді відреагували соцмережі, бо вони мають алгоритми, а отже інформаційні бульбашки (наприклад, у Facebook). І те, що бачите ви, необов’язково бачить хтось інший, відповідно й вам теж важко побачити альтернативну думку. Це ж стосується Telegram — хоч соцмережа дає можливість підписатися на певні сторінки та бачити хронологічну стрічку в кожному каналі, ви не побачите, що публікують інші канали та яку думку просувають. 

По-друге, навіть якщо говорити про коментарі під певним дописом, вони не можуть представляти думку більшості (хтось бачив цей допис, а когось він, наприклад, оминув алгоритмами). Загалом, ви ніколи не побачите повноцінної картини реакції людей на щось на основі лише реакцій та коментарів у соцмережах. Відповідно подібні повідомлення показують нерелевантні дані, які лише спотворюють реальну картину. Про думку більшості можуть говорити лише реальні статистичні дані, отримані в результаті досліджень соціологічними компаніями. Хоча не всі вони є достовірними. Перевірити, чи не використовуєте ви раптом маніпулятивну статистику, можна в базі псевдосоціологів від «Текстів».

Не поширюйте пропаганду як факт без спростувань і пояснень

Так ви допомагаєте збільшувати охоплення для пропагандистських дезінформаційних меседжів. У заголовках або матеріалах з використанням російських повідомлень вказуйте, що це неправдива або маніпулятивна інформація. Російське твердження беріть в лапки та пояснюйте, чому поширене російською пропагандою повідомлення є дезінформацією чи додавайте спростування від професійних фактчекінгових організацій. 

Якщо робите спростування самостійно, то побудуйте його за принципом «сендвіча»:

1. Факти, те, що сталося насправді.
2. Зміст фейку.
3. Спростування та завершення справжнім фактом.

Такий варіант розвінчування фейку допоможе не тиражувати сам фейк та не акцентувати на неправдивій інформації.

Після розвінчування сам фейк нікуди не зникне з інформаційного простору.

Лише з часом через знання правди та зменшення зацікавленості аудиторії зменшуватиметься його охоплення. Головне завдання спростування —  попередити аудиторію про інформаційну загрозу, яка може чатувати на неї. 

У час війни найважливіше — це співпраця. Якщо ви побачили в медіа ваших колег помилковий неправдивий контент — повідомте їм про це. А також перепубліковуйте спростування від професійних фактчекінгових організацій, аби воно дісталося якомога більшої аудиторії.

Не поспішайте перепубліковувати західні медіа

Аналізуйте та фільтруйте інформацію завжди, навіть отриману від західних ЗМІ. По-перше, російська пропаганда може ховатися і там. Адже вона має велику систему своїх «експертів» у всьому світі, що тиражують власні колонки, зокрема у західних ЗМІ, аби просувати кремлівські ідеї. Тож перед републікацією перевірте, хто автор статті, чи не просуває він російські наративи, чи не був замішаний у співпраці з Кремлем, які його попередні публікації та відгуки про нього.

По-друге, західні ЗМІ можуть мати певне нерозуміння щодо подій в Україні, тож можуть публікувати ненавмисний маніпулятивний контент.

Завдання українських контентмейкерів — допомагати розібратися західним медіа з ситуацією в Україні, а не републікувати їхні матеріали з маніпуляціями через нерозуміння ситуації.

По-третє, зважайте на рівень редакції та якість медіа. У західному інформаційному просторі також вистачає сайтів-сміттярок та російських пропагандистських сайтів, що мімікрують під достовірні західні медіа. 

Перевірка на правдивість

Фактчекінг — це один з основних етапів створення журналістського матеріалу. Не нехтуйте цим етапом особливо у час війни! Уважно перевіряйте джерела та інформацію, яку публікуєте. Пам’ятайте: російські пропагандисти так само відстежують український інформаційний простір. А одна із їхніх цілей — шукати «підтвердження» російським наративам.

Наприклад, один із поширених російських меседжів серед чиновників, медіа та анонімних Telegram-каналів — «українські медіа поширюють фейки та дезінформують суспільство». Тож не давайте приводу російській пропаганді «підтверджувати» їхній меседж власною неуважністю чи недбалістю.

Як стати корисним на інформаційному фронті?

• Розповідайте світу про злочини російських окупантів. Після отримання офіційної інформації від державних органів України сповіщайте про постраждалих унаслідок російських атак, зруйновані об’єкти архітектури та інші злочини РФ на території України. Світ має знати правду. Проте враховуйте у таких публікаціях рекомендації від державних органів України, наведені в цьому матеріалі.
• Якщо маєте важливу інформацію про місця перебування окупантів, дислокацію ворожої техніки, російські воєнні злочини, поділіться нею з відповідними державними органами України. Наприклад, невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення Міністерство цифрової трансформації створило чат-бот у Telegram «єВорог». З його допомогою можна повідомити про окупантів, колаборантів, російських вбивць і вибухонебезпечні предмети, які залишили окупанти.