Лучанин Артем Приходько 2021 року на смерть збив 9-річного хлопчика на пішохідному переході. За рішенням суду, він мав відбувати покарання у виправному центрі, але журналісти виявили: засуджений жив удома, їздив за кермом і користувався різними потураннями судової системи.
Розслідування Центру журналістських розслідувань «Сила правди» довело, що справедливість в Україні — не завжди автоматична, але можлива, якщо за неї боротися. Тим, як засудженого вдалося повернути за ґрати, із «Медіамейкером» поділилася авторка розслідування — головна редакторка «Сили правди» Оксана Петрук.
Цей матеріал є частиною проєкту «Розслідувальна журналістика в дії», який реалізується Media Development Foundation за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії.
Проєкт має на меті популяризувати журналістські розслідування та громадську активність через серію інтерактивних виставок в Івано-Франківську, Черкасах, Дніпрі. Ці виставки висвітлять критичну роль журналістів-розслідувачів у викритті корупції, підвищенні прозорості та притягненні влади до відповідальності. «Медіамейкер» публікуватиме кейси розслідувань медіа, відібрані до виставки. Цей матеріал є одним із них.
Думки та погляди, висловлені організаціями в цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Данії.
Виправна система, що «відпускає додому»
6 червня 2021 року на нерегульованому пішохідному переході на вулиці Ковельській у Луцьку водій Ford Focus збив батька з двома дітьми. Наїзд стався, коли сім’я вже завершувала перехід через проїжджу частину. Проте водій перевищив швидкість і навіть не намагався загальмувати.
Дев’ятирічний Богдан Позняковський отримав травми, несумісні з життям, і через два тижні, не прийшовши до тями, помер. Його молодший брат і батько травмувалися — батько отримав інвалідність.
Винуватця ДТП лучанина Артема Приходька засудили до шести років тюрми, але розслідувачі «Сили правди» з’ясували, що він продовжував жити вдома.
Ще перед тим, як вирок набув законної сили, Артем Приходько зник. У листопаді 2022-го його оголосили в розшук і затримали через два місяці — у лютому 2023-го. З 24 лютого 2023 року він мав відбувати покарання у Городоцькому виправному центрі №131 на Рівненщині. Проте так і мешкав у багатоповерхівці (ще й біля Луцького міськрайонного суду) у квартирі свого батька Віктора Приходька. На підтвердження цього журналісти отримали скриншоти із камер спостереження біля будинку та свідчення сусідів. Ті розповіли, що бачать його регулярно, а в чаті будинку періодично обурюються тим, що він неправильно паркується.
Волю Приходька не обмежували — він безперешкодно ходив вулицями серед білого дня та не боявся сідати за кермо, навіть у комендантську годину.
Медійники з’ясували, що 11 жовтня 2023 року Артема Приходька відпустили у «відпустку». Виявилося, що засуджені за нетяжкі злочини, а також за вбивство з необережності, мають право на виїзд за межі колонії на 14 діб протягом року. З цієї відпустки Приходько до Городка не повернувся. Далі він звернувся в Ківерцівську районну лікарню, де йому діагностували важке кардіологічне захворювання. На підставі висновку лікарської комісії Городоцький виправний центр подав до Рівненського районного суду клопотання про звільнення Приходька від подальшого відбування покарання. Станом на травень 2024-го остаточного рішення по ньому не було.
Під час судового розгляду з’ясувалося, що Артем Приходько начебто був мобілізований Луцьким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Прокурор Роман Шрамович надіслав запит до ТЦК, аби з’ясувати, чи проходив засуджений медичну комісію. Сам Приходько стверджує, що жодного огляду не проходив, хоча після винесення вироку справді звертався у військкомат — за його словами, мав намір захищати Україну. Однак відповіді від ТЦК до суду так і не надійшло.
У судових засіданнях Приходько брав участь дистанційно — не з виправного центру, як передбачено, а, за його словами, з Волинської обласної клінічної лікарні. Він запевняв, що перебуває там на лікуванні, але вже з новим діагнозом, не пов’язаним із серцем. Згідно з довідками, поданими до виправного центру, він лікувався там на стаціонарі більше ніж місяць.
Проте в травні 2024 року Приходько не з’явився ні до суду, ні на відеозв’язок, і не було жодної інформації про його місцеперебування. Ні суд, ні прокуратура, ні виправний центр не отримали офіційного повідомлення. Водночас адвокат Микола Волошин надав до справи фото рукописної заяви, в якій Приходько нібито пояснював свою відсутність подальшим лікуванням.
Оскільки діагнози в різних довідках не збігалися, суд вирішив проводити подальші обговорення цього питання в закритому режимі — покликаючись на захист медичної таємниці.
Крім того, згідно з вироком суду, Приходько мав сплатити постраждалим 2 млн грн. Проте, компенсував лише 40 000 грн. На момент розслідування чоловік ніде офіційно не працював, тож навіть примусово стягнути з нього компенсацію формально не було можливості.
Мовчання лікарів і бездіяльність суду: робота над розслідуванням
До «Сили правди» звернулася матір загиблого в ДТП хлопчика Іванна Позняковська. Вона мала три вироки судів (першої інстанції, апеляційного й Верховного) про те, що Приходько мусив відбути шість років покарання. Проте в листопаді 2023-го вона дізналася, що його бачили вдома, а в січні 2024-го їй скинули відео, яке підтверджувало це.
Зазвичай, команда розслідує корупційні історії. Головна мета таких розслідувань — зміни: реакція правоохоронних органів, припинення схем, покарання зловмисників. Тема не дуже вписувалась у звичну канву розслідувачів, пояснює головна редакторка Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксана Петрук, але взятися за цю історію їх мотивувало бажання досягнути справедливості. Тим паче, що в центрі історії — вбита дитина та її згорьовані батьки.
Робота над розслідуванням тривала протягом двох місяців. Спершу від сусідів засудженого медійники отримали знімки з камер відеоспостереження з під’їзду. На них була відображена дата і час. Далі написали запит у виправний центр щодо того, коли, з якою метою засуджений відлучався з місця позбавлення волі. Згодом їздили на судові засідання. Оскільки засуджений намагався добитися дочасного звільнення через нібито важку хворобу, то під час обговорення діагнозів суд видаляв авторку розслідування Оксану Петрук із зали засідань. Лікарські заклади ж мовчали через «лікарську таємницю».
Оксана Петрук згадує, що схожі ситуації вже траплялися. Зокрема, резонансним було уникнення відповідальності за аналогічний злочин, щоправда, вчинений напідпитку батьком «бурштинового прокурора» Андрія Боровика — Володимиром Боровиком. Він уникнув відповідальності схожим способом — через нібито важку хворобу. Його клопотання задовольнив той самий суддя.
Медійники намагалися дістати коментарі самого Приходька, дзвонили у двері, але ніхто не відчиняв. Натомість на них викликали поліцію.
«Після приїзду правоохоронців із квартири вийшла співмешканка засудженого. Вона повідомила, що дуже злякалася через те, що наполегливо дзвонять незнайомі люди. Поліція відібрала у нас пояснення», — згадує авторка розслідування.
Над розслідуванням, окрім авторки Оксани Петрук, працювала відеографиня Анна Присяжна, з монтажем допомагав Ігор Дрокін. Факти звіряв директор Центру журналістських розслідувань Юрій Горбач. У процесі підготовки матеріалу радилися з медіаюристкою Оксаною Максименюк.
Оксані Петрук допомагали також колеги з інших видань. Зокрема журналістка видання «Четверта влада» відвідувала на прохання розслідувачів окремі судові засідання у цій справі.
Результати розслідування опублікували у відеоформаті, який, за словами авторки, найбільш красномовно ілюструє докази перебування засудженого на волі. Текстовий варіант усіх розслідувань за замовчуванням обов’язковий для публікації на сайті.
Відновлення справедливості
Після виходу розслідування прокуратура перевірила Городоцький виправний центр, винесла припис. Артема Приходька повернули в місце обмеження волі. Під час його транспортування в нього виявили наркотики.
Клопотання про дострокове звільнення через хворобу суд відхилив. Лікарська комісія повторно перевірила здоров’я пацієнта, і виявилося, що він «одужав».
Натомість на Приходька відкрили два нові кримінальні провадження — за ухилення від виконання вироку і за зберігання наркотиків. Наразі термін засудження чоловіка зріс, а з Городоцького виправного центру з полегшеним режимом його перевели в Маневицьку виправну колонію для рецидивістів.
«Прикро, що співробітники виправного центру й лікарі не понесли жодної відповідальності. А ще засуджений так і не виплатив сім’ї загиблого хлопчика моральну компенсацію», — додає авторка розслідування.
Нині цю тему «Сила правди» тримає на контролі, адже Приходько не здається і намагається оскаржити рішення судів в апеляції.
