Готуватися до планірок буває непросто — теми, які, здавалося б, всюди на тебе чекають, насправді можуть бути неактуальними для широкої авдиторії. Щоби постійно мати в запасі ідеї для журналістських матеріалів, медійникам потрібні не лише список джерел з інфоприводами, а також розуміння проблеми й загальної ситуації у країні та світі. А ще здатність змінити оптику й подивитися на ситуацію під іншим кутом.

Як відрізняється пошук тем у різних напрямах журналістики? Ми законспектували лекцію про пошук тем на соціальну тематику Олександри Горчинської в межах курсу «Чутлива журналістика» від Media Development Foundation. Також запитали про специфіку роботи з темою культури в редакції «Радіо Культура», з локальними темами — у Gwara Media, економічною журналістикою — у «Дзеркалі тижня» і міжнародною тематикою — в «Українському тижні».

Соціальні теми

Соціальна тематика охоплює теми, які висвітлюють важливі соціальні аспекти життя людини. У центрі соціальних матеріалів — людина. Олександра Горчинська пояснює, що лонгріди на соціальну тематику (здоров’я, проблеми національних меншин, дискримінація, гендерна рівність тощо) можна писати через явища, проблеми та історії людей. Докладно пояснюємо кожний кут.

Явище

Явище існує саме по собі незалежно від того, можемо ми його змінити чи ні. Це, наприклад, дитинство, здоров’я, секс, смерть. Кожну з цих тем можна розширювати. «Наприклад, здоров’я охоплює всі природні фізіологічні зміни та процеси: народження, вагітність, старіння тощо. Також це тимчасова втрата мобільності або працездатності — стани (зокрема, післяопераційні), в яких людина тимчасово не може повноцінно функціонувати», — говорить Горчинська.

Також це теми про:

• тілесність (як сприймати своє тіло);
• хронічні захворювання;
• інвалідність;
• невиліковні захворювання;
• профілактика та інше.

«Під час пошуку тем ми можемо виокремлювати явища, які є складовою нашого життя, і відштовхуватися від них у пошуку певного ракурсу. Зокрема, написати про смерть можна через корупцію в ритуальному бізнесі, традиції поховань у різних культурах чи переживання втрати й горювання», — додає Горчинська.

Проблема

Проблема — це наслідок подій чи процесів, через які щось пішло не так.

Тема матеріалу має акцентувати на конкретній проблемі і її розв’язанні. У матеріалі Горчинської «Здавати чи не здавати. Як реагувати на побори в школах», батьки розповідали про свій досвід, а експерти в освітній сфері пояснювали, як батькам реагувати, коли від них вимагають якісь виплати. Схожу проблему можна висвітлити про лікарні, пологові будинки чи будівельні компанії.

Історії людей

Історії людей можуть охоплювати:

• чийсь персональний досвід;
• досвід виходу із кризи;
• цікаві спостереження;
• корисні поради.

Такі історії можуть надихати й мотивувати, або ж бути трагічними й розповідати про подолання складнощів. Це теми війни, виїзду з окупованих населених пунктів, полон, фільтраційні табори, травми, втрату житла чи близьких.

Горчинська каже, що для цього підходять будь-які історії людей — жінок, які врятувалися від війни вагітними або з немовлятами на руках, чи представників ЛГБТ-спільноти, які воюють або волонтерять: «Важливо, щоб у них була близька читачеві емоція. Люди люблять персоналізовані історії, де можна прочитати дотичний до себе досвід. Це дає усвідомлення, що вони не самі, а також поради про те, як упоратися з якоюсь проблемою. Історії про людяність і досвід кожного з нас, які закріплені емоційно, але структуровані й деталізовані, приваблюють і запам’ятовуються».

Так історія киянки, яка самостійно доглядала хворого на деменцію батька, розповідає про її досвід догляду за ним. Деменція — це розповсюджена хвороба, яка прогресує, водночас про неї мало комунікують публічно. Одна з цілей цієї статті — показати самотність людей, які мають таку хворобу, або тих, хто  доглядає за людьми, в яких вона є. Ще 2020 року в Україні не було жодної пацієнтської організації, яка б об’єднувала людей із деменцією, або їхніх родичів. Також не було чітко визначеного алгоритму дій — що робити, якщо у вашого родича деменція. Тож люди у цьому часто розбиралися самостійно. Героїня тексту пройшла онлайн-курс від закордонного університету й хотіла поділитися своїми знаннями, що стало корисним для багатьох інших.

Інфоприводи

Інфоприводами для соціальної тематики можуть бути:

• пам’ятні дати (Всесвітній день боротьби зі СНІДом, Міжнародний день рідкісних захворювань тощо);
• конкретні історії людей;
• «вічнозелені» теми;
• новина й реакція на новину (зміни в законодавстві).

Наприклад, після ухвалення закону про легалізацію медичного канабісу можна написати кілька історій людей, яким це необхідно. Також доцільно залучити експертів, які пояснять, що таке медичний канабіс, як він працює і як ним публічно маніпулюють.

Тему для матеріалу також можна знайти через опитування читачів. Наприклад, на NV редакція запитувала авдиторію про секс. Анкету зробили в Google-формах анонімною — там не потрібно було вказувати ім’я і прізвище, а лише вік, стать і регіон. У ній зазначили, що дані використовуватимуть для майбутніх матеріалів. Анкета містила кілька блоків запитань, зокрема про репродуктивне здоров’я, контрацепцію, порно, зради й чи не бояться люди називати своїми іменами статеві органи. За результатами опитування видання зробило кілька матеріалів, де залучали коментарі психологів і лікарів.

Ще одним опитуванням медіа стала анкета про домашнє насильство, де також додали питання з відкритими відповідями, якими можна було поділитися анонімно. Для матеріалу Горчинська обрала 15 різних історій. Статистично потерпілою стороною домашнього насильства переважно є жінка, а кривдником — чоловік, проте це не означає, що інші категорії від цього не страждають. Тому текст містить історію від чоловіка, жінки, людини, яка стикнулася з насильством у дорослому віці й людини, яка стикнулася з цим дитиною, про сексуальне насильство, фізичне й психологічне знущання. Зокрема, важлива категорія — насильство щодо людей з інвалідністю, чи домашнє насильство нада літніми людьми. 

Теми про культуру

Культура — це все, чим живуть люди: від культури поведінки до культурного надбання у формі мистецтва. Ведуча на «Радіо Культура», продюсерка радіодокументальних і фольклорних проєктів Катря Гончарук каже, що там, де йдеться про мистецтво, видання розповідає про:

• усі культурні події (концерти, виставки тощо);
• явища-феномени (наприклад, суржик у сучасній українській музиці чи Королева Британії в попкультурі);
• гострі питання про культуру, що турбують соціум у певний момент (як от дерусифікація в назвах і репертуарах театрів, спалах шароварщини чи «леніно/пушкінопад»). 

Знайти цю інформацію можна в соцмережах і медіа, але після ретельної перевірки фактів. Загалом редакція знає про основні щорічні премії й події (Шевченківська премія, Книжковий Арсенал) і стежить за їхніми анонсами. Також серед джерел — офіційні інформаційні агенції («УНІАН», «Укрінформ») й офіційні сторінки в соцмережах митців і мисткинь. 

Важлива тема завжди набуває розголосу, коли медіа підхоплюють і розвивають новини інших колег. Коли є резонанс у суспільстві, то з’являються різні думки — це і розвиває інфопривід до великих аналітичних матеріалів. Якщо до події ставляться по-різному (наприклад, перейменовувати якусь консерваторію чи ні), то у виданні подають різні погляди. Гончарук зазначає, що журналіст також має знайти спікерів-експертів у потрібній темі, або очевидців тієї чи іншої події. Водночас у розмові з експертом потрібно виходити за межі інфоприводу й обговорювати його в ширших масштабах.

Читати більше: Хороший текст — експертний текст. Де брати експертів для матеріалів?

Редакція також має календарно-тематичний план з усіма важливими датами (дні пам’яті, роковини, ювілеї митців/фестивалів). До кожної дати готуються заздалегідь: планують спецпроєкти й тематичне наповнення етерної сітки протягом доби. 

Міжнародна журналістика

Якщо текст виходитиме в українському медіа, міжнародна тематика має стосуватися України, або ж впливати на неї. Міжнародна оглядачка журналу «Український Тиждень» Ольга Ворожбит розповідає, що працює з такими форматами текстів на міжнародну тематику: 

• експлейнери — пояснення, чому подія сталася в цій країні й чому вона для нас важлива;
• опитування журналістів або експертів про певне явище; 
• огляди — реакції міжнародних медіа чи огляд медіа країни, де відбулася подія; 
• інтерв’ю з експертами країни про події там, які ви висвітлюєте, або з українськими експертами, які знаються на цьому напрямі. 

Ворожбит зазначає, що журналіст-міжнародник має додавати більше пояснень для читача. Наприклад, якщо пише про парламентські вибори в Німеччині, то журналіст має пояснити, чому важливо стежити за рейтингами німецьких політичних сил.

Оглядачка наголошує, що для журналіста-міжнародника перевагою є своя спеціалізація. Наприклад, у неї це Німеччина й Польща, а останнім часом сфокусувалася на Індії. Так журналіст «веде» тему — стежить за подіями й рішеннями довкола них і, як наслідок, краще розуміє, про що можна написати ще.

Також важливо контактувати з експертами. Зокрема через Twitter, де можна стежити за експертами аналітичних центрів із різних країн — вони є хорошим джерелом для пошуку інфоприводів і тем для аналітичних текстів. Експерти можуть порадити кут чи поділитися ексклюзивною інформацією.

Ще одним інфоприводом можуть стати дати й події. Це, наприклад, зустрічі міністрів різних країн, які є партнерами України або Росії. Це важливо в контексті війни, оскільки їхні домовленості можуть впливати на постачання зброї. Також подією є вибори.

Під час вибору тем редакція звертає увагу:

• що недопрацьовано або недоказано для української авдиторії;
• чи є якісь елементи, які потрібно підсвітити.

Редакція «Українського тижня» має, зокрема, велику щомісячну планірку, яка може тривати кілька годин. На ній проговорюють серії матеріалів, які публікуватимуться протягом місяця або року. На менших планірках проговорюють актуальні теми й можуть пропонувати їх іншим відділам.

Раніше видання також мало зустрічі з читачами, які пропонували теми чи ділилися питаннями, які видання могло б пояснити.

Економічна журналістика

Журналісти рубрики «Економіка» видання «Дзеркало тижня» розповідають про:

• макроекономіку (наприклад робота НБУ, Мінфіну, держбюджет, місцеві бюджети, законодавство, міжнародна торгівля;
• фінанси (депозити, кредити, ОВДП, криптовалюти, пенсії, виплати тощо);
• бізнес (взаємодія сектору з державою, оподаткування, підтримка підприємництва й історії компаній).

Юлія Самаєва, редакторка відділу економіки видання, пояснює, що нерідко економічними темами є розслідування, які виходять у рубриці «Антикорупція». Здебільшого формати матеріалів на «Дзеркалі тижня» — це новини чи статті, які бувають аналітичними (макрорівень і бізнес) та практичними (поради й пояснення)

Інфоприводами в економічній журналістиці для «Дзеркала тижня» приблизно є:

• 75 % — це новини чи події (видання не робить репортажів, але працює з аналітикою);
• 15 % — результати власного аналізу даних (звітність НБУ, закупівлі у Prozorro, аналіз місцевих бюджетів, аналіз YouControl, митна статистика тощо);
• 10 % — інформація від джерел у владі (ті ж новини, але ще не публічні).

Тема має бути або актуальною для читачів, або дуже важливою для країни. Самаєва зазначає, що редакція не орієнтується виключно на широку авдиторію, а періодично пише, зокрема, для вузької аудиторії, як-от «для читачів на Печерських пагорбах».

Під час вибору тем редакція зважає на те, щоб автор не додавав «жовтизну» й не використовував як інфоприводи загальновідомі факти.

Редакція охоче пише на «хронічні» теми. Такі тексти пишуться швидкой добре читаються. Серед них:

• прогнози ситуації на валютному ринку;
• інфляційні прогнози;
• персональні фінанси: кредити, депозити, інші форми заощаджень;
• пенсії, їхня індексація, перерахунки, середні показники тощо;
• субсидії й решта допомоги й виплат.

Самаєва каже, що знайти інфоприводи їй допомагає розуміння держфінансів, торгового балансу, балансу банків і закупівель: «Якщо ти не випадаєш з інфополя, то нічого шукати не доведеться, навпаки — напружуватиме перелік тем, які ти не встигаєш зробити. Але якщо ходити “в журналістику”, як на завод із дев’ятої до шостої, то принаймні раджу шукати там, де не шукають інші: в аналітиці та звітності, на експертних заходах, слухаючи засідання комітетів чи нудні обговорення».

Редакція не має окремих планірок чи мозкових штурмів для ідей. Зазвичай для журналістів достатньо поділитися задумом, а колеги допоможуть потрібними контактами чи додатковою інформацією. 

Крім цього, редакція аналізує статистику відвідування сайту. Це показує, що цікавить читачів, а що ні. Переважно після статей видання пропонує тематичні опитування. Якщо в них беруть активну участь, імовірно, люди зацікавлені темою. Самаєва наголошує: якщо люди в опитуванні часто обирають найменш адекватний варіант (найбільш неправильний) — цю тему не можна залишати в жодному разі. 

Читати більше: Чому в Україні проблеми з діловою журналістикою та що з цим робити

Локальні медіа

Журналістка харківського видання Gwara Media Вікторія Манковська каже, що редакція експериментує з жанрами. Медіа пише про соціальні зміни в Харкові та області.

«Здебільшого ми розповідаємо про події в регіоні через історії людей, оскільки прагнемо надати голос тим, на чиє життя вплинула війна. Видання пише про те, що непокоїть і цікавить мешканців Харківської області: від обстрілів і проблем окупації до розвитку бізнесу в місті», — розповідає Манковська. Зазвичай теми пов‘язані із соціальними процесами, що відбуваються в місті, як-от евакуація з небезпечних територій Харківщини або екологічна катастрофа, спричинена російськими обстрілами.

Команда щоранку збирається на обговорення подій, щоби сформувати порядок денний. На цих дзвінках під час дискусій про новину регіону часто виникають теми для текстів.

Іноді теми або героїв для матеріалів редакції пропонують коментатори з попередніх текстів. Водночас найбільшу кількість тем знаходять під час відряджень в область.

«Мешканці деокупованих територій мають особливий досвід, про який важливо розповідати, аби суспільство було обізнане у проблемах окупації та у воєнних злочинах, які вчиняє Росія», — каже Вікторія.

Вона додає, що якщо є проблема, то намагаються написати і про рішення. Якщо його ще немає, йдуть ставити запитання відповідним інстанціям й аналізують досвід інших регіонів/країн. 

Також команда співпрацює із SEO-спеціалістами, які аналізують запити в мережі та пропонують ключові слова для тем. Тому постійний органічний трафік приносять статті про карти бойових дій і штучний інтелект. А ще команда має редакційний календар із важливими для регіону датами, до яких попередньо готують статті.