Головне завдання критики — описати твір і проаналізувати його, підкріпивши кожну думку аргументацією. Висновки критиків допомагають творцям розвиватися, а споживачам — орієнтуватися, що якісне, а на що не варто витрачати час, гроші чи емоції. 

Ми поспілкувалися з кінокритиком Дмитром Десятериком, музичним критиком Олексієм Бондаренком і театральною критикинею Іриною Голіздрою про те, що таке критика, що потрібно знати для якісної роботи з рецензіями та як професійна критика конкурує з оглядами блогерів.

Що потрібно знати про критику?

Критика — аналітичний напрям. Її основні жанри — огляд і рецензія. Наприклад, рецензію на фільм, яка передбачає ретельний аналіз твору й висловлення думок про його сюжет, персонажів, значущість і контекст довкола нього, відносять до кінокритики. Також критикою єь огляд на певний жанр кіно або, наприклад, на творчий портрет актора або режисера.

Блогери vs критики

Раніше критики публікувалися в журналах і газетах, мали якусь специфічну освіту чи досвід роботи в галузі. Ті, хто читав такі рецензії, хотіли скласти своє враження про твір і зрозуміти контекст того, що наразі відбувається у сфері мистецтва. Тепер висловити свою думку в соцмережах може будь-хто незалежно від бекграунду. Проте це не фахова критика.

Блогери подають інформацію коротко й у розмовному стилі, проте без дисклеймерів і додаткових пояснень. Також вони часто описують свої емоції від прослуховування — це оцінка на рівні споживача. Професійна критика є глибшою: містить контекст і зв’язки з іншими творами. Критик враховує, для кого цей твір і хто є його цільовою авдиторією. Фахівці наголошують, що критика цікава насамперед тим, хто працює в цій ніші. 

Критика насамперед корисна для ринку, а не для читача.

Натомість блогери орієнтуються лише на споживача. Вони набагато вправніші в форматах для соцмереж — динамічних відео, які подають інформацію від першої особи. А ще в них багато підписників, зокрема лояльних, тож є більше шансів, що «прорекламований» альбом люди захочуть послухати, а виставу — відвідати.

Проте це не означає, що глибока критика заборонена пересічному читачу. Вона корисна для тих, хто хоче глибоко зрозуміти тему, а не просто визначитися, що ввечері у вільний час подивитися/прочитати/послухати.

«TikTok та Instagram виконують ту ж функцію донесення інформації, що й сарафанне радіо — сусід порадив, що почув краєм вуха по телевізору. Прочитає докладний розбір твору майже та ж кількість людей, що й раніше. Блогери, своєю чергою, привертають увагу людини до фільму, що теж чудово», — пояснює Дмитро Десятерик, кінокритик «Детектора медіа» й «Лівого берега».

Де публікуються критики?

Фахівці кажуть, що їм немає де публікувати фахові огляди й рецензії. Часто фахівці співпрацюють із медіа позаштатно. Наприклад, коли вийшла певна вистава або подія й потрібно опублікувати експертний огляд або рецензію. Інколи медіа мають окремі рубрики, куди автори можуть дописувати. 

Театральні рецензії пишуть ті люди, які мають базову фахову театральну освіту. Звісно, людина може добре розбиратися в театрі без освіти, але довіра до експертності такого фахівця менша. Навчати критики кіно або музики також можуть на окремих дисциплінах факультетів журналістки. Проте окремої спеціальності для роботи кіно- чи музичним критиком немає.

Читати більше: 

• Вийде друком перший випуск відновленого часопису «КІНО-КОЛО»
• Повернення на сцену. Яким буде журнал «Український театр» після відновлення друку

Чи може критика бути об’єктивною?

Професійна критика не може бути схожою на джинсу — без належного аргументування своєї думки (чому щось не так, або чому так) і балансу (включати як хороші, так і погані сторони вистави). Щоби принаймні наблизитися до об’єктивності, критик має максимально чітко відділяти хороше й погане у творі. 

Якісна критика не є чорно-білою. 

«Нам мільярди разів закидали, що ми когось рекламуємо, за когось топимо й так далі. Проте непромаркований матеріал у нашому медіа означає, що він журналістський, тобто чесний. І, відповідно, якщо це чесний матеріал — це не може бути рекламою», — каже Олексій Бондаренко.

Він додає: якщо від імені редакції написати, що якась книжка є об’єктивно хорошою, це буде неправдою — вона не може бути об’єктивно хорошою, оскільки це суб’єктивна оцінка автора рецензії. Проте, каже Бондаренко, якщо написати, що «мені, як автору статті, ця книжка дуже сподобалася», до цього не має бути жодних претензій. Адже це промаркована особиста думка. 

Критики мають прагнути об’єктивності в рецензіях, проте автор не може зректися того, як він сприймає цей світ.

«Є вистави, якими я захоплююся, і про які можу розповідати довго. Проте це не реклама, а лише власне враження…», — каже Ірина Голіздра, критикиня й театральна оглядачка в Kyiv Daily.

Театральна критика

Що критикують у театрі?

У театрі аналізують:

• акторську гру;
• актуальність вистави;
• контекст вистави;
• режисерську роботу.

«Водночас кожен критик вибудовує для себе певну стратегію написання рецензій або огляду. Тобто з чого він починає рецензію та на які чинники звертає увагу», — каже театральна оглядачка Ірина Голіздра.

Якісна критика вистав

Критик має спиратися на свої знання — розуміти світовий контекст, політику й історію, а також розумітися на мистецтві. Блогер або глядач не завжди обізнаний, наприклад, з історією театру чи портфоліо режисера й акторів.

«Критик — це носій і знавець культурного процесу в цілому, а не лише театральної бульбашки. Спілкування з будь-якими людьми з театральної чи кіносфери збагачує твій бекграунд, проте лише з досвідом приходить розуміння, хто та який меседж транслює», — говорить Голіздра. 

Для вироблення хорошого бекграунду потрібно:

• проходити короткочасні курси з історії світового мистецтва й української культури;
• читати сучасну та класичну літературу — із театрального це, зокрема, книжка Леся Курбаса «Філософія театру»;
• відвідувати заходи із презентаціями книжок, літературно й суспільно-політичні дискусії;
• стежити за сторінками режисерів й акторів.

Реагування на критику

«Є думка, що критиків не дуже люблять у театрі. З іншого боку, ми знаємо багато прикладів дружніх стосунків критиків і журналістів з акторами й режисерами. Старше покоління критиків і театрознавців можуть критикувати виставу свого найліпшого друга-режисера, але разом відзначати свята», — ділиться Голіздра. 

Кінокритика 

Хороша кінорецензія

Якісна кінокритика — обґрунтована. З цієї ж причини негативну рецензію написати набагато важче, тому що обґрунтовувати потрібно чи не кожне слово.

«І в позитивній рецензії, і в негативній має бути пояснення кожного аргументу. Чому фільм хороший? Тому що хороша гра акторів? Чому гра акторів хороша? Тому що вдала режисура», — пояснює Дмитро Десятерик, кінокритик «Детектор медіа» й «Лівого берега».

Для якісного аналізу фільму потрібно бути в контексті творчості режисера, розуміти, над чим він працює. Також для глибокої рецензії необхідно розбирати мотиви героя, його характер і простір (із чим він взаємодіє та з чим стикається на шляху).

«Водночас критик не має повчати, як зробити краще. Якщо фільм поганий, можна навести для порівняння, що буде хорошим прикладом», — пояснює Дмитро Десятерик.

Що потрібно знати, щоби критикувати кіно?

Кіно — синкретичний жанр, який об’єднує образотворче мистецтво, літературу (сценарій і драматургію) та акторську гру.

Щоб писати про кіно, потрібно вміти аналізувати гру акторів, у чому може допомогти театральний досвід (Десятерик навчався на театральному факультеті й починав як театральний критик). Акторська гра теж дуже важлива, оскільки попри красу кадрів, фільм вважатиметься провальним без належних героїв. 

Щоб отримати якомога більше контексту, потрібно:

• читати книжки про мистецтво й окремі аналізи образотворчого мистецтва;
• відвідувати музеї та вчитися розуміти живопис — сучасний і класичний;
• ходити в театр;
• розумітися на музиці. 

«Для кінокритики потрібно багато знати про світову й українську культуру, чого не навчають журналістів. Структурі письма можна навчитися на практиці. Зокрема, я вчився писати рецензії з театральної критики й цей формат вийшов цілком прийнятим для кінорецензії», — говорить Десятерик», — говорить Десятерик.

Виклики музичної критики

Що критикують у музиці

Якщо ваш текст є суцільним хейтом — це не можна вважати професійною критикою. У хорошій критиці не може бути виключно погане. Вона має завжди давати ширший огляд подій і фіксувати те, що відбувається в музичному процесі. Журналіст має пояснити, чому цей альбом або явище створені саме так, чи вписуються вони в контекст, чи розвиває цей конкретний твір жанр, в якому він створений. 

«Раніше, коли обирали, який музичний диск купувати, читали критику. Адже потрібно було знати, на що витрачатимуться твої гроші. Зараз музика доступна — кожен може обрати собі щось, послухавши композиції», — каже Олексій Бондаренко, оглядач музики медіа LiRoom.

Що потрібно знати?

Щоб написати хорошу рецензію або огляд, потрібно глибоко дослідити контекст, в якому існує той чи інший музичний твір.

Для кращого розуміння контексту важливі три чинники: 

• Наслуханість. Потрібно багато слухати й аналізувати багато творів.
• Музична література. Її не так багато, але вона є.
• Хороший редактор, який підкаже, що треба робити, і навчить, як писати.

Музика, як і будь-який культурний продукт, не існує поза історичним, культурним і соціальним контекстом. Основна частина роботи музичного оглядача — не написання оглядів, а дослідження ринку.

Експерт зазначає, що для дослідження ринку й написання оглядів також потрібні знайомства з музикантами та продюсерами. Натомість для критичних матеріалів краще не заводити з бізнесом близькі стосунки — набагато важче критикувати друзів, ніж тих, кого не знаєш.

«Музика — це доволі молодий жанр, особливо якщо це попмузика. Тому музичної історії не так багато. Звісно, ти маєш знати, що відбувалося з попмузикою в 50-х, 60-х, знати Beatles і Rolling Stone. Тобто які жанри були притаманні тій чи іншій епосі», — пояснює Бондаренко.

Ти не можеш не знати історію України, якщо хочеш писати про українську музику.

Об’єкти критики

«Об’єкти критики жахливо реагують на неї. Митця образити легко. Проте, вважаю, якщо про тебе написали — це успіх, оскільки про нецікавих не писатимуть зовсім», — відзначає Олексій Бондаренко.

Водночас тут існує глибша проблема, адже це впливає на бажання критиків продовжувати роботу. «У нас абсолютно немає культури реагування на критику. Це одна із причин, чому музичної критики стало набагато менше. Я чув історії від кількох музичних оглядачів, які переставали писати музичну критику, тому що на них всі ображалися…Потім вони пишуть, що в нас немає нормальної критики. І це замкнуте коло», — підсумовує оглядач.

Раніше ми писали про критику в нішевих медіа та їхню роль загалом, зокрема про музичне видання Pitchfork.