«Громадське радіо», «Слідство.Інфо», Громадянська мережа «Опора» оголошували про закриття своїх Telegram-каналів. Причини різні: російські інвестори, заробіток на платформі російських «воєнкорів», поширення локації та відсутність модерування. Дискусії щодо можливого закриття платформи в медіаспільноті не вщухають. А 19 вересня Національний координаційний центр кібербезпеки (НКЦК) вирішив обмежити використання Telegram у державних органах, військових формуваннях і на об’єктах критичної інфраструктури.
20 вересня на медіаконференції New Age Media Summit 2024, яку організувала Національна асоціація медіа, обговорювали чи регулюватиме Україна месенджери, що буде з Telegram та чи допоможе медіаграмонтість.
Спікерами дискусії стали:
- Микита Потураєв — голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики ВР України;
- Ярослав Юрчишин — голова комітету з питань свободи слова ВР України;
- Ігор Розкладай — заступник директора ЦЕДЕМ, член Незалежної медійної ради;
- Максим Дворовий — голова напряму «Цифрові права» громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки».
Модерувала панель виконавча директорка Національної Асоціації Медіа Катерина М’яснікова.
Три сценарії для Telegram: бездія, регулювання чи заборона
На думку Микити Потураєва, якщо Telegram існуватиме, то України не буде. У іншому разі необхідні зміни.
Максим Дворовий зазначив, що будь-які зміни відбудуться після того, як Україна стане повноцінним членом ЄС, або ж тоді, коли Європа погодиться поділитися механізмами регулювання месенджера. Ігор Розкладай погоджується з цією тезою, проте зазначає, що до членства в ЄС є лише два варіанти: заборона або існування Telegram далі таким, яким він є дотепер.
Ярослав Юрчишин каже, що Telegram — це не соцмережа, а легалізований даркнет. Наразі в нього є два варіанти: або стати соцмережею, а отже регулюватися, або залишитися даркнетом, а отже бути забороненим.
Комфорт (не)важливіший за безпеку
Частина посадовців, каже Катерина М’яснікова, наголошують на тому, що Telegram загрожує країні. Водночас держоргани оперативно комунікують саме через цей месенджер.
«Ми завжди обираємо між безпекою та комфортом. Державні комунікації працюють із Telegram, тому що це комфортно. Чи це безпечно? Ні», — каже Юрчишин. Він додає, що якби не війна, обмеження для месенджера могли б діяти так само як це працює з алкоголем: нагадувати вживати його в помірних дозах і забороняти продаж до конкретного віку.
«Після того, як росіяни прямо показують, як вони нібито почищений кеш у Telegram використовують на допитах, це питання мало би бути закритим. Але оскільки месенджер комфортний для комунікації, жорсткого рішення для нього немає», — каже Ярослав Юрчишин.
19 вересня 2024 року, за день до дискусії, Національний координаційний центр з питань кібербезпеки (НКЦК) ухвалив рішення обмежити використання Telegram на робочих носіях у держорганах, військових формуваннях, працівниками сектору безпеки й оборони, а також операторами критичної інфраструктури. Юрчишин наголошує, що це питання стосується саме кібербезпеки: після доповідей ГУР, СБУ, Служби зовнішньої розвідки й Мінцифри встановили, що Telegram сприяє викраденню даних ФСБ РФ. Також перед ухваленням рішення велику увагу приділили поясненню шкоди Telegram, а не соцмереж загалом. Зокрема, Нацполіція зафіксувала обіги наркотичних засобів чи випадки розповсюдження дитячої порнографії саме через Telegram-канали. Наступні звіти держорганів для лобіювання змін також фокусуватимуться на проблемах цього месенджера.
«Ми маємо першими говорити з Європою про проблеми з Telegram. Правоохоронні органи вже звернулися до французької поліції про співпрацю та взаємне отримання матеріалів, щоби показати їм, які загрози Telegram ми маємо зараз під час війни, і натомість отримати аргументи від французьких правоохоронців. Це дасть змогу чітко поставити питання щодо обмеження або регулювання месенджера в нас», — говорить Юрчишин. Дворовий додає, що а Мінцифрі останніх кілька місяців лежить документ, який готував зокрема ЦЕДЕМ і «Лабораторія цифрової безпеки» з рекомендаціями про безпечне користування Telegram. Через нього можна поширювати знання про небезпеки далі через освіту.
Потураєв пригадує і розслідування журналістів про підпали авто військових і працівників ТЦК, де вказували як російська агентура через Telegram пропонує здійснити злочин за винагороду в кілька тисяч доларів. Навіть після розголосу ці Telegram-канали продовжують працювати. Далі існують і групи, які пропонують незаконне бронювання військовозобов’язаних.
Зміни мають відбуватися через законодавчі рішення, а не робити нічого — це виставляти себе на посміховисько.
Микита Потураєв
Потреба в медіаграмотності та зміні ставлення
Ігор Розкладай говорить про два підходи до роботи із суспільством щодо регулювання або заборони Telegram:
- Розробляти правила поступово, пояснювати їх суспільству й дати час людям звикнути до них. Після цього закріпити ці правила.
- Ввести обмеження одразу (як це було під час пандемії коронавірусу, коли пояснювати правила носіння маски й небезпеки довелося після заборон).
Telegram, каже Розкладай, потрапляє у другу категорію: вже потрібні жорсткі санкції та механізми регулювання.
Максим Довровий наголошує на великій роботі із суспільством, оскільки, як показують дослідження, 51 % опитаних українців вважає, що держава не має втручатися в роботу месенджера. Одна із причини — блокування та бани на Facebook, з якими постійно треба боротися. Через це важливо постійно говорити про небезпеку цієї платформи суспільству, паралельно працюючи над регулюванням. Розкладай додає, що люди часто думають, що вони не є об’єктами потенційних зламів, але це не так.
Микита Потураєв не вірить у «тотальну» медіаграмотність. Він каже, що суспільство звикло до комфорту, зокрема, дивитися піратські фільми чи читати завантажені деінде без згоди автора книжки. Вводити правила в такому разі, вважає Потураєв, коштує репутації політикам, які залежні від бажань суспільства.
Юрчишин каже, що добре мати час для виховання суспільства, проте ми не знаємо, скільки можемо цим займатися. Водночас наша інформаційна й кіберстійкість впливає на нашу стійкість на фронті: якщо ти не контролюєш свій інформаційний простір, його контролюють ті, хто не зацікавлений у твоєму існуванні.
Потураєв зазначив, що під час державних колапсів суспільства відкочуються до «базових налаштувань». Юрчишин додає, що перед загрозою люди відмовляються від власних персональних даних, бездумно надаючи їх соцмережам: «Соцмережі не є чистим злом, вони не є ні поганими, ні хорошими, бо за ними стоять люди. Власники соцмереж вірять, що створюють свій альтернативний світ, а ця реальність для них не є релевантною. І оскільки соцмережі — це одні з найбільш глобалізованих навіть не бізнесів, а середовищ, які генерують контент і гроші, то й реакція має бути на глобальному рівні».
Універсальний закон про регулювання соцмереж
Микита Потураєв наголошує, що ми маємо вимагати від платформ прозорості (хто власник та як працюють алгоритми), контактного офісу (принаймні у Варшаві) та готовність модерації контенту. Проте, каже Юрчишин, оскільки соцмережі розвиваються дуже швидко, регулювання завжди відставатиме. Примусити соцмережі дотримуватися певних правил можна. Тож якщо соцмережі готові реагувати, нам треба консолідувати свої правила із правилами європейських спільнот.
«Для Брюсселя це додаткове навантаження, проте нам потрібно це критично дотискати… У Європі питання регулювання соцмереж пов’язане з відсотком кримінальних злочинів, які здійснюються через платформи. Для нас — це питання кількості загиблих, поранених, окупованих міст», — каже Юрчишин.
Жоден бізнес ніколи добровільно не погодиться на правила — переважно їх дотискають через суди
Ярослав Юрчишин
«Meta запровадила регулювання після великих судових процесів, які відбулися та які могли відбутися. Twitter хоч якось реагує тільки там, де можуть бути судові процеси, і тільки тоді, коли це коштує великих грошей. Telegram також примусили видалити сторінки ІДІЛу», — пояснює Юрчишин.
«Ідеальний варіант, над яким я би працював зараз, це заклик медіа переходити на інші платформи (попри втрату трафіку та прибутку) й тиск через переговори з Євросоюзом щодо входження в єдиний цифровий ринок», — говорить Дворовий. Розкладай додає, що потрібно пояснювати відмінності, які є між Західною та Східною Європою, що принципово для адвокації регулювання.
Глобальний рівень проблеми
Також одним із рішень є саморегуляція чи співрегуляція. На думку Юрчишина, це питання потрібно виносити на глобальний рівень: не лише оцінювати загрози й давати рекомендації, а діяти на випередження, запроваджуючи правила й покарання. Дворовий переконаний, що глобальне реагування точно відбудеться, проте цей процес не триватиме швидко.
Тоді вийде сконцентруватися на due diligence obligations — тобто зобов’язаннях щодо належної обачності, які використовують здебільшого в контексті онлайн-послуг в ЄС. Вони передбачають, що користувачі матимуть доступ до чітких положень й вимагають умови, що пояснюють, як платформа модерує контент. «Або ж принаймні можемо дочекатися, доки Telegram номінують як найгіршу онлайн-платформу, на яку накладуть велику кількість зобов’язань, і ми зможемо використати їх для себе», — каже Максим Дворовий.
Думка Ігоря Розкладая про це: добре, що такі глобалізовані акти з’явилися, проте їх недостатньо. Регламент GDPR, який покликаний надати громадянам і резидентам ЄС контроль за їхніми персональними даними та спростити регуляторне середовище для міжнародного, це регуляція занадто. Водночас Європейський акт про свободу медіа (EMFA) — це недорегуляція, оскільки за нею медіа мають повністю дотримуватися правил платформ.
Технічні складнощі
Спікери зазначають, що соцмережі можна зробити менш масовими через ускладнення доступу до платформ. Проте тепер такі обмеження складніші технологічно.
«Раніше працювали “Вконтакте”, “Одноклассники”, Mail.ru, “Яндекс” тощо. Для них здебільшого використовували браузер, що з технічного погляду обмежити найлегше (через фільтрацію за доменними іменами). Це може допомогти із браузерною версією Telegram. Але нею користується невелика кількість людей. Застосунки — це найчастіше IP-адреси, блокування яких може обмежити доступ до інших сервісів, до яких прив’язані ці адреси», — пояснює Дворовий.
Він каже, що час від часу з’являються спроби зобов’язати інтернет-провайдерів встановити технічні пристрої (так звані чорні коробочки), які дають змогу відстежувати активність користувачів у мережі, блокувати інтернет-трафік, керувати швидкістю передачі даних тощо. Проте, каже Дворовий, є питання щодо довіри до держави: як, встановивши таке обладнання, гарантувати, що доступ до трафіку користувачів не застосують на власний розсуд без судового нагляду.
