ГО «Жінки в медіа» оприлюднили дослідження «Становище журналісток та інших працівниць медіа в Україні», де медійниці з різних організацій і регіонів розповідають про власний досвід зустрічі з війною, відчуття безпеки та шкоду гендерних стереотипів.
Деталі
Дослідження складалося з онлайн-опитування та 15 глибинних інтерв’ю з медійницями з різним досвідом роботи у різних регіонах. Аналіз охоплює редакторок, журналісток національних і регіональних медіа, воєнних кореспонденток, нішеві медіа, журналісток-матерів, тих, хто працює в зоні бойових дій, та жінок із вразливих груп тощо. Усього опитали 169 медійниць у другій половині 2022 року через мережі долучених до ГО «Жінки в медіа», Комісії із журналістської етики та інших організацій.
Найбільше представлені працівниці онлайн-медіа (102 респондентки). Також опитування проводилося серед працівниць медійних організацій, телевізійниць, радійниць і працівниць друкованих медіа. Переважно респондентки є авторками (83 опитані), проте є й ті, хто обіймає управлінські та керівні посади (50 респонденток). Дослідження торкається низки важливих тем, які формують становище українських працівниць медіасфери.
Війна та виклики для медійниць
Насамперед у дослідженні враховано воєнний досвід опитаних від 24 лютого. Щодо працевлаштування, жінки переважно розповідали, що не змінили місце роботи, але в багатьох зросло робоче навантаження (у 47 %). Зокрема, через збільшення потоку новин із початком вторгнення.
Від початку «великої» війни 12 % змінили роботу в медіа і лише 9 % втратили. Утім, дохід респонденток переважно зменшився — не через втрату роботи, а через зменшення заробітної платні. Жінки зауважують, що з огляду на економічну кризу навіть збільшення зарплат могло не покращити фінансове становище. Про те, що звільнення стало причиною фінансових труднощів, повідомили лише 18 % опитаних медійниць. Деякі журналістки розповідають, що хоча керівництво не змушує працювати на виснаження з огляду на урізання коштів, вони усвідомлюють важливість своєї роботи та багато працюють незалежно від платні.
У зоні бойових дій з опитаних медійниць працюють 18 — для 7 з них і до вторгнення це було основною роботою. Водночас для більшості тема війни в роботі актуальна більшою чи меншою мірою. Двоє респонденток мають досвід роботи в окупації.
У дослідженні також аналізували зміни у відчутті безпеки:
- Найбільше погіршився показник фізичної безпеки: кардинально в 15 респонденток, утім про критичну ситуацію повідомило небагато (9 % від загальної кількості опитаних). Про те, що відчуття безпеки погіршилося назагал, розповіли 130 респонденток (77 %).
- На другому місці — психологічна безпека, про погіршення якої згадали 75 % респонденток. Зокрема, йдеться про переживання через об’єктивні проблеми під час війни, такі як окупація, обстріли, невідомість у майбутньому, а також про вигорання через збільшення навантаження.
- Не зауважили змін у сексуальній безпеці 57 % медійниць, а на її погіршення різною мірою вказали 38 % респонденток.
Дослідження фіксує певні проблеми із наявністю жіночого захисного спорядження для роботи в умовах бойових дій. Серед респонденток 47 жінок мали досвід роботи в захисному спорядженні, водночас лише п’ятеро працювали з обладнанням, адаптованим до жіночої анатомії.
Соціальні питання
Серед актуальних питань соціального захисту журналісток, про які говорять респондентки, є опіка над дітьми та поєднання сімейних обов’язків із роботою. Зазначається, що керівники організацій не завжди раді такому комбо. Також ускладнилася ситуація в побуті через вторгнення, адже чоловіки багатьох медійниць вступили до лав ЗСУ, тож хатня робота додає навантаження у вільний від роботи час.
Крім того, 29 % респонденток мають інших членів родини, які мешкають із ними та потребують опіки. Утім, із відповідей можна зробити висновок, що жінки приділяють менш як 4 години на добу піклувальній праці. Авторки припускають, що респондентки недооцінюють фактичний час, присвячений піклуванню про родину.
Серед учасниць опитування, які мають дітей чи інших членів родини, котрі потребують опіки, усі згадують понаднормову роботу та перевантаженість. Поза тим, згідно з дослідженням, перепрацювання притаманне більшості медійниць.
57 % респонденток працюють понаднормово, тобто понад 8 годин на добу.
Найпоширенішою проблемою називають також брак вихідних і неможливість узяти відпустку чи лікарняний.
«У жіночій редакції не соромно написати: “Підхопіть мою годину, бо моя півторарічна дитина розбила банку і я повинна скло позбирати по всій хаті”. І я розумію, що вона реально не може вести ефір, бо їй треба терміново прибрати це скло, поки дитина його собі нікуди не запхала», — розповіла головна редакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська.
Проблеми гендерних упереджень
Крім викликів, пов’язаних безпосередньо чи опосередковано з війною, також досліджувалися «вічні» питання дотримання гендерної рівності та сексизму в колективах. Серед респонденток 15 глибинних інтерв’ю більшість вважає, що в професії досі є проблеми «гендерного виміру». Також зазначають, що українським медійницям необхідна організація, яка б забезпечувала захист інтересів жінок, що працюють у медіа. Троє респонденток у різній формі висловилися про те, що гендерних проблем немає або ж вони перебільшені.
Рефлексії про можливо пережите насилля показують нечіткі результати. Більшість респонденток (58 %) розповідали, що певним чином переживали досвід насильства чи дискримінації з боку колег. Водночас 42 % опитаних не стикалися з жодним видом насильства чи дискримінації на роботі.
Також жодна з респонденток не зазначала, що переживала сексуальне насильство на роботі. Утім, серед тих, хто таки стикався з насильством, більш як половина (54 %) не зверталася по допомогу.
Ще понад третина не стикалася із сексизмом на роботі. Водночас, як свідчать глибинні інтерв’ю, журналістки інколи не можуть ідентифікувати випадки сексизму, вважаючи їх чимось нормальним.
Найчастіше сексизм проявляли герої матеріалів, а в більш ніж половини респонденток — колеги на роботі. Трохи менше ніж чверть розповідали про сексизм з боку керівників чи керівниць. Деякі розповіді описували ситуації, коли сексизму назагал не помічали в колективах, але були випадки гендерних упереджень під час роботи на передовій чи з темою армії.
Гендерне питання також стосується і фінансів:
- Найбільша група респонденток — 38 % — вказують, що не стикалися із гендерним розривом у заробітній платні.
- Водночас майже половина опитаних не може оцінити розрив, бо ця інформація є закритою.
- 23 % лише припускають, що такі ситуації можливі.
- Всього 15 % стикалися із нерівністю оплати через гендерні упередження.
Поза тим, що респондентки часто вважають, ніби в медіа присутні більше жінок через невисокі зарплати, найчастіше (у 40 % опитаних) з їхнього досвіду керівні посади в медіа рівномірно розподілені між чоловіками та жінками. У 35 % респонденток керівні посади обіймають переважно жінки, а в меншості (18 %) — переважно чоловіки.
Авторки дослідження зазначають: хоча опитування не має достатньо даних для однозначних висновків, важливо зазначити, що серед редакцій, де керівні посади займають переважно жінки, частіше є формалізована політика недискримінації.