ШІ-технології впевнено увійшли у наше життя. Утім, крім автоматизації рутинних завдань, вони принесли з собою і цілу низку викликів. Особливо в тому, що стосується правового регулювання. Чи розповсюджується авторське право на «творчість» штучного інтелекту? Якщо ви його використовуєте, то чи стає він співавтором матеріалу? Чи мають технологічні гіганти право тренувати свої моделі на ваших даних? Ми спробували дати відповіді на ці та інші питання згідно з українським законодавством, а також розглянути законодавчі ініціативи в Європі та США.

Як ШІ став частиною повсякденного життя

У листопаді 2022 року OpenAI випустила свій чат-бот ChatGPT на базі великої мовної моделі GPT-3.5. Уже за п’ять днів кількість користувачів програми сягнула одного мільйона. Для порівняння Instagram знадобилося два з половиною місяці, а Spotify — п’ять, щоб досягти цієї позначки. Далі зростання було ще стрімкішим: у січні 2023 року в OpenAI вже звітували про понад 100 млн юзерів. Нагадаємо, що для українців програма стала доступною лише з 18 лютого 2023 року.

Через цей ажіотаж технологічні гіганти прискорили роботу над аналогічними ШІ-проєктами, а інвестори почали охоче вливати гроші в гарячий напрям. Відповіддю Google на реліз ChatGPT стала поява в березні 2023-го чат-бота Bard AI, створеного на основі великої мовної моделі LaMDA.

У січні Microsoft інвестувала в OpenAI $10 млрд. А вже в березні стало відомо, що чат-бот у пошуковику Bing від Microsoft працює на основі GPT-4 — нової моделі від OpenAI, яка перевершує можливості GPT-3.5.

Так генеративний штучний інтелект (ШІ) за лічені місяці став частиною життя не лише інженерів, а й мільйонів інтернет-юзерів. Чат-боти здатні не лише підтримувати з користувачем зв’язну розмову, а й значно спростити йому життя. Наприклад, автоматизуючи рутину на кшталт виконання домашніх завдань, написання нескладного коду, створення меню на тиждень тощо.

Звісно, можливості генеративного ШІ не обмежуються моделями для чат-ботів. За текстовим запитом користувача моделі також здатні створювати зображення (Midjourney від Midjourney Inc, Stable Diffusion від Stability AI), код (OpenAI Codex для GitHub Copilot) чи аудіо (Jukebox від OpenAI).

ШІ та авторське право: головні питання

Щоб генеративні моделі могли зрозуміти й опрацювати запит (prompt) користувача, спочатку їх треба натренувати на величезній кількості даних. Якщо йдеться про великі мовні моделі, матеріалами для тренування можуть слугувати сайти різноманітних медіа, Вікіпедія, книжки тощо. Засвоюючи структури й патерни даних, генеративні моделі в майбутньому можуть продукувати подібний контент. Як пише The Washington Post, якщо ШІ успішно складає вступні іспити до юридичної школи, то це означає, що його навчальні дані містили тисячі сайтів із завданнями таких іспитів і відповідями на них.

Виникає питання: а чи мають право розробники ШІ вільно використовувати чужі дані для тренування своїх моделей? У цій статті ми зосередимося на двох головних питаннях:

• Чи розповсюджується авторське право на «творчість» ШІ?
• Чи мають розробники ШІ якось компенсувати те, що їхні моделі інколи тренуються на даних, захищених авторськими правами?

Звісно, цим проблематика ШІ та авторського права не вичерпується. Крім неправдивої інформації (в OpenAI її називають «галюцинаціями» моделі), ШІ може згенерувати текст на основі джерел, захищених авторським правом. Тоді юзер, що використає такий текст, не усвідомлюючи цього, порушить авторські права третіх осіб. Але це тема для окремого матеріалу.

Сполучені Штати Америки

ШІ відмовили в авторських правах

The Art Newspaper пише, що останніми роками до Бюро авторського права США надходять заявки, щоб зареєструвати авторські права на найнесподіваніші об’єкти. Серед них — корч, що набув своєї форми завдяки океану, фотографія, зроблена мавпою, чи фреска, намальована слоном. В усіх подібних випадках заявникам відмовляють. Бюро наголошує, що авторство має належати винятково людині.

Подібною логікою інституція керувалася, відмовляючи в реєстрації авторських прав на комікс Zarya of the Dawn художниці й консультантці з ШІ Кріс Каштановій. Річ у тому, що Каштанова створила ілюстрації до коміксу за допомогою артгенератора Midjourney. Бюро вирішило надати авторські права на комікс у цілому, але не на зображення. Прикметно, що спочатку в Бюро все ж погодилися надати права, але згодом відкликали рішення. Представники інституції розцінили будь-які редагування зображень Каштановою «надто незначними та непомітними, щоб забезпечити необхідну креативність для захисту авторських прав».

Нові інструкції від Бюро авторського права США

Передчуваючи появу багатьох подібних спроб, Бюро оприлюднило в березні 2023 року додаткові «Інструкції з реєстрації авторських прав: твори, що містять матеріал, згенерований за допомогою ШІ».

На думку Бюро, авторське право може захищати лише матеріали, які є продуктом людської творчості: «Найголовніше, що термін “автор”, який використовується як у Конституції, так і в “Законі про авторське право”, виключає не-людей (excludes non-humans)». Тому для творів зі згенерованим ШІ матеріалом Бюро розглядатиме, чи внесок ШІ є результатом простого «механічного відтворення», чи ж за ними стоїть оригінальна авторська концепція. У Бюро зазначають, що рішення щодо доцільності надання авторських прав ухвалюватимуть індивідуально.

У документі зазначається, що Бюро не реєструватиме роботи за участю ШІ, якщо їм явно бракує авторства людини. Наприклад, якщо користувач дав запит ШІ згенерувати вірш про авторське право в стилі Вільяма Шекспіра, то саме технологія визначить римування, слова в кожному з рядків і структуру поезії. На думку Бюро, такий матеріал не є продуктом авторства людини та не може бути захищений авторським правом.

Однак у Бюро допускають, що можуть зареєструвати авторське право на роботи, де згенеровані ШІ матеріали поєднуються з яскраво вираженим авторством людини. Наприклад, якщо людина «достатньо творчо» дібрала та впорядкувала такі матеріали.

Також митець може змінити матеріал, створений ШІ, настільки сильно, що твір почне відповідати стандартам захисту авторських прав. Щоправда, захищатимуться тільки «авторські аспекти твору», відокремлені від «сировини» ШІ-матеріалу.

У Бюро наголошують: найголовніше — це те, наскільки людина мала творчий контроль над фінальним продуктом.

У нову реальність — через судові позови

Як пише видання Built In, через систему загального права Сполучених Штатів законодавчі прецеденти там часто створюються в судах. Тому на питання, чи можуть ШІ-моделі тренуватися на даних, захищених авторськими правами, у США відповідають судовими позовами. Коротко оглянемо найгучніші з них.

Getty Images проти Stability AI. Getty Images подала позов проти Stability AI — компанії, що створила артгенератор із відкритим кодом Stable Diffusion.

Фотоагентство, що володіє одним із найбільших банків світлин, звинувачує Stability AI в «нахабному порушенні інтелектуальної власності Getty Images у приголомшливих масштабах». У Getty Images стверджують, що Stability AI скопіювали понад 12 млн їхніх зображень без дозволу та компенсації в інтересах власного бізнесу.

Художники проти артгенераторів. Художниці Сара Андерсен, Келлі МакКернан і Карла Ортіс подали колективний позов проти трьох артгенераторів — Stable Diffusion від Stability AI, DreamUp від DeviantArt і Midjourney від Midjourney Inc.

Позов підготували «письменник, дизайнер, програміст і юрист» Метью Баттерік та кілька юридичних фірм. Баттерік стверджує, що позивачки представляють «тисячі, можливо, мільйони колег-митців, які постраждали від генеративного ШІ». А все тому, що компанії-відповідачі порушують права художників, навчаючи ШІ на зображеннях, зібраних без згоди авторів. Баттерік вважає справу «ще одним кроком до того, щоб зробити ШІ справедливим і етичним для всіх».

Програміст проти GitHub Copilot. Позаминулого року GitHub (Microsoft) та OpenAI випустили ШІ-інструмент Copilot. Його мета — допомагати програмістам із написанням коду.

Як і інші генеративні моделі, Copilot тренувався на мільярдах рядків чужого коду. The New York Times пише, що це не сподобалося вже знайомому нам Метью Баттеріку. Він з командою юристів подав позов проти Microsoft, GitHub та OpenAI.

Баттерік прирівнює процес навчання Copilot до піратства. На його думку, Microsoft порушили права мільйонів програмістів, які витратили роки на написання оригінального коду.

«Амбіції Microsoft і OpenAI виходять далеко за межі GitHub і Copilot. Вони хочуть навчатися на будь-яких даних будь-де, безплатно, без згоди, завжди», — розповідає Баттерік.

Прикметно, що СЕО GitHub Нат Фрідман, як і багато хто, вважає, що тренування Copilot підпадає під доктрину сумлінного використання (fair use). Згідно з нею, використання творів із метою критики, коментування, висвітлення новин, навчання (включно зі створенням копій для використання в класах), викладання або наукових досліджень не є порушенням авторських прав. Наприклад, саме fair use уможливлює існування багатьох відеороликів на YouTube.

Як пишуть HBR та Built In, результат вищезгаданих позовів залежатиме від тлумачення доктрини fair use, яке поки що перебуває «в підвішеному стані».

---

Підпишіться на нашу імейл-розсилку, щоб двічі на тиждень отримувати листи з найважливішим із медіасвіту: новинами, історіями, можливостями та прикладними порадами.

---

Європейський шлях до регулювання ШІ

AI Act

Певно, найвідомішою нині спробою ШІ-регулювання є «Регламент про штучний інтелект» (Artificial Intelligence Act або AI Act), запропонований 2021 року Єврокомісією. Серед його головних цілей:

• гарантування того, що ШІ-системи на ринку ЄС безпечні та відповідають чинному законодавству;
• забезпечення правової визначеності для сприяння інвестиціям та інноваціям у ШІ;
• сприяння розвитку єдиного ринку для законних, безпечних і надійних програм ШІ тощо.

Згідно із регламентом, застосування штучного інтелекту ранжується на чотири рівні ризику для здоров’я і безпеки людини: неприйнятний ризик, високий ризик, низький або мінімальний ризик.

ШІ-системи з низьким і мінімальним ризиком дозволено використовувати за умови дотримання обмежених вимог. До таких систем належать, наприклад, відеоігри чи спам-фільтри. Водночас системи з неприйнятним ризиком на кшталт соціального рейтингу чи біометричної ідентифікації в реальному часі в громадських місцях за невеликим винятком заборонені.

У травні 2023-го Європа стала ближчою до ШІ-регулювання: два комітети Європарламенту проголосували за поправки до регламенту та ухвалили проєкт переговорного мандату. Згідно з поправками, генеративні ШІ-моделі мають відповідати додатковим вимогам щодо прозорості. Наприклад, розкривати інформацію про те, що контент створений за допомогою ШІ, а не людини. Також від творців ШІ-моделей вимагатимуть «оприлюднювати достатньо докладне резюме використання навчальних даних, що захищені законом про авторське право».

Експерти зазначають, що подібна теза проблематична одразу з кількох причин. По-перше, в ЄС немає реєстру авторських прав, на відміну від США, та й закони про авторські права держав-членів можуть відрізнятися. Тому захищеність авторським правом може бути питанням юридичного аналізу чи судового розгляду. По-друге, не до кінця зрозуміло, що таке «достатньо докладне резюме використання навчальних даних». По-третє, зобов’язання розкривати інформацію має бути збалансоване з прагненням творців ШІ зберегти комерційну таємницю.

14 червня у Європарламенті схвалили переговорну позицію щодо регламенту перед переговорами про остаточну форму закону з країнами-членами ЄС. 

Ставлення до «творчості» ШІ в ЄС та Великій Британії

2020 року Єврокомісія опублікувала звіт «Тенденції та розвиток штучного інтелекту — виклики системі прав інтелектуальної власності», де пропонується певний «чотириетапний тест». Він покликаний визначити, коли ШІ-матеріали, зроблені за участі людини, можуть класифікуватися як «твори» (work) і захищатися авторським правом відповідно до законодавства ЄС.

Тест пропонує низку взаємопов’язаних критеріїв. Отже, щоб ШІ-матеріал кваліфікувався як «твір», він має:

1) бути в літературній, науковій чи художній сфері;

2) бути результатом інтелектуальних зусиль людини;

3) бути результатом творчого вибору, який «виражений»  у цьому матеріалі.

Роботи, повністю згенеровані ШІ, навряд чи можна кваліфікувати як «твір». Тому їх не захищатиме чинне законодавство ЄС про авторське право.

IT-юристка Legal IT Group Третяк Тетяна також зауважує, що в ЄС аргументом на користь використання творів третіх осіб для навчання ШІ можуть бути положення чинної Директиви Європейського парламенту та ради про авторське право та суміжні права на Єдиному цифровому ринку. Так, згідно зі статтею 4 директиви, допускається відтворення та вилучення правомірно доступних творів та інших об’єктів для глибинного аналізу текстів і даних. Утім, це положення не варто розцінювати як зелене світло на безконтрольне використання творів третіх осіб, адже суди можуть тлумачити його інакше, а незабаром регламент може накласти низку додаткових зобовʼязань.

Цікаво, що Велика Британія — одна з небагатьох країн, де авторським правом можуть захищатися твори, зроблені винятково за допомогою комп’ютера. Так, відповідно до The Copyright, Designs and Patents Act від 1988 року, визначення «згенерований комп’ютером» щодо твору означає те, що він був зроблений комп’ютером за відсутності автора-людини. Отже, авторське право може захищати твір, повністю створений ШІ. Таким творам це право надається на 50 років, тоді як створеним людьми — на 70.

Як в Україні регулюють питання авторських прав та ШІ

На початку 2023 року набув чинності закон України «Про авторське право та суміжні права». Законодавство щодо охорони авторських прав зазнало суттєвих змін. Ми попросили розповісти про ті з них, що стосуються ШІ, Зоряну Матюшенко — ІТ-юристку Legal IT Group.

За її словами, важливою у цьому контексті є стаття 33, що вводить поняття «неоригінальних об’єктів».

Зоряна Матюшенко зазначає, що неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, — це об’єкт, який:

• відрізняється від наявних подібних об’єктів;
• утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми та без безпосередньої участі фізичної особи. 

Юристка зауважує, що неоригінальними об’єктами не вважаються твори, які фізична особа створила з використанням комп’ютерних технологій, наприклад, презентація в PowerPoint. Головний акцент на тому, що неоригінальні об’єкти створює не людина, а комп’ютерна програма.

Особисті немайнові права не виникають на неоригінальні об’єкти, оскільки немайнові права може мати лише фізична особа.

Що таке sui generis та як воно стосується ШІ

Також ми розпитали Зоряну Матюшенко про поняття sui generis, яке часто фігурує в законі про авторські права.

«Право особливого роду (sui generis), яке виникає на неоригінальні об’єкти, — новація законодавства. Вона визначає, власне, унікальність правової конструкції, неподібність цього права до звичайного права автора на свої твори», — пояснює юристка.

Суб’єктами права sui generis можуть бути:

• особи, яким належать майнові права або які мають ліцензійні повноваження на комп’ютерну програму, тобто автори такої комп’ютерної програми, їхні спадкоємці тощо;
• правомірні користувачі комп’ютерної програми.

Зоряна Матюшенко підкреслює, що закон не дає чіткої відповіді, за яких обставин права sui generis належать автору комп’ютерної програми, а за яких — її користувачу.

«Раціональною є логіка, за якої вирішальним чинником є рівень участі людини у процесі створення об’єктів, згенерованих ШІ. Якщо користувач докладно прописував запити, надавав власні об’єкти авторського права, результатом використання яких є створений ШІ “твір”, то такий користувач може вважатися суб’єктом права sui generis на цей “твір”. Звісно, за умови дотримання ним авторських прав третіх осіб, чиї об’єкти він використовував під час взаємодії з ШІ», — пояснює вона.

Юристка розповідає, що умови належності права sui generis на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерними програмами, можуть визначатися договором (публічною офертою чи умовами користування власника продукту).

«Оскільки закон чітко не дає відповіді щодо субʼєкта права sui generis на результати роботи ШІ, такі документи можуть бути основою правового регулювання конкретної ситуації», — зазначає вона.

Моментом виникнення права sui generis є момент генерування неоригінального об’єкта. Строк чинності цього права становить 25 років.

Тепер розглянемо, що закон пропонує в питанні використання контенту, захищеного авторським правом, для тренування моделей. Зоряна Матюшенко зазначає, що він містить положення щодо добросовісного використання творів, аналогічні до fair use. Закон передбачає вичерпний список випадків, коли допускається вільне використання творів без дозволу суб’єктів авторського права.

«Наразі навчання ШІ прямо не належить до переліку вільного використання творів інших авторів. Тому потрібно індивідуально розглядати кожен кейс на предмет того, чи підпадатиме навчання моделей ШІ під дозволені випадки вільного використання», — підсумовує юристка.

Рекомендації журналістам від медіаексперта

Обсяг їхніх майнових прав визначається статтею 12 вже відомого нам закону. Відповідно до неї, суб’єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом, а також дозволяти чи забороняти його використання іншим.

«Отже, користувачі можуть набувати право власності на використання контенту чи фото, згенерованого ШІ, якщо дотримаються умовв користування програмою. Тому варто перевіряти ці умови. Якщо для користувача немає застережень, то він сам вирішує маркувати, що це ШІ чи ні», — пояснює Євген Воробйов.

Також нас цікавило, чи буде ШІ співавтором тексту, якщо журналіст використовував його на певному етапі роботи — під час дослідження, розшифровки чи аналізу даних.

Медіаексперт підкреслює: ШІ не може бути співавтором, адже авторські права виникають у людей.

«Твори, зроблені фізичними особами з використанням комп’ютерних технологій, не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп’ютерною програмою. Тобто теоретично журналіст набуде авторських прав, якщо створить публікацію, для роботи над якою в якихось проміжках використовувався ШІ», — розповідає він.

Останнім питанням було те, чи можливо якось захистити свій контент від несанкціонованого використання для тренування моделей.

«Тоді треба точково звертатися до порушників з метою інформування про порушення авторських прав і вимагати припинення. Використовувати інструменти, передбачені авторським законодавством тієї держави, де зареєстрований порушник», — пояснює медіаексперт.

У травні відбулася онлайн-зустріч від «Платформи прав людини» на тему реформи авторського права та її впливу на українські медіа. У своїй презентації Євген Воробйов зазначав:

«Згідно з другою частиною статті 302 Цивільного кодексу України, якщо журналіст поширює тексти, які генерує ШІ, і там згадується певна особа, то на журналіста, як на поширювача, однаково накладається обов’язок перевірити правдивість інформації про особу».

Також медіаекперт зазначає, що відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Пункт 12 згаданої постанови говорить, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник сайту, особи яких позивач має встановити та зазначити в позовній заяві.

Отже, можна сказати, що у разі поширення неправдивої інформації про особу, навіть якщо цю інформацію згенерував ШІ, відповідальним за неї буде саме журналіст.