«Клуб людей із глуздом». Як коломийське медіа «ГЛУЗD» створило й розвиває свій читацький клуб

«Клуб людей із глуздом». Як медіа «ГЛУЗD» створило й розвиває свій читацький клуб

П’ятниця, 16 Лютого, 2024

Кейси й рішення, Продукт

Дар'я Свистуха

Медіаресурс «ГЛУЗD» із Івано-Франківщини 2023 року організував свій читацький клуб. Проєкт, що виник з ідеї спільного заняття для команди, нині об’єднує 89 людей у Коломиї та 87 — в Івано-Франківську. Учасники обирають книгу шляхом голосування й наприкінці місяця зустрічаються для обговорення вражень після прочитаного. 

Яку літературу обирають та як комунікують у «Клубі людей із глуздом», нам розповіли співзасновниця й головна редакторка медіа «ГЛУЗD» Оленка Гелетюк і журналістка Ірина Блаженко.

Ідея створення читацького клубу

Читацький клуб вирішили створити спочатку для команди. Усі в редакції люблять книги, а журналістка Ірина Блаженко ще й веде свою авторську колонку «BOOKлет для читанутих». 

«Колонка з’явилася наприкінці 2021 року, коли мені запропонували час від часу дописувати про те, що я читаю, ділитися враженнями та рекомендаціями. Я не можу сказати, що була якась загальна умова вибору тієї чи іншої книжки для відгуку, але зараз проглядаючи цю колонку, я розумію, що вона дає нам змогу знайомитися з контекстами різних періодів. Наприклад, “За Перекопом є земля” — це книга з дуже важливим контекстом, що наче латка покриває брак знань про караїмів — корінне населення Криму. Нині як колонки я публікую відгуки на книги, які ми читаємо в клубі», — розповідає журналістка Ірина Блаженко.

Ідея читацького клубу виникла як своєрідний тимбілдинг і перезавантаження поза роботою. 

«Ми вибралися в гори святкувати одночасно п’яту річницю створення «ГЛУЗDу» та День журналіста. У “Хаті-Майстерні” влаштували перше обговорення. Нас було четверо: троє журналістів, одна з них Іра-модераторка, і я — редакторка. Тобто ми разом вибралися й обговорили там першу книжку «Хто ти такий?» Артема Чеха, за яку проголосували в чаті разом», — говорить головна редакторка медіа «ГЛУЗDу» Оленка Гелетюк.

За словами головної редакторки, формат обговорення вийшов дуже атмосферним. Тож вирішили раз на місяць вибиратися в «Хату-Майстерню» та влаштовувати читацькі обговорення.

Пізніше медійниця на своїй Facebook-сторінці запитала в читачів, чи є у Коломиї читацький клуб, до якого можна було би долучитися, але його в місті не виявилося.

«І в коментарях я зустріла тільки відповіді на кшталт: “Здається, немає, але я би долучився, якщо що, то пишіть”. Наш принцип роботи — коли немає, то створюємо. Тож ми вирішили створити читацький клуб», — каже Гелетюк.

Як зібрали авдиторію та які правила клубу?

Улітку 2023 року редакція анонсувала читацькі зустрічі в соцмережах «ГЛУЗDу». У спеціально запущеному чаті створили першу добірку для голосування.

Для учасників клубу «прописали» деякі правила, зокрема, читають тільки українських авторів. «Це персонально для мене дуже важливо. Адже я заклала місію закохати людей в українську літературу, позбавити сили тезу про те, що вона не цікава, законектити наново читачів із книгами», — ділиться Ірина Блаженко. 

«Ми не читаємо взагалі російських авторів чи російською мовою. Наступну книжку вибираємо в перших числах місяця. Добірку для голосування переважно складає Іра, але читачі також можуть її доповнювати своїми рекомендаціями чи побажаннями», — додає Оленка Гелетюк. Учасники чату протягом доби вивчають покликання на книжки й анотації до них і голосують.

Перша зустріч клубу. Фото надане редакцією «ГЛУЗDу».

Який формат зустрічей?

Традиційно десь 28 числа щомісяця збираються у Коломиї й 30 чи 31 — в Івано-Франківську або навпаки. Місце — незмінне. 

«У Коломиї ми зустрічаємося в кав’ярні “Кабінет” або “Букініст”, де наша читачка є співвласницею Цільова аудиторія цих кав’ярень — це теж люди, які читають», — розповідає Гелетюк.

Через кілька місяців після заснування клубу в Коломиї редакція запропонувала створити читацький клуб представникам книгарні Vivat в Івано-Франківську. Так виник «Клуб людей із глуздом». 

«Чому така назва? Тому що ми вважаємо, що люди, які читають, — це мислячі люди, люди з глуздом, які створюють нові сенси. За спостереженнями, до нас на обговорення приходять переважно лідери громадської думки. Це люди, які є менеджерами якихось проєктів, режисери, актори, бізнесмени. І насправді це дуже приємно», — каже Оленка. 

Друга причина, чому «Люди з глуздом» — це ті люди, які створюють порядок денний в країні, в регіоні, у своїх містах. Це краплинки, які формують океан громадянського суспільства.

Модераторкою клубу виступає Ірина Блаженко. 

«Я роблю заготовки й план обговорення, хоча рідко вдається його дотримуватися. Але я помічаю, що зазвичай дуже добре давати людям можливість просто говорити та слухати їхні тези. У цій вільній і невимушеній розмові виходить завжди дуже змістовне обговорення, й у нас немає ступору», — говорить про зустрічі клубу Ірина. 

Читацький клуб. Фото надане редакцією «ГЛУЗDу

Оленка Гелетюк також підтверджує, що Ірина як модераторка ставить початкові питання, але дуже часто обговорення набирають неочікуваних обертів. Розмова завжди починається з того, що кожен ділиться враженнями про книгу. 

«І дуже часто це задає свій темп, тому що людина може сказати щось таке цікаве, що розвине думку в когось іншого. Люди відповідають на питання, поки діляться своїми враженнями. Тобто це як живий організм. Він не рухається за якимось графіком, сценарієм, інструкцією», — додає Гелетюк. 

Які книги читають? 

Інколи перечитують твори зі шкільної програми — «Невеличку драму» й «Місто» Валеріана Підмогильного, «Сад Гетьманський» Івана Багряного — й оцінюють їх із іншим рівнем знань, досвіду та свідомості.

«Те, що писав Багряний, актуально тепер у контексті нашої війни.

 І дуже багато таких речей паралелей, глибоких і важливих, які підіймаються на поверхню під час прочитання й обговорення», — розповідає Оленка Гелетюк. 

Також до списку додають твори сучасних українських письменників — «Інтернат» Сергія Жадана, «Дім для Дома» Вікторії Амеліної, «Радіо Ніч» Юрія Андруховича, «За перекопом є земля» Анастасії Левкової. 

Ми читаємо тексти, які змушують думати, які про цінність.

Зустріч клубу. Фото надане редакцією «ГЛУЗDу

За словами Ірини Блаженко, у лютому клуб у Коломиї читає вже восьму книгу, але зустрічей та обговорень було більше. Наприклад, «Дім для Дома» Вікторії Амеліної та «Танго смерті» Юрія Винничука двічі обговорювали на офлайн-зустрічах й онлайн.  

«Найкраще обговорювався “Інтернат” у Коломиї, дуже круто обговорювався “Радіо ніч”, “Непрості”. У Коломиї це просто був фурор. Я думала, що нас уже виженуть з кав’ярні. Так ми голосно обговорювали, так нас було багато, і дівчата вже хотіли закриватися, а ми ніяк не могли завершити й навіть під кав’ярнею стояли й ще це обговорювали», — згадує Гелетюк.

Івано-франківський клуб у лютому вибирав книгу з добірки письменників родом з Івано-Франківщини, а на березень запланована феміністична література.

«Мені складно сказати, які книги набирають найбільше обговорень, але є відгук на всі книги, які ми читаємо. Й це дуже тішить. Хоча можу виокремити обговорення “Непростих” Тараса Прохаська. Загалом це досить специфічний твір, який потребує дуже вдумливого й глибокого занурення. І там було про що поговорити. Ми в лютому будемо читати його в івано-франківському клубі і я маю надію, що вона матиме такий відгук, як і від коломийських читачів», — додає Ірина. 

Як ідея читацького клубу вплинула на розвиток самого медіа?

За словами головної редакторки, на зустрічі коломийського клубу майже завжди приходять одні й ті ж люди, яким цікаво, хто що думає про книжку місяця. 

«Це дуже круто показує, що читати літературу — це одне, і це цікаво, і це однозначно розширює світогляд. Але коли ти це обговорюєш з людьми, які мають різний досвід, різні погляди, зокрема, літературні, філософські, то ти цю книжку досліджуєш для себе значно глибше. Тобто ці клуби створюють якийсь такий зв’язок. І це дуже крута річ, яку неможливо описати словами. І мені найбільше подобається це в клубі», — ділиться Оленка Гелетюк.

Медійники розповідають, що після запуску клубу авдиторія стала лояльнішою та почала активніше взаємодіяти з «ГЛУЗDом». Наприклад, збільшилася активність у соцмережах — активні члени клубу частіше поширюють там тексти видання. Серед відвідувачів читацьких зібрань є постійні читачі, й це підсилює бренд.

«І зараз вони таки бачать нас офлайн, це радісно і для них, ​​і для нас. Плюс ми завжди можемо їх запитати про фідбек щодо “ГЛУЗDу”. Це впливає на розвиток видання», — говорить Оленка Гелетюк. 

Що буде далі

«Книжкові клуби — це одне з найкращого, що з нами сталося 2023 року. Те, що ми могли зібратися, поспілкуватися, обмінятися думками в такій дуже теплій, камерній атмосфері. У нас не було жодних конфліктів чи непорозумінь, тож дуже приємно зустрічатися з цими людьми й бути причетним до цього клубу», — додає Гелетюк.

У планах команди — запровадити онлайн-формат, щоб до обговорень могли долучитися люди, які перебувають за кордоном. Але і офлайн-зустрічі не мають втрачати свою цінність. 

«Часто так складається, що люди, які дуже хочуть обговорити, не встигають на офлайн-обговорення. І ми так уже один раз зробили повторне обговорення офлайн, а один раз зробили додаткове обговорення онлайн, щоб люди могли долучитися. Ми будемо досліджувати й опитувати аудиторію, скільки людей за кордоном взагалі зараз є і скільки з них готові ходити на онлайн-зустрічі», — каже Оленка Гелетюк.

Вона зазначає: в українській літературі стільки цікавих книг, що не вистачить життя це все перечитати, тому планів у членів клубу багато. 

Одна з читачок створила чат, в якому люди можуть обмінюватися книжками. Тому редакція планує заохочувати цю ініціативу. 

Поради для медіа, які планують створити свій читацький клуб

Медійниці радять почати з простого — запитати в соцмережах, чи є в авдиторії медіа запит на читацький клуб. І якщо буде відгук, то можна зв’язатися з людьми, які готові долучитися. Створити окремий чат і розпочати спілкування на книжкову тематику, вибір книг, призначити дати й місця зустрічі для обговорення. 

«Однозначно це позитивно вплине на медіа, тому що люди, які його творять, побачать очі людей, які вже читають це медіа або почнуть читати. Медійники будуть упевненішими в тому, що вони роблять, матимуть можливість поспілкуватися зі своїми читачами, поставити їм запитання, можливо, залучити до генерування ідей», — розповідає Оленка Гелетюк.

Ірина Блаженко погоджується, що це чудова можливість побачити свого читача й навіть залучити нову авдиторію.

«Це загалом гарна репутаційна штука для медіа — мати свій читацький клуб. Я б радила будувати клуб навколо якоїсь цілі. Наприклад, у нас це популяризація української літератури й письменників, популяризація недооцінених авторів, чиї роботи не мали великого розголосу. Я би порадила робити тематичні читання. Хорошим правилом було долучити учасників клубу долучатися до вибору книги», — додає журналістка.

Раніше ми публікували кейс, як іспанська газета El País гуртує спільноту через читацький клуб

журналісти | книги | книжковий клуб | література