Дезінформація — один із найважчих викликів для сучасних журналістів, особливо в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій. Фейки й пропаганду навчилися маскувати за призмою правди, а перевірені джерела копіюють для поширення брехні. Медійникам доводиться пильнувати за штучним інтелектом, чиї алгоритми щодня покращуються  та створюють викривлене уявлення про дійсність. 

Щоб не вводити аудиторію в оману й не потрапити на гачок дезінформації, читайте конспект із серії воркшопів для українських медіа, які Google News Initiative проводять спільно з Львівським медіафорумом за підтримки International Media Support (IMS). На ньому директорка з комунікацій «Вокс Україна» (в минулому — аналітикиня й розслідувачка)  Анастасія Іванцова розповіла, як не вестися на пропаганду й випадково не стати джерелом дезінформації для аудиторії, як легко обробляти дані й просто подавати їх читачам. Про корисні інструменти Google для журналістів можна дізнатися в посібнику, який Львівський медіафорум створив торік. 

Як розпізнати некоректні джерела інформації? 

Сатиричні видання часто публікують неправдиві факти, які інші медіа можуть підхоплювати й видавати за правду. Варто звертати увагу на позначки, тож якщо це сатиричний жанр, — не довіряти такій інформації. 

Краще не використовувати як джерела російські сайти. Медіа країни-агресорки поширюють переважно неправдиві новини або викривлені факти. Схожа ситуація із сербським інформаційним полем, де часто поширюють проросійські наративи. 

Поширеним методом дезінформації є маніпуляції з URL. Для цього роблять сайт, за дизайном подібний до коректного джерела, але розміщують його на неправильній адресі. Часто їх видає відмінність у шрифтах або логотипі. Знайти час і місце реєстрації URL-адреси можна за допомогою сайту Who.is. Іноді там можна знайти документи й справжнє ім’я людини чи назву компанії, яка це зробила. 

Ще один корисний інструмент для перевірки джерел — The Wayback Machine. Це інтернет-архів, де зберігають сайти або вебсторінки, які колись діяли й зараз неактивні. За допомогою ресурсу можна відстежувати зміни на будь-якому сервісі за URL-адресою, наприклад, історію редагування, дату створення чи видалені сторінки. 

Сервіси фактчекінгу 

• Google Fact Check Explorer — безплатний інструмент для перевірки фактів. Дає змогу знаходити правдиву інформацію з надійних сайтів. Це окрема сторінка, яка веде пошук тільки через верифіковані Google фактчек-проєкти. Система перевірить інших журналістів і покаже, наскільки певне твердження було правдивим. 

• European Union vs disinformation — це портал, на якому збирають кейси дезінформації та її аналіз. Тут переважно публікують фейки, що розповсюджує Росія. 

• У мережі почали створювати підробні фактчекінгові сайти. Перевірити правдивість такого джерела можна за допомогою ​​IFCN (International Fact-Checking Network) — міжнародної мережі надійних фактчекінгових проєктів, які щороку проходять верифікацію й аудит. У світі є тільки 110 таких ресурсів. Сервіс корисний для пошуку перевірених фактів із закордонних джерел. 

• Знайти сайт чи застосунок для фактчекінгу можна в таблиці інструментів від Bellingcat. У ній зібрані безплатні ресурси для верифікації зображень і відео, аналізу мап, авіаквитків тощо. 

Перевірка зображень 

Щоби створити фейк, часто використовують старі або не пов’язані з контекстом публікації зображення.

Щоб перевірити фотографії, використовуйте сайти й спеціальні застосунки: 

• Зворотний пошук зображень у Google Images для перевірки дати завантаження фото й ресурсу, де вперше його опублікували. Потрібно лише завантажити картинку або додати покликання на неї. Google може шукати всі варіанти редагування зображення.

• Forensically та InVid Forensic Analysis — ресурси для пошуку клонованих і некоректних елементів на фотографіях. Наприклад, якщо на картинці однакові хмари — найімовірніше її редагували. На панелі інструментів розміщені фільтри, за допомогою яких можна легко робити перевірку. 

AI generated images — фотографії, згенеровані штучним інтелектом. З часом такі зображення стають усе якіснішими, тому дедалі важче виявити підробку. Іванцова дала поради для перевірки дезінформації з таких світлин. 

• Зверніть увагу на фон позаду людини в кадрі. Коли AI генерує фотографію, то намагається зробити її з частин інших зображень. На штучно створених фото можна побачити дивний і нечитабельний текст. Такі картинки мають шуми, навіть на обличчях. 

• Придивіться до частин тіла й волосся, наприклад, локонів, які зʼявляються нізвідки. Штучний інтелект не розуміє, навіщо людині зуби, тому на фото вони можуть бути неприродно розміщені, домальовані чи в неправильній кількості. 

• Шукайте на зображеннях видиму асиметрію. Якщо жінка має різні сережки, які «ростуть» із голови, різні очі — мають виникати сумніви у правдивості фото. Руки людей на згенерованих ШІ картинках мають неправильну форму. Також можуть з’являтися «зайві» пальці або викривлення. 

Ми публікували більше порад про те, як розпізнати зображення, згенеровані ШІ.

Як верифікувати відео?

Перевіряти відео можна так само як і зображення. Для цього зробіть скриншот і завантажте файл у Reverse image search. Використовуйте спеціальні інструменти. 

• RevEye Chrome extension — розширення, яке можна встановити у браузері. Натиском лівої кнопки миші виконайте зворотний пошук по фото в будь-якому пошуковику, а не тільки в Google. Якщо розслідування про злочини російських військових, то у «Яндексі» цей інструмент може навіть розпізнати обличчя й видати справжню сторінку певної людини. Аби скористатися ним, варто лише встановити VPN. 

• InVid WeVerify — сервіс для верифікації відео та GIF-зображення: де й коли зʼявився файл і чи змінювали його, а також побачити його метадані. Сайт дає змогу розкласти відео на кадри для зручного зворотного пошуку. Так вдасться виявити, чи не склеїли його з різних джерел.

• Deepware — сканер-розширення для браузера та застосунок для смартфона. На сайті доступні кілька методів, щоб виявити, чи підробили, відредагували чи штучно синтезували зображення або відео. Використовує кілька фільтрів для перевірки дезінформації.

Верифікація через мапи

• Щоб визначити точну локацію, зображену на фото або відео, користуйтеся картами й режимом Google Street View. По-перше, Іванцова радить звернути увагу на загальний вигляд вулиць — скільки смуг на дорозі, яка розмітка, повороти, вигини. По-друге, дивіться на статуї, монументи, обеліски й те, що виділяється із ландшафту цього місця. 

• Знайдіть на зображенні дивні вікна, елементи архітектури чи дахи, помітні з різних ракурсів. На фото можуть бути вказівники з точними назвами, відстанями або напрямком руху. Придивіться до номерних знаків авто на відео. Це допоможе визначити країну або конкретний регіон.  

• Використовуйте Google Earth Studio для створення анімації, що імітує аерозйомку. Інструмент безплатний і надає доступ до супутникових знімків Google. Для реєстрації заповніть анкету та подайте заявку. Її розглядатимуть упродовж 24 годин, однак доступ надають не всім. 

• Крім стандартних мап, які пропонує Google Maps, можна створювати власні. Для цього скористайтеся Google my Maps та кастомізуйте мапу для публікування або внутрішнього користування в редакції. 

Цифри, джерела та «Вікіпедія»

Для верифікації тексту виконайте простий алгоритм: 

• перевірте числа в тексті та звʼязок між ними; 
• зверніть увагу, у якому контексті автор їх подає і які висновки робить.

Знайти дані можна на офіційних сайтах. Наприклад, якщо потрібно дізнатися точну кількість банкоматів або де найкращі ставки за кредитами, відкрийте огляд банківського сектору від Нацбанку. 

Джерелами збору даних можуть бути Світовий банк, Світовий економічний форум, ООН, ЮНІСЕФ, Управління ООН з координації гуманітарних справ/продовольчих програм, Міжнародний валютний фонд, сайти міністерств, державних агенцій, Державна служба статистики, ВІ державних компаній тощо. Однак звертайте увагу, за якою методологією збирали ці дані. Наприклад, у ВООЗ наразі некоректна статистика медзакладів, зруйнованих або пошкоджених унаслідок війни в Україні, адже за їхнім регламентом експерти мають засвідчити ці дані на місці. 

Не використовуйте як джерело інформації «Вікіпедію». Редагувати інформацію на ресурсі може будь-яка людина, яка має свій акаунт і вміє коректно підставляти покликання. «Вікіпедія» може бути корисною як список літератури. Для цього знайдіть покликання, використані у тексті, щоб перейти на першоджерело.