Канада, Австралія та Нова Зеландія впевнено йдуть до монетизації новин, які використовуються у стрічках соцмереж, у США хочуть посилити нагляд за Big Tech, а ЄС погрожує Ілону Маску. Розповідаємо про важливі новини у медіазаконодавстві, які відбулися цього року та які можна очікувати 2023-го. 

Справа Google у Верховному суді США 

У США активно ведуться розмови про регулювання техногігантів. Федеральний закон про регулювання в інтернеті захищає такі платформи, як YouTube, Facebook і Yelp, від позовів за шкідливий контент, розміщений третіми особами на їхніх сайтах. Зокрема ідеться про Розділ 230.

У листопаді Верховний суд США погодився розглянути позов проти Google — апеляцію у справі «Гонсалес проти Google» сім’ї Нохемі Гонсалеса, який загинув під час терористичної атаки «Ісламської держави» в Парижі 2015 року. Позивачі стверджують, що Розділ 230 не повинен захищати платформи, які відсилають людей на шкідливий контент. Зокрема, YouTube нібито допомагав ІДІЛ, рекомендуючи користувачам відео із терористами.

Паралельно в судах оскаржуються закони штатів Техас і Флорида, спрямовані проти онлайн-цензури з боку платформ Big Tech. Вони теж незабаром можуть потрапити на розгляд Верховного суду.

Якщо би суд ухвалив рішення на користь позивачів на порівняно вузьких підставах, це не надто сильно змінило би розділ 230. Утім, якщо вища судова гілка стала б на бік родини Гонсалес, справа могли змінити бізнес-моделі великих технокомпаній. Це дозволить притягувати до відповідальності платформи за наслідки їхніх рішень щодо просування певного контенту. Такі зміни призведуть до значного посилення регулювання контенту.

Інтернет-компанії стурбовані тим, що рішення не в їхню користь у будь-якій із цих справ можуть підірвати всю бізнес-модель. Розділом 230 передбачені засоби захисту, згортання яких може перешкодити використанню алгоритмів, які допомагають платформам підтримувати зацікавленість користувачів.

Big Tech стверджують, що закони спрямовані на їхнє жорстке регулювання як звичайних носіїв контенту і порушують право на свободу слова.

Платформи у США винні за теракти?

У справі під назвою «Twitter проти Taamneh», яку відкрили у лютому цьогоріч, суд одноголосно постановив, що розміщення терористичних висловлювань у Twitter не означає, що соцмережа несе юридичну відповідальність за терористичні напади, а позови не можуть подавати на підставі федерального закону про боротьбу з тероризмом. Це одна із двох гучних справ, у яких техногіганти звинувачуються у сприянні тероризму.

В окремому позові проти Google і YouTube американський суд заявив, що не розглядатиме, чи можна застосовувати до таких позовів Розділ 230 Закону про пристойність у сфері комунікацій, який фактично захищає онлайн-платформи від судових позовів, пов’язаних з їхнім контентом.

У справі «Гонсалес проти Google» — другій відомій справі — позивачі стверджували, що YouTube не може звільнятися від відповідальності за Розділом 230 за відео у «Рекомендаціях», тобто за сортування відео та їхній показ користувачам у релевантних результатах. Для великих техноплатформ це означає, що Розділ 230 поки що залишається незмінним. Ідея, що Big Tech не несуть юридичну відповідальність за те, що люди висловлюють та публікують на їхніх сайтах, залишається недоторканою.

«Не все так однозначно»

Справа дійсно має суперечливі питання. З одного боку, соцмережі не можуть відповідати в суді за контент, оскільки вони лише доставляють інформацію користувачам і не впливають на неї. З іншого — платформи все ж мають право модерувати контент, розміщений користувачами. 

Метт Шруерс, президент Асоціації комп’ютерної та комунікаційної індустрії, пояснює WSJ, що технологічна індустрія намагається відреагувати на рішення, тому тисне на Конгрес, аби той переписав Розділ 230 на їхню користь.

За словами Рейчел Бовард, колишньої радниці проєкту Internet Accountability Project, окрім внесків у лобіювання, Big Tech також впливають на громадську думку, підтримуючи аналітичні центри та науковців. Їм цілком вдається гальмувати будь-які важливі закони, що можуть мати вплив на їхні бізнес-моделі. У випадку Розділу 230 техногіганти запропонували обмежені зміни, утім законодавці ніяк не можуть дійти згоди, що саме потрібно виправити.

Демократи стверджують, що закон про регулювання в інтернеті дозволяє платформам рекламувати шкідливий контент. Республіканці  вважають, що він призвів до цензури консервативних точок зору в соцмережах.

Порівняно нещодавно розмови про внесення змін до Розділу 230 загострилися на тлі зростання випадків масшутингу в США. У травні підліток через расові упередження вбив десятьох і поранив ще трьох людей у Баффало, стрімив стрілянину на платформі Twitch. У жовтні генпрокурорка штату Нью-Йорк Тіш Джеймс і губернаторка штату Кеті Гокул оприлюднили звіт про роль онлайн-платформ у расово вмотивованій трагедії Баффало. Висновок звіту: «Маргінальні онлайн-платформи, такі як 4chan, радикалізували 18-річного стрільця. Платформи для живої трансляції, як-от Twitch, використовувалися як зброя, щоб оприлюднювати та заохочувати насильницькі напади. Відсутність нагляду, прозорості та підзвітності цих платформ сприяла поширенню ненависті та екстремістських поглядів в інтернеті, що призвело до радикалізації та насильства».

Канада vs Big Tech 

У Канаді палко обговорюється монополізація фінансового впливу техногігантів на місцеві видання. Уряд країни довго вагався, чи треба змушувати такі платформи, як Facebook та Google, укладати комерційні угоди та платити місцевим видавцям новин за появу їхнього контенту в стрічці соцмереж. Ідея була в тому, аби стримувати вплив технологічних компаній на фінансову успішність медіасфери на глобальному рівні.

Big Tech зі свого боку виступає проти таких змін. У жовтні цього року на парламентському Комітеті канадської спадщини Google виступила проти законопроєкту. Представники компанії намагалися довести депутатам, що законодавство не розв’яже проблем, з якими стикаються канадські новинні організації.

Пізніше у Facebook теж заявили, що можуть заблокувати новинний контент на платформі в Канаді через занепокоєння щодо законопроєкту. За словами соцмережі, новини взагалі не надто приваблюють користувачів й не приносять значного доходу компанії.

Деякі з найзапекліших канадських критиків законопроєкту хочуть повністю скасувати закон, утім інші бачать у C-18 можливість навчитися на помилках схожого досвіду в Австралії. Відтоді, як у країні ухвалили відповідне законодавство, новинні організації отримали сотні мільйонів доларів від Google і Meta, починаючи боротьбу проти дисбалансу сил між індустрією новин і Big Tech.

За результатами аналізу PBO — незалежного органу, який забезпечує економічний і фінансовий аналіз для канадських чиновників — газети та онлайн-медіа отримають менше чверті від того фінансування, яке технологічні гіганти мали би сплатити виданням.

Так друковані та цифрові видавці можуть отримати $81,550 млн на рік, тоді як великі мовники на кшталт CBC, Bell, Shaw і Rogers, отримають $247,677 млн. Аналіз PBO сильно підриває твердження уряду про те, що законопроєкт C-18 вдихне життя в місцеві газети.

Закон назагал змусить Google і Facebook виплачувати медіа $329,2 млн на рік. У звіті Офісу парламентського бюджетного офіцера (PBO) йдеться, що ця сума покриє приблизно 30 % редакційних витрат видавців. Усе це відбувається на тлі прогнозів про рецесію у багатьох країнах після економічних потрясінь пандемії COVID-19, російського вторгнення в Україну та проблем із рекламним ринком.

Через зупинення фінансування деяких проєктів із видавничої галузі Meta в Канаді почалось обговорення, як має виглядати справедлива законодавча база, яка вимагала би від цифрових платформ ділитися своїми доходами з новин.

Уряд хоче надати Канадській комісії з радіотелебачення та телекомунікацій (CRTC) повноваження регулювати процес укладання угод, а якщо домовитися добросовісно не виходить — можливість змусити сторони до арбітражу. Канадський уряд сподівається, що останнє стимулюватиме укладати справедливі для всіх угоди та стане другим проєктом закону, який інші країни світу зможуть адаптувати для себе.

Financial Post пише, що ухвалення законопроєкту C-18 спеціально уповільнюють техногіганти та канадські політики з медійниками, які хочуть використати його для фінансування «невеликих і часто сумнівних стартапів». Зокрема, деякі вимагали дозволити мікроредакціям із лише одним журналістом у штаті мати право на розподіл доходів Big Tech. 

C-18 — вже закон

29 червня 2023 року компанія Google заявила, що видалить канадські новини зі своїх платформ у відповідь на прийняття закону  C-18. Також через нього розірвуть наявні угоди з місцевими канадськими видавцями. Критики кажуть, що цей крок може вплинути на медіаграмотність у Канаді, опоненти закону — що він був недосконалим із самого початку.

Канадський уряд ухвалив законопроєкт 22 червня — він має набути чинності протягом наступних шести місяців, тоді ж компанія почне блокування. Покликання на новини видалять із результатів пошукової видачі Google, а також з Google News і Google Discover лише для канадських видавців і читачів.

Також в країні припинить роботу Google News Showcase, яку використовують для ліцензування новин від понад 150 місцевих видавництв. Компанія Meta також заявила, що припинить ділитися новинами у Facebook та Instagram для канадських користувачів через C-18.

Прикінцеві за та проти

Експерт із технологій та кібербезпеки Рітеш Котак заявив телеканалу CTV News, що видалення новин з платформ Google і Meta може призвести до того, що користувачі читатимуть неперевірені історії, а це значно ускладнить «розпізнавання фактів серед вигадок».

Професор факультету журналістики та комунікації Карлтонського університету Дуейн Вінсек назвав крок Google «випаленою землею» та «безрозсудним підходом до регуляторної бази й закону, який розробили в ході демократичного процесу». Google і Meta вже уклали угоди з низкою новинних агентств у Канаді, але Вінсек заявив, що вони «оповиті таємницею» через угоди про нерозголошення. За його словами, попри недосконалість закону, ці угоди нарешті можуть вийти у публічну площину і якось координуватися громадськістю.

Водночас незалежна канадська сенаторка та колишня журналістка Пола Сімонс стверджує, що С-18 «ґрунтується на хибному припущенні, що Google і Facebook якимось чином крадуть новини». На її переконання, компанії швидше вкрали у видань рекламодавців. Тож якщо закон запрацює, канадська екосистема медіа стане повністю залежною від двох американських «бегемотів», які вже контролюють більшу частину того, що люди бачать у мережі.

Реагуючи на заяву Google, канадський міністр у справах спадщини Пабло Родрігес повідомив CBC News, що переговори з компанією тривають, аби досягнути «ясності». Це вдасться зробити, коли уряд розробить відповідні правила. Google заявила, що не впевнена в реальності цього й понад рік наголошує на неправильності такого підходу до підтримки журналістики в Канаді. На думку компанії, уряд не зміг докладно пояснити своє рішення та не надав чітких аргументів за ефективність нововведення.

Так само кажуть і в Meta.Компанія-власниця Facebook також планує одночасно поекспериментувати з блокуванням канадських новинних покликань у Facebook та Instagram для 1–5 % із 24 млн користувачів у Канаді. Про це заявили на початку червня. 

Як зазначається, канадські новинні компанії покладаються на низку інструментів для охоплення своєї аудиторії: власні вебсайти, застосунки для мобільних пристроїв, інші соцмережі. Багато медіа, включно з CBC News, використовують push-сповіщення для мобільних пристроїв та імейл-розсилки. Альтернативою новинам у Facebook, Instagram та Google також можуть бути приватні повідомлення та чат-групи. 

Австралійський досвід (списаний Новою Зеландією)

У Канаді намагаються наслідувати та покращувати модель, до якої раніше звернулась Австралія. 2021 року країна ввела в дію закон, який зобов’язує техногігантів платити місцевим медіа за новинний контент. Тоді в Google погрожували закрити свою австралійську філію, а Facebook видалила увесь сторонній контент з австралійських облікових записів на понад тиждень. Зрештою сторони уклали угоди з австралійськими медіакомпаніями після введення низки поправок до закону.

Одним із найчастіших закидів «австралійській моделі» є те, що більші новинні видання Австралії, у яких працюють понад 90 % австралійських журналістів, отримали непропорційну користь від закону порівняно з меншими газетами та незалежними онлайн-медіа. Тейлор Оуен, директор канадського Центру медіатехнологій і демократії в Університеті Макгілла, каже, що канадський C-18 «додає значні інструменти публічної підзвітності та прозорості, яких бракувало австралійському законопроєкту».

Фахівці стверджують, що цей закон переважно спрацював позитивно, йдеться в урядовому звіті Міністерства фінансів Австралії. Також припускається, що його, можливо, доведеться поширити й на інші онлайн-платформи, які діють у країні. У звіті зауважувалося, що в законі відсутній формальний механізм його поширення на інші платформи, тож уряд, імовірно, почне досліджувати це питання.

Відтоді, як 2021 року закон набув чинності, технологічні фірми уклали понад 30 угод із медіа. Так компенсували контент, який генерував натискання та приносив рекламні гроші, йдеться у звіті Мінфіну. Деякі з цих угод дали змогу виданням розширити штат журналістів та зробити інші важливі інвестиції.

За австралійським прикладом, уряд Нової Зеландії теж заявив, що вимагатиме від великих цифрових онлайн-компаній (таких як Alphabet Inc, Google і Meta Platforms Inc) платити новозеландським виданням за новини, які з’являються на платформах.

Міністр телерадіомовлення Віллі Джексон заявив, що законодавство підготують за зразком аналогічних законів у Австралії та Канаді. Він сподівається, що це стане стимулом для цифрових платформ укладати угоди з місцевими новинними агентствами.

«Надзвичайно важливо, щоб ті, хто отримує вигоду від їхніх новин, насправді за це платили», — каже Джексон. Нове законодавство готують до голосування в парламенті, де його може ухвалити більшість із керівної Лейбористської партії.

Що вийшло не так?

Під час дебатів про ухвалення Кодексу угоди щодо медіа (NMBC). Meta заблокувала австралійцям доступ до новинного контенту та його публікацію. Заборона включала покликання як на австралійські, так і на міжнародні новинні видання. Сюди ж увійшли благодійні організації, аварійні служби та сторінки австралійського уряду у Facebook (наприклад, австралійське Бюро метеорології).

Це була публічна спроба змусити внести зміни до австралійського законодавства, щоб уникнути примусу для платформ вести переговори з новинними організаціями згідно з кодексом. Вона виявилася успішною — уряд пішов на поступки та фактично пом’якшив закон. Як пише NiemanLab, австралійська медіаіндустрія вже відчуває наслідки цього рішення.

У вересні 2022 року уряд Австралії провів перший огляд діяльності NMBC і назвав законодавство успішним — відтоді укладено 34 угоди на суму понад 200 млн австралійських доларів, що становить приблизно 61 % ринку. Однак Meta уклала угоди лише з 13 медіаорганізаціями, тоді як Google уклала орієнтовно 23 угоди.

Погана прозорість

Автор NiemanLab був частиною австралійської дослідницької групи, яка вивчала чому Google і Meta по-різному відреагували на кодекс. Для цього вивчили політичні документи та опитали керівників новинних медіа про їхній досвід ведення переговорів із платформами.

Виявилося, що від австралійської моделі значно постраждала прозорість вибору видавців для угод. Положення законодавства про комерційну таємницю означає, що новинні організації та платформи не зобов’язані звітувати про те, скільки грошей вони отримали, як вони інвестували їх або чи відповідали ці інвестиції політичній меті NMBC — тобто підтримці журналістики, що становить суспільний інтерес.

Більшість респондентів, які уклали великі угоди, не хотіли поліпшувати прозорість щодо залучених коштів, бо вважали цю інформацію комерційною таємницею. Відсутність прозорості означала, що менші незалежні організації, які конкурують за частку ринку в австралійській медіаекосистемі, значно втрачали кадри та інвестиції. 

Вибірковість

Інша проблема полягає в тому, що незалежно, чи відповідає новинна організація вимогам кодексу, платформа не зобов’язана вести з нею переговори. Як стверджує Нік Шелтон, видавець журналу Broadsheet Media, що спеціалізується на стилі життя: «Платформи — це ті, хто може визначати, з ким вони мають справу… величезні транснаціональні компанії, які визначають переможців і переможених в австралійській медіаіндустрії».

Платформи можуть відмовитися вести переговори з організаціями, які, на їхню думку, не відповідають критеріям журналістики суспільного інтересу. Також вони можуть виплачувати винагороду організаціям, у підтримці яких вони мають бізнес-інтерес. Учасники опитування серед австралійських видавців вважають, що такі ситуації вже траплялися.

Закон ЄС про цифрові послуги 

Європейський парламент теж цьогоріч ухвалив низку законів про цифрові послуги, які охоплюють соцмережі та ринок цифрових послуг (DSA). Він спрямований на боротьбу з поширенням нелегального контенту, дезінформації в інтернеті тощо.

Такі Big Tech-платформи, як Google, Facebook, TikTok і YouTube, будуть змушені:

• щорічно оцінювати ризики, пов’язані з контентом, який вони розміщують і поширюють,
• відстежувати та надавати дані щодо своїх алгоритмів,
• підвищувати прозорість своїх рекламних рекомендацій, 
• надавати користувачам більше впливу на параметри таргетингу реклами,
• пропонувати рішення щодо модерації вмісту.

Нового власника (невідомо, чи надовго) Twitter Ілона Маска попередили, що його платформа не готова до нових правил, які можуть набути чинності для основних платформ наступного літа. Тьєррі Бретон, комісар ЄС із контролю за законодавством, написав Маску, що у нього «попереду величезна робота», перш ніж можна буде сказати, що Twitter дотримується закону. 

Наразі конкретних наслідків для Маска не буде. Утім після того, як кільком американським технічним журналістам призупинили доступ до Twitter, віцепрезидентка комісії з цінностей і прозорості Вера Йоурова нагадала Маску через твіт, що DSA «вимагає поваги до свободи медіа».

News about arbitrary suspension of journalists on Twitter is worrying. EU’s Digital Services Act requires respect of media freedom and fundamental rights. This is reinforced under our #MediaFreedomAct. @elonmusk should be aware of that. There are red lines. And sanctions, soon.

— Věra Jourová (@VeraJourova) December 16, 2022

Покарання за порушення DSA — штрафи в розмірі до 6 % річного доходу. Наприклад, приблизно $11 млрд для Google або $7 млрд для Meta, обидві з яких жорстко лобіювали різні аспекти закону.

Протягом 2023 року представники ЄС і національні агентства будуть вирішувати які дані платформи мусять надавати регуляторам і дослідникам, як саме платформи оцінюватимуть ризики. Також хто проводитиме аудит і як переконатися, що аудитори не піддалися впливу платформ, які їм платять.

До контенту, який мав би модеруватися через DSA, не включили виняток для медіа. Деякі медіаорганізації стверджували, що, оскільки на журналістику вже поширюються закони про наклеп та інші, немає підстав поширювати на них і цей пакет законів. Інші хвилювалися, що це відкриє двері для більшої кількості дезінформації від таких агрегаторів пропаганди, як RT і Sputnik.

Також оновлення щодо медіазаконодавства у країнах ЄС:
В ЄС набув чинності закон про цифрові ринки (DMA) 
ЄС поширює правила модерації контенту на 19 інтернет-платформах