Канада, Австралія та Нова Зеландія впевнено йдуть до монетизації новин, які використовуються у стрічках соцмереж, у США хочуть посилити нагляд за Big Tech, а ЄС погрожує Ілону Маску. Розповідаємо про важливі новини у медіазаконодавстві, які відбулися цього року та які можна очікувати 2023-го. 

Справа Google у Верховному суді США 

У США активно ведуться розмови про регулювання техногігантів. Федеральний закон про регулювання в інтернеті захищає такі платформи, як YouTube, Facebook і Yelp, від позовів за шкідливий контент, розміщений третіми особами на їхніх сайтах. Закон більш відомий як Розділ 230.

У листопаді Верховний суд США погодився розглянути позов проти Google — апеляцію у справі «Гонсалес проти Google» сім’ї Нохемі Гонсалеса, який загинув під час терористичної атаки «Ісламської держави» в Парижі 2015 року. Позивачі стверджують, що Розділ 230 не повинен захищати платформи, які відсилають людей на шкідливий контент. Зокрема, YouTube нібито допомагав ІДІЛ, рекомендуючи користувачам відео із терористами.

Паралельно в судах оскаржуються закони штатів Техас і Флорида, спрямовані проти онлайн-цензури з боку платформ Big Tech. Вони теж незабаром можуть потрапити на розгляд Верховного суду.

Якщо суд ухвалить рішення на користь позивачів на порівняно вузьких підставах, це не надто сильно змінить розділ 230. Утім, якщо вища судова гілка стане на бік родини Гонсалес, справа зможе змінити бізнес-моделі великих технокомпаній. Це дозволить притягувати до відповідальності платформи за наслідки їхніх рішень щодо просування певного контенту. Такі зміни призведуть до значного посилення регулювання контенту.

Інтернет-компанії стурбовані тим, що рішення не в їхню користь у будь-якій із цих справ можуть підірвати всю бізнес-модель. Розділом 230 передбачені засоби захисту, згортання яких може перешкодити використанню алгоритмів, які допомагають платформам підтримувати зацікавленість користувачів.

Big Tech стверджують, що закони спрямовані на їхнє жорстке регулювання як звичайних носіїв контенту і порушують право на свободу слова.

Справа дійсно має суперечливі питання. З одного боку, соцмережі не можуть відповідати в суді за контент, оскільки вони лише доставляють інформацію користувачам і не впливають на неї. З іншого — платформи все ж мають право модерувати контент, розміщений користувачами. 

Метт Шруерс, президент Асоціації комп’ютерної та комунікаційної індустрії, пояснює WSJ, що технологічна індустрія намагається відреагувати на рішення, тому тисне на Конгрес, аби той переписав Розділ 230 на їхню користь.

За словами Рейчел Бовард, колишньої радниці проєкту Internet Accountability Project, окрім внесків у лобіювання, Big Tech також впливають на громадську думку, підтримуючи аналітичні центри та науковців. Їм цілком вдається гальмувати будь-які важливі закони, що можуть мати вплив на їхні бізнес-моделі. У випадку Розділу 230 техногіганти запропонували обмежені зміни, утім законодавці ніяк не можуть дійти згоди, що саме потрібно виправити.

Демократи стверджують, що закон про регулювання в інтернеті дозволяє платформам рекламувати шкідливий контент. Республіканці  вважають, що він призвів до цензури консервативних точок зору в соцмережах.

Порівняно нещодавно розмови про внесення змін до Розділу 230 загострилися на тлі зростання випадків масшутингу в США. У травні підліток через расові упередження вбив десятьох і поранив ще трьох людей у Баффало, стрімив стрілянину на платформі Twitch. 

У жовтні генпрокурорка штату Нью-Йорк Тіш Джеймс і губернаторка штату Кеті Гокул оприлюднили звіт про роль онлайн-платформ у расово вмотивованій трагедії Баффало. Висновок звіту: «Маргінальні онлайн-платформи, такі як 4chan, радикалізували 18-річного стрільця. Платформи для живої трансляції, як-от Twitch, використовувалися як зброя, щоб оприлюднювати та заохочувати насильницькі напади. Відсутність нагляду, прозорості та підзвітності цих платформ сприяла поширенню ненависті та екстремістських поглядів в інтернеті, що призвело до радикалізації та насильства».

Канада vs Big Tech 

У Канаді палко обговорюється монополізація фінансового впливу техногігантів на місцеві видання. Наразі у країні працюють над Законом про онлайн-новини, також відомим як C-18. Офіційно його представили у квітні 2022 року.

Якщо проєкт ухвалять, такі платформи, як Facebook та Google, будуть змушені укладати комерційні угоди та платити місцевим видавцям новин за появу їхнього контенту в стрічці соцмереж. Це мало би стримувати вплив технологічних компаній на фінансову успішність медіасфери на глобальному рівні.

Big Tech зі свого боку виступає проти таких змін. У жовтні цього року на парламентському Комітеті канадської спадщини Google виступила проти законопроєкту. Представники компанії намагалися довести депутатам, що законодавство не розв’яже проблем, з якими стикаються канадські новинні організації.

Пізніше у Facebook теж заявили, що можуть заблокувати новинний контент на платформі в Канаді через занепокоєння щодо законопроєкту. За словами соцмережі, новини взагалі не надто приваблюють користувачів й не приносять значного доходу компанії.

Деякі з найзапекліших канадських критиків законопроєкту хочуть повністю скасувати закон, утім інші бачать у C-18 можливість навчитися на помилках схожого досвіду в Австралії. Відтоді, як у країні ухвалили відповідне законодавство, новинні організації отримали сотні мільйонів доларів від Google і Meta, починаючи боротьбу проти дисбалансу сил між індустрією новин і Big Tech.

За результатами аналізу PBO — незалежного органу, який забезпечує економічний і фінансовий аналіз для канадських чиновників — газети та онлайн-медіа отримають менше чверті від того фінансування, яке технологічні гіганти мали би сплатити виданням.

Так друковані та цифрові видавці можуть отримати $81,550 млн на рік, тоді як великі мовники на кшталт CBC, Bell, Shaw і Rogers, отримають $247,677 млн. Аналіз PBO сильно підриває твердження уряду про те, що законопроєкт C-18 вдихне життя в місцеві газети.

Закон назагал змусить Google і Facebook виплачувати медіа $329,2 млн на рік. У звіті Офісу парламентського бюджетного офіцера (PBO) йдеться, що ця сума покриє приблизно 30 % редакційних витрат видавців. Усе це відбувається на тлі прогнозів про рецесію у багатьох країнах після економічних потрясінь пандемії COVID-19, російського вторгнення в Україну та проблем із рекламним ринком.

Через зупинення фінансування деяких проєктів із видавничої галузі Meta в Канаді почалось обговорення, як має виглядати справедлива законодавча база, яка вимагала би від цифрових платформ ділитися своїми доходами з новин.

Уряд хоче надати Канадській комісії з радіотелебачення та телекомунікацій (CRTC) повноваження регулювати процес укладання угод, а якщо домовитися добросовісно не виходить — можливість змусити сторони до арбітражу. Канадський уряд сподівається, що останнє стимулюватиме укладати справедливі для всіх угоди та стане другим проєктом закону, який інші країни світу зможуть адаптувати для себе.

Financial Post пише, що ухвалення законопроєкту C-18 спеціально уповільнюють техногіганти та канадські політики з медійниками, які хочуть використати його для фінансування «невеликих і часто сумнівних стартапів». Зокрема, деякі вимагали дозволити мікроредакціям із лише одним журналістом у штаті мати право на розподіл доходів Big Tech. 

Австралійський досвід (списаний Новою Зеландією)

У Канаді намагаються наслідувати та покращувати модель, до якої раніше звернулась Австралія. 2021 року країна ввела в дію закон, який зобов’язує техногігантів платити місцевим медіа за новинний контент. Тоді в Google погрожували закрити свою австралійську філію, а Facebook видалила увесь сторонній контент з австралійських облікових записів на понад тиждень. Зрештою сторони уклали угоди з австралійськими медіакомпаніями після введення низки поправок до закону.

Одним із найчастіших закидів «австралійській моделі» є те, що більші новинні видання Австралії, у яких працюють понад 90 % австралійських журналістів, отримали непропорційну користь від закону порівняно з меншими газетами та незалежними онлайн-медіа. Тейлор Оуен, директор канадського Центру медіатехнологій і демократії в Університеті Макгілла, каже, що канадський C-18 «додає значні інструменти публічної підзвітності та прозорості, яких бракувало австралійському законопроєкту».

Фахівці стверджують, що цей закон переважно спрацював позитивно, йдеться в урядовому звіті Міністерства фінансів Австралії. Також припускається, що його, можливо, доведеться поширити й на інші онлайн-платформи, які діють у країні. У звіті зауважувалося, що в законі відсутній формальний механізм його поширення на інші платформи, тож уряд, імовірно, почне досліджувати це питання.

Відтоді, як 2021 року закон набув чинності, технологічні фірми уклали понад 30 угод із медіа. Так компенсували контент, який генерував натискання та приносив рекламні гроші, йдеться у звіті Мінфіну. Деякі з цих угод дали змогу виданням розширити штат журналістів та зробити інші важливі інвестиції.

За австралійським прикладом, уряд Нової Зеландії теж заявив, що вимагатиме від великих цифрових онлайн-компаній (таких як Alphabet Inc, Google і Meta Platforms Inc) платити новозеландським виданням за новини, які з’являються на платформах.

Міністр телерадіомовлення Віллі Джексон заявив, що законодавство підготують за зразком аналогічних законів у Австралії та Канаді. Він сподівається, що це стане стимулом для цифрових платформ укладати угоди з місцевими новинними агентствами.

«Надзвичайно важливо, щоб ті, хто отримує вигоду від їхніх новин, насправді за це платили», — каже Джексон. Нове законодавство готують до голосування в парламенті, де його може ухвалити більшість із керівної Лейбористської партії.

Закон ЄС про цифрові послуги 

Європейський парламент теж цьогоріч ухвалив низку законів про цифрові послуги, які охоплюють соцмережі та ринок цифрових послуг (DSA). Він спрямований на боротьбу з поширенням нелегального контенту, дезінформації в інтернеті тощо.

Такі Big Tech-платформи, як Google, Facebook, TikTok і YouTube, будуть змушені:

• щорічно оцінювати ризики, пов’язані з контентом, який вони розміщують і поширюють,
• відстежувати та надавати дані щодо своїх алгоритмів,
• підвищувати прозорість своїх рекламних рекомендацій, 
• надавати користувачам більше впливу на параметри таргетингу реклами,
• пропонувати рішення щодо модерації вмісту.

Нового власника (невідомо, чи надовго) Twitter Ілона Маска попередили, що його платформа не готова до нових правил, які можуть набути чинності для основних платформ наступного літа. Тьєррі Бретон, комісар ЄС із контролю за законодавством, написав Маску, що у нього «попереду величезна робота», перш ніж можна буде сказати, що Twitter дотримується закону. 

Наразі конкретних наслідків для Маска не буде. Утім після того, як кільком американським технічним журналістам призупинили доступ до Twitter, віцепрезидентка комісії з цінностей і прозорості Вера Йоурова нагадала Маску через твіт, що DSA «вимагає поваги до свободи медіа».

News about arbitrary suspension of journalists on Twitter is worrying. EU’s Digital Services Act requires respect of media freedom and fundamental rights. This is reinforced under our #MediaFreedomAct. @elonmusk should be aware of that. There are red lines. And sanctions, soon.

— Věra Jourová (@VeraJourova) December 16, 2022

Покарання за порушення DSA — штрафи в розмірі до 6 % річного доходу. Наприклад, приблизно $11 млрд для Google або $7 млрд для Meta, обидві з яких жорстко лобіювали різні аспекти закону.

Протягом 2023 року представники ЄС і національні агентства будуть вирішувати які дані платформи мусять надавати регуляторам і дослідникам, як саме платформи оцінюватимуть ризики. Також хто проводитиме аудит і як переконатися, що аудитори не піддалися впливу платформ, які їм платять.
До контенту, який мав би модеруватися через DSA, не включили виняток для медіа. Деякі медіаорганізації стверджували, що, оскільки на журналістику вже поширюються закони про наклеп та інші, немає підстав поширювати на них і цей пакет законів. Інші хвилювалися, що це відкриє двері для більшої кількості дезінформації від таких агрегаторів пропаганди, як RT і Sputnik.