NV (New Voice) — це незалежний медіахолдинг, куди входить друкований журнал NV, сайт NV.ua та розмовне «Radio NV». Про 10 років роботи, виклики часу, кризовий менеджмент, радіоетери та плани на найближче майбутнє поспілкувалися із засновником і головним редактором журналу Віталієм Сичем і головним редактором радіо Олексієм Тарасовим. 

Новий час для країни, або як виникло медіа NV

У травні 2014 року з’явився незалежний медіапроєкт «Новое время». Заснували медіа журналісти, які раніше працювали в суспільно-політичному журналі «Кореспондент». 

Віталій Сич був головним редактором «Кореспонденту» з 2003 до 2013 року. У листопаді 2013-го журнал перейшов новому власнику — проросійському олігарху Сергію Курченку, який купив 99,9 % акцій UMH Group. Їй належав журнал і сайт «Кореспондент». До цього президентом і засновником UMH Group був Борис Ложкін — ексчиновник і медіапідприємець. Сергій Курченко одразу відверто говорив про своє бачення редакційної політики, а згодом заявив про редакційні зміни, зокрема про те, що треба припинити критикувати владу. 

«За таку роботу пропонували фантастичні умови та гроші, яких я ніколи не бачив. Але нам довіряли мільйони людей, тому я не зміг на це погодитися й пішов із видання. За мною пішла частина команди, понад 20 людей», — пригадує Віталій Сич. 

Для нового «Кореспонденту» з Москви прислали менеджерів, які мали проконсультувати з різних питань, зокрема стосовно запровадження цензури, в чому мали неабиякий досвід. Одним із менеджерів був Юрій Ровенський, ексгенеральний директор холдингу «РБК». Він похвалив рішення Віталія Сича піти з журналу, однак сказав, що за рік в Україні буде важко знайти роботу в журналістиці — все буде «закатано в асфальт», як у Москві. 

Через чотири дні після того, 21 листопада, почався Майдан. Сич ділиться, що команда знала про його плани на новий проєкт, але для цього потрібне було фінансування. Журналіст вів перемовини з різними людьми, однак поки Янукович був при владі, не всі йшли з ним на контакт — дехто вичікував кращих умов. Коли Янукович втік, із Віталієм Сичем зв’язався Томаш Фіала — чеський бізнесмен, голова української інвестиційної компанії Dragon Capital і прихильник «Кореспонденту».  

Спочатку Фіала запропонував викупити назад журнал «Кореспондент», оскільки їхній власник теж утік із країни. Проте вони відмовилися. Так у травні 2014-го з’являється «Новое время». Зважаючи на досвід і професійні навички, команда досить швидко запустила проєкт. До них перейшла працювати частина людей із «Кореспонденту», а також їхня авдиторія, рекламодавці й передплатники. 

За словами Віталія Сича, проблема була в тому, що з Томашем вони домовилися робити успішне комерційне медіа, яке приноситиме прибуток. У компанії був бізнес-план, за яким уже на четвертий рік існування вони мали б вийти у плюс. Однак після запуску проєкту окупували Крим, а на Сході розпочалася війна. 

«Економіка просто рухнула, спочатку впала на 15 %, потім ще на 10 %, рекламний ринок також впав у рази. Тому в тих умовах неможливо було зробити проєкт комерційно успішним. Але Томаш Фіала не заперечував, аби ми працювали й розвивалися, і з часом стали тими, ким є сьогодні», — додає головний редактор сайту. 

Чому перша назва стала проблемою

У 2014 році команда перебрала 30 варіантів для назви свого проєкту, 70 % з усього вже було зайняте чи то національними, чи то регіональними медіа. Зупинилися на російськомовній назві «Новое время». Віталій Сич розповідає, що з цією назвою вони дуже постраждали: «”Кореспондент” був російською мовою, але і країна тоді ще була іншою. Нас читало багато людей на Донбасі, Донецьк був другим після Києва містом за продажами журналу, у Криму теж було багато наших читачів. Тому якось автоматично ми й у NV почали виходити російською 2014 року. Але зараз я розумію, що ця назва була не найкращим варіантом». 

Спершу і сайт, і журнал були виключно російською мовою. 2015-го сайт отримав український інтерфейс. А 2016 року редакція запустила електронну версію журналу, що виходила українською й російською мовами. З 2021 року друкована версія журналу випускається виключно українською. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, для команди стало зрозуміло, що назву треба змінювати. За словами Віталія Сича, вона зовсім не відображала цінностей компанії, а для багатьох була проблемою: «Люди, які нас знають, просто не зважали на назву, багато хто мені казав, що я занадто переймаюся, але ми почали бачити в цьому проблему. Бо для людей, які нас не знають, це як система “свій-чужий”. Якщо в тебе російська мова в назві, люди не знають, що ти прозахідне, проєвропейське видання з ліберальними цінностями, через російську мову вони не хочуть навіть нічого чути про тебе».

Постало питання пошуку нової назви. Але, зважаючи на домен nv.ua, який став брендом, ще й трафік із Google за дев’ять років існування, «Новое время» не могли просто перейменувати в «Новий час». Відтак, проконсультувавшись із різними експертами й колективом, вирішили, що назва буде New Voice (як до того називалась англомовна версія), а в перспективі хотіли б, аби назва перейшла до простого NV.

Журнал NV 

Перший випуск журналу вийшов 16 травня 2014 року з тиражем 18 000 примірників. Як вже йшлося, до 2021 року журнал виходив російською мовою, а 2021-го редакція заявила, що друкований тижневик виходитиме виключно українською. Перший випуск був колекційним із назвою «Переходимо на українську», в якому головним матеріалом стало дослідження мови за роки незалежності України й раніше. 

До повномасштабного вторгнення журнал NV виходив щотижня. Після початку вторгнення роботу видання переформатували й тепер журнал виходить раз на 1,5 місяця. На 2024 рік редакція обіцяє випустити вісім номерів. За словами Віталія Сича, робити щотижневик економічно невигідно та складно у плані дистрибуції, продажів, ритейлу. Наклад журналу зараз — 19 000.

«Багато хто вважає, що друковані медіа — це вчорашній день. Це правда, що вони вже ніколи не будуть такими масовими й не матимуть такі охоплення, як сайт, але, як казав мій знайомий, друковані журнали — це як вініл, ти можеш потримати їх у руках, погортати, отримати тактильне задоволення», — розмірковує Сич. 

Ще одна перевага, яку називає головний редактор, це те, що, на відміну від інтернету в журналі немає білого шуму. Там все відібрано редакторами, статті написані експертами, багато уваги приділяють інфографіці й дизайнерському оформленню. Одним із найпопулярніших проєктів серед читачів і партнерів є великий спецпроєкт NV за ексклюзивною ліцензією британського журналу The Economist «Світ попереду», де наприкінці кожного року відомі експерти, вчені, політики тощо дають прогнози на наступний рік. 80 % контенту йде від британців і 20 % — від українців. 

Матеріали, які видаються у друкованому вигляді, йдуть на сайт у рубрику «NV Преміум», таким чином медіа отримує з матеріалів подвійний прибуток. За словами Віталія Сича, журнал повністю покриває витрати на його створення: «Якщо ми бачимо, що щось не окуповується, то рідко продовжуємо це робити». Майбутнє журналу, зважаючи на війну, проблеми з економікою й рекламним ринком, для головного редактора важко прогнозувати. До цього додається ще проблема з дистрибуцією. Якщо раніше можна було купити журнал у кіоску, супермаркеті чи підземному переході, то зараз на одному примірнику велика націнка. Однак попри те, що за статистикою охоплень журнал NV не зрівняється із сайтом і радіо NV, Віталій Сич вважає, що журнал має якіснішу авдиторію. 

«Поки ми з оптимізмом дивимося в майбутнє. Цього року запланували видати більше номерів, ніж це було минулого, і я думаю, що 2025 року теж так має бути. Але загалом ринку друкованого медіа в Україні особливо й нема. У нас усі дуже швидко перестрибнули в діджитал», — коментує головний редактор. 

Сайт NV

Щомісяця сайт NV читає 10 млн унікальних відвідувачів, а простих переглядів на сайті налічується 60–70 млн на місяць. Віталій Сич додає: «Ми багато доклалися, аби журналісти журналу інтегрувалися в сайт. Адже якщо ти працюєш 10–15 років у журналі, то мислиш іншими категоріями, в інтернеті ж пріоритети — швидкість, актуальність і промовисті заголовки». 

Від початку NV було суспільно-політичним медіа, яке висвітлювало головні події в країні та світі. Головний контент зараз — це війна й усе, що пов’язано з подіями на фронті: постачання зброї, дипломатичні заяви, підтримка Заходу тощо. Окрім війни, популярний серед читачів контент — це політика, корупція, економіка, наука й технології, міжнародні події, спорт, соціальне життя. На сайті для кожної тематики створена відповідна рубрика й підрубрики. Крім новин, редакція багато працює над оригінальними матеріалами та програмами.  

Також сайт NV є одним із найбільших майданчиків в Україні для позаштатних журналістів, авторів, експертів, де вони можуть публікувати свої авторські матеріали й блоги, висвітлювати погляди й думки. Для цього відведена окрема рубрика «Погляди». 

Radio NV 

На четвертий рік існування, 2018 року, медіа запустило «Radio NV». Тодішній власник ТОВ ТРК «Радіо-Ера», а зараз визнаний російським агентом Андрій Деркач виставив на продаж «Радіо-Ера FM». Компанія Dragon Capital придбала його й перейменувала відповідно до бренду. Віталій Сич пригадує, що вони закупили нове обладнання у США, змінили офіс і багатьох людей та зробили формат ток-радіо. Щодня із 7:00 до 22:00 радіо NV транслювало розмовні й авторські програми. Фокусом була трансляція новин, які випускали кожні 20 хвилин. Однак була й ціла низка авторських програм про культуру, спорт, кіно, історію, психологію, музику і тд. 

2019 року «Radio NV» отримало американський грант на запуск власного застосунку подкастів. Головний редактор радіо Олексій Тарасов ділиться: «З одного боку, це було “ну, який застосунок подкастів, коли є Apple Podcast, Google Podcast?”. Але на цих платформах багато всього і важко знайти український контент, а наша концепція була в тому, аби на одній платформі зібрати все, що виробляється в Україні. Десь 2020 році ми й запустили застосунок. Але почалося повномасштабне вторгнення, і ми зрозуміли, що для того, аби вижити, треба переходити на YouTube. Я всім це кажу. Можливо, це банальність, але я майже впевнений, що якби в нас не було YouTube, то десь у квітні-травні “Radio NV” би не існувало».

Після повномасштабного вторгнення радіо переформатувало свою роботу й стало суто розмовною станцією, повністю відмовившись від музики й розважальних програм. Редакція зважила на потреби своєї авдиторії, для якої в пріоритеті були програми про війну й політику. 

«Radio NV» веде мовлення в понад 30 містах України, охоплюючи майже 210 українських міст та містечок. 70–80% етерних матеріалів завантажують на YouTube, зараз там радіо NV має 1,2 млн підписників. На думку Віталія Сича, це розширює можливості, адже щоби слухати радіо FM, потрібно бути в зоні передавача. Сич називає YouTube «відкладним споживанням», оскільки контент на цій платформі можна слухати в будь-який час і будь-де, не прив’язуючись ані до місця, ані до часу.  

«Нам люди казали, особливо ті, які виїхали, що їх дуже підтримувало слухати нас у перші дні й місяці повномасштабного вторгнення, коли думали, що все вже пропало», — додає головний редактор. 

Наразі новинних приводів для радіоетерів стає менше, тому редакція шукає інші формати: запрошує військових, економічних, дипломатичних експертів, журналістів, бізнесменів, які коментують нагальні події. 

Олексій Тарасов розповідає: «У нас, наприклад, є програма «Фурсич», де головний редактор NV Віталій Сич та інвестиційний банкір Сергій Фурса обговорюють важливі теми за тиждень. Тому зараз ми хочемо запустити більше таких програм. Паралельно також шукаємо формати, як цікаво розповідати про гострі теми». 

Соціальні мережі 

Різні платформи NV мають окремі сторінки в соцмережах. Наприклад, в Instargam є сторінка: сайту (понад 66 000 підписників), радіо (9 000) та сторінка для рубрики лайфстайл (4400). 

На YouTube медіа має два канали. Головний — Radio NV (1,2 млн підписників) та Video NV (117 000 підписників), де публікують ексклюзивні дослідження з найактуальніших тем, а також записують історії різних людей. 

У мережі Х NV має загальну сторінку (понад 106 000 підписників), де публікує актуальні новини й матеріали із сайту. Також є окрема сторінка для публікації новин про подкасти — NV Подкасти (986) й англомовна версія The New Voice of Ukraine (більше ніж 217 000 підписників). 

У Facebook читати NV можна на сторінках: основна NV (696 000 читачів), Radio NV (180 000 читачів), NV. Бізнес (36 000 читачів), NV Life (77 000 читачів), англомовна версія The New Voice of Ukraine (35 000 читачів), NV Подкасти (6300 читачів). 

NV також присутні в Telegram, однак, за словами Віталія Сича, вони пропустили момент, коли в перші дні повномасштабного вторгнення, ця мережа стала дуже популярною. Підписників на каналі в Telegram є 50 000, однак, на думку головного редактора, це досить мало. На окремий канал Telegram із 1039 підписниками публікуються подкасти. Останнім часом NV розвиває сторінку в TikTok. 

Івенти

Четвертий напрям NV — це події. До повномасштабного вторгнення компанія часто проводила івенти, на яких збиралися відомі люди з різних сфер і дискутували на фокусну тему. Також події, за словами Сича, були способом заробити на рекламі, інколи й на продажах квитків. Після повномасштабного вторгнення цю діяльність на рік заморозили, оскільки неможливо було зібрати багато людей в одному місці. Однак зараз організовують 6–7 інвентів на рік. 21 грудня 2023 року команда NV організувала традиційний гала-івент «Україна та світ попереду 2024», де обговорили підсумки 2023 року, а своїми думками та прогнозами на 2024 рік ділилися запрошені спікери.

Команда 

На початку проєкту в команді було декілька десятків людей. Зараз команда налічує 240 людей. Редакційна команда сайту й журналу — близько 30 людей у кожній із редакцій, на радіо працює 42 людини. Окрім цього, роботу медіахолдигну забепечують програмісти, бухгалтери, рекрутери та інші працівники. Журнал, сайт і радіо мають своїх головних редакторів та власну команду. Віталій Сич очолює редакцію журналу, Юлія МакГаффі — сайту, а Олексій Тарасов — радіо. Англомовна версія також має свого головного редактора — її очолює Ромео Кокряцький. 

Як обирають кадри 

Віталій Сич коментує, що нових людей у команду стало складніше знаходити. Оскільки медіа — це не та галузь, де багато платять, люди йдуть у ІТ-сферу, комунікації, піар чи державний сектор, де залучаються гранти. 

Для того, аби працювати в NV, ділиться головред, потрібно мати ентузіазм, розуміти, як ти можеш докластися до роботи, а також мати високий рівень експертності й певні особисті якості, потрібні в медійній сфері. 

Доходи 

За словами Віталія Сича, медіахолдинг NV не залежить від одного джерела доходів. Якщо раніше основний прибуток ішов із прямої реклами й рекламних спецпроєктів, то з часом, коли редакція почала займатися аналізом трафіку з Google, то монетизація сайту становить вагому частку доходів — 30 %. Також окремо в медіа є автоматична монетизація на YouTube і Facebook, проте, як розповідає головний редактор, за останні 10 років доходи з Facebook скоротилися із 30 % до 10 %. Пейвол приносить 15–20 % прибутку. Ще 15 % — англомовна версія. Друкований журнал та івенти також становлять певну частку доходів. Загалом Віталій Сич підраховує, що в компанії 6–7 джерел доходів. Віднедавна додалися ще доходи від грантодавців. 

«NV Преміум» 

NV одні з перших в Україні запровадили пейвол, тобто коли за одиницю контенту спершу потрібно заплатити, щоби прочитати повністю. На сайті це окрема рубрика «NV Преміум». Спершу команда вагалася, чи запроваджувати оплату на контент. В Україні вони не мали прикладів, тому радилися з колегами з Польщі, Словаччини й Латвії. Зрештою зійшлися на думці, що якщо хоча б 3000 людей будуть платити за контент, це буде непоганим результатом. Наразі «NV Преміум» має 16 000 платних підписників. 

У «NV Преміум» зібрані ексклюзивні матеріали, огляди, статті, які створюють журналісти NV та запрошені автори. Для читачів пропонують різні варіанти: передплата на сайт (99 грн на місяць), сімейний (для трьох людей) чи корпоративний (для всіх працівників із корпорації) пакети. Сімейний коштує 149 грн на місяць, а корпоративний залежно від кількості користувачів — від 473 до 257 грн на місяць (чим більше користувачів, тим менша ціна). Всі вони передбачають доступ до закритих матеріалів, відключення банерної реклами й можливість ділитися матеріалами із друзями. Також є варіант купити статтю окремо (за 1 грн). Окремо ще є пакет «Друзі NV» за 5 000 грн на рік, підписка передбачає ті ж можливості, що й інші пакети, але додається друкований журнал. 

Віталій Сич розповідає, що не всі статті NV коштують грошей. Загалом медіа продукує 300 одиниць контенту за добу, і лише 20 матеріалів є платними. Найбільш популярні тематики на «NV Преміум» — це матеріали, яких немає в широкому доступі. «Люди не готові платити за те, що є скрізь безплатно, вони готові платити за додану вартість: чи це оригінальні коментарі до події, чи аналітичний матеріал, чи думки експертів», — додає головний редактор. 

На думку Віталія Сича, команда NV втілила успішний досвід щодо платного контенту, однак проблемою є те, що інші українські медіа не запроваджують таку практику, тож в Україні більшість медіа продукують безплатний контент:

«Тому ми, звісно, зацікавлені, щоб інші українські медіа також вводили плату. Тоді й у нас зростатиме кількість передплатників». 

Реклама й рекламодавці 

За словами Сича, рекламні проєкти становлять велику складову від загальної кількості надходжень у NV. Редакція пропонує як пряму, так і нативну рекламу. За спостереженнями головного редактора, саме нативна реклама набуває популярності: 

«Люди вже не просто хочуть, аби на сайті розмістили їхні банери, вони хочуть, щоби звучали їхні бренд-меседжі, щоб підсвітлювалися їхні сильні сторони. Компанії намагаються відповідати стандартам Environmental, Social and Corporate Governance. Тому, наприклад, багато хто хоче зараз говорити про реабілітацію, реінтеграцію ветеранів чи про довкілля, або інноваційність у своїй галузі». 

Один із таких спецпроєктів NV утілював із Mastercard, де розповідали про п’ять українських фінтех-стартапів, де команди розвивають проєкти попри війну, створюють унікальні технологічні рішення й виходять на міжнародні ринки. Або у спецпроєкті «Розмінуємо Україну: як Уряд та бізнес очищують нашу країну», розповідають про очищення території України від вибухонебезпечних предметів та мін, які залишають по собі росіяни. 

Редакція з рекламним відділом пропрацьовують ідеї, пропонують рекламодавцям і з цього виходить спецпроєкт. Головний редактор каже, що сильною стороною NV є наявність різних платформ (сайт, радіо, журнал), де вони можуть пропонувати різні формати реклами: наприклад, серія інфографіки, серія матеріалів на різних платформах, інтеграція реклами в етери, де її читає не закадровий голос, а самі ведучі, й багато інших варіантів. 

«А стосовно того, що ми не рекламуємо: є клієнти або компанії із грошима, але без репутації. І таких в Україні не бракує. Ми не працюємо з категорією, яка погано себе зарекламувала в Україні. Тепер до них додалися ще ті, хто не вийшов із ринку Росії під час війни», — ділиться Віталій Сич. 

Гранти та кризовий менеджмент 

У перші два місяці повномасштабного вторгнення команда NV перенесла радіостудію до Львова, в торговий центр, і без вихідних вела мовлення звідти. Частина редакції переїхала до Львова, хтось виїхав з України, хтось залишився в Києві чи Харкові, інші переїхали в Івано-Франківську чи Хмельницьку область, а дехто перебував в окупації в Сумській області. Вже за тиждень команда налагодила всі процеси й почала працювати без вихідних. Утім, за словами Віталія Сича, головною проблемою виявилося те, що у країні немає грошей і рекламного ринку: 

«Наші доходи впали на 20 % від наших видатків. У власника більше немає можливості нас підтримувати, бо в нього за один день згоріли два склади на $70 млн, і він сказав, що якщо самі зможемо рухатися, то окей, якщо ні, то ні. Ну і я почав шукати допомоги».

Її NV знайшло у різних фондах: Фонд Відродження, Фонд Сороса, різні міжнародні фонди Євросоюзу та США. Саме цей напрям допоміг утримати медіа, а також збільшення читачів і переглядів через трафік із Google та YouTube.  

«Рік ми вже закінчили в нуль. Хоча в перші місяці були змушені скоротити людей майже на 30 %. Потім порізали зарплати усім. Комусь на 20 %, комусь на 30 %. Собі обрізали на 50 %. І лише 2023 року знову відновили людям повні зарплати», — ділиться Віталій Сич. 

Також головний редактор каже, що це був кризовий менеджмент, з яким емоційно вони ніколи не стикалися. У травні команда вже була в київській студії, звідки вела мовлення. 

Спільнота та плани на майбутнє 

До повномасштабного вторгнення спільнота NV збиралася найчастіше на івенти, куди приходило близько 300–350 людей. Наразі, за словами Віталія Сича, вони хочуть запровадити нові пакети для пейволу, де люди мали б змогу приходити в редакцію один чи два рази на рік і спілкуватися з командою. Однак у теперішніх умовах це виконати складно. 

Також у планах на найближче майбутнє — розвивати відеовідділ, оскільки, на думку Сича, цей напрям роботи має попит в інтернеті. Серед іншого, команда почала працювати із платформою TikTok. Основною ціллю є залучення авдиторіїї 20+. «Ми розуміємо, що у нас багато авдиторії 40+, це гарна авдиторія з високою купівельною спроможністю, але нам також не вистачає молоді. Тих, хто нас не знає, але про кого ми з вами говорили, коли згадували про назву. Але до них треба достукатися, використовувати ті інструменти, які використовують вони», — коментує Віталій Сич.

Читати також історії медіа: Від стримів без коментарів до мільйонної аудиторії на диджитал-платформах — 10 років історії hromadske 

«Слухайте, думайте». Як «Громадське радіо» стало рупором політичних і суспільних змін