Як журналісти hromadske зберігають закладені на початку цінності медіа.

Від стримів без коментарів до мільйонної аудиторії на диджитал-платформах — 10 років історії hromadske 

Понеділок, 27 Листопада, 2023

Організація

Андрійчук Антоніна

hromadske — це незалежне медіа, яке висвітлює суспільно-важливі теми та робить репортажі з фронту. Воно функціонує як громадська організація і не має власників. У 2012–2013 роках чинна влада на чолі з тодішнім президентом Януковичем посилила тиск на медіа, що спонукало журналістів-телевізійників об’єднатися і створити нове незалежне медіа. Вони активно розповідали про події Революції Гідності: знімали звідти стрими та відео у форматі «no comments», що набули особливої популярності в аудиторії.

З часом «Громадське телебачення» змінило свою структуру та формати контенту. Втім, за словами співзасновниць Громадського, найважливіші цінності від початку залишаються незмінними. Про заснування та історію Громадського «Медіамейкер» поспілкувався зі співзасновницями ГО «Громадське телебачення» Юлією Банковою і Наталією Гуменюк, колишньою головною редакторкою і журналісткою Настею Станко, а також із нинішньою головною редакторкою Христиною Коцірою.

Створення медіа від безвиході та ідейності

«Неможливість працювати та безвихідь», — так колишні співзасновниці Громадського Юлія Банкова і Наталія Гуменюк описують становище телевізійної журналістики протягом 2012–2013 року. Це спонукало найкращих тодішніх журналістів-телевізійників обговорювати створення свого незалежного медіа.

Коли на TVi — останньому на той час телеканалі, де журналісти зберігали свою незалежність і неупередженість, за один день без пояснень змінилися власники, практично вся редакційна команда звільнилася. Більшість журналістів з цього телеканалу мали спільні цінності та уявлення про професію, тож згодом вони стали ядром команди «Громадського».

«Звужувалося горлечко для якісної журналістики. Усі ми зібралися в одному місці, бо інших варіантів не було. А потім, коли й це перекрили, то виходу не було. Хтось пішов на “Громадське”, а хтось далі робив розслідування, але в інших проєктах», — пригадує ті події співзасновниця hromadske Юлія Банкова, яка раніше також працювала на телеканалі TVi.

Ще одна співзасновниця «Громадського телебачення» Наталка Гуменюк пригадує, що окрім політизованого складника тоді її дратувала комерційна модель журналістики, яка була суто розважальною. На той час в Україні ще не було суспільного мовника, а Тодішня Національна телекомпанія України (нині «Суспільне Мовлення») тоді цілком залежала від провладної політики.

«Я не вірю, що якщо журналістика буде бізнесом, то вона буде незалежною. Я завжди хотіла, щоб в Україні існувало суспільне мовлення, корисне для людей», — міркує Наталія Гуменюк.

За спогадами колишньої журналістки та головної редакторки «Громадського телебачення» Насті Станко, ще до зміни керівництва на телеканалі TVi телевізійники-однодумці збиралися в кав’ярнях, щоб обговорити ідею незалежного телевізійного медіа. Утім, саме звільнення журналістів на знак протесту з TVi стало поштовхом до створення свого медіа. Співзасновниками громадської організації стали Андрій Баштовий, Данило Яневський, Дмитро Гнап, Мустафа Найєм, Наталія Гуменюк, Роман Вінтонів, Роман Скрипін, Сергій Андрушко, Юлія Банкова.

Команда засновників hromadske
Команда засновників hromadske

«Багато хто говорив: ви такі різні люди, і всі там амбітні, що не уживетеся, у вас нічого не вийде разом. І може б так і сталося, якби не революція», — пригадує Настя Станко.

Команда «Громадського телебачення» обговорювала і планувала створення медіа у «Промові» — фізичному просторі громадської організації, яка надавала їм свій офіс. А восени та з початком Революції Гідності команда почала активно збирати необхідну техніку і облаштовувати простір, в якому працювали, меблями. Юлія Банкова розповідає: «Ми усі були і редакторами, і ведучими, і журналістами. Усі скручували меблі, носили каву, запрошували гостей. Не було роботи, якої хтось би цурався. Всі робили все». Усе літо команда складала стратегію та фінансові плани, займалася фандрейзингом. Розуміючи, що ситуація для незалежної журналістики в Україні складна, донори видали команді «Громадського телебачення» гранти на першу техніку.

Банкова згадує: «На день підписання угоди про асоціацію в нас був спланований етер на дві країни. Спочатку з місця у Вільнюсі, де мали оголосити про підписання угоди про асоціацію, потім із Києва. Ми розпланували гостей і решту. Але оголосили напередодні, що не буде підписання, і ми вийшли в етер раніше». 21 листопада почалася Революція Гідності, і вже 22 листопада журналісти новоствореного медіа «Громадського телебачення» вийшли в прямий етер. 

Перша редакція hromadske в офісі
Перша редакція hromadske в офісі

Революційний контент

З початком Революції Гідності журналісти запустили стрим на YouTube, який тривав місяцями. За словами співзасновниць hromadske, такий формат був на той час новим для українського медіаринку. За ними підтягнулися й інші телевізійні медіа.

Ще одним новим для ринку форматом «Громадського телебачення» став формат відео «no comment». Журналісти Богдан Кутєпов і Андрій Баштовий їхали на подію й без закадрового журналістського тексту показували подію, періодично беручи коментарі в людей.

«”Громадське” було з людьми весь час і давало відчуття безпеки під час найризикованіших подій, бо до того часу країна такого рівня насильства майже не переживала. Мені здається, сама присутність камер “Громадського” здавалася гарантією того, що не станеться найгірше. Воно було майданчиком свободи й висловлювання думки, одним із ключових медіа, яке дивилися не тільки в Україні, а й у світі», — вважає Наталія Гуменюк.

У листопаді 2014 року стало відомо, що YouTube-канал «Громадського телебачення» став найбільшим каналом в історії сайту за кількістю годин у прямому етері. Ритм був шалений, увесь цей час журналісти документували події в країні — від Євромайдану до АТО.

«Кілька місяців від початку революції я нормально не спала, усе злилося в один великий день. Потім ми поїхали в Крим висвітлювати події, потім на Донбасі почалася війна. Ми сильно видихлися, організм фізично не може так багато працювати, — згадує Настя Станко. — Ми дуже швидко стали популярними. А потім зрозуміли, що важко витримувати такий ритм, та і події сповільнилися, майже нічого не відбувалося.

Після великого підйому це відчувалося болючим спадом, хоча насправді ми вийшли на плато, як і інші медіа.

Настя Станко

Для багатьох було болюче: зокрема, сварилися через нижчі перегляди. Але вони й не могли бути такими як під час Майдану, бо, на щастя, людей не розстрілювали щодня».  

Нинішня головна редакторка Христина Коціра переконана: команда hromadske — одне з тих медіа, які робили найбільше історій і розслідувань про події, що сталися на Майдані. «Журналісти ходили на судові засідання, які тривали багато-багато років, і ми постійно вели цю тему. Ми робили матеріали, новини з цих судових засідань. Розповідали історії загиблих і відео, і текстом. Тому, в принципі, ми тримаємо цю тему в фокусі», — каже вона. 

Трендсетер для українського медіаринку

За словами Юлії Банкової, «Громадське телебачення» було першим українським медіа, яке запустило краудфандингову кампанію. Збір на «Спільнокошті» розпочався у грудні 2013 року, навесні 2014-го вже зібрали 1 млн грн від глядачів. І вже на початку роботи в команди були гроші на те, щоб функціонувати: на оренду приміщення, на техніку й зарплати. Уже тоді у «Громадського телебачення» була своя спільнота, яка зустрічала журналістів на вулицях, пропонувала їм гроші, їжу й меблі. Також люди надсилали редакції контент. 

«Я впевнена, що “Громадське” стало трендсетером для українського медіаринку. 

Юлія Банкова

Воно відіграло величезну роль узагалі в політичній ситуації і зокрема під час Революції Гідності. Тоді ми були чи не єдиним джерелом інформації онлайн 24/7. Ми були впізнаваними. Є одне відео, де Андрій Сайчук [журналіст і ведучий, — ред.] іде Майданом і люди створюють йому коридор, аплодують і кричать “Громадське”, “Дякую вам”», — пригадує Юлія Банкова.

На думку Наталії Гуменюк, сам формат функціонування «Громадського телебачення» як громадської організації був новим на той час для медіа і став прикладом. «З точки зору медіа воно зламало всі рамки, показало, що телебачення може бути іншим, технічно слабшим, можливо, ніж професійні канали, але зі справжністю», — каже вона.

Утім, проєкт задумувався як телевізійний. Спочатку мовлення велося через платформу Ustream, потім — на YouTube. Поки не було ліцензії, деякі канали ретранслювали стрим. Ліцензію на супутникове мовлення отримали 2016 року. 1 лютого 2020 грудня hromadske перестало мовити на супутнику, а наприкінці 2020 року команда остаточно перейшла в диджитал. Від ліцензії на телевізійне мовлення відмовилися, бо це було дорого, а інтерес до телебачення серед людей поступово почав падати. 

Також hromadske стало своєрідною школою для журналістів, які згодом очолили інші ключові українські медіа: Юліана Скібіцька працює редакторкою в «Бабелі», Настя Станко стала головною редакторкою «Слідства.Інфо», Катерина Сергацкова заснувала «Заборону», Андрій Баштовий запустив «The Village Україна» й був його головним редактором. 

Засновники hromadske

Ціннісні орієнтири та принципи

Належати спільноті й обслуговувати її інтереси — на цьому наголошували співзасновники «Громадського телебачення» на початку його заснування. Вони прагнули, аби цей принципи залишався незмінним, навіть коли зміниться основна команда медіа. 

Юлія Банкова пропрацювала на різних позиціях 8 років і була останньою зі співзасновників, хто пішов із hromadske. Нині вона залишається членкинею ГО «Громадське телебачення» і, озираючись назад, міркує, що команді, яка запускала медіа, вдалося збудувати його так, що й після кадрових змін закладені цінності залишаються незмінними.

Професіоналізм, відповідальність, довіра, відкритість, служіння і гуманізм — це ті цінності, які лежать в основі hromadske. За словами Наталії Гуменюк, вони ніколи особливо не мінялися. Проте могли по-різному проявлялися у журналістських матеріалах. Усередині команди журналісти регулярно обговорювали питання успіху незалежного медіа і його відданості заявленим цінностям.

«Увесь час було доволі проблемним визначити, що таке успіх такого незалежного медіа. Ми працювали з якісною аудиторією, яка хотіла знати трохи більше й глибше. Завжди було для частини журналістів незрозуміло, де та межа: чи ти готовий зробити складну історію (наприклад, про окупацію Криму), яку подивляться менше людей, але, принаймні подивиться? Чи ти робиш якусь хайпову історію, яка рознесеться по соцмережах, але не має цінності? Це завжди великий виклик, бо будь-який успішний журналіст хоче бачити віддачу, щоб історія дійшла до аудиторії», — розмірковує Гуменюк.

Ще один виклик, з яким, на її думку, стикалися журналісти hromadske, — це зменшення запиту на суспільну журналістику, яка є більш нейтральною та неупередженою. З часом усе більш популярними ставали журналісти та блогери, які пропонували єдину правильну думку без наведення різних позицій у матеріалах.

«Оці всі принципи тримають нас купи, тримають організацію, тримають цінності, тримають саму місію і ідею. Але, з іншого боку, вони в сучасному світі менш популярні. Це величезний виклик для всіх медіа», — підсумовує Наталка Гуменюк.

Як hromadske залучає аудиторію з різних платформ

Христина Коціра, яка з січня 2022 року працювала на посаді операційної редакторки та відповідала за текстові матеріали на hromadske, з 1 лютого 2023 року стала новою головною редакторкою замість Євгенії Моторевської. Вона розповіла, що прагне зберегти і розвинути цінності та напрацювання команди. 

Одним із них, за її словами, є те, що вже кілька років підряд hromadske є у білому списку ІМІ серед медіа, які дотримуються журналістських стандартів. На її думку, цей показник демонструє, що hromadske працює за стандартами журналістики та перевіряє інформацію.

«Мені було важливо, щоб збереглася людиноцентричність у наших матеріалах. Ми багато зараз пишемо про військових, які мають травми. І ми вчимо нашу аудиторію, наприклад, як поводитися, коли  бачиш військового на протезі. Ми продовжуємо робити матеріали з фронту й показувати війну такою, якою вона є. Ці матеріали чесні й без закадрового тексту», — розповідає Христина Коціра.

Нині hromadske складається з редакції, яка працює над контентом, комерційного та фінансового відділу. За словами Христини Коціри, комерційний відділ особливо потужно запрацював протягом останнього року. Його мета — залучати від рекламодавців, а не донорів, 20 % усіх коштів на функціонування медіа. Комерційний відділ робить контент для нативної реклами та спецпроєктів окремо від редакції, однак за стандартами, які близькі до неї

У команді редакції нині є відеовідділ, в якому працює три журналісти, а також новинарі та журналісти, які пишуть великі тексти. У відеовідділі працює два відеографи й режисер монтажу. Також є окремий відділ розслідувань.

Є команда, яка розвиває соцмережі: 

Сайт запрацював одразу. Спочатку на ньому транслювали стрим, далі команда «Громадського телебачення» адаптовувала під текстовий формат уже готові відеорепортажі та відеоінтерв’ю, а згодом почали готувати окремі тексти. 

Слово «телебачення» лишилося лише у назві громадської організації. Нині hromadske виходить за рамки відео форматів і є мультимедійною платформою.

«Ми намагаємося залучати аудиторію з різних платформ, і сьогодні в середньому 20 млн користувачів на місяць читає й дивиться наші матеріали на всіх платформах. Найпопулярніші відео у нас були, коли почалося повномасштабне вторгнення. Ми тоді легко набирали 3–5 млн переглядів. Зараз репортажі з фронту стільки не набирають, це 200 000 – 500 000 переглядів залежно від матеріалу. Перегляди на YouTube впали, тому що інтерес людей до війни теж впав», — ділиться Христина Коціра.

Для YouTube команда hromadske робить репортажі з фронту, відеоісторії та документальні історії з військовими та їхніми рідними. Восени 2023 року журналісти запустили військовий подкаст «++ подкаст», у якому ведучий — військовий Сергій Гнезділов запрошує до себе військових. 

Журналісти hromadske запустили новий музичний проєкт «СУЧ ЦУКР МУЗ». А також новий подкаст про книжки «Запах слова», у якому стендап-комік Сергій Чирков і літературний критик Євгеній Стасіневич обговорюють літературу.

У видання є база фрилансерів та журналістів у регіонах, з якими вони регулярно співпрацюють. На початках команда «Громадського телебачення» кинула клич, аби журналісти створювали свої незалежні медіа під цим брендом у регіонах. Так з’явилися низка «Громадських» у різних областях України (Черкаська, Запорізька, Полтавська, Волинська), проте згодом вони призупинили свою роботу. Є й такі медіа в регіонах, які мають «Громадське», як частку своєї назви, хоча загалом за назвою і по суті є іншими медіа, як-от «Громадське інтерактивне телебачення» у Луцьку.

«У нас не вистачало ресурсів людських, але також і частково фінансових, щоб це все менторити. Люди спочатку загорілися, але це часто були люди, які не були журналістами до цього й не знали, як робити журналістику. У регіонах не було таких грошей і крутих менеджерів», — пригадує Настя Станко.

Зміни в структурі та плани для розвитку

На початку діяльності у «Громадського телебачення» не було як такої редакції, лише члени організації та програмна рада. 2015 року з’явилася перша наглядова рада, до якої зокрема входили Олександр Саврук, Євгенія Закревська, Євген Глібовицький, Михайло Мінаков, Ярослав Грицак, Олекса Шалайський. Вони ухвалювали рішення щодо бюджету, затверджували, перевіряли, чи є всі необхідні політики. Водночас програмна рада, яка складалась із членів організації, вирішувала ідейно-місійні питання. 

Згодом у команді ввели посаду виконавчого директора, також з’явився головний редактор, який відповідав за редакційну політику «Громадського телебачення». Члени громадської організації не були бенефіціарами й не отримували жодного прибутку, а тому могли незалежно працювати над ціннісно-місійними речами. Загальні збори ухвалювали стратегічні рішення, а виконавчий директор відповідав за організацію процесів. 

За словами Юлії Банкової, це була доволі складна структура організації, яку спростили 2021 року. Тоді програмну раду об’єднали з наглядовою радою. Тоді ж, пригадує вона, були дискусії, чи підпорядковувати посаду головного редактора CEO, чи залишати ці дві посади рівнозначними й підпорядкованими правлінню, наприклад, CEO і головного редактора. Для цього команда працювала з консультантами і врешті-решт закінчила обговорення ухваленням статуту, в якому переглянули структуру. Тепер це загальні збори (до яких можуть входити працівники медіа) і правління, яке обирає на конкурсній основі керівника організації.

«Ми вміли робити якісну журналістику, але не були управлінцями. Коли організація розрослася до 100 людей, їй уже були потрібні професійні менеджери, налагоджені процеси, зокрема HR. Токсичність у колективі, відсутність прозорої системи ухвалення рішень, системної роботи з аналітикою, правильної комунікації з колективом — усе це призвело до того, що нам довелося міняти структуру організації», — розповідає Юлія Банкова.

На думку Наталії Гуменюк, ідеальної системи медіа не буває, та попри усю складність, система роботи hromadske має необхідні противаги, які забезпечують незалежну роботу. Вона вважає, що hromadske залишається цікавим прикладом не тільки для українського ринку, а й для світу.

«У такій структурі є свої складнощі, але це ціна свободи. Питання не в організації структури, а в тому, щоб люди, які працюють, мали спільні цінності», — переконана Гуменюк.

За словами Гуменюк, найбільші злами в команді були пов’язані зі значними подіями в Україні та змінами, які наставали після них, як-от Революція Гідності, окупація Криму та повномасштабна війна. Також, на її думку, одним зі зламів була ситуація, коли один зі співзасновників Роман Скрипін привласнив майже 300 000 євро, які були зібрані на рахунках PayPal i YouTube.

«Це сумна сторінка, але, з іншого боку, це було важливе кризове рішення із точки зору наглядової ради. Цінності важливіші. Попри те, що ця людина була одним зі співзасновників організації, якщо вона порушила правила, принципи й закон, ми маємо розлучитися й іти далі. Це був важливий етап зростання, коли ти розумієш, що навіть всередині команди довіра може бути втрачена. Але через таку глибоку кризу організація стала настільки обережною та прозорою, що це навіть було трошки кумедно», — говорить Гуменюк.

команда hromadske

Головна редакторка Христина Коціра вважає, що за нинішніх умов і обставин в Україні важко будувати стратегічні плани на 5 або 10 років. Утім, вона переконана, що й через 10 років hromadske існуватиме.

«Мені б дуже хотілося, щоб hromadske залишалося тим майданчиком, де сповідуватимуть етичні та професійні стандарти, де буде повага до людини. Люди плутаються серед сотень анонімних Telegram-каналів, які подають смажені новини. Але мені б хотілося, щоб аудиторія розуміла, що є майданчики, де точно буде перевірена інформація і щоб hromadske залишалося одним з цих майданчиків», — ділиться своїми міркуваннями Христина Коціра.

hromadske | Майдан | Медіа | Настя Станко | Наталка Гуменюк | Христина Коціра | Юлія Банкова