Для медійників, які трохи втомилися або вигоріли від подачі новин у звичній формі, засновник Інституту поетичної журналістики Аарон Дворкін запровадив поняття «поет-журналіст». Такі журналісти використовують поетичні прийоми для висвітлення подій, новин або соціальних явищ, а факти поєднують із емоційною та художньою виразністю.
Дворкін сподівається, що грошова премія та власна телевізійна служба для «новинних віршів» допоможуть популярності поетичної журналістики. А поки розповідаємо про зародження цього жанру в штаті Мічиган, що в США.
Народження поетичної журналістики
Як пише Nieman Lab, Аарон Дворкін — це стипендіат Фонду Макартурів 2005 року і професор лідерства й підприємництва в галузі мистецтва у Школі музики, театру і танцю Університету Мічигану. Йому прийшла ідея поєднати журналістику й поезію в одній формі.
«Я зрозумів, що хочу бути фотожурналістом, хотів би зробити моментальний знімок проблеми й висловити його за допомогою поезії. І тоді до мене дійшло: це “поет-журналіст”», — згадує Дворкін.
На думку Дворкіна, якщо фотожурналіст продає фотографії, то поет-журналіст — «газетні вірші». Він наводить кілька прикладів, коли для розповіді новин використовували поезію — «Атака легкої бригади» Альфреда Теннісона, або «О капітане! Мій капітане!» — твір Волта Вітмена щодо вбивства президента Лінкольна. Вони схожі на те, що поетеса, лавреатка Пулітцерівської премії Гвендолін Брукс назвала «віршованою журналістикою», яку вона визначила як «поет як сторонній спостерігач» і «поет як всевидюче око». Брукс — плідна авторка поетичної журналістики, але Дворкін вважає, що сьогодні ніхто не ставиться до цього жанру як до самостійного серйозного напряму журналістики. Щоб це виправити, 2024 року він створив Інститут поетичної журналістики.
На сайті інституту його місією визначене прагнення революціонізувати спосіб розповіді, поєднуючи традиційну поезію із сучасною журналістикою.
«Ми прагнемо доносити новини та ідеї, які резонують на глибшому емоційному рівні, роблячи споживання інформації більш вражаючим і незабутнім досвідом», — ідеться на сайті.
Інститут має два основні програмні напрями — Премія Дворкіна за поетичну журналістику та мережа віршованих новин Verse News Network. Команда розробила шість основних принципів поетичної журналістики:
- інформування з емоціями;
- занурення в тему;
- використання поетичної форми;
- прихильність до фактів;
- залучення, щоб максимізувати релевантність;
- навчати та висвітлювати
Інститут прагне поєднати ліричну прозу з фактичними репортажами. Також його засновник мріє про глобальне визнання поетичної журналістики, де «новини переплітаються з поезією, залучаючи авдиторію до ритму правди».
Першим завданням інституту стало визначення поетичної журналістики, і робоче визначення Дворкіна звучить так: «Письмо, яке викликає емоційний зв’язок, пов’язаний з темами новин, і використовує елементи звуку, ритму, творчої ілюстрації тощо».
Бути поетом-журналістом
Хоча газетні вірші мають доносити інформацію та ґрунтуються на фактах, їхній фокус, на думку Дворкіна, саме на емоціях, що стоять за новинами, а не на простому повідомленні про послідовність подій, як вони відбувалися.
Дворкін вважає, що газетні вірші також варто перевіряти на дотримання журналістських стандартів. Поступово він створив раду директорів і радників, до якої входили як поети, так і журналісти.
«Журналістика перебуває в серйозній скруті з багатьох причин. Різні поети й журналісти можуть дивитися один на одного з якоюсь сумішшю таємничості, забави, презирства, скептицизму й сатири. Наші традиційні способи повідомляти новини, розповідати історії, малювати світ і людські емоції зараз точно не призводять до утопії. Спробуймо щось інше», — вважає колишній видавець і CEO Bridge Michigan і член ради директорів інституту Джон Бебоу.
На сайті Poetry Foundation є принаймні чотири елементи, які відрізняють віршовану журналістику від традиційного репортажу:
- Поетична форма дає можливість персоналізувати новину.
- Робота над віршами дає змогу медійникам зосередитися на певних аспектах новин, які вони вважають переконливими.
- Включення поетичної свободи в журналістський процес дає змогу висловлювати думки й переконання, а також записувати події.
- Думки функціонують у поетичному середовищі, а не просто пропонують платформу для догм чи документацію.
Дворкін не вперше бореться за можливості для мистецтва. 1996 року він заснував організацію «Сфінкс», яка фінансує ініціативи, спрямовані на розмаїття класичної музики. Інститут поетичної журналістики, який наразі є здебільшого ідеєю, вебсайтом і групою зацікавлених людей, стане продовженням соціального підприємництва Дворкіна.
У мріях про майбутнє
Аарон Дворкін має глобальні плани щодо поетичної журналістики: зараз він шукає донорів для фінансування премії у розмірі $150 000, яка, за його словами, стане найбільшою і в поезії, і в журналістиці. І він планує заснувати новинну службу для поетичної журналістики під назвою «Віршована мережа новин», яка б розповсюджувала газетні вірші в медіа в усьому світі.
Більшістю авторів мережі стали би поети, хоча головний редактор може походити з журналістики. Ця мережа, як і сам інститут, фінансуватиметься грантовими коштами. Хоча він вірить у поетичну журналістику й романтизує цю справу, не впевнений у тому, як її сприйме широка авдиторія.
«Мистецтво має унікальний спосіб об’єднувати людей, долаючи політичні, культурні й гендерні бар’єри. Ми віримо, що якщо зможемо застосувати цей механізм у журналістиці, то зможемо достукатися до людей, які інакше не дізналися би про цю новину, історію чи проблему», — каже Аарон Дворкін.
Щодо премії, то Дворкін сподівається, що ці гроші додадуть довіри Інституту поетичної журналістики.
«Ми хочемо, щоб це була найвища грошова премія, якби це була нагорода в $5000, ніхто б не звернув уваги. Але якщо це $150 000, то всі звертають увагу», — ділиться засновник Інституту поетичної журналістики.
