Щоби показати нескладні дані, у багатьох випадках достатньо простого стовпчикового графіка чи скатерплота (scatter plot або точкова діаграма, — ред.), кажуть на тренінгах із візуалізації даних і… брешуть? Ні, не брешуть. Тоді для чого відділи журналістики даних витрачають зайві тижні на вау-ефекти у своїх матеріалах? 

У першому випуску нашої нової серії матеріалів про журналістику даних і візуалізації у ній «Медіамейкер» розбирається в цих питаннях разом із Євгенією Дроздовою та Юлією Дукач — журналістками незалежного українського видання Тexty.org.ua, яке із 2010 року просуває українську журналістику даних як серед української авдиторії, так і за кордоном. 

Хто ми й чому про це говоримо

Євгенія очолює відділ журналістики даних, спеціалізується на створенні інтерактивних візуалізацій і карт, багато працює з геопросторовою інформацію. Протягом 2023 та 2024 років входила до складу журі міжнародного конкурсу з журналістики даних The Sigma Awards. А ще Євгенія разом з іншими колегами розповідала «Медіамейкеру» раніше про те, як працюють українські дата-журналісти. 

Юлія очолює відділ дослідження російської дезінформації та спеціалізується на роботі з даними соцмереж, аналізі тексту й тому, як за допомогою машинних алгоритмів можна виявляти російську дезінформацію. Наприклад, раніше «Медіамейкер» розповідав про її дослідження алгоритмів YouTube й дезінформації в Україні та Польщі. 

У нас різний технічний бекграунд, але спільна пристрасть — постійно слідкувати за роботою дата-журналістів зі всього світу, помічати тренди та цікаві рішення у сфері візуалізації даних. А також рефлексувати, що працює, а що ні, і що з цього всього можна взяти на озброєння в українських редакціях. 

Щомісяця спеціально для «Медіамейкера» ми будемо розповідати про прийоми, за допомогою яких дата-журналісти завойовують увагу та вподобайки читачів. Супроводжуватимемо пояснення великою кількістю прикладів та ілюстрацій.

У нашому першому огляді спробуємо розібратися, чому журналістика даних — це часто не лише про дані та журналістику, але також про красиву верстку і пошуки цікавих та оригінальних способів представити дані.

Навіщо ефектно подавати інформацію 

Журналістика даних почала активно розвиватися у 2000-х роках у великих редакціях, які мають сильні команди дизайнерів, журналістів і програмістів. Проєкти з журналістики даних зазвичай масштабні та складні, можуть займати місяці роботи кількох людей. Тож редакціям хочеться, щоб авдиторія звернула на них увагу. 

На жаль, «новина» про те, яким навушникам віддає перевагу донька Джонні Деппа, має більше шансів зацікавити читачів набрати мільйони переглядів, ніж суспільно важливий матеріал. Тож у сучасному світі журналістам доводиться не тільки висвітлювати соціально гострі теми, але й турбуватися про те, щоб авдиторії було цікаво їх читати. Ось вам головний аргумент, чому ми взагалі маємо говорити про «вау-ефекти» та способи привернути увагу читачів до критично важливих тем.

Письменник і оглядач ​​Чарлі Варзел у колонці для The Atlantic нещодавно писав про винайдену ним «туалетну теорію інтернету», яку сам автор пояснює так: «У будь-який момент значна частина бурхливої, шаленої активності, яку ми бачимо онлайн, — кліки, перегляди, пости, коментарі, лайки та репости — роблять люди, які гортали свої стрічки, сидячи у ванній кімнаті».

Традиційно саме відділи журналістики даних або графічні відділи мають технічні ресурси, щоби створювати візуально красиві матеріали, які зупинять скролінг. Звісно, якщо тема читачу цікава, будь-які ефекти будуть зайві. Однак додаткові «фантики» працюють, коли знудьгований читач гортає стрічку в пошуках чогось, за що вчепиться око.

Бо ми памʼятаємо, шеримо та розповідаємо іншим лише про те, що нас вражає.

Яку графіку використати

Якщо у вашому абзаці більш ніж пʼять цифр, якщо ви словами описуєте статистичні дан чи під час написання статті робили малюнки-чернетки, щоб краще розібратися, — можливо, вам потрібна графіка.

Залежно від вашого вибору і можливостей це може бути:

• Інфографіка. Межує з ілюстрацією й може містити графіки, текст, схеми, пояснювальні зображення тощо. Для створення інфографіки краще мати дизайнера з художнім смаком.
• Графік. Підійде, якщо треба наочно показати нескладні дані: агрегована статистика, динаміка змін у часі, розподіл, кореляція тощо. Графік обирається з огляду на тип звʼязків у даних. Якщо ви новачок у цьому питанні, то можна «підглянути» потрібний графік у спеціальних каталогах, наприклад, тут. Подібні ресурси містять докладний опис необхідної структури даних і підказують, який елемент графіки за що відповідає. Ось приклад опису горизонтального стовпчикового графіка. Для створення графіка ви можете використати онлайн-інструменти на кшталт Flourish чи Datawrapper і вбудувати його на сайт як iframe чи зберегти у jpeg або png форматі. Онлайн-застосунки зазвичай мають шаблони всіх розповсюджених типів графіків, тож із цим завданням можна впоратися без дизайнера.
• Карти. Нескладні карти (хороплет, карта з маркерами тощо) так само можна створити у зазначених вище онлайн-застосунках. Оригінальні, інформативні та красиві карти потребують відповідних спеціалістів, однак здатні надовго затримати читача на сторінці, адже, як показує наша практика, з усіх видів візуалізації даних карти викликають у читачів найбільше захоплення.
• Складні / інтерактивні візуалізації. Підходять, якщо ваші дані обʼємні та їх неможливо показати на одному графіку; ви хочете дати читачу можливість самостійно дослідити дані, використовуючи різні фільтри та інтерактивні елементи; для візуалізації даних чи пояснення вашої концепції потрібні нестандартні рішення. Для таких візуалізацій зазвичай потрібен дизайнер і програміст.

Прості та складні рішення

Буває так, що сам проєкт вимагає складних візуальних рішень, як, наприклад, у нещодавньому матеріалі від Reuters про передвиборчі опитування. Матеріал пояснює читачам основи соціології: яким чином опитування передбачають результати виборів, що таке вибірка, від чого залежить похибка та наскільки таким опитуванням можна довіряти.

Головна візуалізація — портрети Байдена та Трампа — складаються з різнокольорових квадратів: чим більше таких квадратів, тим чіткіше зображення політиків. Ця метафора ідеально передає суть репрезентативної вибірки в опитуваннях. А її візуальна реалізація достатньо складна й ефектна, щоб стати тим самим вау-елементом. Далі видання пропонує читачам погратися із різними змінними й подивитися, яким чином якість вибірки впливає на правдивість передбачення.

Але часто буває так, що ви маєте нескладні дані, скажімо, статистику за областями. У такому разі одна змінна категоріальна — назва області, а інша числова — показник. Упевнені, з такими даними працює практична кожна редакція.

Коли у вас немає даних чи ідеї для складних візуалізацій, головне правило — не почати ускладнювати саму графіку. Докладніше про це трішки далі у статті. 

Для даних, що містять категоріальну й числову змінні, найкраще підходить стовпчиковий графік. Наприклад, подивимося на два матеріали, де для візуалізації цілком достатньо стовпчикових графіків. 

Один із них — проєкт киргизького медіа Peshcom про перероблення паковань, інший — матеріал The Washington Post із порівнянням рослинного та тваринного молока.

The Washington Post аналізує харчову користь різних видів молока, а також шкоду, що приносить довкіллю його виробництво. Поки ви читаєте статтю, дві команди паковань грають у баскетбол. Після кожного блоку порівняння мʼяч супротивника опиняється у сітці команди, яка програла. Наприклад, за вмістом кальцію тваринне молоко суттєво поступається кокосовому та мигдалевому.

Видання пропонує вам зробити ставку на переможця на початку статті та подивитися в кінці, чи ви вгадали. Тож вам доведеться дочитати або хоча б доскролити матеріал до кінця. Цікавий прийом, чи не так?

Киргизьке видання аналізує коди перероблення на пакованнях від продуктів на поличках супермаркетів і приходить до висновку, що кожна пʼята упаковка взагалі не підлягає переробленню.

Зверніть увагу, Peshcom зробив графіку в застосунку Datawrapper. Це зручний та інтуїтивний онлайн-інструмент для створення графіків. Ви також можете його спробувати, навіть його безплатна версія пропонує чимало опцій для створення та стилізування різних видів графіків.

Для візуального підсилення матеріалу Peshcom використовує статичні ілюстрації:

Ці два матеріали здаються схожими: екологічна тематика, нескладні дані, стовпчикові графіки, тема паковань. В обох випадках добре те, що для пояснення даних журналісти обрали звичайні стовпчикові графіки, бо попри свою простоту, вони тут доречні й цілком впоралися з поставленим завданням. 

Більш «оригінальна» інфографіка, найімовірніше, була б зайвою. Коли вам хочеться додати до матеріалу родзинку, дуже легко потрапити в цю пастку: спотворити графіку та зробити матеріал незрозумілим і складним.

Невдалим способом створити «вау-ефект» були б обʼємні 3D-графіки, додавання тематичного фону (наприклад, паковання на фоні графіків), велика кількість кольорів, спроби показати різницю за допомогою масштабування паковань (людське око гірше розрізняє різницю у площі поверхонь, ніж різницю у довжині ліній), використання іконок із пакованнями тощо.

На що звернути увагу

Якщо ви намагаєтеся вирішити, чи варто «прикрашати» ваш матеріал, пам’ятайте:

• Жодні декоративні елементи не здатні компенсувати брак змісту. Тож якщо матеріал усе ще здається вам нецікавим, можливо, варто допрацювати змістову частину.
• Не треба паплюжити інфографіку заради привабливості. Вибираючи графік, насамперед думайте про читачів: чи легко їм буде зрозуміти ваші дані, подивившись на графік, і не ускладнюйте, якщо не потрібно. 
• Якщо у вас є додаткові часові й фінансові ресурси, подумайте, що допоможе утримати увагу читача: красиві ілюстрації, нестандартна верстка, інтерактивний елемент тощо.

Кілька додаткових матеріалів для пошуку натхнення

У редакційному чаті ми часто ділимося проєктами, які нам сподобалися, надихають або пропонують цікаві візуальні рішення. Ось ті, що ми зберегли у список цікавих проєктів у цьому місяці.

Що втратила Україна

What Ukraine Has Lost | NYT

Про що проєкт: складний, красивий, а головне надзвичайно важливий для України матеріал від The New York Times про масштаби руйнувань українських міст із початку повномасштабного вторгнення. Жодне українське видання не має такої авдиторії в різних куточках світу як NYT. Тож матеріал, що вражає змістовно й візуально, на третьому році війни здатен нагадати світу, що ми досі страждаємо від російської агресії й у нас досі йде війна, навіть якщо світовим медіа вона вже приїлася, і їхню увагу отримали інші країни та події.

На що звернути увагу: Це точно не той проєкт, де 3D-стовпчики на карті, якою ми рухаємося разом зі скролом, мають на меті компенсувати брак змісту. Автори використали алгоритми для аналізу масштабів руйнувань, відстежуючи зміни об’єктів на супутникових знімках протягом короткого проміжку часу. Як саме вони це зробили — можете дізнатися в докладній методології наприкінці матеріалу. Та навіть якщо ви не надто цікавитеся роботою з супутниковими даними, то точно погодитеся, що є щось в тому, щоб візуалізувати масштаби руйнувань 3D «хмарочосами». 

Рух повітряних куль 

Tracking China’s ‘grey zone’ balloon flights over Taiwan | Reuters

Про що проєкт: з кінця минулого року і до середини квітня Китай регулярно запускав повітряні кулі в повітряний простір над Тайванем. А Reuters проілюстрували цю історію лаконічною та стильною візуалізацією зі скролом.

На що варто звернути увагу: будемо чесними, майже кожен дата-проєкт Reuters приносить візуальне задоволення. Вони вміють поєднувати графіки з ілюстраціями, запаковуючи все в якісно зверстаний матеріал. 

У цьому тексті таймлайн запусків повітряних куль на карті, який відтворюється зі скролом, дуже гарно передає відчуття хронології подій. Ви не просто читаєте, що кількість цих повітряних куль відрізнялася з дня на день, але самі «бачите» це, скролячи донизу. Друга ж ілюстрація — з висотою, на якій ці повітряні кулі були виявлені, нагадує нам, що в епоху, коли все більше читачів заходять на проєкт із мобільного, не варто обмежувати себе одним екраном — особливо щоби передати висоту.

Війна за Тайвань

The battlegrounds that could decide a US-China war over Taiwan | Financial Times

Про що проєкт: на відміну від короткої історії про повітряні кулі, тут ви знайдете лонгрид із глибоким аналізом потенційної війни за Тайвань — про озброєння, військові бази, перший і другий ланцюг островів як частину концепції морського стримування Китаю. А також про переваги США та Китаю в потенційній війні за цей острів.

На що варто звернути увагу: міжнародні редакції добре знають — щоб розповісти історію про географічно віддалені регіони та країни, без мап не обійтися. За допомогою сервісу Mapbox мапи можна ефективно та ефектно поєднати зі скролітелінгом. 

Цей проєкт від Financial Times — чудовий приклад, як це можна зробити динамічно, щоби вашого читача в процесі випадково не захитало. Також зверніть увагу на прийом, коли фотографія HIMARS «перетворюється» на схематичну ілюстрацію. Погодьтеся, ця графіка викликає більше «вау», ніж якби фото та ілюстрація стояли просто поруч. Дрібничка, але чіпляє.

Контроль за пластиком

Plastic unfantastic: what’s banned in Hong Kong’s war on waste | South China Morning Post (щоб почитати, потрібна підписка)

Про що проєкт: шестеро членів редакції South China Morning Post упродовж п’яти днів збирали всю пластикову тару обідів на винос, щоб показати вплив, який матиме новий закон з контролю за пластиковими відходами.

На що варто звернути увагу: цей проєкт — нагадування, що особиста історія та редакційні експерименти прекрасно поєднуються із журналістикою даних. Достатньо лише зібрати матеріал, розкласти на підлозі в редакції, сфотографувати та потім красиво заверстати, «підсвітивши» потрібні елементи. 

Більше відпочинку

How can Hongkongers use public holidays strategically for longer breaks in 2025? | South China Morning Post (щоб почитати, потрібна підписка)

Про що проєкт: South China Morning Post обрахували, як узяти коротенькі відпустки між святами, щоби вийшов максимально можливий довгий відпочинок. Вважаємо цю ідею геніальною!

На що варто звернути увагу: навіть звичайна статична візуалізація в форматі календарика привертає увагу, коли за нею стоїть цікава ідея або щось корисне для читачів. Тут же цей календарик не такий уже й «звичайний» — на ньому зуміли позначити місяці, свята, дні тижня, пропоновані дні відпустки та сумарну кількість днів. Усе — зі збереженням мінімалістичного стилю та інформативності для читачів. 

Та і просто цікаво відзначити, що в Гонконзі теж є свої «травневі» вихідні, щоправда, на честь дня народження Будди.