Уже пів року діє новий Закон «Про авторське право і суміжні права». До січня 2023 року українці керувалися редакцією цього документу за 1993 рік. Його адаптували й доповнили новими термінами, зважаючи на розвиток цифрових технологій і необхідність гармонізувати українське законодавство з європейським.

Медіаюристи ГО «Платформа прав людини» Євген Воробйов, Аліна Правдиченко та Микола Гринишак пояснили базові зміни до закону під час вебінару «Про авторське право за новим законодавством. Що треба знати медійникам?», а «Медіамейкер» занотував найважливіше.

Євроінтеграційний закон

Внесення змін у Закон України «Про авторське право і суміжні права» було однією з умов Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Україна взяла зобов’язання привести своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Це стосувалося й питань інтелектуальної власності. «В цілому, в ЄС позитивно оцінили закон. Він доповнений багатьма [термінами та поняттями], яких раніше не було в законодавстві», — коментує адвокат Микола Гринишак.

Читайте також: Замість тисячі слів. Навіщо в медіа зображення та як їх використовувати ефективно

Нові терміни

У попередній версії закону не було визначень для низки термінів, які медійники активно використовують у роботі, тож і трактувати їх в юридичній площині могли по-різному. Тепер прописані чіткі формулювання таких понять:

• Фотографічний твір — твір, статично відображений (зафіксований) із застосуванням аналогових, цифрових фотографічних технологій на матеріальному носії чи в електронній (цифровій) формі або із застосуванням лазерних технологій як об’ємне тривимірне зображення. Основна характеристика — такий твір мусить мати ознаки оригінальності.
• Сирітський твір — твір, фонограма, відеограма, оприлюднені в Україні, щодо яких не ідентифікований жоден суб’єкт майнових прав за результатами ретельного пошуку, а в разі його ідентифікації (включно з анонімними творами або ж створеними під псевдонімом) — його місце перебування не встановлене.
• Прокат — надання у користування примірника твору, фонограми, відеограми на встановлений строк для прямої чи опосередкованої комерційної вигоди.
• Позичка — надання у користування примірника твору, фонограми, відеограми на встановлений строк, за умови що такі дії не мають самостійного економічного значення.

Як використовувати твори з інтернету

Відкриті джерела дозволяють використовувати контент на певних умовах. Головне правило — ознайомитися з умовами власника. Лише він має виключне право дозволяти або забороняти іншим користуватися своїм твором. 

Наприклад, перш ніж опублікувати фотографію з інтернету, потрібно перевірити, чи власник дає дозвіл на це. Якщо інформації у відкритому доступі немає, використовувати фото не можна. Будь-яке зображення з Google може охоронятися авторським правом, і пошуковик про це попереджає. Тож спершу треба звернутися за дозволом до власника світлини.

Під час публікації потрібно зазначити ім’я автора твору або його псевдонім, вказати джерело (з клікабельним покликанням).

Важливий нюанс — використовувати матеріал варто так, аби просто достатньо проілюструвати матеріал.

Чи завжди питати дозволу?

Є винятки, коли публікування/оприлюднення частин твору без згоди власників не буде порушенням авторських прав:

1. Цитати. Закон не обмежує їхню довжину. Важливо, щоб розмір цитат був мінімально достатній для досягнення мети автора журналістського матеріалу. Цитати мають бути графічно оформлені так, аби читач чітко розумів, що це не створений журналістом контент.
2. Покликання на раніше опубліковані в пресі матеріали щодо поточних економічних, соціальних, політичних, релігійних подій, питань.
3. Твори, побачені або почуті під час поточних подій для їхнього  висвітлення в межах інформаційної мети. Тобто публікація світлини з графіті Бенксі на Київщині не порушує авторське право художника, якщо зазначене його авторство, місце розташування твору тощо.
4. Публічно виголошені промови, звернення, виступи. Тексти промов охороняються авторським правом, однак використання фрагментів із публічних виступів у інформаційних матеріалах не є порушенням.
5. Запис твору для короткострокового користування, щодо якого організація одержала права на публічне сповіщення. Наприклад, коли мовник транслює концерт, він може записати його для внутрішніх потреб і зберігати до 30-ти днів.
6. Твори архітектури, образотворчого мистецтва, які постійно розташовані в доступних місцях і використовуються без комерційного мотиву. Інша назва — «свобода панорами», адже такі твори охороняються авторським правом, тож медійники не могли б використовувати у своїх сюжетах із місця подій кадри, в які потрапляють твори архітектури, пам’ятники, будівлі. Тому потрапляння в кадр таких об’єктів не вважається порушенням, якщо це некомерційний контент.
7. Попурі, пародія, карикатура — дозволяється не запитувати дозволу авторів на використання їхніх фрагментів творів, однак обов’язково потрібно покликатися на першоджерело.

Електронна версія та субтитри

Електронна форма також захищається авторським правом. Нині воно розповсюджується і на тексти перекладів для озвучення, субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами, а також на твори художнього дизайну.

Службовий твір

За замовчуванням до роботодавця (редакції) переходять майнові права на службовий твір, якщо у трудовому договорі не фіксувалося інших домовленостей між автором і працедавцем.

Нововведення закону — редакція, має право доручити іншій особі допрацювати незавершений службовий твір.

Не охороняються авторським правом:

• Новини або інші факти, що мають характер звичайної пресінформації (в минулій версії закону йшлося про поточні події, тобто не охоплювалися новини, які відбулися в минулому).
• Фотографії, які не мають ознак оригінальності.
• Проєкти актів органів державної влади та місцевого самоврядування.
• Бази даних, які не є оригінальними, охороняються правом особливого роду.

Інтерв’ю: авторизація та співавторство

У попередній редакції закону публікація інтерв’ю допускалася лише за згодою особи, яка його дала. Натомість у новій редакції стаття, що стосується інтерв’ю, подана вигідніше для медійників: жоден зі співавторів не має права без достатніх підстав (наприклад, коли інформація стосується особистого життя співрозмовника) відмовити іншим у дозволі на публікацію такого твору.

Однак серед юристів немає консенсусу у визначенні саме ролі співавтора. Микола Гринишак вважає, що інтерв’юйованого так називати не зовсім коректно: «Коли автори спільною діяльністю створили твір, тоді вони є співавторами. Як на мене, відповіді на запитання не будуть творчою працею: це один із видів отримання інформації. Творчою працею в такому разі буде оброблення отриманих відповідей, їхнє впорядкування, викладення у формі статті чи матеріалу. Якщо це робить тільки особа, яка взяла інтерв’ю, то, на мою думку, особа, яка дала інтерв’ю, у цьому випадку не буде співавтором. Знову ж таки, стаття 13 закону в новій редакції не передбачає, що інтерв’ю є співавторством».

Натомість Аліна Правдиченко обстоює позицію, що майже всі інтерв’ю — це твори. Винятками можуть бути короткі коментарі, записані на ходу.

Гринишак підсумував: «Звичайно, кожну ситуацію необхідно розбирати окремо і це, найімовірніше, відбуватиметься на етапі судів. Сьогодні ще немає свіжої судової практики щодо інтерв’ю, згідно з новим законом. Мабуть, Іво Бобул буде одним із перших, хто її започаткує».

Авторизація інтерв’ю регулюється Законом «Про медіа». Згідно з ним  не допускається вимога попереднього погоджувати інформацію, яка поширюється медіа.

Чи матиме штучний інтелект авторські права

Питання щодо використання штучного інтелекту врегульовано частково. У законі воно зафіксоване як право особливого роду на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерними програми.

Ними є твори, які відрізняються від наявних подібних об’єктів і створені комп’ютерною програмою без участі фізичної особи.

Якщо людина керує процедурою створення нового об’єкта, наводить відповідні налаштування, то вона робить певний творчий внесок. Судової практики щодо використання штучного інтелекту ще немає, тож юристи лише трактують законодавство.

«Цікаво буде подивитися на судову практику, але я б достеменно не казав, чи тут не буде вкладу людини, тому що вона все ж таки завантажуватиме свою ідею, а потім комп’ютерна програма генеруватиме [об’єкт] на базі ідеї», — каже адвокат Євген Воробйов.

Особа, яка поширила інформацію, згенеровану ШІ, несе відповідальність за її достовірність. Тобто автор такого контенту має перевірити інформацію, адже у разі судових позовів відповідачем буде саме редакція або людина, яка її створила та поширила.

Читайте також: Хто це зробив? Що кажуть закони різних країн про авторські права та штучний інтелект

Як використовувати контент з YouTube і Facebook?

Великі платформи керуються законодавством країни свого походження, тобто США, де передбачена концепція сумлінного використання (fair use). Без отримання дозволу від власника авторських прав допускається використання уривків творів, якщо вони відповідають таким критеріям: 

• наявність суспільного інтересу; 
• сприяння науковому, мистецькому прогресу. 

Ідеться зокрема про уривки творів для критики певних матеріалів, коментарів, новинних репортажів, навчання та досліджень.

Концепція сумлінного використання враховує чинники, які стосуються не/комерційного характеру використання, ступеню трансформації твору, кількості та сутності частин, які використали, впливу на потенційне використання та вартість оригінального твору. Як приклад Правдиченко наводить спойлери: «Якщо глядач подивиться нарізку спойлерів від багатьох людей, у нього може не виникнути бажання дивитись оригінал. Відповідно фінансова шкода буде значною, і у цьому випадку це недобросовісне використання первинного твору».

Як використовувати стокові фото

Перший крок — уважно перевірити, на яких умовах можна використовувати фотографію з того чи іншого стоку: переглянути угоди на надання безплатної ліцензії, угоди на використання.

Багато стоків, які пропонують безплатний контент, містять обмеження: часто сюди потрапляє використання фотографій з політичними цілями. Наприклад, у правилах Depositphotos прямо зазначено, що файли зі стоку не мають використовуватися так, аби створювалося враження, ніби зображена на них особа чи модель схвалює, рекомендує якусь політичну партію, політика, кандидата чи посадовця.

Авторське право та меми

Тут треба враховувати, що саме мається на увазі під поняттям «мем» у кожному конкретному випадку. Без дозволу суб’єктів авторського права та безоплатно можна використовувати правомірно оприлюднені літературні, художні, музичні твори для створення на їхній основі карикатурних творів.

На думку Гринишака, фотографія, яка не має ознак оригінальності, не підпадатиме під захист закону. «Якщо розглядати мем як жанр карикатури, твір образотворчого мистецтва, творче перероблення іншого твору (зокрема персонажа твору, його імені), такий твір підпадатиме під захист закону. Автор може вимагати усунення порушення його прав», — каже юрист.

Як зареєструвати авторське право

Авторське право виникає автоматично внаслідок створення твору (це називається презумпцією авторства), але за бажанням його можна зареєструвати.

Це може спростити життя в майбутньому: наприклад, у разі судових позовів. Якщо твір опубліковано під псевдонімом чи анонімно, презумпція авторства не діятиме, тож потрібно встановлювати, хто є автором твору. За наявності свідоцтва про авторське право це завдання спрощується в рази.

Щоб зареєструвати авторське право, потрібно звернутися до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації». Нормативно-правову базу, бланки заяв, інформацію про склад необхідних платежів і зборів за реєстрацію можна знайти на сайті.

Для реєстрації треба:

1) Подати документи — примірник твору, заяву та доручення (якщо документи подає представник).

2) Сплатити реєстраційний збір і подати квитанцію до установи разом із комплектом документів.

3) У разі позитивного рішення — сплатити збір за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права.

Для фізичної особи реєстрація коштуватиме 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (255 грн), для юридичної — 30 (510 грн). Варто звернути увагу, що цифри періодично можуть змінюватися. 

Окремо потрібно заплатити за видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права: 0,5 (8,5 грн) неоподаткованого мінімуму для фізичної особи та 1,5 (25,5 грн) — для юридичної.

Як захистити своє право на інтелектуальну власність та що може просити особа у суду чи порушника?

Порушення авторських прав може каратися адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

За захистом авторського права особи можуть звертатися до суду з будь-якими вимогами, які не заборонені законом. Зокрема заявник може вимагати:

• визнання авторського права чи суміжних прав;
• відновлення становища, яке було до порушення; 
• припинення/ заборону вчиняти дії, що порушують авторське право/ суміжні права чи створюють загрозу їхнього порушення;
•  стягнення винагороди, передбаченої законодавством;
•  відшкодування моральної шкоди;
•  відшкодування збитків, завданих порушенням авторського або суміжного права;
• припинення підготовчих дій до порушення авторського права, зокрема шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України пропустили, наприклад, піратські примірники творів, фонограм чи відеограм;
• публікація коштом порушника даних про порушення авторського права в медіа тощо.

Суд має повноваження накласти штраф на порушника авторських прав, стягнути моральну та матеріальну шкоду, задовольнити вимоги заявника.

Окремо закон передбачає припинення порушення авторських прав у інтернеті. У такому разі людина може звернутися із заявою про припинення порушення авторського права до власника вебсайту, реєстранта доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, отримувача послуг хостингу, власника облікового запису.

Законом передбачена форма цієї заяви, додатки та докази, які треба викласти. Особа, до якої звернулися з такою заявою, має розглянути її протягом 48 годин і вчинити певні дії.

Що робити, якщо авторське право порушив громадянин іншої країни?

У цьому випадку може застосовуватися Закон «Про міжнародне приватне право». Якщо укладено договір на використання авторських прав, то саме цей документ передбачає порядок вирішення спорів і компетентний суд, який його розглядатиме. Як правило, якщо суб’єкт є громадянином України, то й суд відбувається на території України. 

Якщо угоду про вибір суду не укладено й громадянин України дізнався, що його авторське право порушене, він може звернутися або в суд за місцем перебування порушника, або в суд на території України. Під час слухань буде застосовуватися право держави, у якій вимагається захист авторських прав.

Скриншот як доказ для захисту авторського права

Скриншоти не мають доказового значення, однак Цивільний процесуальний кодекс передбачає опцію огляду за місцем перебування. Тобто під час судового розгляду можна відкрити матеріал на вебсайті, переглянути дату публікації, ім’я автора тощо. Це зафіксується у судовому протоколі й використовуватиметься як доказ.

Також зафіксувати авторство публікації можна за допомогою архівних застосунків. Це потрібно на випадок, якщо вебсторінка буде видалена та недоступна в публічному просторі.