Світло, локація, плани та монтаж: що треба врахувати для створення якісного відеорепортажу

Знімання відеорепортажу — процес, що потребує чіткої підготовки, технічної грамотності та розуміння композиції. 

На курсі від Kyiv Media School «Новинна журналістика» Анна Цигима, режисерка документальних проєктів і фільмів Лабораторії Журналістики суспільного інтересу й ексголовна режисерка hromadske розповіла про те, що потрібно враховувати на кожному етапі знімань і яких технічних помилок потрібно уникати.

Плануємо знімання

Перед тим як брати камеру чи телефон, потрібно, каже Анна Цигима, треба визначити:

• Яку історію ви хочете розповісти?
• Які кадри потрібні для розкриття теми?
• Кого ви будете записувати?

Окрім творчого складника, варто передбачити всі технічні нюанси. Знімання може затягнутися, а якщо працюєте в умовах відключень світла чи нестабільної ситуації, краще запастися всім необхідним.

Досвідчені журналісти завжди носять із собою сумку з технікою та аксесуарами, які допомагають у будь-яких обставинах. Уявіть: вас залишити з такою сумкою на безлюдному острові на кілька днів. Ви маєте вижити та зробити якісний матеріал.

Режисерка переконує, що достатньо мати телефон, базові навички кадрування та розуміння того, як працює світло. Для мінімального набору техніки для знімання на телефон треба:

• смартфон (обов’язково заряджений);
• зарядний пристрій або павербанк;
• навушники (для контролю звуку);
• мініштатив або стабілізатор (дає змогу знімати без тремтіння);
• петличний мікрофон або Zoom Recorder (для якісного звуку);
• ND фільтр (фільтр, який змінює кольорову тональність).

Також, зазначає Цигима, перед зніманнями новинних сюжетів (як-от наслідки обстрілів) потрібно підготувати знімальний комплект та одяг. Зокрема, необхідно мати зручне взуття (ніяких підборів і платформ), додаткову теплу кофту чи куртку, документи (паспорт, прескарта), воду та їжу (наприклад, протеїновий батончик).

Як обирати локацію

Одна з найчастіших помилок новачків, які роблять відеорепортаж — нехтування локацією. Цигима наголошує, що вона часто створює атмосферу відео, підсилює емоційне напруження або ж, навпаки, руйнує задумане враження. 

Що врахувати перед вибором локації

Якщо подія не є екстреною, необхідно заздалегідь продумати, де саме зніматиметься відеорепортаж. Що потрібно врахувати:

• Чи підходить фон для теми відеорепортажу?
• Яка погода і як вона вплине на світло?
• Чи є шумові перешкоди?

Наприклад, якщо ви знімаєте відеорепортаж про волонтерів, логічно показати їх у дії — на складі, в гуманітарному хабі чи під час роздачі допомоги. Інтерв’ю з експертом про наслідки війни краще записати у спокійному, стриманому інтер’єрі, а не в шумному кафе, де кожна репліка губитиметься в фонових звуках.

Якщо ви знімаєте на вулиці, подумайте, як змінюватиметься світло протягом дня: в обід воно різке й контрастне, на заході — м’яке й тепле. Якщо інтерв’ю проходить на відкритій місцевості, чи не завадить вам вітер, який забиватиме звук у мікрофон, і чи не доведеться герою мружитися через надто яскраве сонце.

Кілька ключових правил

• Уникайте «офіційних» кабінетів. Чиновники часто хочуть давати інтерв’ю за величезними столами у шкіряних кріслах, але це виглядає пафосно й незручно. Краще посадити людину перед столом або знайти більш «живу» локацію.
• Очищуйте фон. Якщо позаду героя — купа паперів, монітор, дивні предмети (наприклад, вазони, які на камері можуть виглядати як роги), це відволікатиме глядача.
• Використовуйте природне світло. Найкращий варіант — посадити людину перед вікном, а не спиною до нього. Якщо світло падає ззаду, обличчя героя буде затемненим, а фон — пересвіченим.
• Не саджайте людину впритул до стіни. Чим більше простору позаду, тим краще виглядає кадр.

Якщо відеорепортаж робиться вдома, приберіть зайві предмети з кадру. Інколи достатньо просто розвернути камеру в інший бік, щоб позбутися візуального шуму.

Перші три секунди відеорепортажу: боротьба за увагу глядача

У сучасних медіа все вирішує перше враження. Якщо глядач не зацікавився за три секунди — він просто перегорне ваш репортаж. Помилка новачків: починати відео з довгих підводок, що не викликають зацікавлення. 

Щоби втримати увагу, відеорепортаж має:

• Починатися з найсильнішого кадру.
• Використовувати динамічні нарізки (як у трейлерах).

Стендап: як зробити відеорепортаж переконливим

Стендап — один із ключових інструментів для журналіста, який працює у форматі відеорепортажу. Це момент, коли автор матеріалу з’являється в кадрі й безпосередньо звертається до глядачів.

Стендап додає відео довіри й особистого залучення, адже глядач бачить: журналіст реально перебуває там, де відбуваються події, і розповідає про них безпосередньо. Також, наголошує Цигима, це допомагає зв’язати сюжет, якщо бракує відео, й робить матеріал динамічнішим.

Де використовувати стендап:

• На початку — представлення теми та місця події.
• У середині — пояснення деталей або показ нових фактів.
• У кінці — підсумок і висновки.

Щоби зробити якісний стендап, журналіст має говорити природно. Це не офіційний виступ, а розмова із глядачем, тому потрібно уникати занадто складних речень і канцеляризмів. Важливо також контролювати фон (за вами має бути контекстна картинка: подія, про яку ви говорите, а не випадкові перехожі) а також ваше жестикулювання.

Деталі в кадрі: як показати більше, ніж просто слова

Навіть якщо ви записуєте інтерв’ю в оселі чи на робочому місці героя, важливо помічати й використовувати деталі, які оточують людину. Що Анна Цигима радить показати в кадрі:

• особисті предмети (фотографії, книги, сувеніри);
• знаки часу (пожовклі газети, записи, афіші);
• символічні речі (обручка вдови, татуювання, військовий жетон).

Наприклад, якщо людина говорить про втрату, варто зняти крупним планом предмет, що символізує її почуття: обручку, яку вона досі носить, листи від близьких чи улюблений плед загиблого. Це створює сильний емоційний ефект і підсилює сприйняття історії.

Чого не потрібно робити:

• Використовувати випадкові кадри лише для того, щоб «закрити» монтаж.
• Вставляти візуально штучні перебивки (наприклад, зйомка пейзажу, інтер’єра тощо) без логічного зв’язку з темою.

Як працювати зі світлом

Якщо ви знімаєте відеорепортаж, світло — ваш найкращий друг і найгірший ворог. Цигима каже, що найбільша помилка під час знімання — пересвіт. Якщо камера чи телефон захоплює надмірно яскраве світло, всі деталі «згорають», і жодна програма для монтажу цього не виправить (бо візуальна інформація буквально не записалася).

Якщо ви знімаєте на камеру, потрібно окремо продумати налаштування світлочутливості (ISO), витримки й балансу білого. Зокрема, для телебачення оптимальна кількість кадрів в секунду 25–30 fps, а витримка — 1/50. ISO рекомендується не завищувати більше за 2000.

Змінити ракурс

На смартфоні автоматичний режим зазвичай не допускає критичних помилок, але якщо ви працюєте із професійною камерою, потрібно навчитися правильно виставляти експозицію. Зокрема:

1. Не знімайте напроти джерела світла. Якщо герой стоїть на фоні яскравого вікна, найімовірніше, його обличчя буде затемненим, а фон — пересвіченим.
2. Використовуйте відбивачі або тінь. У сонячний день краще перейти в затінок або поставити героя так, щоб світло падало збоку. Відбивачі ж допомагають підсвітити затінені ділянки.
3. Завжди перевіряйте картинку на екрані. Якщо у вас занадто світлий фон — спробуйте змінити кут або трохи затемнити кадр у налаштуваннях вручну.

Ключі світла

Анна Цигима каже, що світло визначає настрій кадру. Є два основні варіанти освітлення:

• Високий ключ — це дуже світле, рівномірне освітлення. Воно використовується для легких, позитивних історій.
• Низький ключ — темніше, приглушене освітлення. Воно підходить для серйозних або драматичних сюжетів.

Якщо ви записуєте інтерв’ю з людиною, яка розповідає важку історію (наприклад, пережила полон), не варто садити її в яскраво освітлене приміщення з кольоровими шпалерами. Краще обрати тьмяніше світло, створити камерну атмосферу, щоби глядач відчував емоційну глибину розмови.

Які бувають види світла під час відеознімання

1. Заповнювальне світло — це основне рівномірне освітлення. Якщо знімаєте на вулиці, природне розсіяне сонячне світло — це найкращий варіант. У приміщенні його замінюють потужні лампи.
2. Контрове світло — це джерело світла позаду людини, яке відділяє її від фону, додаючи об’єму. Воно створює легкий обрис навколо волосся та плечей, роблячи зображення більш «кінематографічним».
3. Художнє світло — це додаткові джерела світла, які роблять портрет людини глибшим і цікавішим.
4. Фонове світло — навіть якщо у вас немає професійного обладнання, можна використовувати звичайну настільну лампу або ліхтарик, щоб додати глибини кадру. Просто підсвітіть щось позаду героя — картинка одразу стане живішою.
5. Температура світла: тепле світло (жовті відтінки) створює домашню, затишну атмосферу, а холодне (блакитні відтінки) — додає стриманості та «офіційності».

Композиція і крупність планів: як правильно будувати кадр

Кожен кадр передає певну інформацію. Ось основні плани, які варто використовувати:

• Деталь — акцент у кадрі на маленьких, але важливих деталях (сльози, руки в русі, обручка на пальці).
• Крупний план — коли більшу частину кадру займає голова героя; показує емоції людини (саме так записують інтерв’ю).
• Середній план — типовий кадр по пояс, який показує людину на тлі подій (добре підходить для демонстрації дій).
• Загальний план — коли людина в кадрі у повний зріст; розкриває контекст, де знаходиться герой.
• Дальній план — використовується для пейзажів, панорам міста чи місцевості.

Від правильної зміни планів (про це далі) залежить динаміка вашого матеріалу.

Вісі знімання: не порушуйте логіку кадру

Одна з найбільш розповсюджених помилок початківців — зміщення вісі знімання.

Що це означає? Уявіть, що є дві людини, які ведуть діалог. Уявна лінія проходить між ними. Камера має залишатися лише з одного боку цієї лінії. Якщо оператор переходить на інший бік, на відео здається, що люди дивляться не один на одного, а в різні боки.

Ця помилка вибиває глядача з історії та робить сцену нелогічною.

Що таке «правило третин» 

Якщо ви відкриєте камеру на телефоні, то побачите сітку з дев’яти прямокутників. Це «правило третин» — розділення кадру на рівні дві вертикальні та дві горизонтальні лінії, що утворюють дев’ять однакових прямокутників. Ці прямокутники допомагають розташувати об’єкт рівно по центру кадру, і не дати забагато внизу чи зверху (або залежно від потреб, навпаки).

Як правильно розташовувати об’єкт у кадрі?

• Важливі частини композиції (обличчя, очі, головний герой) мають розташовуватися вздовж цих ліній, або на їх перетині — в «точках сили». 
• Якщо знімаєте інтерв’ю, людина не має бути по центру — краще розташовувати спікера зліва на перетині третин. Виключення — відеоблоги. Якщо в кадрі одна людина, допустимо ставити її в центр.

Не беріть випадкові перебивки

На телебаченні часто використовують так звані «перебивки» — випадкові кадри, щоб заповнити простір між сценами. Проте в якісному відео немає випадкових кадрів. Кожен із них має працювати на історію.

Наприклад, якщо людина в інтерв’ю говорить про втрату близької людини, можна показати її руки, що стискають обручку, або сімейні фотографії. Це підсилить емоційний ефект. Але вставляти абстрактні кадри лише для того, щоб «перекрити» монтажну склейку — погана ідея.

Режисерка наголошує: якщо ви показуєте кадр, він має бути важливим. Наприклад, якщо знімаєте наслідки обстрілу, не просто «поливайте» камерою все навколо. Спершу подивіться, що саме перед вами: зруйнований будинок, розбиті вікна, люди, які розбирають завали. Вирішіть, як передати історію через зображення.

Ракурс: як не спотворити героя в кадрі

Ракурс — це кут, під яким камера знімає героя. Його вибір може впливати на сприйняття людини й загальний тон репортажу.

Анна Цигима пояснює, як працюють різні ракурси:

• Нижній ракурс (знизу вверх) — додає авторитетності, робить людину візуально вищою й сильнішою. Так часто знімають політичних лідерів і диктаторів у пропагандистських матеріалах.
• Верхній ракурс (зверху вниз) — навпаки, робить героя вразливим, меншим, «пригніченим». Використовується для передачі емоцій слабкості чи беззахисності.
• Прямий ракурс (на рівні очей) — найбільш природний і збалансований. Оптимальний варіант для інтерв’ю та документальних сюжетів.

Поширена помилка новачків — знімати з неправильного кута, що змінює сприйняття героя та спотворює його реальне положення в просторі.

Основи монтажу

Монтаж — це не просто склеювання відеофрагментів, а спосіб логічної побудови історії. Монтаж, каже Цигима, починається ще під час знімання. Журналіст має заздалегідь розуміти, як його кадри будуть поєднуватися між собою. Головне завдання — зняти достатньо матеріалу, щоб потім у монтажній кімнаті не довелося «рятувати» сюжет випадковими кадрами.

У стандартному новинному матеріалі, який триває хвилину-дві, має бути хоча б 10 різнопланових кадрів. Ці кадри мають логічно переходити один в одного, розповідаючи історію.

Темп і ритм монтажу

У новинних матеріалах темп монтажу має бути динамічним, щоб утримувати увагу глядача. У глибших репортажах допустимий повільніший темп, щоб дати час на емоційне сприйняття.

Важливо пам’ятати: успішний монтаж — такий, якого глядач не помічає. Якщо все зроблено правильно, історія виглядає природно, а не як набір випадкових кадрів.

Вибір програми для монтажу

Сьогодні є велика кількість програм для монтажу, які можна використовувати як на смартфоні, так і на комп’ютері.

Монтаж на телефоні

Якщо вам потрібно швидко змонтувати матеріал без складної обробки, можна скористатися мобільними редакторами. Вони мають інтуїтивний інтерфейс і дають змогу легко різати відео, накладати титри, коригувати кольори. Серед найпопулярніших програм:

• Adobe Premiere Rush — спрощена версія професійного редактора Adobe Premiere Pro, має базові функції та зручний інтерфейс.
• CapCut — безплатний застосунок із широким функціоналом, включаючи анімовані ефекти й роботу із субтитрами.
• InShot — простий редактор для швидкого монтажу, часто використовується для соцмереж.

Усі ці програми працюють за однаковим принципом: ви завантажуєте відео, ріжете його, додаєте переходи й експортуєте готовий матеріал.

Монтаж на комп’ютері

Якщо ж ваш матеріал складніший, містить багато сцен і потребує серйозного опрацювання звуку й кольорів, краще використовувати комп’ютерні програми. Найпопулярніші серед них:

• Adobe Premiere Pro — індустріальний стандарт для професійного монтажу. Дає змогу працювати з кількома відеодоріжками, звуком, кольорокорекцією та ефектами.
• Final Cut Pro — вибір багатьох творців контенту, які працюють на macOS. Відзначається швидкістю обробки та зручним інтерфейсом.
• DaVinci Resolve — потужний редактор, який поєднує інструменти монтажу та просунуту кольорокорекцію.

Опанувати професійні програми може бути непросто, але є багато навчальних курсів від блогерів і редакторів, які розбирають усі нюанси покроково.

Етапи монтажу відео

Монтаж можна розділити на кілька основних етапів:

1. Завантаження й відбір матеріалу. Перед тим як почати монтаж, потрібно переглянути всі відзняті кадри й вибрати найкращі. Рекомендується одразу відмічати вдалі фрагменти, щоб не витрачати час на повторний перегляд. Усі файли важливо тримати в порядку в папках одразу після того, як ви перекинули контент на пристрій. 

2. Побудова структури сюжету. Правильний монтаж починається ще на етапі знімання, але на монтажному столі історію можна ще краще структурувати. Ваше відео має відповідати класичній структурі:

• Вступ — пояснення контексту, зав’язка сюжету.
• Основна частина — події, коментарі, репортаж із місця подій.
• Висновок — підсумки, ключові тези.

3. Монтаж кадрів. Коли ви вибрали матеріал, починається основна робота. Тут важливо дотримуватися правил монтажу:

• Монтаж за крупністю: не ставте поруч два занадто схожих кадри (наприклад, два крупних плани). Краще чергувати: загальний план → середній план → крупний план. Це робить відео плавним і природним.
• Монтаж за напрямком руху: якщо людина йде справа наліво в першому кадрі, вона має рухатися в тому ж напрямку й у наступному. Інакше глядач втрачає орієнтацію.
• Монтаж за композицією: якщо герой стояв у правій частині кадру, в наступному кадрі він не має різко з’являтися в іншій частині екрана.
• Монтаж за віссю: камера не має перестрибувати на інший бік сцени без логічного переходу. Якщо в одному кадрі герой дивиться вправо, а в наступному — різко вліво, це порушує логіку сприйняття.
• Перебивки — це додаткові кадри, які роблять монтаж природнішим і допомагають уникнути різких переходів.

4. Опрацювання звуку. Звук — один із найважливіших елементів відео. Якщо картинка може бути неідеальною, то поганий звук глядач не пробачить.

• Очищення звуку — видаляємо сторонні шуми, покращуємо якість голосу.
• Голос за кадром — використовується для пояснень і зв’язку між кадрами.
• Інтершум — реальні звуки подій, які допомагають відтворити атмосферу.

5. Остання перевірка: правило «других очей». Перед тим як експортувати відео, обов’язково покажіть його комусь зі сторони. Це може бути колега, знайомий або просто близька людина. Чужий погляд допоможе виявити помилки, які ви могли не помітити.

Робота зі звуком: що можна і що категорично заборонено?

Музика — це емоційний маніпулятор. Одна з головних помилок новачків — використовувати її там, де її не має бути. Музика створює настрій і може спотворювати сприйняття реальності. У новинних сюжетах це неприпустимо, адже журналістика має бути об’єктивною.

Музика допускається лише в таких випадках:

• Вона є частиною реальної сцени (наприклад, звучить у таксі чи на вулиці).
• Це документальний фільм або художній проєкт, а не новинний репортаж.

Якщо ж потрібно зробити відео динамічнішим, краще використовувати звуки довкілля, перебивки або якісний закадровий голос.