Видавці все більше переносять цифровий контент за пейвол. Водночас більш ніж половина споживачів шукають способи отримати до нього безплатний доступ або повністю уникають сайтів цих видавців. Про це свідчить опитування бізнес-медіа та консультаційної компанії Toolkits і National Research Group. Коротко переказуємо його зміст і наводимо поради для медіакомпаній.

Хід читача

53 % споживачів у США кажуть, що намагаються обійти пейволи на вебсайтах, а 69 % кажуть, що взагалі уникають покликань на медіа, про чий обмежений доступ їм уже відомо. У дослідженні взяли участь 2509 американських користувачів мережі.

Відповідно до Google Trends, за останні кілька років кількість пошукових запитів на кшталт «обійти платний доступ» різко зросла. Методи обходу платного доступу теж поширюються більш відкрито, ніж будь-коли. Нерідко вони пропонують обійти пейвол сайтів конкретних глобальних медіа.

Найпоширеніші методи, які використовують споживачі під час «заглядання» за платні екрани:

• Використання спеціальних застосунків та розширень браузера.
• Видалення файлів cookie та історії вебперегляду.
•  Перемикання між кількома пристроями та пошук того самого контенту на різних вебсайтах.

Хід видавця

Усе частіший обхід пейволів ставить перед видавцями екзистенційне питання: як уникнути втрати доходів і чи можна це взагалі назвати фінансовими втратами.

Деякі видавці грають у гру «вдар крота» (відома як «Whac a Mole»). Нею медіа, грубо кажучи, закривають тріщини у кібербезпеці системи пейволу. До цього входить моніторинг слабких місць та заповнення прогалин, коли зловживання зростають настільки, що їх необхідно усунути.

Порівняно небагато видавців використовують обмежений доступ, де контент повністю закритий для загалу. Його переважно роблять доступним для пошукових систем, що часто робить текст чутливим до певного рівня піратства.

Видавці також схильні переоцінювати, наскільки добре працюють їхні пейволи. Зокрема, йдеться про різницю між «серверним» боком підписки та «клієнтським», який може працювати гірше.

Окремі видавці та галузеві оглядачі вважають, що пірати контенту навряд чи заплатили б за нього за будь-яких умов. Також є думка, що обхід пейволів насправді приносить користь видавцям, популяризуючи певним чином контент серед ширшої аудиторії.

Можливі рішення

Просте розв’язання проблеми — вписувати піратів до категорії тих, хто ніколи не підписувався на видання. Утім, це може бути неефективною довгостроковою стратегією для тих, хто прагне створити стабільний бізнес із передплатами, стверджується у дослідженні. Видавцям варто брати активнішу участь у цьому процесі, а не заплющувати очі та сподіватися, що піратство принесе їм опосередковану користь.

Важливим чинником для видавців, які ховають контент за платним екраном, є те, як це впливає на залучення нової аудиторії. Дані свідчать про те, що частину споживачів «навчають» уникати сайтів таких видавців.

Через це останнім часом видавці дедалі більше тяжіють до моделей підписки «freemium». Це своєрідний баланс між відкритістю й монетизацією, коли частину контенту зберігають для платних підписників, а решту роблять доступною для всіх.

70 % респондентів сказали, що принаймні один раз оформлювали безплатну пробну підписку без наміру платити після закінчення її терміну. Опитані споживачі також сказали, що використання платних систем і стін реєстрації впливає на їхнє сприйняття новинних сайтів. 66 % респондентів кажуть, що ресурс із заблокованим контентом викликає у них неприязнь до відповідного вебсайту чи публікації. 53 % респондентів сказали, що покинули б сайт, якби їх попросили поділитися своєю електронною поштою для розблокування тексту, навіть якщо оплата не потрібна.

Аби дістатися до цього тексту, нам довелося ввести свій email. Тож зазначимо зі свого боку, що все залежить від того, наскільки впевнено читач налаштований отримати контент.