У липні 2022 року De Volkskrant разом із Рейксмузеєм (нідерландським національним музеєм) почали проєкт Ons Koloniale Verladen In Vijftig Voorwerpen («Наше колоніальне минуле у п’ятдесяти об’єктах»), в якому розглядають вплив колонізації на світ. Ця ініціатива є частиною ширшого переосмислення колоніальної історії країни.
Щотижня до червня газета публікуватиме есе про один з об’єктів, який описуватиме історію від доколоніальної епохи до сьогодення. Поки що проєкт є суто друкованим і візуальним продуктом, але з часом очікують вихід книги, що міститиме збірку есеїв.
Як усе починалося?
2007 року нідерландська щоденна ранкова газета De Volkskrant підготувала серію публікацій про 50 найважливіших об’єктів природничої історії. Такий «De Bètacanon» виявився хорошим способом залучити читачів до висвітлення науки та історії. А ще став частиною національного захоплення «канонізацією» нідерландського життя: газети, музеї й навіть місцеві муніципалітети створювали авторитетні списки предметів або подій, які визначали історію.
Пізніше один з авторів проєкту, Тьєрк Гуалтері ван Візель, запропонував комітету зі спецпроєктів газети розглянути ще один аспект нідерландської історії — колонізацію.
Чому цей проєкт важливий для Нідерландів?
Завершення проєкту збігається зі 150-ю річницею скасування рабства в Нідерландах, коли поневолених людей в Суринамі офіційно звільнили. Проте, на думку багатьох експертів, спочатку очікували, що ця дата збігатиметься з офіційним вибаченням за рабство з боку уряду. Але прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте офіційно попросив вибачення від імені уряду у своїй промові в національному архіві в Гаазі 19 грудня.
У липні в інавгураційному листі проєкту зазначили, що десять років тому таку увагу до колоніалізму «було важко уявити». Після того, як 2021 року в Рейксмузеї відбулася виставка-блокбастер «Рабство», присвячена безпосередньо історії работоргівлі в Нідерландах, громадськість почала переосмислювати колоніальну історію країни.
Завідувачка відділу історії музею Валік Смолдерс, з якою співпрацює видання в проєкті, каже, що раніше нідерландські газети писали про колоніалізм як щось, що сталося за межами Нідерландів, тобто тримали історію колоніальної доби окремо від нідерландської історії.
Як створювали проєкт?
Цей проєкт намагається об’єднати національну історію Нідерландів і колоніальну історію, обираючи та описуючи об’єкти, щоб показати, як виглядало рабство та колоніалізм. За словами Смолдерса, кінцевою метою було зобразити якомога повнішу картину, наскільки це можливо.
Над проєктом працює велика кількість журналістів: внутрішня команда з 5 фахівців та 15 авторів есеїв, пов’язаних із об’єктами. Його також підтримала група кураторів й істориків. Вони досліджують наратив колоніалізму у великих і малих об’єктах, починаючи з доколоніального портрета заможного королівського чоловіка та закінчуючи детальною картою Африки 1375 року.
Наприклад, карта показує, що європейці були добре обізнані з різними культурами, мовами та регіонами континенту до колонізації, та розповідає історію про те, як ці незручні знання були «стерті з карти».
Одне з есе через опис портрета двох збирачів мускатних горіхів розповідає історію геноциду населення індонезійських островів Банда. Його вчинив Ян Пітерсон Коен — офіцер Голландської Ост-Індійської компанії, який мав намір домінувати в торгівлі спеціями.
Хоча комітет спочатку зважував можливість перетворення проєкту на фізичну музейну виставку, деякі з об’єктів відсутні в Нідерландах. Історії інших об’єктів підживлюють дискусії про те, чи може європейський музей включати в експозиції предмети, вивезені з його колишніх колоній.
Проєкт з’явився в момент, коли нідерландська громадськість переосмислює себе та свою історію. Окрім офіційних вибачень, як каже Тьєрк Гуалтері ван Візель, громадськість уважно стежить за дослідженнями колоніальної історії. Наразі триває розмова про правдиве визнання несправедливості колоніальної системи.
De Volkskrant — не єдине видання, яке глибоко занурюється в минуле та переосмислює його. Раніше ми розповідали, як редакція американського видання The Oregonian дослідила архів і перепросила за расизм попередників.
