Через спроби інформувати населення після того, як відбувся надпотужний землетрус, турецьких журналістів почали арештовувати за звинуваченнями в нібито поширенні дезінформації. Розповідаємо, що відбувається у постраждалій Туреччині, як президент цензурує висвітлення реакції влади на катаклізм на тлі майбутніх виборів, а також який досвід висвітлення землетрусу мали українські журналісти на місці подій.

У результаті землетрусу магнітудою 7,8, який стався на півдні Туреччини та в деяких районах Сирії 6 лютого, загинули десятки тисяч людей. Журналісти, волонтери та звичайні громадяни використовували медіа та соцмережі як спосіб об’єднати зусилля та допомогти одне одному врятуватися серед суцільних завалів і руїн. Водночас турецька влада почала переслідувати медійників, які висвітлюють наслідки лиха та реакцію уряду на них. Від початку катастрофи затримано щонайменше чотирьох журналістів, проти двох репортерів і одного коментатора відкрито кримінальне провадження. Ще щонайменше шість інших представників преси зазнали переслідувань чи перешкод у роботі.

Арешти медійників

Як повідомляє Комітет захисту журналістів, 7 лютого головна прокуратура Стамбула порушила кримінальні провадження проти журналіста Мердана Янардага та коментатора Енвера Айсевера за нібито «провокування людей на ворожнечу та ненависть». Розслідування у справі Янардага пов’язане з його критикою реакції уряду на кризу в ефірі проопозиційного телеканалу TELE1. Розслідування у справі коментатора Айсевера стосується його публікацій у соцмережах. Блогер має 1,7 млн підписників на своєму Twitter-акаунті, де він часто публікує політичні коментарі. У разі висунення звинувачень їм загрожує від одного до трьох років позбавлення волі.

Окремо влада розслідує справу Мехмета Гюлеша, репортера прокурдського агентства новин Mezopotamya, за «поширення дезінформації». Поліція затримала Гюлеша в місті Діярбакир 8 лютого, коли медійник брав інтерв’ю у волонтера-рятувальника. Коментатор критикував реакцію держави на стихійне лихо. Усе розслідування базується лише на цьому інтерв’ю, хоча його так і не опублікували. Гюлешу також загрожує від одного до трьох років позбавлення волі.

Того ж дня у провінції Шанлиурфа правоохоронці затримали й допитали Махмута Алтинташа, репортера Mezopotamya, та Сему Чаглака, репортера прокурдського новинного вебсайту JİNNEWS. Їх затримали, бо журналісти нібито знімали завалену будівлю без належних прескарток.

Також 7 лютого поліція ненадовго затримала та допитала Волкана Пекала — репортера щоденної газети Evrensel — за нібито фільмування постраждалих без дозволу в лікарні міста Адана. Повідомляється, що 9 лютого офіцер поліції вдарив ногою репортера проопозиційного телеканалу Halk TV Феріта Деміра, коли той стежив за рятувальною операцією в Малатьї. Журналіст упав і поранив ногу.

Обмеження та реакція

7 лютого Управління комунікацій уряду Туреччини запустило «Службу повідомлень про дезінформацію». Громадян заохочували повідомляти про облікові записи, які поширюють «маніпулятивні» новини та публікації в соцмережах.

Президент Вищої ради радіо та телебачення Туреччини (RTÜK) Ебубекір Шахін застеріг від «деморалізаційного» висвітлення в медіа наслідків землетрусів та оголосив, що Рада відстежує телевізійні мережі на присутність таких повідомлень. Сьогодні місцевих журналістів змушують отримувати бірюзові прескартки, а міжнародних — акредитацію в місцевих офісах Управління комунікацій. 

У другій половині дня 8 лютого почали з’являтися повідомлення про те, що доступ до Twitter із Туреччини обмежили на шість годин. За даними служби моніторингу NetBlocks, обмеження ввели основні інтернет-провайдери Туреччини. Доступ відновили після перемовин між Twitter і турецьким урядом. Як заявили чиновники, обмеження вжили, щоб запобігти «поширенню дезінформації під час стихійного лиха». Після цього соцмережу почали підозрювати в підіграванні автократичному режиму напередодні виборів.

9 лютого Європейська федерація журналістів (EFJ) приєдналася до організацій-партнерів Консорціуму швидкого реагування на свободу медіа (MFRR) та заявила про необхідність вільної медіаатмосфери як важливого елементу в процесі ліквідації наслідків стихійних лих.

Партнери MFRR закликають турецьку владу негайно скасувати обмеження на доступ до інформації та свободу вираження поглядів, а також зробити все, щоб працівники медіа могли вільно висвітлювати новини.

Політична вигода під час лиха

8 лютого уряд Туреччини оголосив надзвичайний стан у 10 постраждалих провінціях: Кахраманмараш, Кіліс, Діярбакир, Адана, Османіє, Ґазіантеп, Шанлиурфа, Адияман, Малатья та Хатай.

Президент Реджеп Тайїп Ердоган, який сподівається переобратися на президентських виборах у травні, використав землетрус як новий привід придушувати критику уряду в медіа. Згідно з повідомленням у розсилці Washington Post Today’s Worldview, «помітно розлючений» Ердоган назвав критику реагування на стихійне лихо «фейковими новинами та викривленнями». Лідер попередив, що на тих, хто «викликає соціальний хаос», чекають репресії.

У Туреччині за правління Ердогана часто практикувалося переслідування медійників. Повідомлення про арешти, обшуки та цензуру особливо популярні в період виборів. Тож режим намагається всіляко обмежити діяльність журналістів, зокрема, аби придушити опозиційні політсили. 

Як пише CJR, політичне життя Ердогана почалося, зокрема, в результаті останнього великого землетрусу в місті Ізміт 1999 року. Тоді від природного лиха загинуло понад 17 000 людей. Ця катастрофа, за повідомленням The Post, показала погану реакцію уряду та допомогла започаткувати новий політрух, який очолив Ердоган.

Згідно зі звітом Інституту Близького Сходу, зараз генерали у відставці публічно розповідають, що турецькі війська не навчали реагувати на стихійні лиха, а Міністерство внутрішніх справ сьогодні перевантажене і не може відповідно функціонувати у кризу.

«Соціальні мережі переповнені відчайдушними закликами про допомогу», — йдеться у звіті, — «Громадяни Туреччини природно дивуються, чому не вводиться в дію повна сила настільки хваленої держави». 

Що радять місцеві медійники

Єгипетська фахівчиня з комунікацій Асма Канділ поспілкувалася з журналістами в Сирії, Туреччині та Лівані про їхній досвід роботи під час землетрусу. Вони обговорили, як відповідально повідомляти про катастрофу та перевіряти віральні факти.

Фактчекерка Джойс Ханна з агенції AFP розповіла, що після землетрусу її команда використовувала такі методи, як:

• інструменти зворотного пошуку зображень (коли шукають не зображення, а ті сторінки, на яких ілюстрацію публікували, — Ред.);
• нарізки відео на нерухомі сцени для перевірки, чи є опублікований контент дійсно новим, чи це старі відео з минулих катастроф.

«Ми також покладаємося на наш журналістський досвід, наприклад, додаємо ключові слова для перевірки інформації та обмежуємо пошук певним періодом часу. Ще зв’язуємося з нашими кореспондентами по всьому світу, щоб переконатися в правдивості новин і зображень», — сказала фактчекерка.

Мостафа Раад — журналіст Scientific American — висвітлював підземні поштовхи, які відчули жителі Лівану після землетрусу. Раад порадив колегам звертатися до офіційних джерел за точними даними, перевіряти облікові записи експертів, перш ніж публікувати їхні дописи в соціальних мережах, а також звертатися за порадою до вчених, експертів і дослідницьких центрів, які спеціалізуються на землетрусах і стихійних лихах.

Сирійський журналіст Майс Катт дав кілька порад журналістам, які повідомляють про стихійні лиха. Більшість із них українські медійники добре знають з досвіду висвітлення війни:

• Ваша безпека в пріоритеті. Це важливіше, ніж бути першим.
• Уникайте відвідування зон високого ризику та дотримуйтеся правил безпеки, рекомендованих місцевою владою.
• Під час висвітлення катастроф дотримуйтеся журналістської етики та професійних стандартів.
• Дотримуйтеся вказівок щодо публікації фотографій дітей і поважайте конфіденційність постраждалих сімей.
• Дотримуйтеся професійних правил під час опитування людей, які можуть пережити травму.
• Перевіряйте інформацію, перш ніж її публікувати, оскільки кризи є розсадником дезінформації.

Читайте також: Інформація під час війни: як не завдати шкоди державній безпеці та не підіграти російській пропаганді

Досвід українських журналістів на місцях

Журналістка «Суспільне.Новини» Олена Куренкова нещодавно повернулася з відрядження у міста Кахраманмараш та Діярбакир, де висвітлювала наслідки катастрофи разом з операторкою Оксаною Сенів. Олена розповіла, що найбільшою перепоною під час роботи був мовний бар’єр: «Ми їздили в найбільш постраждалу частину Туреччини — це глибина країни, де люди переважно не говорять ніякими мовами, крім турецької. Нам дуже пощастило, що у Кахраманмараші в нас був своєрідний гід — місцевий волонтер, який нам дуже допоміг. У нього теж англійська не супер, але він розповів нам свою історію, допомагав із перекладом під час розмов із постраждалими та військовими». 

На місці журналістки спілкувалися з місцевими через WhatsApp та Instagram — на відміну від Twitter, ці месенджери працювали без проблем. У Кахраманмараші у медійниць не вимагали спеціальних дозволів на знімання. Було лише кілька випадків, коли до українок підходили військові та просили показати акредитацію: «Це більше стосувалося моєї операторки Оксани. Людина з камерою завжди викликає більше питань. Плюс ми виділялися з-поміж місцевих і практично не бачили там інші іноземні медіа», — пояснює Олена.

Також операторку кілька разів просили не знімати щось конкретне на місці завалів, не фільмувати самих військових. Крім того, багато обмежень було в наметовому містечку на стадіоні в Кахраманмараші, де жили постраждалі від землетрусу. Куренкова розповідає, що на місці було приблизно 300 наметів. Перед входом їх попередили: можна знімати все, крім військових, а також заборонено розмовляти з людьми, які живуть у містечку. Перекладач пізніше пояснив, що турецька влада дуже боїться оприлюднення критики від постраждалих. У самому таборі журналісткам розповіли, що досі іноземні медіа туди не пускали. Утім, Олені таки вдалося поспілкуватися з однією мешканкою табору на дуже віддалені від політики теми.

Після Кахраманмарашу журналістки повернулися в Діярбакир. Це місто постраждало значно менше, хоча ситуація з допусками там виглядає зовсім інакше — доволі далеко від руїн стоїть кордон поліції за загорожею. «Можливо, це тому, що в місті в принципі до десятка будівель зруйновано і є більше можливостей контролювати ситуацію. Або це через наполовину зруйновану багатоповерхівку — був більший ризик, що вона впаде. Нас одразу пропустили, але вже десь після третього включення поліція сказала, що ми тут не можемо працювати без спеціальної акредитації. Тож нам треба зателефонувати за номером і забрати її», — розповідає Олена Куренкова.

Зрештою, журналісткам доволі швидко видали документи, які дозволяють іноземним журналістам працювати в усій зоні ураження землетрусу протягом двох тижнів: це маленька картка, на якій є фото, ім’я та дата видачі. Куренкова додає, що український консул, який на той момент працював у Хатаї, був весь час на зв’язку. Водночас він не попереджав журналісток про потребу оформлювати акредитацію завчасно.

«Після цього нас, напевно, внесли в якусь базу, бо за годину мені написав представник офісу Ердогана по роботі з іноземними ЗМІ, що вони раді вітати українських журналістів у Туреччині, бо “в такий нелегкий час ви приїхали підтримати нас” і щось на кшталт цього», — згадує медійниця.

Більшу частину логістичної підготовки на себе взяла редакція. Також допомогло, що продюсерка, яка працювала з Оксаною та Оленою, володіє турецькою та могла краще проводити рісьорч. Поза тим, журналістки планували маршрут уже на місці, бо ситуація швидко змінювалася: «Банально, ми не могли з’ясувати дистанційно, як зараз ходять автобуси між містами, ураженими землетрусом, бо дороги теж постраждали». Також на місцях були проблеми зі зв’язком, тому медійниці знали лише, в яке саме місто вирушили. 

«Ми були 24/7 на зв’язку з редакцією, і в мене ще було кілька контактних осіб. З ними я мала зв’язуватися щодня о певній годині, щоби вони знали, що все ок із нами. На щастя, на той момент зв’язок у зоні землетрусу вже полагодили, тож ми могли нормально спілкуватися та включатися в етер», — розповіла Олена Куренкова.