4 липня 2024 року у Великій Британії відбудуться дострокові парламентські вибори. Основні політичні гравці цьогоріч — Консервативна партія під керівництвом Ріші Сунака та Лейбористська партія, очолювана Кіром Стармером. Поки триває передвиборча кампанія, партії різними способами борються за вплив на виборців, зокрема за допомогою медійних інструментів. Деякі політичні сили поширюють агітацію під виглядом «місцевих газет», інші політики стають ведучими телепрограм. Водночас медіарегулятори намагаються вплинути на дотримання «неупередженості» в медіа.
«Медіамейкер» на кількох прикладах розповідає, як саме передвиборча кампанія впливає на британський медіапростір.
Фальшиві газети на «порогах» виборців
WAN-IFRA зафіксувала, поширення фейкових місцевих газет, створених двома основними політичними партіями Великої Британії.
Деякі громади в країні зараз є новинними пустелями, тобто не мають жодних місцевих медіа. Там, де локальні видання є, вони ведуть постійну боротьбу за збереження довіри авдиторії. Тому дві основні політичні партії продовжують використовувати стратегію передвиборчої кампанії в місцевих газетах як спосіб донесення своїх меседжів.
У багатьох випадках партійні агітаційні брошури, зверстані у вигляді місцевих газет із правдоподібними назвами, розносять у домівки виборців.
Напередодні виборів 4 липня Дон Алфорд, CEO британського Товариства редакторів, закликав консерваторів і ліберальних демократів відмовитися від використання формату таблоїдів, оскільки ця тактика ризикує завдати шкоди демократії в країні.
Товариство пообіцяло викривати «політичні партії та кандидатів, які намагаються вводити виборців в оману, поширюючи агітаційні матеріали під виглядом місцевих газет».
Це спонукало ліберальних демократів випустити рекомендації та шаблони для місцевих агітаторів щодо того, як зробити їхні повідомлення прийнятними у зв’язку з погіршенням ситуації, а також закликали партії взагалі відмовитися від використання фальшивих газет.
Ліберально-демократична партія рекомендувала, щоб на першій сторінці листівок чітко вказували, від якої партії вони походять. Але водночас політичні партії сперечаються між собою про те, чиї кампанії були більш фальшивими, що призвело до заклику відмовитися від використання формату газетних брошур.
Неурядова фактчекінгова організація Full Fact провела кампанію «Заборонити політикам прикидатися вашою місцевою газетою» за допомогою петиції.
Засновник і CEO Fathm Фергус Белл звернув увагу на цю проблему в LinkedIn:
«Я знаю, що це не справжня газета, тому що це моя робота, але багато-багато інших цього не знають. Поки така практика триває, нам доведеться боротися ще наполегливіше, щоб запобігти подальшій шкоді справжній журналістиці».
Колеги-медійники підтримали його думку про вплив цієї практики на читачів і виборців.
Зберігати неупередженість: як медіа порушують правила
Британський медіарегулятор Ofcom закликав британських мовників зберігати неупередженість у рік виборів. Він запровадив посилені правила, що застосовуються у передвиборчий період. Будь-які порушення розглядатимуть як серйозні, можливо,Ofcom навіть накладе санкції.
Регулятор нагадав мовникам, що Кодекс мовлення забороняє кандидатам на виборах у Великій Британії виступати в ролі інтерв’юерів або ведучих будь-якого типу програм під час виборчого періоду. Політики, які не балотуються, можуть вести неновинні програми, зокрема про поточні події, під час виборчого періоду, якщо програма відповідає всім відповідним правилам Кодексу.
Попередження винесли після того, як Ofcom виявив, що п’ять програм на каналі GB News за участю політиків як ведучих новин порушили правиланеупередженості мовлення. Розслідування, розпочате 2023 року, дійшло висновку, що два випуски програми Jacob Rees-Mogg’s State of the Nation, яку вів політик, два випуски програми «П’ятничний ранок з Естер і Філом» за участю Естер Маквей і Філіпа Девіса та один випуск програми «Суботній ранок з Естер і Філом», що вийшли в етер у травні та червні 2023 року, не відповідали правилам 5.1 і 5.3 Кодексу мовлення. Усі троє політиків є членами парламенту, які представляють правлячу Консервативну партію.
Ofcom також замовив дослідження того, як авдиторія розуміє контент про поточні події та чи очікує неупередженості під час виступів політиків. Дослідження показало:
- британська авдиторія високо цінує неупередженість як важливу вимогу для новинних програм;
- авдиторія розпізнає різні редакційні елементи, які можуть визначити, чи контент про новини;
- люди висловили різні думки щодо політиків, які ведуть програми про поточні події, але, попри занепокоєння, немає згоди щодо повної заборони.
«Тут є кілька важливих уроків для мовників. Ми очікуємо, що вони звертатимуть пильну увагу на думку глядачів і слухачів, наші опубліковані рішення за участю політиків як ведучих, а також на наші посилені рекомендації щодо очікуваного застосування правил», — сказала директорка групи з питань мовлення та медіа Ofcom Крістіна Ніколотті Сквайрс
Як політичні партії борються за push-сповіщення від BBC
Як пише видання The Guardian, якщо оцінювати за прямим доступом до виборців, то найвпливовішою людиною в британських медіа під час цих виборів є не редактор теленовин на BBC і не редактор газети й навіть не інфлюенсер TikTok. На їхню думку, це анонімний черговий редактор застосунку BBC News: він вирішує, яке сповіщення про термінову новину надсилати на телефони мільйонів британців.
BBC не публікує кількість користувачів, але зовнішні дослідження показують: орієнтовно 12,6 млн британців мають встановлений застосунок для новин. Джерела в редакції ВВС кажуть, що реальна цифра вища, і припускають, що приблизно 60 % користувачів увімкнули сповіщення. Це означає, що за найскромнішими підрахунками, типове push-сповіщення надходить на телефони 7 млн британців — це більше, ніж авдиторія будь-якої іншої стрічки новин у Великій Британії.
Крейг Олівер, колишній директор із комунікацій Девіда Кемерона, сказав, що вплив на висвітлення подій на ВВС був головним завданням для всіх політичних прессекретарів. Раніше це означало телефонувати редакторам конкретних телевізійних новин, а тепер фокус зміщується онлайн.
Авдиторія випуску вечірніх новин на BBC, найпопулярнішої телевізійної програми новин у країні, скоротилася до 3,5 млн глядачів — і вони старіють: середньому глядачеві телеканалу BBC зараз за 60 років. Перші шпальти друкованих газет і далі інтенсивно аналізують, але їхнє охоплення різко скоротилося. 20 років тому газета The Sun продавалася накладом 3,5 млн примірників на день. Зараз найбільш продаване видання країни Daily Mail має 700 000 примірників.
Мільйони британців також користуються застосунками Sky News і The Guardian. Але цим виданням важко конкурувати з масштабами й охопленням національного мовника.
Усі видання непомітно витіснили push-сповіщення в застосунку BBC News, який широко розповсюдився лише 10 років тому. Сповіщення може спонукати читачів відкрити повну версію новини, або її заголовок і анотація із 25 слів може існувати як окрема новина. Деяких людей відволікає сповіщення щодо екстрених новин, тоді як інші хапають свої телефони, щойно вони з’являються.
«Якщо ви коли-небудь їхали в переповненому поїзді, коли надсилається push-повідомлення BBC, найімовірніше, ви почуєте, як десятки телефонів задзижчать в унісон, що робить його одним з небагатьох по-справжньому масових засобів масової інформації, які залишилися в країні», — пояснюють ефект від новинного застосунку BBC.
Нещодавно в редакції новин BBC виникла паніка після того, як оновлення програмного забезпечення ненавмисно надало сотням журналістів можливість опублікувати новину як екстрену подію. З огляду на те, що багато співробітників відділу новин перебувають під загрозою скорочення, розлючений працівник цілком міг скористатися можливістю й надіслати повідомлення, яке може зірвати вибори.
Проте вибір того, що саме надсилати читачам, є дещо ситуативним, а формулювання залежать від того, чи редактори перебувають на зміні або доступні в Microsoft Teams, щоб відкоригувати формулювання.
Політичні партії із запізненням надолужують згаяне й намагаються впливати на те, що виходить в етер. У травні газета Mail on Sunday отримала інформацію про те, що консерватори «відстежують висвітлення новин BBC» напередодні виборів. Анонімне джерело з-поміж консерваторів поскаржилося, що сайт присвячує більше уваги скандалам із боку торі, наприклад, парламентарю Марку Мензісу, який вимагав гроші, щоб відкупитися від «поганців», аніж продажу будинку заступника лідера лейбористів Анджели Рейнер, що належить міській раді.
Занепокоєння також дійшли до правління BBC. У січні комітет із редакційних стандартів мовника, що складається з чотирьох осіб, розпочав «оцінювання новинних сповіщень» у застосунку BBC. Це завдання доручили Девіду Гроссману — колишньому журналісту Newsnight, який зараз працює старшим радником із редакційної політики BBC. Хоча ця робота розпочалася ще до виборів, співробітники новин знають, що неупередженість кожного сповіщення перевіряється.
Прессекретар BBC зазначив: «Оскільки все більше авдиторії отримує новини в цифровому форматі, ми знаємо, що наші сповіщення можуть мати величезний вплив, особливо під час виборів. Вибір і формулювання наших сповіщень є важливими редакційними рішеннями, які передаються на розгляд старшим редакторам».
Команда The Guardian створює власноруч виборчі ілюстрації
Команда дизайнерів The Guardian створює всі зображення для матеріалів про вибори вручну, склеюючи в колажі вирізки з паперу. Креативний директор видання Кріс Кларк в інтерв’ю It’s nice that розповів, що на фоні зростання дезінформації та фейків від штучного інтелекту рішення редакції щодо власних зображень зміцнило ідею прозорості творчого процесу.
Диджитал-дизайнер Гаррі Фішер підтверджує, що редакційний стиль The Guardian поєднує чисту, графічну типографіку з ілюстраціями, намальованими вручну, зернистістю та текстурами паперу: «Ми витратили роки на цифрове відтворення аналогових результатів, тож подумали, чому б не зробити це по-справжньому».
Над дизайном працює команда з трьох-чотирьох людей. Керівник відділу цифрового дизайну Річ Казінс розповідає, що ідея для композицій з’явилися швидко — вони залучали безпосередній процес розрізання та компонування паперу.
Деякі з найшвидших робіт вони створювали за десять хвилин, каже дизайнер: «Є роботи, де у нас є час на те, щоб випробувати ідеї для концепції. Але у нас такий чудовий підхід і стиль, що ми можемо працювати дуже швидко, і це дає нам відчуття цілісності й послідовності без зайвих зусиль — зусиль, які на комп’ютері Mac вимагали б багато фільтрів і рівнів».
У середньому команда створює приблизно три-чотири роботи на день, а в деякі дні навіть шість. Вони створили власний посібник зі стилю, серед ключових рис якого поєднання чорно-білих і кольорових зображень, обрізання чи розривання паперу.
The Guardian має дуже специфічний стиль колажу, який був розроблений у різних кампаніях, історіях і проєктах протягом останніх 10 років. Незмінною константою, яка повторюється, є використання рук у їхніх роботах: «Ми відштовхувалися від цього, розвиваючи стиль, щоби включити наші руки, які тримають і взаємодіють з колажами, акцентуючи на певних частинах або просто щоб відійти від ілюзії завершеного зображення».
У зображеннях з’являється кілька «залаштункових» елементів, таких як офісний лазерний принтер, килимок для вирізання, фотографічна установка з великим лайтбоксом тощо. Для створення зображень редакція намагається використовувати якомога актуальніші новинні зображення, щоб колажі виглядали сучасно, як і традиційні фото з новин. Водночас інколи їм доводиться досліджувати архіви бібліотек, щоб передати певні концепції.
«Ми навмисно не видаляємо пошкоджений папір, зношені фотокопії чи брудний тонер і намагаємося бути максимально чутливими й миттєвими, наскільки це можливо. Ми часто обираємо першу композицію й робимо лише незначну обробку з того, що зафіксовано в камері. У нас є лайтбокс, який дає нам безперервне верхнє й бічне освітлення. Однак, як і у випадку з дебатами, висвітлення виборів відбувається не лише в робочий час, тож нам доводиться допускати знімання на iPhone під вольфрамовим сяйвом домашнього освітлення», — пояснюють процес створення зображень у редакції.
Потім ці колажі анімують — на сайті в рубриці «Вибори» анімували всіх політиків, що стоять за будівлею парламенту.
