Без їхньої роботи тексти були би всіяні помилками, а читачі — спантеличені чи навіть розчаровані. Коректори зберігають чистоту мови, точність цитат і логіку викладу. Вони працюють із новинами, промоматеріалами, постами для соцмереж, а інколи навіть із картками для медитацій. Проте в українських медіа коректору часто доводиться бути ще й редактором.
Чим відрізняються обов’язки редактора й коректора, які виклики чекають на тих, хто мріє про цю роботу, та чому мовна інтуїція — не суперсила, а навичка, яку можна розвинути, розбираємося разом із коректорками Нікою Пономаренко та Ангеліною Іванченко.
Як прийшли в професію
Ніка Пономаренко працює з видавництвами як коректорка, а також у медіа The Village Україна, Wonderzine Україна та Gogol.media як літредакторка. Раніше також працювала в медіа Vector. Прийшла у сферу 2020 року. 2019-го закінчила навчання на журналістиці, проте тоді не дуже хотіла працювати за професією. Водночас дуже любила читати книжки, робила перші письменницькі спроби сама, а журналістські формати тоді здавалися їй недостатньо творчими.
«Я з дитинства мріяла лежати на дивані, читати й щоб мені за це платили (так, дуже амбітно, знаю). Десь так зараз усе й відбувається, тільки я сиджу. Мені подобається, що я дотична до створення чогось якісного, корисного, великого. А в медіа мені подобається бути завжди в курсі подій, трендів, новинок. Я відчуваю, як людина мислить через текст», — каже Пономаренко.
Дівчина вирішила, що більше хоче редагувати тексти, а не писати їх сама. Одночасно з тим почався Covid-19, тож пошуки роботи були важкими.
«Про The Village я знала ще з університету. Навіть 2018 року писала Марку Лівіну, чи немає в них вакансій для мене. Тоді обов’язковою умовою було проживання в Києві, тож мені відмовили. А вже 2020 року Марк мені написав: “Вітаю в команді”. Правила гри змінилися, усі перейшли на віддалений формат», — розповідає Ніка. У галузі вона вже п’ять років, і стільки ж із The Village.
Ангеліна Іванченко працює в медіа Bestseller півтора року. 2022 року працювала в команді видання Ukraine create.
«Цікаво, що тоді я відгукнулася на позицію редакторки, і так мене й титрували, проте, крім роботи над сенсом текстів, я ще обов’язково вичитувала їх на помилки», — каже Ангеліна.
Коректор у медіа
Коректори працюють у медіа, друкованих виданнях і видавництвах, із самвидавними авторами, маленькими проєктами, як-от вичитка сайту чи перевірка текстів для промокампаній.
У ідеальному світі коректор у медіа, каже Пономаренко, — це людина, яка перевіряє тексти на помилки: орфографічні, граматичні, пунктуаційні, друкарські. Він чи вона стежить за чистотою мови, правильним оформленням та узгодженістю тексту. А редактор працює глибше: може змінювати структуру тексту, переписувати окремі фрагменти, перевіряти факти, покращувати стиль і логіку подачі матеріалу.
Робота коректора із друкованим журналом, каже Пономаренко, більше нагадує роботу із книжками, оскільки редактор надсилає текст у вигляді готової верстки номера. Його треба вичитати, на що може піти кілька тижнів. Це довше й через те, що коректор може лишати свої коментарі щодо сумнівних чи неоднозначних правок, а в редакції вирішуватимуть, які правки приймати, а які ні.
Коректор редагує все: заголовки, підводки, тексти до субтитрів, якщо медіа випускає подкасти чи створює контент для TikTok. У Ніки був досвід редагування презентацій, карток для медитацій, інфографік і таблиць. Проте в українських медіа на коректора часто лягає роль і редактора.
«Редактор може проглядати матеріал, щоби пересвідчитися, що інформацію подали згідно з редакційною політикою, нікого не образили, додали всі лінки на дослідження, якщо вони вказані в тексті. Проте саме коректор дивиться на логіку речень, переписує дещо за потреби, перевіряє, чи коректно написані імена акторів і назви фільмів тощо», — пояснює коректорка.
Також є передпублікаційний перегляд — це коли після правок над текстом попрацювали інші колеги (дизайнери, верстальники тощо) і ти, коректор, зовсім забувши текст за той час, заново перечитуєш його й виловлюєш те, що пропустив під час основної вичитки. Саме на цьому етапі, каже Іванченко, приймають, опрацьовують і вносять зауваги авторів.
Іванченко каже, що різниця між редактором та коректором у медіа чудово помітна в історії про її початок шляху: «За редакторами завжди сенси, змісти, формати, робота з журналістами, авторами й гостями матеріалів — про мене, то ця робота про творчість і неймовірний рівень комунікабельності. Це, безперечно, цікаво та яскраво, але дуже ресурсозатратно (особисто для мене)». Водночас за коректорами — відповідність тексту чинним мовним нормам. Це технічна й монотонна робота: читаєш літери, виправляєш помилки.
«Кращим заспокійливим і медитативним заняттям для мене стала хіба що стрільба, але вона з’явилася недавно, а от виправлення помилок із кожною людиною ще чи не із садочка», — говорить Іванченко. Вона каже, що за час роботи в медіа помітила: якщо раніше коректори просто перевіряли тексти, то зараз, окрім цього, із ними консультуються та радяться щодо написання. Коректори часто за сумісництвом і редактори, до того ж кількість текстів, які проходять через них, набагато більша, ніж у колег.
Коректор, говорить Ніка, може вирости в медіа до випускового редактора.
Матеріали без коректора
Щобільше, додає Пономеренко, у багатьох медіа коректора чи літредактора просто немає. Ці обов’язки лягають на плечі самих авторів або одного випускового редактора. Це відбувається через оперативність роботи новинних ресурсів, де тексти часто випускають без глибокої вичитки, а помилки правлять уже після публікації (або не правлять взагалі). Крім того, не у всіх медіа є фінансування на цю позицію в команді, а набагато важливіше знайти авторів і новинарів.
«Хоча, на мою скромну думку, це трохи помилковий підхід, бо вичитані тексти дуже впливають на сприйняття читача. І часто велика кількість помилок у текстах свідчить про те, що медіа втрачає репутацію, а людина, яка його читає, відчуває неповагу до себе», — каже Ніка Пономаренко.
Також, зазначає Пономаренко, якщо у статті некоректно подали важливі статистичні дані, цифри, метрики, імена — це вже дезінформація, помилки у фактах: «Наша авдиторія буває досить критичною, і таке фіаско медіа можуть нескоро забути. Особливо якщо це регулярно трапляється. У цифрових медіа тексти з помилками можуть погано ранжуватися в пошукових системах, що зменшує трафік».
Якщо це стосується партнерських текстів або промоматеріалів, то бренд, який заплатив за це, хоче отримати не просто текст, що продає, але й грамотно вичитаний, цікавий, стилістично відповідний матеріал. Пономаренко каже, що є клієнти, які досить прискіпливо ставляться до таких речей, і навіть мають свого коректора, який перечитує текст після правок штатного коректора чи редактора. Тож насамперед ідеться про репутаційні ризики.
Робочий день коректора
Усе, що виходить у новинах, потрібно проглядати швидко, бо вичитка відбувається вже після публікації. Інакше помилки висітимуть увесь день.
На роботу з редакційними текстами чи промо, пояснює Пономаренко, є година-півтори, якщо там 10–20 сторінок. Таких текстів зараз мало, бо люди не дуже люблять лонгріди. Якщо один текст має 2–8 сторінок, таких може бути один на день, а може й п’ять.
Також Ніка вичитує тексти, які вже зверстані або перебувають на етапі дизайну для допису в Instagram. Таких теж може бути два на день, а може й шість. Також вона читає підводки: їх треба вичитувати протягом пів години. Їхня кількість відповідно залежить від кількості текстів.
Якщо йдеться про ситуацію, коли вам кидають промо, текст і новину одночасно, то те, над чим працювати насамперед, має бути прописано в редакційній політиці кожного медіа.
Коректорська робота — це про рутину й покроковість, говорить Іванченко. Це завжди одні й ті ж дії, один і той же порядок.
«Особисто мій робочий день починається із Trello: переглядаю стан матеріалів (які додали тільки-но, у яких спливає термін, які потребують погодження з колегою) і беруся до праці. Відкриваю Google Doc, проганяю текст через декілька програм, які частково підсвічують і виправляють помилки. Спочатку працюю з цими виділеннями, не читаючи текст цілком, лише вихоплюючи необхідний контекст для виправлень. На цьому етапі я можу дозволити собі ввімкнути відео чи музику, адже тут потрібне лише гостре око. Та потім прибираю і звуковий шум, і виділення в тексті та, нарешті, вдумливо знайомлюся з матеріалом, уважно прочісуючи його від першого й до останнього символу», — ділиться Ангеліна.
У такому темпі без втрати концентрації (а вона потрібна на неймовірно високому рівні) на день коректорка опрацьовує від 5 до 15 сторінок А4. Каже, що були часи, коли на день потрібно було опрацьовувати 60 сторінок.
«І це ще те пекло з дев’ятьма колами буквально, бо чим більший текст ти опрацював за раз, тим менша якість виконаної роботи, через що перечитувати доводиться не один і не два рази», — говорить вона.
Чи потрібна мовна інтуїція
«На початку своєї роботи з мовою, тобто за часів школи, інтуїція — це все, що в тебе є», — каже Іванченко. Вивчення правил попереду, а мовою ти користуєшся ось уже зараз. В університетські часи це допомагало, проте тепер мовна інтуїція відійшла вбік.
«Правопис української мови для коректора — це як Біблія для священника: якщо не цитувати слово в слово, то знати весь зміст та вміти його пояснити мусиш. Могти аргументувати кожну правку важливо не лише в цій професії, звісно ж, але тут це фундамент, на якому стоїть майстерність. Та мова жива: змінюється від року до року й від місця до місця, тому вміти відчувати істину все ж потрібно. Цього мене навчив правопис 2019 року: ще у школі я писала вищезгадане слово “священник” із подвоєнням, коли тодішні мовні норми визначали це помилкою», — пояснює Ангеліна.
«Мовна інтуїція, на мою думку, це не щось ефемерне як суперсила, з якою народжуються. Її прокачують книжки й досвід роботи», — говорить натомість Пономаренко. Оскільки помилки часто повторюються, то з часом просто помічаєш їх дуже швидко. Проте без знання мовних норм і правопису, зазначає вона, далеко не поїдеш.
«Так, ви можете не зубрити всі правила, щоб відповідати, як у книжці. Проте ви маєте хоча би приблизно знати, чому ставите кому в тому чи тому реченні. У роботі часто будуть ситуації, коли правку треба обґрунтувати, і відповіді: “Я так відчуваю” може бути недостатньо вашому головреду», — каже Ніка Пономаренко.
Водночас вона наголошує, що все ж важливо навчитися відчувати текст. Іноді те, що дуже правильно стилістично, не підходить, коли ми цитуємо живу мову в інтерв’ю, наприклад, відомого репера.
Чи потрібна освіта
Ніка Пономаренко за освітою журналіст. Проте вона мала ґрунтовний курс із редагування й видавничої справи.
«Саме щодо мовних норм у нас була надзвичайно хороша база, я дуже вдячна викладачам Чорноморського університету імені Петра Могили за це. Під час пар ми брали шматок тексту й вичитували його так, ніби ми редактори», — говорить Пономаренко. Вона каже, що для старту у професії потрібне знання мовних норм і великий бекграунд читання.
Ангеліна Іванченко здобула філологічну освіту, а саме — перекладачки романо-германських мов, тож підґрунтя для своєї роботи мала, хоч і не на 100 % відповідне. Каже, що всі навички, які потрібні для цієї роботи, можна отримати й без філологічної освіти в університеті. Запорука цьому — читання, навчання, практика — саме в такому порядку.
Курсів для коректорів геть або майже немає, але ресурсів для вивчення, говорить Ангеліна, море: починаючи від сайтів для школярів і закінчуючи університетськими підручниками.
«Мій улюблений — сайт OnlineCorrector, де міститься багато мовних тонкощів, про які можна навіть ніколи не задумуватися», — ділиться коректорка.
Інструменти та програми для роботи коректора
Ніка Пономаренко користується такими програмами:
- LanguageTool. Іноді вона помиляється, проте завжди точно підсвічує одруки, русизми, тавтології тощо. Для втомленого мозку в кінці дня дуже корисна програма.
- Посібник правопису від 2019 року. У будь-кому разі виникатимуть моменти, коли ви щось забудете й захочете пересвідчитися, чи правильно все пам’ятаєте.
- Словники онлайн. Сервіс «Горох», який також має категорію «словозміна», з чим ледь не в кожної людини іноді виникають проблеми, особливо в родовому відмінку. Проте за ним теж треба ретельно перевіряти інформацію — він може помилятися.
- Кава та здоровий сон 🙂
Ангеліна Іванченко радить LanguageTool та OnlineCorrector. Обидва — розширення для Google Chrome. Вони й допомагають попередньо частково виправити та підсвітити помилки, але навіть після них залишається чимало того, що потрібно виправити самостійно. Тож ці інструменти лише допоміжні: економлять час і сили.
«Але найголовнішими у своїй роботі вважаю найрізноманітніші різновиди словників (і російсько-українські також, бо все ж росіянізми з нами давно й надовго, на жаль), корпуси текстів та, звісно ж, нова редакція Українського правопису», — додає коректорка. Ще вона користується СУМ 11 та СУМ 20, але в цифровому форматі.
Поради для коректорів від коректорів
Основне завдання коректора в редакції, каже Ангеліна Іванченко, — зробити матеріал читабельним, таким, щоби людина не закрила його після того, як побачила хибодрук чи зайву кому.
«Щоби вона прочитала текст і не відчула жодного спротиву чи дискомфорту. Щоб, урешті-решт, не написали в коментарі: “Це взагалі хтось читав, тут помилка на помилці!”», — говорить Ангеліна. Вона наголошує, що опрацювати матеріал потрібно не менше ніж двічі (основна вичитка та передпублікаційна), щоби виловити всі мовні хиби, які він має.
«Я тривожна людина — кожного разу переживаю, що щось десь пропустила, тому зупиняю роботу над текстом кожного разу ледь не насильно: треба вміти вчасно зупинитися, бо є точка, після якої коректура перетворюється на такий собі маразм параноїка», — говорить вона.
Ніка Пономаренко також радить проглядати кожен текст хоча би двічі, навіть коли на це обмежений час: «З першого разу важко вловити все. А моменти, які в мене викликають сумніви, я спочатку позначаю кольором, а потім до них повертаюся, щоб не втрачати час».
Що радить Пономаренко:
- Відчувайте мову. Будьте гнучкими. Мовні норми мають тенденцію змінюватися, а люди — схильність негативно сприймати нове. Якщо ми раптом різко впровадимо фемінітиви (гінекологиня, ага), Гемінґвей і преміумсегмент, читачі в коментарях можуть бути невдоволені чи навіть обурені. Такі штуки краще тестувати поступово й дивитися на реакцію читачів.
Коли ми виправляємо живу мову з інтерв’ю, то лишаємо суржик за потреби, ненормативну лексику, якщо редакція це дозволяє, лишаємо заведені в суспільстві фразеологізми. Не заривайтеся тільки в правила, пам’ятайте, що є реальний світ у вашому дворі, де люди спілкуються не як роботи.
- У кожної редакції чи видавництва буде свій редакційний мануал. Готуйтеся до того, що деякі правила медіа не використовує просто тому, що це має негарний вигляд на сайті, або це не подобається головреду. Ви можете сперечатися, але це лише додасть вам стресу в житті. Медіа — це бренд, тому не варто забувати про те, що піарники, маркетологи, редактори теж щось знають, і навіть можуть знати, як краще.
- Будуть моменти, коли ви пропустите помилку, і вам на це вкаже читач. Це не кінець світу, ви жива людина, через вас щодня проходить мільйон інформації. Ви могли не виспатися чи просто відволіктися на новини. Вибачтеся, виправте й не думайте про це до вечора наступного дня, вириваючи волосся на голові.
- Якщо ви непосидюча людина, якій постійно потрібно кудись бігти, і маєте проблеми з концентрацією на одній справі й дивитеся всі відео на х2 — ця професія не для вас. Тут треба бути уважним і багато часу проводити біля монітора.
Що радить Іванченко:
- Коли читаєш, то всотуєш правопис, хоч і несвідомо. Важливо читати тексти, писані літературною мовою, опційно після 2019 року.
- Після настає час усвідомлювати засвоєне. Ми це робимо ще у школі, коли вивчаємо правила, але для коректорів це шлях завдовжки в життя. Читайте правопис, шукайте пояснення незнайомих слів не у «Вікіпедії», а у словниках, адже там відразу наведений їхній вжиток у текстах класиків, виконуйте вправи та тицяйте тексти для школярів. Особисто я люблю перепроходити ЗНО й НМТ, бо так бачу свій ріст: коли була одинадцятикласницею, то ледь за 170 перескочила, а нині менше ніж 195 ніколи не маю.
- Практичне відточування. Тут нам усім можна підгледіти схему ШІ: навчатися на тому, до чого є доступ. Опрацьовуйте тексти друзів, повертайтеся до власного написаного, візьміть у роботу старий переклад — будь-який легальний спосіб відпрацювати вивчене згодиться.
Виклики для коректорів
Штучний інтелект
Можливо, більш навчені моделі зможуть замінити коректорів, каже Пономаренко. Зараз же ChatGPT на одне питання тричі дає різну відповідь із різним обґрунтуванням. І навіть якщо ШІ зможе розрізняти коми, різницю між «приймати» й «ухвалювати» рішення він не побачить. Поки що лише людина, каже коректорка, настільки знає й відчуває мову.
Іванченко каже, що коректор — це технічна робота, яка позбавлена творчості. Тож цілком можливо навчити ШІ настільки, щоб вони видавали майже ідеальну перевірку. Проте Ангеліна не здивується, якщо років через п’ять випускові редактори вичитуватимуть тексти після ШІ перед публікацією.
Ринок праці
Ніка говорить про такі виклики на ринку праці:
- Знайти роботу.
- Оплата праці. Роботу коректора не дуже високо цінують та оцінюють, тож доведеться шукати кілька проєктів, щоб вижити, або займатися чимось іще. Ніка навіть чула стереотипи про те, що це «не дуже престижна й рабська» робота.
Коректорка говорить, що через нестабільну економічну ситуацію на вакансії коректора трохи рідше натрапляє, ніж кілька років тому. Часто можна знайти вакансію на випускового редактора чи просто редактора, і в переліку проситимуть редагувати тексти на помилки, що фактично є роботою для окремої позиції коректора. Проте є вакансії коректора англомовних текстів. Якщо ви добре знаєте англійську, каже дівчина, то проблем із пошуком роботи не має бути. І навіть у видавництвах коректори на вагу золота, тому радить робити тестові.
Іванченко каже, що коректор може бути всюди, де текст продається або ж продає, тож потрібно стежити за сторінками тих, хто вам цікавий, чекати оголошень і відгукуватися на них.
«А з огляду на те, що після Covid-19 настала ера роботи з дому, вона може стати про вичитку текстів у своєму власному ліжку. Особисто я так і роблю», — каже Ангеліна.
Коректор, каже Ніка Пономаренко, — така професія, де складно створити портфоліо.
«Ви можете взяти шматок тексту улюбленої книжки й вичитати його в режимі редагування, щоб було видно ваші правки, якщо пошерити документ. Проте зазвичай у медіа й видавництвах є свої тестові тексти, на яких вони побачать ваш рівень. Якщо у вас є омріяне місце роботи, просто пишіть на пошту розгорнуті та вмотивовані супровідні листи, виконуйте тестові — і матимете всі шанси на офер. Можливо, це буде проєктна зайнятість», — пояснює дівчина.
Пономаренко радить писати про себе, розповідати про досвід у соцмережах, LinkedIn, заходити на Freelancehunt чи подібні ресурси. Іванченко говорить, що початківцям не потрібно боятися волонтерства: відповідальність менша, роботи небагато, а рядочок у резюме вже буде.
