Медіасфера — це постійний потік новин, дедлайнів і нескінченних задач. В таких умовах легко вигоріти, тому важливо знаходити час для перезавантаження. То що роблять медійники, коли закривають робочі ноутбуки?
«Медіамейкер» дізнався, як представники медіасфери поєднують кар’єру із захопленнями. Редакторка видавничих проєктів у The Ukrainians Віра Курико-Агієнко створила вдома справжній мінісад із сотень вазонів і навіть запустила подкаст про рослини. Шеф-редакторка розділу «Бізнес» в AIN.UA Анастасія Іванцова експериментує на кухні, перетворюючи залишки продуктів на гастрономічні відкриття, а свої рецепти й лайфхаки публікує у фуд-блозі. Комунікаційна менеджерка Bihus.Info Анастасія Борема колись виходила на пробіжки для перезавантаження, а тепер бере участь у марафонах і трейлових забігах.
Як ці хобі допомагають медійникам знаходити баланс, залишатися продуктивними й відкривати нові горизонти — читайте далі.
Віра Курико-Агієнко: садівництво на балконі рятує від депресії
Перші паростки
Редакторка видавничих проєктів у The Ukrainians Віра Курико-Агієнко згадує, як приблизно п’ять років тому купила свій перший вазон у «Садовому центрі», буквально за кілька сотень метрів від її чернігівської квартири. Каже, сталася катастрофа — рослина «померла». Але з того дня її маршрут до «Садового центру» став постійним, а рослини почали рятувати її ментальний стан.
«Певної миті в ті дні я зрозуміла, що новий пагін від квітки, що не подавала вже жодних надій, викликав у мені бажання й самій борсатися. Я вже багато років живу з депресією, й садівництво на балконі, на підвіконнях, на всіх вільних поверхнях удома дають мені змогу трохи краще себе почувати, триматися, відпочивати й рефлексувати свій стан», — згадує Віра Курико-Агієнко.
Я скидаю свої гори із плечей у землю.
А першою подарованою рослиною в житті медійниці був заміокулькас, який вона отримала від колишнього хлопця. Курико-Агієнко вважає це символічною історією, тому що рослина зачахла так само як і самі стосунки.
«Я намагалась якось врятувати рослину, пересадити її, полити інакше, переставити, але нічого не допомагало. Моє магічне мислення стосується лише метафор у текстах, але важко не думати, що то був знак тікати з тих справді важких й обтяжливих стосунків ранньої юності», — ділиться Віра.
У різний час медійниця мала різну кількість рослин удома — пік був 2022–2023 року — понад 200. Нині їх приблизно за 100. Є багато маленьких, є великі, а також повний балкон польових квітів на проростанні. Тому медійниця вже давно не рахує вазонів, а вимірює прогрес зростанням.
Найпрекраснішим своїм усвідомленням редакторка вважає те, що рослину справді важко вбити. Їхня здатність оживати, пробиватися — дивовижа.
«Навіть якщо вам здається, що рослині кінець, насправді це не так. Треба трошки любові й турботи — і вона житиме знову», — додає Курико-Агієнко.
Як хобі проростає в роботу
Де б не з’являлася Віра Курико-Агієнко, вона всюди приносить рослинні теми в редакції. У The Ukrainians Media та Reporters додалося багато тем про землю, рослини, садівництво. Наприклад, друкований номер «Земля» має безліч текстів, пов’язаних із квітами й садами. У березні 2024 року медійниця запустила авторський подкаст «Бегонії в агонії». Це «подкаст-садотерапія» й віддушина для тих, хто пробує виростити вдома бодай одну рослинку, і для тих, хто не знає, куди подіти 100 вазонів у своїй маленькій квартирі.
Медійниця говорить, що їй не вистачало контенту про домашні рослини в медіа — такого собі рослинного сторителінгу.
«Я слухаю багато рослинних подкастів англійською. Якоїсь миті я зрозуміла, що мені потрібне місце, щоби говорити про свої рослини та знайомитися з іншими садівницями й садівниками», — каже вона.
У подкасті Курико-Агієнко розповідає про людей та їхні рослини. Своєю задачею вона вважає принести хоча б один вазон у кожен дім, не кажучи вже про глобальне озеленення міського простору в Україні.
Щодня Віра відповідає на повідомлення від слухачів. Люди надсилають їй у повідомленнях свої балкони, етапи зростання рослин, розповідають їхні історії. Її улюблена — це історія директора музею Василя Стуса в Рахнівці, який уже 20 років розмножує алоказії від рослини, яку випадково поламав на чужому весіллі. Загалом разом із хобі й подкастом в оточенні медійниці з’явилося більше садівників. Героїні подкасту теж стають близькими людьми.
«Ми записували якось епізод із власницею квіткової крамниці в Харкові півтори години, а тоді до її потяга — ще три говорили про те саме в мене на балконі. Треба було це записати, там теж непоганий епізод вийшов», — жартує Курико-Агієнко.
Балансувати між кар’єрою й доглядом за рослинами їй не треба. Тому нині вона редакторка в медіа, в якому ще й «голова саду». Тепер рослини теж частинка її роботи. А хобі дає медійниці розуміння, що в неї є таке собі безпечне місце.
З журналістики — в теплиці
Віра Курико-Агієнко ділиться, що мріє про умови, у яких могла б завести окремі особливі для неї бегонії. Вона фанатка цих рослин, особливо різновиду під назвою кейн, листя якого нагадує крила. Віра мріє також про маленьку квартирну автоматизовану тепличку для бегонії хлористики (Begonia chlorosticta Red Form). За словами медійниці, у неї неймовірне забарвлення у крапку на темних крилатих листах, яке залежно від падіння світла набуває то чорнуватого, то навіть кривавого відтінку.
«Ботаніки відшукали її на острові Борнео, що в Малайзії, у штаті Саравак. Борнео — це місце, де природа творила в безмежжі своєї уяви. Це на Борнео росте Rafflesia arnoldii (Рефлезія) — найбільша у світі квітка. Цю бегонію знайшов Браян Берт, який працював із класифікаціями гербарія ще до Другої світової у британських ботанічних садах К’ю. Берт часто на конях дерся вверх по хребтах, щоби знайти там цю зірку й описати її світу», — розповідає редакторка.
У планах Віри Курико-Агієнко також написати книгу про рослини. Не про догляд, а саме про досвід садівництва, подібно до книги «Року садівника» від її улюбленого садівника Карела Чапека.
У медійниці є ціла добірка книг, які надихнуть на те, аби завести собі кілька рослин:
- «Рік садівника», Карел Чапек;
- «Нотатки плантоголіка. Довідник сучасного квітникаря», Василь Вмарт;
- «Флорографія», Джессіка Ру;
- «Садотерапія», Сью-Стюарт Сміт;
- «Рослини новими очима. Робочий зошит для спостереження та малювання рослин», Маргарет Колгун;
- «Дикі інтер’єри: красиві рослини в чудових просторах», Гілтон Картер;
- «Вступ до пермакультури», Білла Моллісона;
- «Утрачені квіти Еліс Гарт», Голлі Рінгланд;
- «Природа всіх речей», Елізабет Гілберт;
- «Сад супроти часу», Олівія Ленг.
Віра Курико-Агієнко жартує, що якщо доведеться, то з журналістики точно піде в теплицю. А тим, хто також вирішив вирощувати домашні рослини, радить почати зі звичайного антуріума чи заміокулькаса.
«Щодо приладдя, то вам треба субстрат, який найчастіше можна змішати з торфу, пісковику, кори, моху, вугілля, перліту. Ну і горщики. Я раджу прозорі пластикові, аби стежити за корінням і застоєм води. Але його треба обов’язково сховати в кашпо, аби коріння не перегрілося», — радить медійниця.
Анастасія Іванцова: кулінарія — джерело натхнення та простір для експериментів
Перші спроби
Шеф-редакторка розділу «Бізнес» в AIN.UA Анастасія Іванцова ще 2017 року почала постити свої сніданки у сторіз. Тодішні її колеги здивовано питали, де вона бере всі ті рецепти, а медійниця відповідала: «Відкриваю холодильник, дивлюся, які продукти смакуватимуть разом, і готую». З часом вона вирішила створити окрему Instagram-сторінку для рецептів tsovkan.cooking, а пізніше повністю перейшла з особистої сторінки у блог.
Під час пандемії почала активніше публікувати рецепти у блозі, випікати хліб, показувати, що можна готувати із сезонних продуктів. Анастасія каже, що найбільше любить експериментувати.
«Спочатку захоплювалася хлібом, і поки не навчилася пекти хороший хліб, постійно це постила. Потім я захоплювалася приготуванням локшини, і поки не навчилася готувати хороший рамен, я його постійно постила. Далі прийшло розуміння, що коктейлі — це також цікаво. Алкоголь дає багато шансів витягнути ті смаки із продуктів, яких ти в них раніше не відчував, і я почала експериментувати ще з цим», — розповідає медійниця.
Свого часу Анастасія Іванцова також була ведучою кулінарної програми на телеканалі «КусКус» (український спеціалізований телеканал кулінарної тематики, — ред.) під назвою «Смачний сезон», де вона все готувала із сезонних продуктів. У межах проєкту медійниця навіть робила страви української гетьманської доби за книжкою Олексія Сокирка «Кулінарна мандрівка Гетьманщиною».
«Ми просто неба на відкритому вогні намагалися готувати ті страви. І насправді це дуже класно, допомагає відкрити, якою різноманітною та крутою була українська кухня. Наприклад, гетьманська страва, яку подавали дуже рідко й тільки важливим гостям — каракатиці з родзинками в білому вині», — пояснює Іванцова.
Як смакує натхнення
Іванцова надихається й різними рецептами в соцмережах: у іноземних кулінарних блогерів часто можна побачити неочікувані поєднання страв. Якщо сподобалась ідея, вона адаптує її на власний смак.
«Так я побачила, що готують тост, на який намазана рікота (ніжний італійський сир, що виготовляється з молочної сироватки — ред.), зверху кладуть шматочки персика й заливають це чилі-медом, тобто медом, в якому настоявся перець чилі. Мені здалося це цікавим, і я вирішила: що як зробити це не тостом, а пирогом. Щось на кшталт шарлотки, але на персиках із додаванням перцю та меду», — розповідає медійниця.
Рецепти у медійниці не повторюються, тому що кожного разу набір продуктів у холодильнику різний. Іванцова любить запікати різні овочі й подавати їх із дзадзикі — грецьким соусом, де йогурт поєднують з огірками, часником, лимонною цедрою й оливковою олією.
Анастасія Іванцова вивчає літературу не просто з рецептами, а з кулінарними процесами. Наприклад, як відбувається реакція карамелізації чи запікання, як працює сода, розпушувач чи дріжджі.
У переліку улюблених книг медійниці:
- «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили, кохалися в середньовіччі» історикині Стефанії Демчук — про харчування та стиль їжі, про те, як їжа відрізнялася, про те, що в середньовіччі не існувало розділення між основними стравами й десертами й багато іншого.
- «Смак» американського актора італійського походження Стенлі Туччі — його родина переїхала з Італії до США, але домашня італійська кухня для нього стала прямим зв’язком із батьківщиною.
- «Прикладна українська кухня» Ольги Франко — як харчувалися на початку XX століття, поради господиням, який краще використовувати смалець, яке борошно краще використовувати на бісквіти тощо.
- «Формула смаку» Ніка Шарми — в ній зібрані цілі схеми приготування страв, наприклад, мапа бульйону.
- Simple Йотама Оттоленгі — збірник різноманітних рецептів і технік з описом, як і що можна поєднувати; є прості рецепти, де мало інгредієнтів;
- Science of Cooking Стюарта Фаррімонда — пояснює різні процеси приготування: як працює готування на пару, як відбувається смаження тощо.
Холодильник як основа
Іванцова говорить, що жодного «контент-плану» у своєму блозі не має, а ділиться тим, чим харчується сьогодні.
«Якщо я харчуюся миттєвою локшиною, то я знімаю відео, як можна смачно приготувати навіть найдешевшу миттєву локшину з підручних засобів за 10 хвилин. Якщо в мене багато часу, то можу розказувати, як 10 годин ферментую тісто, щоби спробувати рецепт, про який раніше не чула», — пояснює вона.
Журналістка любить перевіряти, як один інгредієнт може повністю змінити смак страви.
Моє улюблене — міксування продуктів, які я вже маю в холодильнику.
Ще один напрям, із якого «народжуються» рецепти — те, що Іванцовій шкода викидати продукти. Вона варить каші на сироватці, яка залишається в пакунку після кульки моцарели, заморожує основу брюссельської капусти, а потім варить з неї овочеві бульйони.
Це моветон — викинути продукт, який можна ще з’їсти, вважає Іванцова.
Ті, кому смакує
З 2020 року на її сторінці зібралося понад 10 000 підписників — це органічна авдиторія, яка прийшла без реклами чи піару. Кілька разів відео Іванцової залітали в рекомендації та приносили нових читачів. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення перегляди зібрало пости про те, чому змінюються ціни на яйця й овочі. Каже, що частіше «залітають» прості відео, наприклад, як зробити дуже швидкий салат. Сторінка оновлюється з огляду на те, чи вистачає в медійниці часу на контент після роботи.
Анастасія каже, що в багатьох темах їй допоміг бекграунд в економічній журналістиці.
«Ти розумієш, як працює ринок, експорт, імпорт, що відбувається і з якими ринками. Усі ці знання якоїсь базової економіки й перебування в цьому колі інформації дуже допомагає краще розуміти ціни й тенденції на кулінарному ринку», — говорить Іванцова.
Від авдиторії вона також отримує постійні відгуки — хтось приготував дзадзикі за її рецептом, інші зробили квас зі шкірки ананаса. Своїм прикладом медійниця постійно доводить, що не треба поспішати викидати продукти.
Чоловік, рідні та друзі підтримують її захоплення кулінарією. Також у неї з’явилося багато нових друзів. Наприклад, професійних барменів і барледі, з якими завжди можна порадитися щодо рецептів напоїв. Також Іванцову часто запрошують виступити в ролі в барледі у закладах для якоїсь благодійної цілі. Наприклад, вона на один вечір стала барледі за баром у закладі Євгена Клопотенка разом із барменами, щоб закрити збір для військових.
Подальший розвиток
Фудблог медійниці має мінімальну монетизацію: до неї періодично приходять бренди та пропонують зробити з їхнім продуктом якийсь рецепт. Це дає змогу покривати базові потреби в розвитку блогу, але повноцінно на цьому Іванцова не заробляє. Навпаки, нове обладнання на кухні — це постійні витрати.
Нині для медійниці кулінарія — це розвантаження.
«Коли в мене стресовий день на роботі, я можу взяти обідню перерву, піти на кухню й монотонно різати салат або варити рис, а потім змішувати його з овочами й щось собі готувати. І від цього так добре стає, тому що є дрібна моторика рук, є процес, якому я довіряю й точно знаю, що в мене вийде», — ділиться Анастасія Іванцова.
Водночас Іванцова не планує покидати журналістику, адже занадто любить свою роботу. Хоча колись у неї була така спроба — на пів року медійниця пішла з основної роботи, щоби спробувати розвантажитися й позайматися блогом, але зрозуміла, що її дуже тягне до медійної сфери.
«Тому поки я балансую — вдень я пані редакторка в економічному медіа, а ввечері я настоюю текілу на обпаленому буряку», — говорить вона.
У планах медійниці купити собі сифон, аби робити власноруч газовані напої, також хоче спробувати приготувати домашній тонік. Для цього їй треба знайти кору хінного дерева, тому що саме хінін є основним смаком у тоніку.
«Мій найближчий план — експериментувати з безалкогольними напоями, газуючи їх через сифон. Загалом планів щодо блогу в мене немає, бо складно це сприймати саме блогом. Мені просто дуже подобається щось готувати й цим ділитися», — додає редакторка.
Перший крок у рецепті
Анастасія Іванцова говорить, що деяких медійників на початку роботи над блогом може зупиняти думка колег — що вони скажуть про це захоплення — але цього не треба боятися. Медійниця нагадує: навіть якщо це не сподобається десятку колег, то людей, із якими ви можете ділитися своїми знаннями й ідеями, значно більше. Тому вона радить не боятися публічного прояву власного хобі й пам’ятати, що багатьом людям може допомогти ваша експертиза.
Також ділиться порадами й для кулінарів-початківців — можна поекспериментувати й навіть звичну яєчню підсмажити різними способами:
- на шпинаті: заморожений подрібнений шпинат додати на розігріту сковорідку, трохи олії й розбити в це яйце;
- на бринзі чи феті: додайте яйця до сиру, щоб були ледь підгорілі краї, та не додайте сіль;
- на кунжуті: висипайте кунжут на змащену сковорідку, грійте і розбивайте туди яйця;
- на місо-пасті: розводите місо-пасту з водою, щоб вона рівномірно розподілилася по сковорідці й додавайте трохи шрирачі — соусу з червоного перцю, оцту, часнику, цукру й солі. Смажте так або з додаванням олії за потреби;
- у помідорах: мариновані помідори з банки, прогріті на вершковому маслі, а зверху до яєчні додайте бринзу.
Анастасія Борема: біг показує, що кордони лише в нас у голові
Як усе починалося
Комунікаційна менеджерка Bihus.Info Анастасія Борема вперше вийшла на пробіжку 12 років тому, ще коли жила в Донецьку. Це була пропозиція від її шкільної подруги — тоді для дівчат це був більше час для обміну думками й новинами, ніж спорт.
На початку їй подобалося просто бігати в комфортному для себе темпі — це було суто про рух, музику чи розмову й ендорфіни після пробіжки. Нині в комунікаційниці значно складніші тренування, адже вона практикує марафони й забіги, тому тут вже треба певна мотивація.
«З досвіду можу сказати: з яким би настроєм ти не виходив на пробіжку, після неї завжди буде краще», — ділиться Анастасія.
Тривалість і періодичність тренувань
Кількість часу, витрачена на заняття бігом, залежить від цілей — якщо медійниця вирішує просто провітрити голову — це від 5 до 10 км, або ж від 30 хвилин до години. Якщо готується до забігу, то година-півтори.
Борема стверджує, що біг можна легко вписати у свій графік, варто лише пам’ятати:
- за 12 годин безперервної роботи ви не зробите більше, ніж якщо після восьмої години візьмете паузу на легку пробіжку, провітрите голову й повернетесь до роботи, а ймовірно завершите її швидше;
- ранкове тренування дає заряд енергії, який допомагає бути ефективнішим.
«Коли саме тренуватися — це вже питання графіку кожного. Я бігаю переважно зранку, бо в Bihus.Info планувати щось на вечір не дуже гарна ідея», — додає вона.
У Анастасії Бореми чотири бігові тренування на тиждень і два-три силові тренування. Поки вона не готується до довгих дистанцій — цього більше ніж достатньо.
Перемоги й переваги
Комунікаційниця встигла пробігти вже вісім марафонів, з них один — у горах.
«Щодо перемог, не можу сказати, що є якісь дуже серйозні здобутки. Цікавий факт — раніше було більше призових, зокрема друге місце у віковій категорії на марафоні, коли мені ще не було 30. А от категорія 30–39 найсильніша серед жінок, змагатись любителям тут непросто. Хоча торік виграла 5 км на забігу імені Рекрута», — ділиться Борема.
Друзі й колеги потроху починають бігати з нею. Також Борема встигла стати частиною бігового ком’юніті. Тепер у неї чимало друзів-бігунів, зокрема серед клубу RUN21. Загалом медійниця говорить, що біг тренує характер, впертість, концентрацію та вміння доводити розпочате до кінця.
Біг — це реальний приклад того, що кордони лише в нас у голові.
Хобі для неї — це відпочинок від роботи. Зараз в Анастасії починається підготовка до гірських трейлів (трейлранінг — бігові маршрути природним рельєфом: горами, лісами, полями, — ред.). Комунікаційниця вважає це справжньою насолодою — бігти в лісі, слухати пташок і бачити красу природи. Нерідко біг має й благодійну спрямованість.
«У ці вихідні завершився проєкт Бігозбір — це коли ви бігаєте, а за кожен ваш кілометр бізнеси донатять по 10 грн на важливі збори. Дуже потужна ініціатива від Run Ukraine, я навіть підписала частину колег. Загалом кілька тисяч учасників проєкту набігали на понад 6,5 млн донатів», — додає Борема.
Для тих, хто тільки починає займатися бігом, медійниця радить купити хороші бігові кросівки. Адже на початку через неправильне взуття новачки відчувають біль у колінах і через це можуть отримати інші травми.
Ще серед важливих покупок — синтетична футболка, яка відводить вологу. Можна також додатково придбати бігові годинники, пульсометри, різне спортивне харчування тощо.
Відновленню після тренувань і забігів допомагає лазня, масаж та, звісно, достатня кількість сну. Хоча Анастасія зізнається, що якраз зі сном виходить найгірше. Адже щоб поєднувати кар’єру в медіа з інтенсивними тренуваннями, потрібно трохи менше спати. Також у відпустку Анастасія Борема їздить лише на закордонні забіги. Каже, по-іншому не виходить встигнути і відпочити, і потрапити на бажане змагання.
У квітні 2025 року Анастасія пробігла Київський півмарафон незламності. З великих планів на цей рік — марафон восени й ультратрейл у горах влітку.
«Біг може дати вам більше, ніж ви думаєте, головне просто вийти й почати», — радить наостанок комунікаційниця.
