Для Румунії 2024 рік знаменується інтенсивною політичною кампанією, що породжує можливі труднощі й загрози для медійників. Політики намагаються посилити вплив на медіа за допомогою підкупів, утисків чи судових позовів. Суспільні телеканали спеціально недофінансовані, а журналісти-розслідувачі часто стикаються з погрозами та тролінгом через свою роботу. Далі — оглядаємо усі ці проблеми зі звіту Media Freedom Rapid Response щодо стану румунських медіа. 

Що чекає на румунських медійників 2024 року

2024 рік стане виборчим роком для Румунії — в червні 2024 року відбудуться європейські й місцеві вибори, у вересні — президентські вибори й парламентські у грудні. Країною керує коаліція Соціал-демократичної партії (PSD) і Національної ліберальної партії (PNL). Інші політичні партії включають Демократичний союз угорців Румунії (UDMR), Альянс за об’єднання румунів (AUR) та коаліцію, що складається з ліберального Союзу порятунку Румунії (USR), Партії народного руху (PMP) і Forța Dreptei. 

Під час висвітлення перебігу виборчих процесів на медійників чекає політичний тиск. Тому партнери організації Media Freedom Rapid Response (MFRR) провели першу онлайн-місію у Румунії, для якої зустрілися з низкою журналістів, регуляторів, груп громадянського суспільства та юристів. Після цього оприлюднили звіт місії щодо нагальних проблем свободи преси у країні. 

Ландшафт румунського медіасектору 

За даними звіту, в Румунії домінують кілька потужних медіакомпаній. Хоча вони є незалежними, їхнє висвітлення політики критикують за корумпованість. Водночас є й молоді інноваційні медіа, які відмовляються від політичних грошей і зосереджуються на викритті корупції.

Румунські медійники часто потерпають від тролінгу в інтернеті. Не виключення для Румунії й суперечливі судові процеси проти медіа. Локальна журналістика переживає найбільшу кризу, де більшість медіа через залежність від державного фінансування фактично поглинули політики. У цьому секторі майже 90 % медіа недофінансовані, тому часто перетворюються на засоби зв’язків із громадськістю для посадовців. 

Роль національного медіарегулятора в Румунії

Медіарегулятор у Румунії, Національна аудіовізуальна рада (CNA), відповідає за дотримання закону про аудіовізуальні засоби, моніторить медіа, виносить рішення щодо порушення журналістських стандартів і має повноваження вилучати ліцензії. 

Місія MFRR 2022 року зустрічалася із представником CNA Мірчею Томою. У звіті йдеться, що раніше CNA робила звіти про медіавласність, але припинила робити їх на кілька років (і відновила лише 2022-го). Ці звіти часто критикували через те, що вони не дошукувалися правди у тих питаннях, які висвітлювати. Зокрема, йдеться про перешкоди для прозорої форми власності медіа, використання численних підставних компаній або офшорних структур, щоби приховати кінцевих бенефіціарів і вебсайти, що створюють медіаконтент. 

Усе більше вебсайтів, зареєстрованих за межами Румунії, використовують медіаконтент для поширення дезінформації та наклепницьких кампаній. 

Нацрада має право штрафувати й забирати ліцензії через такі порушення. Два найбільші порушники за останні 10 років — Realitatea TV і Romania TV, які отримали по 231 санкції між 2011 і 2022 роками. Загалом румунське телебачення має погану репутацію щодо дотримання журналістських стандартів. Зокрема через те, що колишній політик Себастьян Гіта, який втік до Сербії через звинувачення в корупції, досі контролює румунське телебачення через посередників. 

Медіарегулятор часто критикують через те, що там не ухвалюють чіткої методології для оцінювання порушень. Численні штрафи, здається, мало вплинули на медіа. Наприклад, як зазначає місія, у червні 2023 року Romania TV «досягло нового дна» й провело тритижневу кампанію проти редакції популярної газети Libertatea після самогубства однієї з її кореспонденток Юлії Марін. Після громадських протестів Нацрада оштрафувала канал на 100 000 лей (20 000 євро). Максимальний штраф становить 200 000 леїв (40 000 євро), хоча переважно призначають набагато нижчі суми, пишуть автори звіту.

Проблеми та труднощі румунських медійників 

Вплив політичних партій на медіа 

У Румунії політичні партії часто використовують гроші для впливу на журналістів. Кожна партія навіть отримує кошти з державного бюджету на своє просування в медіа. Дві найбільші політичні партії 2022 року використали від 55 % до 60 % своїх асигнувань (виплат, які отримують із бюджету на конкретні цілі, якщо їх внесено в офіційний кошторис, — ред.), приблизно 18,5 млн євро на медіа та пропаганду.

Постійний виборний орган (PEA) загалом контролює скільки витратили політичні партії. Водночас суспільство не повідомляють, на які медіа пішли гроші, скільки й на що їх витрачено із держбюджету.

Медіа також не розголошують інформацію про отримані гроші й не повідомляють, який контент оплачений політиками. Політичним партіям заборонено купувати редакційний контент у медіа за межами виборчого періоду. Водночас дуже поширена обхідна практика, коли юридична особа укладає договір із вебсайтами, що потім дає змогу партії надсилати непрямі дотації. Такі контракти часто проходять через сторонні PR-агентства, що ще більше ускладнює спроби простежити рух грошей. 

Журналісти-розслідувачі викрили приклади витрачання 1000 євро на 120 «позитивних» новинних статей, 5 000 євро на замовну трансляцію політичної промови, 69 000 євро на пресконференцію та 100 000 євро на інтерв’ю з кандидатом у президенти. Тим часом громадськість не знає, що цей новинний контент оплачує політична партія, бо немає маркування.

Резолюція 2022 року «Виконання Румунією своїх зобов’язань щодо членства в Раді Європи» закликає до гарантій редакційної незалежності та вимагає від усіх політичних партій розкрити деталі медійних контрактів. Також документ передбачає відмітки й звітування щодо призначення усіх політичних грошей. Це б зменшило до 30 % загальний розподіл коштів, що витрачається на «медіа та пропаганду». Але законопроєкт часто критикують через загальні політичні субсидії, що залишаються занадто високими, а також через те, що звітність не вимагає розкриття кінцевих бенефіціарів. 

Недофінансування суспільних медіа 

У Румунії працюють незалежні суспільні медіакомпанії — Televiziunea Română (TVR), Radio România та румунське національне інформаційне агентство AGERPRES. Авдиторія медіа значна — 17 % румунів щотижня дивляться TVR. У всіх мовників є спільні проблеми: хронічне недофінансування й політичний вплив. Наприклад, із 13 членів наглядової ради суспільних мовників Румунії більшість призначаються парламентом, сенатом і президентом, і лише два — самими мовниками. І їх усіх парламент має право звільнити, якщо не прийме звіт мовника. 

Ще 2017 року систему ліцензійних зборів скасували й замінили прямим фінансуванням з державного бюджету. 2024 року в суспільні медіа заклали 87 млн євро, але за умови, що медійники не займатимуться журналістськими розслідуваннями щодо уряду. 2021 року з’явився законопроєкт про реформування закону про суспільне мовлення, але він досі перебуває на розгляді уряду.

У жовтні 2023 року навколо телеканалу Euronews Romania розгорівся скандал після того, як стало відомо, що перед виборами в нього мали інвестувати 800 000 євро державних коштів. Ним керує Політехнічний університет Бухареста, водночас на нього мають вплив високопоставлені члени Соціал-демократичної партії. 

Читайте також: Понад 80 % без редакційної незалежності. Головне з дослідження MJRC про становище державних і суспільних медіа у світі 

Юридичні перешкоди: SLAPPs  

Часто судові позови перешкоджають румунським медійникам викривати правопорушення. Для опису явища навмисного зловживання судами, щоб змусити замовкнути журналістів, використовують термін SLAPP (strategic lawsuits against public participation — стратегічні позови проти участі громадськості).

Такі позови місія називає часто смішними чи образливими, адже метою SLAPP є не перемога у справі, а виснаження медіа морально й фінансово. Таким чином посадовці й інші впливові особи намагаються уникнути повторних журналістських розслідувань проти них. Іноді навіть погроза судовим позовом може змусити журналістів відмовитися від публікації. І навіть якщо медіа точно знає, що може виграти справу, часто йде на поступки владі, щоб не починати судовий процес.

У звіті мінімум 12 медійників розповіли, що їхні медіа отримують один-два позови щороку. Типовими позивачами є політики та впливові бізнесмени, які вимагають відшкодування збитків — від одного лея до 1 млн євро. 

Більшість SLAPP є наклепом, тому переважну кількість справ виграють медіа, але після витрати значних ресурсів. З детальними прикладами румунських SLAPP можна ознайомитися на 15 сторінці звіту.

Ігнорування інформаційних запитів

Румунські журналісти скаржаться на нереагування влади на інформаційні запити, що є порушенням законного доступу до інформації. Надсилати відповідь на інформаційні запити в Румунії необхідно протягом 30 днів. Але посадовці їх часто ігнорують або відхиляють. 

У разі відмови журналісти можуть подати позов до суду, але судовий процес може зайняти до двох років. 

Загрози для безпеки медійників 

З 2020 до 2024 року сайт Mapping mediafreedom зафіксував 12 інцидентів щодо порушення безпеки журналістів. Переважно це наклепницькі кампанії, словесні й кіберпогрози, кіберзалякування, несправедлива політика судової системи під час захисту журналістів.

Журналісти-розслідувачі часто стикаються із тролінгом і кібербулінгом. Прикладом цього є Емілія Шеркан, яка викрила плагіат у наукових роботах колишнього прем’єр-міністра Ніколае Чуке та інших політичних і військових лідерів. Після цього проти медійниці розпочалася наклепницька кампанія: погрози, публікація приватних фотографій і поліцейське розслідування.

Розслідування незаконної вирубки лісу в Румунії є особливо ризикованим. Наприклад, 2021 року двох журналістів Міхая Драголеа та Раду Константіна Мокану побили 20 людей. Членам родини також часто погрожують, щоб залякати журналіста. У квітні 2022 року дружина Крістіана Пантазі отримала телефонний дзвінок із погрозами у відповідь на роботу Пантазі над теоріями змови щодо вторгнення Росії в Україну. 

Угорські медійники в Румунії стикаються зі ще складнішими умовами роботи. Крім того, що вони отримують погрози з боку місцевих політиків, на них чиниться тиск із боку угорського уряду. Борока Параска — етнічна угорська журналістка в галузі прав людини, щонайменше 10 років страждає від тролінгу й погроз. Зокрема, один із румунських політиків публічно казав, що було би краще, якби Параску повісили чи ліквідували. 

Читайте також: Медіаімперії найбагатших. Як чеський експрем’єр контролює медіаринок
Як себе почувають медіа в Словаччині через п’ять років після вбивства розслідувача Яна Куцяка