У лютому медіаспільнота Словаччини вшановує пам’ять Яна Куцяка, журналіста-розслідувача місцевого видання Aktualít. 21 лютого 2018 року журналіста і його наречену Мартіну Кушнірову розстріляли в їхньому будинку поблизу Братислави. Перед смертю він працював над матеріалом про звʼязки тодішнього премʼєр-міністра Словаччини Роберта Фіцо з італійськими злочинними групами. Вбивство журналіста викликало багатотисячні протести, а їхнім результатом стала відставка Фіцо.

2019 року словацькі журналісти мали причини для занепокоєння:

• були побоювання щодо незалежності суспільного мовника;
• олігархи скуповували пресу;
• прем’єр-міністр Петер Пеллегріні, який став наступником Фіцо, розглядався багатьма як маріонетка Фіцо. 

Тоді президентом обрали ліберальну політикиню Зузану Чапутову, а 2020 року до влади прийшла коаліція на чолі з Ігорем Матовичем, лідером партії OĽaNO. Він прикріпив фото Куцяка та Кушнірової на своїй сторінці у Facebook. Їхні смерті, за його словами, «розбудили Словаччину». Проте не все так просто.

Міжнародний інститут преси (IPI) і Columbia Journalism Review (CJR) проаналізував як прогресує свобода слова в країні та чи достатньо системні зміни, щоб гарантувати, що подібний злочин більше не повториться навіть після того, як Роберт Фіцо повернеться до влади

Позитивні зміни

Після виборів 2020 року парламент ухвалив нові закони, які, серед іншого, покращили доступ до публічних документів і підвищили прозорість щодо власності на медіа. Чапутова дотрималася своїх обіцянок ставитися до медіа з повагою, а олігархи, які володіли міноритарними пакетами акцій МСП, продали їх. Цьогоріч Словаччина повернулася на сімнадцяте місце в індексі свободи преси RSF.Поліція набагато серйозніше ставиться до погроз журналістам, а фізичні напади на них трапляються рідко.

Після усунення від влади партії Smer-SD колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо відбулися розслідування та арешти високопосадовців за звинуваченнями в корупції. Це також допомогло подолати вкорінене відчуття, що корумповані еліти можуть діяти безкарно, попри викриття журналістами.

Важливим стало створення платформи Safe.Journalism.sk, що збирає повідомлення про погрози журналістам. В ініціативі беруть участь органи поліції та прокуратури.

Законодавчі реформи, схвалені після консультацій із журналістською спільнотою, також загалом позитивні. Серед них модернізація законів про ЗМІ 2022 року, яка посилила правовий захист конфіденційності джерел для журналістів онлайн-медіа. А також нові правила щодо прозорості власності та фінансування медіа, зокрема зобов’язання декларувати кінцевих фінансових власників медіаплатформ.

Регулювання медіа в країні залишається незалежним. А низка нових цифрових медіа успішно експериментують із новими бізнес-моделями.

Ландшафт щодо свободи інформації (FOI) та прозорості уряду значно покращився. Законодавство Словаччини щодо свободи інформації є одним із найкращих у Європі. Унікальні поправки 2022 року, які забороняють подавати до суду на журналістів за публікацію інформації, зазначають в IPI, мають стати зразком для Європи.

Серйозні виклики залишаються

Попри позитивні зміни, журналісти у Словаччині продовжують стикатися з багатьма проблемами. Хоча політичні лідери обіцяють засудити погрози в бік медіа, їхні обіцянки не виконуються, коли йдеться про членів їхніх власних політичних партій.

Рік тому Ігор Матович, міністр уряду Словаччини, опублікував допис у Facebook, в якому напав на Матуша Костольного, головного редактора провідної газети Denník N. Це сталося після того, як видання опублікувало критичну статтю про Матовича. Редактора звинуватили у брехні, легітимізації мафії та «фашистських практиках». Костольний зазначає: щоразу, коли хтось починав втрачати політичні позиції, вину за це завжди брали на себе журналісти.

Згідно з нещодавно опублікованим опитуванням понад 400 журналістів, організованим Центром розслідувань Яна Куцяка, приблизно дві третини з них стикалися з тією чи іншою формою загрози протягом останнього року. Переслідування в інтернеті є найпоширенішими.

Водночас масове незаконне стеження за журналістами залишається безкарним, а питання про можливу причетність до цього представників державної влади залишаються без відповіді. 

Також попри те, що Міністерство юстиції подало давно назрілі поправки до Кримінального кодексу, журналістам, засудженим за наклеп у Словаччині, все ще відбувають ув’язнення від двох до восьми років. Також у міністерстві зупинена вкрай необхідна поправка до Кримінального кодексу, яка посилює покарання за злочини проти журналістів у зв’язку з їхньою професійною діяльністю. Хоча в інших країнах ЄС вони не настільки поширені, судові позови та SLAPP (стратегічні позови проти участі громадськості, — ред.) становлять серйозну правову загрозу.

Олігархічна власність багатьох найбільших приватних медіа країни залишається загрозою для редакційної незалежності. Ця ситуація погіршується на регіональному та місцевому рівнях, де медіа стикаються з серйозними загрозами своїй редакційній незалежності. Брак прозорості в критеріях розміщення державної реклами й далі турбує медійників. Раніше ми писали про те, як колишній чеський експрем’єр Андрей Бабіш, який програв вибори президента, контролює значну частку місцевого медіаринку.

За словами Матуша Костольного та Беати Балогової, головної редакторки незалежної щоденної газети SME, політики непомітно додали до нових законів про пресу щонайменше одне положення, яке відповідає їхнім інтересам: право на відповідь у певних ситуаціях. 

Фізичні погрози журналістам також тривають: 2020 року Петер Сабо, який висвітлював розслідування смерті Куцяка для Aktuality.sk — новинного сайту, де працював Куцяк — знайшов у своїй поштовій скриньці пістолетну гільзу. На початку цього року Марта Янчкарова, ведуча суспільного мовника, отримала захист поліції після того, як їй погрожували вбивством. (За даними RSF, Фіцо пообіцяв «переслідувати» її роботодавця після того, як її шоу відмовилося дозволити його партії замінити гостя). 

Наприкінці минулого року коаліція, яку очолив Едуард Геґер, почала розпадатися, і напередодні виборів її місце зайняв технократичний тимчасовий уряд. У розколотому політичному ландшафті партія Фіцо перемогла на дострокових парламентських виборах, а отже він може повернутися до уряду. Політична атмосфера в країні знову стала токсичною, і не лише щодо журналістів. На відміну від 2019 і 2020 років, західні медіа висвітлювалиі вибори не стільки як референдум щодо ліберальних цінностей, включно зі свободою преси, скільки як європейську підтримку боротьби України проти Росії. За словами Балогової, Фіцо зараз «агресивніший до преси, ніж будь-коли».

Крім того, зазначають журналісти, нещодавно під час передвиборчої кампанії Матович на пікапі протаранив пресконференцію партії Фіцо і побився з Робертом Каліняком, колишнім міністром внутрішніх справ за часів Фіцо. Для Костольного цей інцидент став ще одним доказом того, що «від агресивних висловлювань лише питання часу до агресивних фізичних нападів».