Цього тижня медіаспільнота Словаччини вшановує пам’ять Яна Куцяка, журналіста-розслідувача місцевого видання Aktualít. 21 лютого 2018 року журналіста і його наречену Мартіну Кушнірову розстріляли в їхньому будинку поблизу Братислави. Перед смертю він працював над матеріалом про звʼязки премʼєр-міністра Словаччини Роберта Фіцо з італійськими злочинними групами. Вбивство журналіста викликало багатотисячні протести, а їхнім результатом стала відставка Фіцо.
Міжнародний інститут преси (IPI) проаналізував як за останні п’ять років прогресує свобода слова в країні та чи достатньо системні зміни, щоб гарантувати, що подібний злочин більше не повториться.
Позитивні зміни
Масштабні реформи судових і правоохоронних органів відбулися після перемоги на виборах 2020 року антикорупційної партії OĽaNO. Поліція набагато серйозніше ставиться до погроз журналістам, а фізичні напади на них трапляються рідко.
Після усунення від влади партії Smer-SD колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо відбулися розслідування та арешти високопосадовців за звинуваченнями в корупції. Це також допомогло подолати вкорінене відчуття, що корумповані еліти можуть діяти безкарно, попри викриття журналістами.
Важливим стало створення платформи Safe.Journalism.sk, що збирає повідомлення про погрози журналістам. В ініціативі беруть участь органи поліції та прокуратури.
Законодавчі реформи, схвалені після консультацій із журналістською спільнотою, також загалом позитивні. Серед них модернізація законів про ЗМІ 2022 року, яка посилила правовий захист конфіденційності джерел для журналістів онлайн-медіа. А також нові правила щодо прозорості власності та фінансування медіа, зокрема зобов’язання декларувати кінцевих фінансових власників медіаплатформ.
Регулювання ЗМІ в країні залишається незалежним. А низка нових цифрових медіа успішно експериментують із новими бізнес-моделями.
Ландшафт щодо свободи інформації (FOI) та прозорості уряду значно покращився. Законодавство Словаччини щодо свободи інформації є одним із найкращих у Європі. Унікальні поправки 2022 року, які забороняють подавати до суду на журналістів за публікацію інформації, зазначають в IPI, мають стати зразком для Європи.
Серйозні виклики залишаються
Попри позитивні зміни, журналісти у Словаччині продовжують стикатися з багатьма проблемами. Хоча політичні лідери обіцяють засудити погрози в бік медіа, їхні обіцянки не виконуються, коли йдеться про членів їхніх власних політичних партій.
Згідно з нещодавно опублікованим опитуванням понад 400 журналістів, організованим Центром розслідувань Яна Куцяка, приблизно дві третини з них стикалися з тією чи іншою формою загрози протягом останнього року. Переслідування в інтернеті є найпоширенішими.
Водночас масове незаконне стеження за журналістами залишається безкарним, а питання про можливу причетність до цього представників державної влади залишаються без відповіді.
Також попри те, що Міністерство юстиції подало давно назрілі поправки до Кримінального кодексу, журналістам, засудженим за наклеп у Словаччині, все ще відбувають ув’язнення від двох до восьми років. Також у міністерстві зупинена вкрай необхідна поправка до Кримінального кодексу, яка посилює покарання за злочини проти журналістів у зв’язку з їхньою професійною діяльністю. Хоча в інших країнах ЄС вони не настільки поширені, судові позови та SLAPP (стратегічні позови проти участі громадськості, — ред.) становлять серйозну правову загрозу.
Олігархічна власність багатьох найбільших приватних медіа країни залишається загрозою для редакційної незалежності. Ця ситуація погіршується на регіональному та місцевому рівнях, де медіа стикаються з серйозними загрозами своїй редакційній незалежності. Брак прозорості в критеріях розміщення державної реклами й далі турбує медійників. Раніше ми писали про те, як колишній чеський експрем’єр Андрей Бабіш, який програв вибори президента, контролює значну частку місцевого медіаринку.
