12–14 вересня Інститут розвитку регіональної преси провів щорічну конференцію журналістів-розслідувачів UIJC24. Як відбувається робота над великими спільними матеріалами, зокрема в умовах війни, та які можливості для партнерств із колегами з інших країн є в українських розслідувачів — про це дискутували медійники з Великої Британії, Данії та України.
Досвідом поділилися:
- журналістка OCCRP Лара Дігміс (Велика Британія),
- журналіст проєкту розслідувань «Радіо Свобода» «Схеми» Кирило Овсяний
- редактор підрозділу журналістських розслідувань на громадському мовнику Данії Danmarks Radio» Матіас Фрііс
- голова правління Re:Cover Ukraine: A Peer-to-Peer Journalism Project Мортен Гансен (Данія).
Модерував розмову журналіст та колишній редактор програм журналістських розслідувань Федір Сидорук. Основне з панельної дискусії «Медіамейкер» зібрав у матеріалі.
Dubai Unlocked: виклики й результати
OCCRP — Велика Британія
Dubai unlocked — це міжнародний розслідувальний проєкт, який викриває власників прихованої елітної нерухомості в Дубаї. Серед них — бізнесмени, політики, чинні та колишні посадовці з різних країн, зокрема й ті, які перебувають під санкціями або фігурують в кримінальних провадженнях. Витік даних отримав Вашингтонський центр оборонних досліджень (C4ADS). Інформацію передали норвезькому фінансовому виданню E24 і Проєкту з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), який координував мережу медіапартнерів у розслідуванні.
До проєкту долучилися журналісти 70 медіа з 58 країн. Через масштабність міжнародних проєктів головний виклик на початку — що робити з великим обсягом даних і як допомогти партнерам орієнтуватися у них, розповідає Лара Дігміс із OCCRP.
Дані, які отримали журналісти, вийшли здебільшого з Земельного департаменту Дубаю, а також комунальних підприємств, що перебувають у державній власності Об’єднаних Арабських Еміратів. «Багато цифр, багато випадкових кодів, наприклад, коди земельних ділянок, і ми не знали, для чого вони призначені. Не було якогось вичерпного “дубайського” пояснення, що ці дані означають», — пояснює Дігміс. Вона додає: Об’єднані Арабські Емірати не є дружнім місцем для журналістів, що ускладнювало роботу.
Тож на початку глобальних проєктів варто виділити достатньо часу, щоб обговорити фокус роботи та зрозуміти, з чим журналісти матимуть справу, радить Дігміс. За її словами, OCCRP зосередилися на викритті кримінальних злочинців чи підозрюваних у злочинах, а також тих, хто перебуває під санкціями, враховуючи політиків і посадовців.
Далі — ретельна перевірка та верифікація даних. Інформація, з якою працювали розслідувачі, охоплювала здебільшого 2020 та 2022 роки. «Це був болісний процес для всіх учасників, але потрібно перевіряти те, що вам дають. Ви не можете просто покладатися на витік», — наголошує Дігміс. Вона підкреслює, що журналістський обов’язок — чітко зрозуміти, чому саме ця інформація є суспільно значущою та для чого її публікувати. «Ви не хочете, щоб на вас подали в суд за те, що ви когось неправдиво представили, чи за те, що ви когось обізвали або зарахували до кримінальної категорії», — додає Дігміс.
На цьому етапі команда стикнулася зі складнощами в користуванні земельним реєстром Дубая. Було важко знайти, де розташована нерухомість, адже мапа в реєстрі з відповідними позначками постійно виходила з ладу. До того ж під час перевірки елітного майна журналісти виявили, що частина з нього продана. Під час роботи над спільними глобальними матеріалами, попереджає Дігміс, ви завжди будете стикатися з несподіванками.
Окрім того, інколи виникали проблеми з ідентифікацією власників нерухомості. У деяких випадках не було жодних ідентифікаційних даних — дати народження, номера телефону чи електронної пошти. Тож невелику кількість людей все ж не вдалося перевірити, ділиться журналістка. Загалом перевірка інформації тривала до останньої хвилини.
За словами Дігміс, команда проєкту надіслала 468 запитів на коментарі, приблизно на 20 % яких вдалося отримати відповіді.
Радіо Свобода «Схеми» — Україна
Серед медіа, які долучилися до проєкту, дві команди з України — «Схеми» з «Радіо Свобода» та «Слідство.Інфо». Вони працювали над частиною даних про українців.
Журналіст «Схем» Кирило Овсяний розповідає:о в той час, коли OCCRP здебільшого зосереджувалися на злочинцях, через специфіку «Схем» українська команда шукала серед власників елітної нерухомості чинних та колишніх посадовців і пов’язаних із ними осіб. Проте для команди OCCRP додатково шукали серед українців власників із кримінальним минулим.
Над матеріалами працювала команда з п’яти людей — три журналісти та два редактори. У підсумку «Схеми» випустили три розслідування. Текст Овсяного викрив українських можновладців, серед яких ексміністр екології часів Януковича Микола Злочевський, колишній нардеп В’ячеслав Богуслаєв та інші.
Пошуки розпочиналися з бази слов’янських імен, адже часто українці, росіяни та білоруси можуть мати схожі імена та прізвища. За транслітерацією обирали українські, пояснює Овсяний. Він додає, що згодом у журналістів з’явилася ще одна таблиця з інформацією про людей без встановленого громадянства.
«Ми встановили, що дуже багато наших громадян полюбляють такі країни, як Гренада, Кіпр, Монако, Франція, Канада — вони купували нерухомість в Дубаї під їхнім громадянством», — коментує журналіст.
Під час роботи над проєктом, ділиться Овсяний, журналісти підписували угоду про нерозголошення, тож це ускладнювало, наприклад, співпрацю з правоохоронцями. Окрім того, незадовго до дедлайну публікації розслідування довелося змінювати частину інформації: колеги з норвезького E24 додали нову інформацію, і виявилося, що багато фігурантів історії встигли продати нерухомість.
Для верифікації інформації та об’єктивності журналісти також надсилали запити на коментарі. «Ми звернулися до всіх. Багато хто дійсно не відповів. Я впевнений, що ми до них достукалися. Це не означає, що позиція не представлена — це означає, що людина просто не хоче відповідати», — вважає Овсяний.
Після серії публікацій Dubai Unlocked Об’єднані Арабські Емірати опинилися на порозі «сірого списку» Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (Financial Action Task Force — FATF), з якого країну тільки-но виключили на початку 2024 року.
Документальний серіал Putin’s Shadows War
Переваги спільної роботи
Putin’s Shadows War — документальний серіал із трьох епізодів про те, як росіяни працюють під прикриттям у скандинавських країнах та решті Європи. Над проєктом працювали чотири північні мовники:
- DR Nyheder із Данії
- Norsk Rikskringkasting із Норвегії
- Yleisradio з Фінляндії
- Sveriges Television зі Швеції.
Ідея робити проєкт виникла на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді команда данського суспільного мовника висвітлювала події в Україні. Водночас виникла думка, що можна зробити масштабніше — показати прихований російський вплив і на західну Європу та скандинавські країни зокрема, розповідає Матіас Фрііс.
Журналісти вирішили об’єднати зусилля, адже, на думку Фрііса, навіть у спільній сфері журналісти мають різні навички — комусь краще вдається робота з великими даними, а хтось добре працює з ШІ.
Об’єднавшися, можна отримати доступ до більшої кількості джерел і фінансування, вважає редактор: «Журналістика, особливо розслідування, надзвичайно дорога. А якщо на додаток робити документальний фільм, і ви хочете, щоб він виглядав як фільм — це ще дорожче. Нам просто був потрібен великий бюджет, і це було б неможливо для одного мовника».
Перевага спільних історій також у тому, що глобальний проєкт репутаційно працює краще, міркує Фрііс. Наприклад, вдалося домовитися про фільмування з очільниками розвідувальних служб, які зазвичай не дають публічних інтерв’ю. А ще, за словами журналіста, згодом ви можете покликатися на масштабний проєкт, коли звертаєтеся до міжнародних партнерів.
Паралельно з документальним серіалом команда проєкту писала спільні новини, які публікували в один і той же час протягом трьох тижнів. Таким чином вдалося привернути більше уваги до журналістських розслідувань, переконаний Фрііс. На основі знахідок журналістів зробили також серійний подкаст англійською мовою Cold Front («Холодний фронт»). «Щоразу, коли журналісти щось дізнавалися, замість того, щоб телефонувати одне одному — ми просили їх записувати голосові повідомлення, які згодом могли б використати в серії подкастів», — розповідає Фрііс.
За лаштунками «тіньової війни»
Оскільки команда працювала із джерелами в розвідці та з темою російського шпигунства, на першому етапі роботи журналісти провели оцінювання ризиків щодо безпеки, розповідає редактор. Наприклад, переконалися, що адреси журналістів, які роблять розслідування, не публічні.
Щоб уникнути витоку даних, розслідувачі домовилися, що всю інформацію зберігатимуть офлайн. «Ми фактично змонтували весь документальний фільм на жорстких дисках, без підключення до інтернету», — ділиться Фрііс. Для секретності в межах редакцій для проєкту використовували кодову назву «car». Окрім цього, журналісти не користувалися телефоном для дзвінків, а даними обмінювалися завдяки зашифрованій точці доступу з подвійною верифікацією.
Зберігати геть усе офлайн — погана ідея, резюмує Фрііс. Натомість журналіст радить розділяти інформацію на ту, яка обов’язково має бути засекречена, й ту, що можна передавати та зберігати онлайн — це може значно спростити роботу на наступних етапах.
Ще одна порада під час роботи з іноземними колегами — всі інтерв’ю варто перекласти англійською мовою. За словами Фрііса, навіть, коли у вас схожі мови — як у скандинавських країн — певні відмінності все одно є. Спільний переклад допоможе на етапі перевірки фактів.
Доречно заздалегідь обговорити план роботи й моменти розслідування, які можуть бути спірними, радить Фрііс. Попри сусідство країн, які працювали над серіалом, вони мають різні етичні та редакційні принципи: «Скільки доказів потрібно, щоб щось сказати? Скільки можна відтворювати сцен? У нас дуже різні етичні стандарти, і ми не усвідомлювали цього, поки не опинилися в монтажній кімнаті. Це створило чимало проблем під час монтажу фінальної версії серіалу. Будьте готові до цього. А також будьте вправними дипломатами, тому що у нас спільна мета, але іноді — різні інтереси», — каже Фрііс.
Потурбуйтеся про людину, яка може допомогти з плануванням та організаційними процесами, додає журналіст: «Важко було з’ясувати, як спілкуватися з графічним відділом або як переслати деякі кадри з Норвегії до Данії, чи переконатися, що все відкаліброване перед показом. Тож нехай хтось зробить усе це за вас».
Під час роботи над спільними матеріалами дуже важливо дотримуватися встановлених термінів, наголошує Фрііс. Щоби бути «на одній хвилі», в команді подбали про щотижневі зустрічі між редакторами й журналістами. Оскільки над фільмуванням працювали чотири команди з різних країн, журналісти мусили переконатися, що серіал вийде цілісним. Для цього створили спільний візуальний маніфест — інструкції для операторів щодо знімання.
Після публікації документального серіалу почалася «кампанія з дезінформації», щоби спростувати розслідування журналістів. «Тож будьте готові витратити багато часу на захист своєї журналістської роботи після публікації», — підсумовує Фрііс.
Де брати ресурси?
Брак фінансів, джерел і зв’язків із колегами — основна перешкода на шляху розслідувачів до міжнародних історій.
«Набагато легше переконати журналіста бути частиною історії, якщо він уже глибоко зацікавлений у тому, що ви висвітлюєте», — каже Матіас Фрііс. Він пояснює: якщо у вас є історія для розслідування, пов’язана з певною країною, можна спробувати звернутися до журналіста з тієї країни, який працює з такими темами. Адже він уже знайомий із контекстом і може переконати свого редактора витратити час на історію.
Щоб підтримувати українську журналістику та налагоджувати зв’язки між українськими й іноземними медійниками — працює проєкт Re:Cover Ukraine. У межах проєкту відповідають на журналістські запити щодо контактів, менторства або організації навчальних тренінгів чи курсів, розповідає голова Re:Cover Ukraine Мортен Гансен. Він додає, що Re:Cover Ukraine підтримують Національний конкурс журналістських розслідувань від Media Development Foundation і співпрацюють з Інститутом розвитку регіональної преси.
Звертатися до ресурсів великих мереж, як-от ICIJ (International Consortium of Investigative Journalists) та OCCRP, радить Лара Дігміс. «Вони знають журналістів буквально по всьому світу», — каже журналістка.
