Тема здоров’я та медицини — важлива частина чутливої журналістики. Під час роботи над такими матеріалами чи з героями, які мають певний медичний стан, важливо чітко викладати всю інформацію. У різному опрацюванні вона може травмувати, допомогти чи в будь-який спосіб безпосередньо вплинути на чиєсь життя. Журналістка, яка працює із чутливими темами та авторка курсу «Чутлива журналістика» від MDF Олександра Горчинська пропонує мастхев-список важливих нюансів при роботі з темою здоров’я, випрацюваний власним досвідом.

Про що можна писати, якщо вас цікавить тема здоров’я:

• Громадське здоров’я;
• Профілактичні заходи;
• Міфи та стереотипи;
• Епідемії;
• Вакцинація;
• Хронічні захворювання;
• Генетика і хвороби;
• Рідкісні орфанні захворювання;
• Новітні методи лікування, сучасні розробки;
• Досвід пацієнтів;
• Корупція в медичній сфері;
• Державні закупівлі в медичній сфері;
• Забезпечення пацієнтів необхідними ліками;
• Якість надання медичних послуг;
• Досвід лікарів;
• Фармацевтика;
• Матеріально-технічне забезпечення лікарень і поліклінік;
• Медреформа;
• Відновлення людей, які перенесли тяжкі хвороби, травми.

З чого почати

Хороший формат для текстів про медицину та здоров’я — експлейнер. Він допомагає підвищити обізнаність людей про хвороби та їхній перебіг, передавання інфекцій, важливість вакцинації, допоможе краще розуміти власне тіло тощо.

Пояснюйте людям, що відбувається. Особливо, якщо це ситуація, з якою вони не стикалися — як-от пандемія коронавірусу. В таких випадках можна писати, коли ПЛР-тест буде непоказовий чи як проявляються симптоми маловідомої хвороби (не лише COVID) під час епідемії.

Якщо обираєте писати на тему здоров’я, доведеться розібратися в термінології, професійній лексиці, розуміти основні симптоми найбільш розповсюджених захворювань, запам’ятовувати назви медпрепаратів, проходити профілактику самостійно. Наприклад, журналістка писала рекламний матеріал про нову онкологічну клініку. Текст був із фокусом на тому, як важливо проходити постійну профілактику та скринінг, аби запобігти розвитку серйозніших хвороб. Для цього Олександра Горчинська самостійно пройшла всі скринінгові процедури в клініці в супроводі фотографа. Аби люди не боялися йти до лікарні, світлини покажуть, що пацієнт робитиме, якщо захоче пройти профілактичні процедури. Також аудиторії цікавіше читати про особистий досвід — про чиєсь життя, родину, історію хвороби чи лікування тощо (але в межах того, що дозволить розповісти герой чи ваше відчуття персонального).

Читайте також: Створити якісний матеріал та не втратити себе: як війна вплинула на роботу журналістів із чутливими темами

Показуйте, як розвиваються захворювання, прогресують або навпаки «згортаються» епідемії, як певне явище відбивається на людях у довгостроковій перспективі. Наприклад, журналістка помітила тенденцію, що діти дізнаються про свій ВІЛ-статус через довгий час після народження, бо їхні батьки не розповідали їм про діагноз. Переважно це діти, яких народили у 2000-х роках, коли в Україні була епідемія ВІЛ та активне «кустарне» виробництво вуличних наркотиків. Батьки могли довгий час приховувати від дітей їхній позитивний статус, називаючи ліки «вітамінками». Фахівці теж підтверджують, що є така категорія підлітків. Так експерти можуть розповідати про тенденції хвороб у розрізі часу — як щось, що відбувалося в минулому, відбивається на суспільстві зараз.

Хороший тон — дати у своїх матеріалах контакти пацієнтських організацій або спільнот, телефони гарячих ліній, адреси медичних кабінетів, де люди з певним захворюванням можуть знайти підтримку й допомогу. Добре, якщо ваш матеріал стане максимально корисним, і людина відчує себе не самотньою та знайде спільноту людей зі схожими проблемами. Для матеріалу про осіб із ВІЛ-інфекцією — наприклад, Фонд Олени Пінчук чи Teenergizer.

Якщо ви висвітлюєте хвороби для регіональних видань, варто брати дані з вашого регіону, наприклад, скільки людей протестувалося чи скільки проходить терапію. Сьогодні в текстах можна робити фокус на вплив війни на умови в певному регіоні. Наприклад, туберкульоз добре поширюється в закритому просторі. Можна дослідити поширення хвороби там, де люди через обстріли часто сидять у підвалах із незнайомцями. Водночас журналістка зазначає, що інколи збільшення показника означає не те, що стало більше хворих, а що хворобу почали частіше виявляти. Зокрема, через мобілізацію чоловіки ходять до медичних комісій, тож якісь тести робляться частіше.

Етичні аспекти:

Пам’ятайте, що не можна розголошувати діагноз третіх осіб без їхньої згоди. Тобто навіть якщо герой у розмові повідомив вам свій діагноз, перепитайте, чи готовий він до публікації цієї інформації на широкий загал. Олександра Горчинська згадує випадок, коли розмовляла із ВІЛ-позитивною жінкою, яка не приховує діагноз від свого кола спілкування. Утім, у неї є син, і щоби вберегти його від потенційної дискримінації в шкільному оточенні, вирішили в інтерв’ю цей момент не вказувати. Щоб опублікувати таку інформацію, досить усної згоди героя матеріалу.

За можливості не треба вказувати назви медичних препаратів, які продаються без рецептів і неконтрольоване вживання яких може нашкодити. Якщо в матеріалі ви надаєте рецепт лікування чи поради спеціаліста щодо певної ситуації, обов’язково зазначте, що перед початком лікування варто звернутися до сімейного лікаря та проконсультуватися.

Вам доведеться спілкуватися з людьми, які мають складні, невиліковні захворювання, або чиї близькі мають серйозні проблеми зі здоров’ям. Треба бути готовим до цього морально. Тему здоров’я можна розвивати різними шляхами, втім журналістка радить писати про діагноз, хворобу чи медичний стан так, аби читач не хотів поспівчувати герою матеріалу, а побачив, як хвороба може розвиватися і як впливає на людину.

Якщо людина ділиться своїм досвідом боротьби з хворобою чи умовним «рецептом довголіття», який пропагує нетрадиційну медицину чи неперевірені методи лікування або відмову від відвідування лікаря, варто додати припис, що ви чи ваше медіа не рекомендуєте такі методи.

Якщо герої дали вам свої документи на підтвердження хвороби чи ускладнення, не варто їх поширювати деінде, крім визначеного матеріалу, або взагалі не вставляти в статтю. Про все обов’язково треба поговорити перед публікацією та узгодити, які персональні дані, можливо, треба заблюрити.

Олександра Горчинська підсумовує з власного досвіду, що в Україні не так багато журналістів, які фахово пишуть про медицину та здоров’я простою мовою для широкої аудиторії. Тому ви маєте всі шанси зайняти цю нішу. Якщо раніше такі матеріали публікували в профільних виданнях зі складною термінологією, сьогодні тенденція змінилася на краще. Все більше медіа загальної тематики висвітлюють цю тему. Водночас добре пропрацьованих і корисних для суспільства матеріалів в українських медіа наразі не так багато.