Хорватське видання, що перевіряє факти, Faktograf опублікувало попередні результати опитування про вплив переслідувань і дезінформації на європейські фактчекінгові організації.
Загалом в опитуванні взяв участь 41 фактчекінгова команда, якими керують 40 організацій із 28 країн світу. Всі вони є членами мережі SEE Check. Більшість респондентів (21) з Південної Європи, по 8 базуються у Північній та Західній Європі відповідно, і 4 — у Східній.
Переслідування
90 % респондентів зазнавали утисків із боку політичних або інших відповідних суб’єктів. Понад половина зазнавали їх неодноразово.
Лише чотири фактчекінгові організації (10 %) відповіли, що ніколи не зазнавали жодних утисків із боку політичних чи інших суб’єктів.
Дослідження показує, що утиски з боку громадських діячів, які не беруть безпосередньої участі в політиці, трапляються дещо частіше, ніж з боку політичних діячів:
- 85 % фактчекінгових видань повідомили про напади з боку публічних осіб, які безпосередньо не задіяні в політиці, але займаються політичними та соціальними питаннями. Це медіаексперти, аналітики, активісти чи лідери груп або рухів.
- 78 % фактчекінгових організацій повідомили, що зазнавали переслідувань із боку політичних діячів, половина з яких з яких були народними депутатами від опозиційної партії або членами опозиційної партії, яка не має представництва в парламенті.
Проте фактчекери з південно-східного регіону стикаються з утисками набагато частіше, ніж в інших європейських регіонах. Лише 5 % з них ніколи не стикалися з утисками з боку політичних діячів проти 40 % респондентів з інших регіонів. Водночас найбільш інтенсивні утиски, що відбуваються майже щотижня, практично не зустрічаються в інших регіонах, тоді як 10 % фактчекерів з південно-східного регіону зазначили, що стикалися з ними.
Можливі причини утисків
- 18 з 32 респондентів зазначили, що кількість нападів зросла відтоді, як вони почали співпрацювати з Meta або іншими великими технологічними платформами для перевірки фактів.
- 23 респонденти зазначили, що частота утисків, з якими стикаються фактчекери, зросла через пандемію Covid-19.
- 56 % респондентів повідомили про виборчий період як каталізатор загроз.
- 22 % відзначили збройний конфлікт, зокрема повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Канали переслідування
Більшість фактчекерів зазнавали утисків через кілька каналів комунікації (30 з 36 респондентів, які відповіли на запитання);
- профілі, канали та сторінки в соцмережах нападника (32 респонденти);
- онлайн-портали та вебсайти (29);
- власні сторінки в соцмережах (25);
- електронні листи, повідомлення (22);
- телебачення та радіо (12 випадків);
- друковані медіа (10)
- пресконференції (3);
- публічний протест (1).
Утиски через телефонні дзвінки траплялися значно рідше.
Типи утисків
Велика кількість респондентів (25) стали об’єктами кампаній переслідувань. Ідеться про тривалу та/або скоординовану поведінку, як-от переслідування, організовані повідомлення, мову ворожнечі, доксинг тощо.
- 5 респондентів також зазнали спроб злому або інших атак на їхні цифрові активи.
- 3 респондентів зазнали сексуальних домагань в інтернеті, пов’язаних з їхньою роботою з перевірки фактів.
- 6 респондентів переважно зазнавали переслідувань на робочому місці або навіть за приватною адресою.
- 3 зазнали нападів на їхню власність.
- 1 респондент зазнав фізичного насильства щодо співробітника.
Водночас на трьох респондентів, які ніколи не зазнавали переслідувань в інтернеті, нападали офлайн (фізичне насильство, переслідування, напади на майно).
Судочинство
Опитування показало, що фактчекери, як правило, не повідомляють про утиски, яких вони зазнають, навіть якщо вони мають ознаки кримінальних злочинів:
- 69 % або не повідомляють про кримінальні переслідування в поліцію, або роблять це рідко;
- 17 % регулярно повідомляють про подібні напади.
Приблизно половина респондентів не впевнені, що повідомлення матиме якісь наслідки (тобто, що поліція відреагує на нього). Дехто вважав, що поліція сама по собі не викликає достатньої довіри, або що повідомлення про переслідування погіршить ситуацію. Деякі з респондентів також зазначили, що їм бракує часу повідомляти про всі погрози, оскільки вони надходять щотижня. Вони ведуть облік усіх погроз, але повідомляють лише про найбільш насильницькі (деякі уточнили, що повідомляють лише про погрози вбивством або зґвалтуванням).
23 респонденти, які повідомляли про погрози, кажуть, що поліція або відкрито заявляє, що нічого не може зробити, або каже, що розслідуватиме справу без жодних подальших дій. Якщо розслідування починається, то воно або раптово закінчується, або триває довго, з обмеженим прогресом або результатом.
Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, як працюють фактчекери в Україні.
