З перших днів великої війни українські фактчекери протистоять ворожим фейкам та кремлівській пропаганді. «Медіамейкер» поспілкувався із представниками чотирьох організацій, які спеціалізуються на перевірці фактів, ­— StopFake, «НотаЄнота», «Брехунець» та VoxCheck. Розповідаємо, як змінилася робота фактчекерів за рік повномасштабного вторгнення, які підходи до перевірки інформації фахівці використовують сьогодні та чому українцям важливо самостійно аналізувати інформацію (На фото зліва направо: Альона Романюк, Валерія Степанюк, Світлана Кирилова, Олена Чуранова).

StopFake: про нові інструменти та запити

Фактчекерка проєкту StopFake Олена Чуранова розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення підходи до перевірки інформації фактично не змінилися. Хіба що з’явилися нові інструменти для боротьби з російською пропагандою.

«Дійсно, доступ до певних баз даних закрито, але це більше зашкодило роботі наших розслідувачів. Для фактчекерів ситуація в чомусь змінилася на краще, бо деякі інструменти стали відкритими, як, наприклад, сервіс Forensically. Ця програма перевіряє зображення та виявляє ті, до яких застосовувався “фотошоп”. Крім того, сьогодні можна легко дізнатися модель танка, завантаживши його фото на відповідний ресурс», ­— каже експертка.

Чуранова зазначає, що ситуація із запитами також змінилася на краще — сьогодні на них реагують швидше, ніж до війни. На думку фактчекерки, цьому сприяє суспільне розуміння важливості фактичної інформації.

Читайте також: Як журналісти-розслідувачі працюють в умовах війни

У роботі команди StopFake від вторгнення майже нічого не змінилося, хіба що додалося завдань:

«Ми працюємо за тими ж процедурами, як і до повномасштабного вторгнення. Фейки, які зараз активно поширюються через соцмережі та російські медіа, були й раніше, просто не в такому масштабі. У нас є кодекс Міжнародної мережі фактчекерів (IFCN), який StopFake зобов’язався виконувати. Ми продовжуємо дотримуватися його принципів: об’єктивності, роботи з першоджерелами, прозорості в роботі, надання всіх лінків для пояснення, чому ми дійшли висновку, що ця інформація — фейкова», — пояснює Олена Чуранова.

Як працює VoxCheck

Старша аналітикиня проєкту VoxCheck Валерія Степанюк розповідає, що до початку вторгнення тематика фейків переважно стосувалася коронавірусу. Сьогодні спростувань про пандемію майже немає, тому фактчекерська робота VoxCheck повністю спрямована на боротьбу з російською пропагандою.

«Ми проводимо моніторинг Telegram-каналів: російських та проросійських, що видають себе за легітимні українські. Крім того, наша команда аналізує іноземні ЗМІ на предмет російської дезінформації. Нещодавно ми провели дослідження в Італії, Німеччині, Польщі, Словаччині, Чехії та Угорщині. Виявилося, що Росія часто використовує там однакову пропаганду»,  — розповідає експертка.

VoxCheck, так само як і StopFake, є частиною міжнародної мережі IFCN. Так українські фактчекери можуть боротися з російською дезінформацією не лише в Україні, але і за кордоном.

«IFCN дає нам можливість співпрацювати з Facebook: для компанії це гарантія, що ми справді незалежні фактчекери. Ми самі обираємо та через спеціальний інструмент Facebook маркуємо фейкові повідомлення. На матеріалі зʼявляється плашка з покликанням на наш матеріал, що контент перевірили фактчекери. Крім того, якщо матеріал був неправдивий, то можна знайти пояснення, чому подана інформація є маніпулятивною», – ділиться Валерія Степанюк.

«Витончені» фейки та популярні наративи

Степанюк розповідає, що з часом російські фейки еволюціонують, тому іноді їх складно відрізнити від правди:

«Росіяни часто створюють дуже примітивні фейки. Наприклад, вони редагують обкладинку іноземного журналу, де європейці нібито пишуть щось погане про Україну. Проте дедалі частіше пропагандисти намагаються робити фейки більш “витонченими». Для цього вони використовують складніші та логічніші зв’язки, а факти подають сухими та без зайвих емоцій.

Наприклад колись достатньо було вкинути твердження, що на 20 % зросли крадіжки серед українських біженців у Польщі. Варіант складнішої маніпуляції: написати в пості про зростання кількості крадіжок у Польщі, а потім нагадати, що до Польщі виїхало стільки-то мільйонів українців. Тобто маніпулятори об’єднують правдиві факти з брехнею в один допис, щоб створити хибне враження, наштовхнути на якусь логічну думку», — пояснює фахівчиня.

Читайте також: Інформація під час війни: як не завдати шкоди державній безпеці та не підіграти російській пропаганді

Іншим важливим елементом інформаційної війни, за словами експертки, є російські наративи щодо ситуації в Україні. Наприклад, про поширення нацизму:

«У Росії його використовують для підтримки путінського режиму,  за кордоном — аби зменшити увагу до України, а в нас ­— щоби російськомовне населення через “нацистів” боялося евакуюватися на захід України». 

Важливий наратив, з яким логічно пов’язані всі фейки, — це виправдання російської агресії в Україні набагато більшим масштабом вигаданої для Росії небезпеки. «Вони намагаються показати, що насправді воюють з НАТО, а Україна – маріонетка Заходу. Ці фейки, на їхню думку, мають виправдати той факт, чому російська армія не має великих успіхів на фронті та не взяла Київ за три дні», — пояснює Валерія Степанюк. 

Аналітикиня додає, що РФ не зупиняється на фейках і просуває свої наративи через так званих західних «експертів», підтримуваних Кремлем. На думку Степанюк, це робиться для того, аби розколоти відносини України із західними країнами.

«Пропагандисти залучають проросійськи налаштованих американських політиків і політологів. Вони просувають думку, що за кордоном Україну насправді не підтримують. Для нашої аудиторії такий меседж буде звучати як думка американського експерта. Це грає на руку Росії, бо навряд чи хтось шукатиме в інтернеті інформацію про те, яка позиція в цієї людини», – додає фактчекерка.

Проєкт «Брехунець»: про інформаційно-психологічну операцію та інфовкиди

Редакторка проєкту «Брехунець» Світлана Кирилова розповідає, що боротися з російською дезінформацією після 24 лютого важче, бо фейки треба спростовувати у режимі реального часу.

«Після початку повномасштабного вторгнення Росії нашій команді стало трохи важче спростовувати російську дезінформацію насамперед тому, що явище стало масовим. Тематика дезінформації ставала ширшою та стосувалася того, що відбувалося у реальному часі: фейкові «мітки», «прильоти» тощо. До того ж ми почали фіксувати у нашому інфопросторі таке явище як ІПсО (інформаційно-психологічна операція). Воно стало для нас новим, тож потрібно було навчитися швидко розпізнавати його та спростовувати», — ділиться експертка.

Кирилова виділяє найпоширеніші теми інфовкидів російської пропаганди, з якими бореться проєкт від початку вторгнення:

«Ми намагаємося максимально моніторити інфопростір і надавати читачам перевірену інформацію. Тематика наших матеріалів виглядатиме приблизно так: шахрайства, залякування обстрілами та “прильотами”, фейки про “поганих” біженців, стан енергетичної системи України, “повний блекаут” тощо. Але цей список набагато більший, зважаючи на те, що разом із фейками ми спростовували й російські наративи», — розповідає редакторка.  

«НотаЄнота»: обмеження блекаутами та Telegram-канали

Альона Романюк, засновниця фактчекерського проєкту «НотаЄнота», розповідає, що найбільшою проблемою в роботі ініціативи за рік війни стали екстрені відключення електроенергії. У такі моменти неможливо ні відстежувати фейки, ні оперативно спростовувати дезінформацію.

Романюк ділиться, що через появу великої кількості анонімних Telegram-каналів фактчекерам значно додалося роботи. Подібні пабліки зазвичай підхоплюють «хайпові» теми та поширюють маніпулятивну й неправдиву інформацію без будь-якої перевірки файтів.

«Наведу приклад з Олексієм Арестовичем. Він давав багато коментарів, хоча насправді не був офіційним джерелом. А Telegram-канали та деякі медіа поширювали інформацію від нього як перевірену. 

В умовах війни частину інформації перевірити просто неможливо, тому ми у своїй роботі покликаємося винятково на офіційні джерела. Попри це, ми вичікуємо певний час перед публікацією. Траплялися випадки, коли серед офіційних джерел теж поширювалися фейки, особливо у перші тижні повномасштабного вторгнення», — каже засновниця проєкту.

Фактчекерка підкреслює, що велика кількість дезінформації в мережі заважає українцям критично мислити під час перегляду новин або публікацій у соцмережах. 

«Часто з’являється багато повідомлень, які ми не можемо ні спростувати, ні підтвердити. Це насамперед стосується відео з військовими. Саме тому ми напрацювали окремий алгоритм реагування. Наприклад, ми пояснюємо нашим читачам, що наразі перевірити інформацію неможливо, проте ви можете звернути увагу на джерело, на мову, на контекст тощо. Так ми намагаємося розвивати культуру аналізу інформації у наших підписників», — пояснює експертка.

Читайте також: Як bellingcat збирає та архівує цифрові докази воєнних злочинів в Україні

Практикувати свої фактчекерські навички можна на сайті «НотаЄнота». Команда створила антифейкові інтелектуальні ігри, які у форматі відкритих питань, ребусів, конкурсу на вміння шукати інформацію чи працювати з фото- і відеофейками розвивають критичне мислення. Проєкт націлений на вчителів та викладачів, які організовують заходи для боротьби з дезінформацією. Водночас він стане у пригоді всім, хто хоче навчитися розпізнавати ворожі фейки та вкиди.